Жінка не знала, що винна компанії багато грошей
Багато років жінка жила та не знала, що вона підписала угоду з мобільним оператором та винна гроші за міжнародні розмови. З матеріалів судової справи вона дізналася, що є клієнткою Vodafone з 2005 року. Як виявилося, її син взяв паспорт, зробив з нього копію, уклав від її імені угоду та сам використовував цей номер. Борг з’явився тоді, коли він дзвонив з Праги клієнтам як адвокат.
У листопаді 2020 року жінка звернулася до суду, щоб довести, що вона не укладала ніякої угоди з Vodafone. Виявилося, що з матеріалів судової справи 2019 року їй стало відомо про існування договору з оператором від 2005 року. Нібито вона уклала його з компанією, яка тоді ще називалася «Український мобільний зв`язок».
З 2005 до 2015 року кожного місяця за її адресою реєстрації надсилались рахунки на оплату. Впродовж десяти років щомісячно вони сплачувались. Проте лише за вересень та жовтень 2015 року забули сплатити за міжнародні розмови. Це призвело до появи заборгованості в 43 тис. 250,17 грн. Коли справа дійшла до суду, то через інфляційні витрати та 3% річних сума зросла до 66 тис. 520,30 грн.
Пізніше жінка дізналася, що її син, перебуваючи з робочою поїздкою у Празі на початку жовтня 2015 року використовував номер телефону, за обслуговування якого і було нараховано борг. За його словами, по ньому він дзвонив виключно по роботі. Тобто використовував номер як адвокат у розмовах із клієнтами. А з матір’ю спілкувався за іншим номером телефону.
Коли копнули глибше, то виявилося - син у 2005 році без відома матері взяв її паспорт. Зробивши з нього копію він від її імені уклав договір з компанією «Український мобільний зв`язок», яка пізніше стала називатися «Vodafone Україна». Як дізналася жінка, з того часу її син використовував спірний номер телефону як робочий.
Коли вперше у 2019 році справа потрапила до суду, то жінка заявила – вона не підписувала жодного договору про надання послуг у сфері мобільного зв`язку. Наявний в договорі підпис їй не належить і суттєво відрізняється від підпису в її паспорті. Крім цього з 1994 року вона не виїжджала за кордон, а тому не користувалася послугами мобільного зв`язку за межами України. Це підтверджується копією закордонного паспорта.
Проте тоді жінка, яка скоріш за все не була обізнана з юридичними тонкощами, не обмовилася щодо проведення експертизи почерку. А син-адвокат, судячи з матеріалів справи, цього не запропонував.
Але у травні 2019 року суддя Хотинського районного суду Чернівецької області вирішила, що жінка нічого оператору Vodafone не винна. Проте у вересні 2019 року компанія оскаржила це рішення. Згідно з постановою, жінка була змушена оплатити розмови свого сина на суму 66 тис. 520,30 грн. Також вона мала сплатити товариству 4 тис. 802,50 грн судових витрат.
Майже через рік – у листопаді 2020 року жінка подала позов до суду, у якому просила визнати договір, який вона нібито не укладала, недійсним. Цього разу вона була готова надати зразки підпису для проведення почеркознавчої експертизи.
Згідно з висновком експерта підписи у графах від імені жінки у договорі виконані не нею, а іншою особою. Проте суддя встановила, що договір і так є неукладеним. Іншими словами, жінка не з того боку підійшла до захисту своїх прав, тому суд вчергове їй відмовив.
Інформатор писав як перемикнутися на іншого оператора, якщо зник мобільний зв’язок.