Скільки ще армія РФ зможе воювати в Україні: думка експертів

На думку президента РФ Путіна, «роботу щодо знищення військової інфраструктури в Україні майже завершено». І військова агресія, сором'язливо замаскована під словом «спецоперація», на його думку, протікає в рамках сценарію, який і замишлявся. Зважаючи на все, 11 000+ загиблих російських бійців за 11 днів боїв та розвали знищеної російської військової техніки – це теж «так планувалося».

В свою чергу, Інформатор спробує скласти приблизний аналіз військової обстановки на цей момент і спрогнозувати кілька варіантів найближчої реальності, спираючись на індикатори та непрямі маркери, якими можна скласти загальну картину цієї страшної війни.

Початок військової авантюри Кремля

До початку нападу російських військ на Україну 24 лютого агресор мав гігантське угруповання сил вторгнення.

За різними оцінками:

• жива сила становила близько 170 тисяч бійців
• кількість танків оцінювалася у 1 200 од.
• бойові бронемашини різного типу – 2 900 од.
• штурмових літаків та винищувачів – 330 од.
• гелікоптерів різних типів – 240 од.
• артилерійське угруповання РФ склало до 1 600 од.
• з моря до вторгнення були готові 75 кораблів різного типу та катерів

Про тривожну концентрацію російської військової сили поблизу кордонів України вперше повідомили журналісти американського видання The Washington Post у жовтні 2021 року. Повідомлялося, що після завершення навчань "Захід-2021" підрозділи армії РФ майже не поверталися до пунктів постійної дислокації в Росії. Також повідомляли про те, що на додачу до тих, що залишилися, РФ перекидає і додаткові сили. Але Міноборони України тоді запевнило, що уважно відстежує всі переміщення російських військ поблизу кордону, і не бачить причин для настороженості та паніки. Цієї позиції офіційна українська влада загалом дотримувалася аж до початку масштабного російського вторгнення.

Втім, до перших днів війни все ясніше стало зрозуміло, що бліцкриг Кремля в Україні не відбувся.

Що таке маневрена оборона ЗСУ

Наприкінці одинадцятої доби боїв в Україні військові експерти фіксують кілька обнадійливих тенденцій. Про них трохи докладніше…

«Активна фаза війни може тривати ще 7-10 днів, але через 2-3 дні ми вже розумітимемо, куди тепер рухається війна», - стверджує радник голови ВП Олексій Арестович.

Судячи з темпу просування російських колон, що явно сповільнився, у агресорів з перших днів явно «щось пішло не так». Точніше, все пішло не так. Почати з того, що боєздатність підрозділів ЗСУ не зазнала зниження через обрану командуванням тактику маневреної оборони – як ефективної відповіді на традиційну російську тактику наступу колонами.

«Збройні сили Росії – другі або треті за військовим потенціалом у світі, у них величезна кількість техніки, озброєнь та людей. Збройні сили України, якби намагалися тримати оборону по всій лінії кордону, то були б розбиті, оточені та знищені. Але ЗСУ застосували інший підхід – маневрену оборону. Наші підрозділи вступають у бій; потім трохи відступають, затягують супротивника у глибину території; потім супротивник зупиняється, тому що зупиняється його логістика, закінчуються боєприпаси. А тут ми переходимо в контрнаступ, розбиваючи його колони, завдаючи вогневої поразки артилерією, авіацією, Байрактарами - там, де він цього не очікує і там, де він не може оперативно перекрити себе повітряною обороною. Я думаю, всі бачили колони кинутої російської техніки. Це є наслідок такої тактики застосування Збройних сил», - пояснив ситуацію військовий експерт Тарас Чмут.

Експерт також заявив, що в умовах цієї війни немає потреби утримувати суцільну лінію фронту оборони. Оскільки ЗСУ не мають просто фізичної можливості це зробити, але це в бойових умовах, що склалися, і не потрібно. А ось маневрена оборона, яка в постійному режимі завдає противникові відчутної шкоди, не тільки знищує техніку і солдатів, але явно деморалізує супротивника, який поки що вижив. 

