Зарплати в конвертах отримують мільйони українців - вчені пропонують знизити податки, щоб залучити в бюджет більше грошей
Традиційно у цій проблемі зазвичай звинувачують "хитрих" підприємців та несвідомих працівників, але проблема значно глибша і в першу чергу полягає у надмірно високому навантаженні на фонд оплати праці в Україні, а також у небажанні роботодавців звітувати про робітників перед ТЦК
Попри цифровізацію податкової служби, ризик-орієнтований підхід до перевірок та курс влади на детінізацію – схема "зарплат у конвертах" суттєво зросла за минулий рік та вийшла на перше місце серед усіх "сірих" схем відповідно до нового дослідження Інституту соціальної і економічної трансформації. Олег Гетман, координатор експертних груп Економічної експертної платформи, асоційований експерт CASE Україна, розкриває подробиці.
“Традиційно у цій проблемі зазвичай звинувачують "хитрих" підприємців та несвідомих працівників, але проблема значно глибша і в першу чергу полягає у надмірно високому навантаженні на фонд оплати праці в Україні, який до того ж ще й зростає (збільшення ВЗ до 5% минулого року)”, - каже Олег Гетман.
Скільки втрачає бюджет, чому працівники "маскуються" під "мінімалку" та які галузі застосовують "схему" найбільше?
Згідно з дослідженням, українська економіка традиційно живе у двох вимірах. Перший – офіційний, з податками та звітністю. Другий – "тіньовий", обсяг якого фахівці оцінюють у 20–40% від ВВП. І хоча війна дещо змінила структуру "тіні", її найбільша схема – неофіційні виплати працівникам – лише зростає.
Унаслідок повномасштабної війни та заходів, пов’язаних з нею, деякі схеми (як-от приховане транскордонне переміщення капіталу) суттєво зменшилися – жорсткі регулювання воєнного часу залишили для них набагато менше місця. Також природно зменшилася кількість неофіційно зайнятих через загальне скорочення робочої сили. Також, імовірно, зменшилася частка великого бізнесу через руйнування та тимчасову окупацію ворогом територій, які традиційно були місцем розташування великих промислових підприємств. З іншого боку, з’явилися нові мотиви для неформальної зайнятості, а також дроблення підприємств на ФОП, щоб уникнути необхідності повідомляти ТЦК про найманих працівників – військовозобов’язаних. Однак загалом структура тіньової економіки залишається доволі консервативною.
Як змінилась ситуація з неформально зайнятими після повномасштабної війни?
До початку повномасштабної війни, за даними Держстату, кількість неформально зайнятого населення (людей, які працювали без оформлення трудових відносин чи підприємницької діяльності як основної роботи) віком 15–70 років становила більш як 3 млн осіб. Це 19,5% від загальної чисельності зайнятих українців цього віку з урахуванням усіх категорій працівників. Серед них близько 1,8 млн становили зайняті не за наймом (самозайняті). Також, за результатами опитування, проведеного Центром Разумкова, про те, що вони працюють на основі трудового договору або запису в трудовій книжці й отримують лише офіційну зарплату – заявили 63,7% учасників опитування. Решта визнали, що отримують усю або частину зарплати неофіційно. Водночас майже кожен п'ятий (19,8%) працював без офіційного оформлення (що відповідає даним Держстату в межах статистичної похибки), а 16,4% респондентів, хоч і мали офіційні стосунки з роботодавцем, але частину зарплати отримували неофіційно.
“На жаль, з початку повномасштабного вторгнення Держстат припинив публікацію даних з неформальної зайнятості, які використовували для розрахунку в минулих звітах. Але 2024 р. ЮНІСЕФ зробив велике репрезентативне опитування, яке, серед інших, містило запитання щодо виду зайнятості з опціями, зокрема "Робота за зарплату без оформлення документів, а на основі усної домовленості" та "Працював індивідуально на себе заради отримання доходу без оформлення підприємства та без інших осіб (ремонти, консультації, послуги, перепродаж, водієм таксі тощо)", які належать до неофіційної зайнятості. Це дало змогу оцінити обсяги цього явища під час війни”, - пише Олег Гетман.
Відповідно до результатів цього опитування, неофіційно працювали за наймом 14% усієї кількості працівників (включно з тими, хто "тимчасово не працював" через відпустки, вихідні або хворобу). Також без оформлення займалися індивідуальною діяльністю близько 4% тих, хто працював. Разом це становить близько 18%, що на 2% менше за дані опитування Центру Разумкова та Держстату. Різниця може пояснюватися відмінностями в методології. Зокрема в опитуванні ЮНІСЕФ не було варіанту про неофіційне підприємництво з найманими, також суттєво змінився соціально-економічний контекст.
Загальна кількість офіційно зайнятих в економіці України складаєтья з 7,6 млн найманих працівників та майже 1,5 млн ФОП, які подавали податкові декларації – разом 9,1 млн осіб. Відповідно загальна кількість неофіційно зайнятих становила приблизно 1,9 млн осіб, що близько до оцінки, озвученої два роки тому тодішньою віце-прем’єркою Юлією Свириденко, – 1,7 млн осіб. Це суттєве зменшення порівняно з 3 млн 2021 р. за даними Держстату. Вочевидь, це пов’язано насамперед із загальним скороченням зайнятості в цивільному секторі.
Якими є втрати бюджету від не оформлених працівників та "МЗП+конверт"?