«Супротивник зазнав тяжких втрат на всіх напрямках (російського наступу – ред.). При вогневому контакті з ЗСУ вони часто розбігаються. Вони просто не витримують цієї напруги, вони не готові, не мають досвіду, і тим більше – мотивації. Тому ключові населені пункти, вузлові, як Харків, міцно утримуються українськими військами. Жодних ризиків втрати (цих міст – ред.) немає», - розповів у інтерв'ю військовий експерт Юрій Бутусов.

Він також заявив, що наші військові змогли перехопити оперативні плани командування військ РФ, у яких детально описані бойові завдання щодо оточення великих міст та розгрому військових об'єктів поблизу міст. А також у планах російських штабістів було завдання щодо відсікання лінії від лінії постачання та комунікацій підрозділів ЗСУ. Наразі українська армія оперативно реагує на ці плани.

Україна – не Чечня

Руйнування військової логістики, каналів постачання та комунікації військ – це традиційне бойове завдання у будь-якій війні: без поповнення бойових порядків боєприпасами, паливом та іншим довго воювати не можна, і це планували робити російські генерали в Україні. Але такий план фактично провалився. Більш того, російські війська фактично самі потрапили в пастку, розтягуючи свої колони, не забезпечуючи передові частини і не маючи змоги підтягти оперативні резерви до місця бою.

І тому вони зараз роблять єдине, що можуть – завдають ракетно-бомбових ударів по містах, знищуючи все підряд: цивільних людей, міську інфраструктуру, намагаючись потрапити у військові об'єкти. Паралельно великі міста, поблизу яких є російські війська, регулярно закидають диверсійні розвідгрупи, що мають завдання фізичного знищення міського управління (військових, чиновників самоврядування, громадських активістів) і завдання руйнування міських комунікацій. Це відбувається в Києві, Харкові, Чернігові, Маріуполі...

Все це у військових експертів наводить на порівняння цієї війни з тією війною, яку Росія вела в Чеченській Республіці Ічкерія в 1999-2000 рр. Все це тоді у Чечні спрацювало. І все це на подив російських штабістів раптом не спрацьовує в Україні.

«Це все виглядає як війна у Чечні. Але якщо чеченців було вдесятеро менше за російські війська, то нас навпаки – у кілька разів більше, ніж російських військ. І в нас ще важка військова техніка, і в нас ще є ППО, авіація, байрактари, реактивна артилерія… Так, вони мають певну перевагу в деякій мобільності. І дурість, яка змушує їхнє командування постійно відправляти війська (вперед у невідомість – ред.). Але розгром супротивника вже майже очевидний. Вони на межі розгрому!», - упевнений військовий експерт Юрій Бутусов.

Зі сказаним можна, мабуть, погодитися з тим уточненням, що маніакальне прагнення російського командування простягати щупальця військових колон у спробах захоплення нових плацдармів, і намагаючись наростити мобільність - все це в результаті працює на ЗСУ. Єдиним обмеженням є тимчасова неможливість для українських бійців оперативно опинятися поблизу ліній пересування колон супротивника. Ну, і експерти також вважають, що у розпорядженні ЗСУ зараз просто недостатньо військових розвідників, які вміють оперативно працювати на користь далекобійної та реактивної артилерії.

«Для дистанційного завдання удару артилерією на значні відстані обов'язково потрібні високоточні дані щодо розміщення супротивника. Я так бачу ситуацію, що ГУР, на жаль, останніми роками переживало не найкращі часи. Можливо, я помиляюся, але виразно бачу, що ЗСУ просто не мають достатньої кількості кваліфікованих артилерійських розвідників, які забезпечують точне наведення на цілі – через дуже велику кількість позицій ворога, розкиданих по всій країні. Тому російські військові колони просто чекають своєї черги на знищення, після того, як і до них дійдуть руки у професійних розвідників, здатних грамотно навести на мету», - повідомив у коментарі Інформатору ізраїльський військовий експерт Вадим Фрід.

Він також зазначив, що така ситуація жодною мірою не применшує бойових здібностей підрозділів ЗСУ, а лише показує ті вузькі місця, на які військовому керівництву варто звернути увагу у найближчому майбутньому.

Але також варто додати, що деяке зволікання ЗСУ з артилерійським розгромом російських колон також має ще й логістичну причину. Дальнобійність важких знарядь типу "півон", наприклад, становить до 47 км, "гвоздика" - до 15 км; у реактивної артилерії – більша дальність: «смерчі» літають до 90 км, «град» вражає цілі на відстані до 37 кілометрів. А на ці позиції для вогневої поразки супротивника ще потрібно вийти, доїхати – або дорогами, забитими іншим транспортом, або по путівцях. І все це – час, за який ворожі війська також змінюють свою диспозицію.

Але зрештою агресора це все одно не рятує.

Наскільки їх ще вистачить

Вже очевидно, що армія, що наступає, ґрунтовно деморалізована, зазнає відчутних втрат у живій силі та техніці, але все одно намагається продовжувати наступальні дії. І для активного продовження війни в Україні Кремлю необхідно, аби зійшлися одразу кілька обставин.

По-перше. Російське суспільство має насправді підтримати ідеї загальної мобілізації та виявити готовність відправляти своїх чоловіків до російської армії. Що ми бачимо насправді? Масові антивоєнні мітинги, що прокотилися РФ 6 березня, зібрали тисячі людей. Тисячі росіян, які протестують, затримали місцеві «силовики». Можна як завгодно ставитися до здібності громадян РФ до протесту, але багатолюдність таких мітингів ставить хрест на громадській легітимації у Росії ідей продовження війни в Україні. Навіть якщо офіційна соціологія нарахує 75% затвердження дій Путіна росіянами.

«Ми голосно і виразно заявляємо, що не підтримуємо цю війну в жодному вигляді. Люди, які сьогодні, ризикуючи своєю свободою та здоров'ям, вийшли на акції протесту по всій країні, налаштовані й надалі робити все, щоб ця ганебна кремлівська війна ставала все більш непопулярною. І закінчилася якнайшвидше. Ми висловлюємо свою солідарність із страждаючою Україною, палаючими містами: прекрасним Харковом, давнім Черніговом, приморським Маріуполем, моїми рідними Сумами, та з іншими містами, які зараз бомбардують «путінські стерв'ятники». Я сподіваюся, що наш протест лише зростатиме», - заявив у коментарі Інформатору – прямо з акції протесту в Москві – правозахисник, юрист Сахарівського центру Юрій Зорін.

По-друге. Майбутнє безпрецедентних санкцій проти Кремля. Міжнародний тиск на Росію має якщо не ослабнути, то хоча б дати сигнали про можливе швидке ослаблення. Тоді російська влада з подвоєною енергією зможе витрачати свої (вже не такі невичерпні, як раніше) ресурси на продовження військової авантюри. Але нічого подібного у світі немає і не передбачається. Будь-яке співробітництво з РФ стало настільки токсичним, настільки згубним для іміджу, що ділові відносини з Росією рвуть буквально всі країни та компанії.

«Ми зараз спостерігаємо цей феєричний кінець Російської імперії. Думаю, після таких випробувань та загроз вся світова спільнота буде згідно з тим, щоб не надавати жодного шансу для відродження цього дракона, оскільки вся його історія показує – наскільки він небезпечний для світу», - вважає політичний психолог Олег Хом'як.

І схоже, що кінець цієї кривавої імперії створив її нинішній імператор – Путін. Оскільки якщо глава держави примудряється до смерті посваритися майже з усіма сусідніми країнами просто по периметру кордону, то хіба можна очікувати благополучного майбутнього для такої країни?