Респонденти опитування ЮНІСЕФ також відповідали на запитання про місячний дохід. Загалом неофіційно зайняті за наймом за рік отримали понад 250 млрд грн доходу, з якого, якби його було обкладено податком, вони мали б сплатити майже 125 млрд грн. Проте в опитуваннях респонденти схильні занижувати свої доходи, тому ця оцінка – мінімальна. Верхню оцінку можна отримати, якщо вважати, що в середньому неофіційно зайняті отримували близько середньої зарплати "чистими". У такому разі неофіційно зайняті за наймом загалом отримали майже 400 млрд грн, з яких, відповідно, їхні роботодавці мали б сплатити загалом майже 200 млрд грн податків.
Щодо оцінки втрат від схеми "мінімалка+конверт" – економетрична оцінка аномалій розподілу зарплат показала, що поблизу МЗП (у діапазоні 7 900 – 8 700 грн на міс.) спостерігається аномально велика кількість працівників – загалом більш ніж 650 тис. На відміну від минулих років, ця аномалія виявилася "розмитою" – вочевидь, роботодавці, що застосовують схему "МЗП + конверт", почали подекуди виплачувати більші офіційні зарплати, аби не привертати увагу ДПС.
Загалом ці працівники офіційно отримували в середньому 5,31 млрд грн на міс., що у перерахунку на повний рік складає 63,71 млрд грн. Водночас у наступній аномалії (діапазон 8 700 – 21 248 грн на міс.), навпаки, спостерігається на 825 тис. менше працівників, ніж прогнозується моделлю. Ми інтерпретуємо це як ознаку "доплат у конвертах". Загалом, ймовірно, виплачені їм зарплати у перерахунку на повний рік становлять 127 млрд грн, різниця з офіційно виплаченими – 63 млрд грн. Беручи до уваги, що, на відміну від попереднього методу, йдеться про номінальні зарплати, умовно недоотримані бюджетні доходи складають близько 25 млрд грн.
Альтернативний приблизний підрахунок передбачає, що фактично виплачувалася середня зарплата, в той час як офіційно – мінімальна, отже різниця становила 162 тис. грн на рік на одного працівника, відповідно отримуємо верхню оцінку в розмірі 133,5 млрд грн, із умовними втратами бюджетних надходжень у 53,5 млрд грн.
Загальний підсумок: наймані працівники в Україні щороку отримують від 313 до 533 млрд грн неоформлених платежів. Якби ці гроші були оподатковані, бюджет міг би додатково отримати на рік від 150 до 253 млрд грн податків.
Ритейл: парадокси цифр
Найбільш показовим прикладом є галузь роздрібної торгівлі. Тут спостерігаються суттєві аномалії у рівні заробітних плат у топ-50 мереж галузі – середні зарплати мереж коливаються від 8 тис. грн до 60 тис. грн на місяць. Така колосальна різниця між різними мережам з топ-50 найбільших мереж свідчить про масштабне використання зарплат "у конвертах" частиною гравців. Втрати держави від недоплачених податків з зарплат лише в цій галузі стрімко зростають: якщо у 2021 році вони становили 13 млрд грн, то у 2024-му — вже 37,2 млрд грн (дані ТСК).
Хто винен і що робити?
“Тінізація зарплат – це природна відповідь бізнесу на податковий та адміністративний тиск, який він вважає надмірним відносно якості державних послуг. Проте в умовах війни, коли кожна гривня податків іде на оборону – такий масштаб ухиляння стає критичною загрозою”, - пише Олег Гетман.
На думку експерта, для мінімізації цих схем в першу чергу необхідно реалізувати:
- Суттєво знизити навантаження на фонд оплати праці, до цільового показника у 20% сукупно (замість поточних 37% ефективна ставка, 53% співвідношення податків до виплаченої зарплати), компенсуючи недонадходження до бюджету за рахунок скорочення неефективних видатків бюджету та модифікацією податків на землю та майно (збільшуючи їх долю у ВВП).
- Вирішити проблему із субсидіями. Працівники у частині випадків не бажають офіційного оформлення через бажання отримувати і далі субсидію на житлово-комунальні послуги. Необхідно прибрати цей зв’язок, наприклад, визнавши для цілей отримання субсидій всіх громадян, які не працюють як такими, що отримують середню заробітну плату.
- Запровадити безстроково для малого бізнесу вільний трудовий договір, який дав би можливість підприємцям не застосовувати взагалі норми архаїчного Трудового кодексу, заключаючи з працівниками виключно вільний договір, позбавившись від десятків не потрібних паперів (накази, табелі, розписи тощо).
“Без системної податкової реформи, яка б передбачала зниження навантаження на фонд оплати праці та спрощення процедур при оформленні працівників – держава продовжуватиме втрачати щороку значний ресурс, вкрай необхідний для нашої оборони”, - підсумував Олег Гетман.
Як повідомляв Інформатор, останнім часом змінюється і ставлення українців до досі поширеного формулювання «зарплата за результатами співбесіди». Це питання в межах нещодавнього опитування дослідили в компанії robota.ua. Чи правда, що саме поняття «договірна зарплата» в Україні стрімко перетворюється на серйозний «червоний прапорець», розповіла керівниця відділу експертизи з управління персоналом компанії robota.ua Марина Головко.
Слідкуйте за нами у Telegram
Зараз читають на Інформаторі