По-третє. Боєздатність існуючих підрозділів РФ. Їх досі дуже багато, і в них багато бійців. Орієнтовна експертна оцінка на цей момент називає загальні втрати особового складу російських сил вторгнення на рівні 30-35 тис. убитими та пораненими. Враховуючи, що Кремль уже завів у нашу країну майже всіх, кого планував (включаючи «силовиків» ОМОНу та СОБРу), то значить, що по Україні зараз блукають близько 140 тисяч рос.солдат при наявності сотень одиниць бойової техніки. І це все ще дуже багато!

Так, вони голодні, іноді розгублені, переважно деморалізовані, але все ще смертельно небезпечні. Не треба зваблюватися – є ще резерви цієї орди, яка свого командування і свого Пуйла, схоже, боїться більше, аніж смерті. Ресурсів ЗСУ (людських та технічних) на всіх них одразу просто не вистачає. Наші бійці і так роблять щось таке, чого світова військова історія ще не бачила», - оцінив ситуацію у своєму блозі політичний оглядач Тарас Чорновіл.

Він також констатував, що час, протягом якого ЗСУ успішно відбивають російські атаки, фактично працює на Україну. Оскільки дає можливість більшої мобілізації ресурсів для нас і віднімає ці ресурси у військ вторгнення.

Що буде з можливого – теорії ймовірностей

Військовий експерт та журналіст Аркадій Бабченко, проаналізувавши поточну ситуацію, прогнозує два найбільш ймовірні сценарії цієї війни.

Перший сценарій базується на обвальній втраті росіянами боєготовності через розгром їх шляхів постачання, деморалізацію солдатів, поступову втрату можливостей для російської авіації бомбити Україну. Як наслідок – згортання наступальної активності та повільний відхід із нашої країни. Якщо так буде, то ми побачимо реалізацію такого сценарію вже протягом найближчих 3-5 днів, максимум – тиждень.

Але є й другий варіант розвитку подій. Він, на думку Аркадія Бабченка, почне реалізовуватися також найближчого тижня і полягатиме в тому, що російське угруповання намагатиметься закріпитися на існуючих позиціях, розпочавши створювати там лінію зміцненої оборони та ведучи позиційні бої з відсічі українських атак.

«Я думаю, зараз буде невелика пауза, а потім… Наступні кілька тижнів будуть важчими, ніж ці десять днів. Армія України переходить у контрнаступ. Наступати завжди складніше. Тепер їх доведеться не просто палити на марші, як у тирі, а виколупувати звідти, куди вони вже зайшли. Це довше, це важче, це серйозніше за втратами. 

До того ж орки, хоч і відносяться до підвиду найпростіших, але ненавидіти все ж таки вміють навіть вони. І якщо вони не посипляться, то в них увімкнеться механізм помсти. Їм вже не потрібна буде мотивація – взагалі ніяка, буде лише одне – війна. Вбивай їх чи вони вб'ють тебе», - написав у своєму блозі Бабченко, оцінюючи можливі сценарії боїв.

Також він повідомив, що другий сценарій ситуації має на увазі тривале військове протистояння РФ та України. Зараз росіяни зрозуміли, що швидкої перемоги вже не буде, і тепер просто переключать в голові режим «бліцкриг» на режим «довга війна». Це в них такий національний спорт. Вони там усі шукають національної ідеї. Так ось вона». 

«Особисто мені вірогіднішим здається другий варіант. Гостра фаза на кілька найближчих місяців. Але я, як ніколи, сподіваюся на перший. Що вони посипляться», - резюмував експерт.

Раніше Командування повітряних сил ЗСУ публікували останню статистику про втрати рашистів. 

Також Інформатор повідомляв про плани російських агресорів, спираючись на зведення від Генерального штабу ЗСУ.

Нагадаємо, понад тисячу добровольців виявили бажання допомогти Україні у війні з Росією. Вони вже їдуть до України з 16 країн світу.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.