Російський слід в Ізраїлі, темпи контрнаступу і шанси на НАТО. Інтерв’ю з офіцером ЗСУ Ігорем Лапіним
Про збройний голод росіян, можливість загострення усіх заморожених конфліктів по світу і "хороших росіян"
Що сьогодні відбувається на бойових фронтах, як наші бійці відбивають атаки росіян та які стратегічні плани на контрнаступ. Чому політики зволікають із приєднанням України до НАТО та які можуть виникнути в разі невиконання референдумів в Україні. Про все це "Інформатор" поговорив із відомим спецпризначенцем, офіцером ЗСУ та народним депутатом 8-го скликання Ігорем Лапіним.
— Що наразі відбувається на південному та східному фронтах, де найбільше наступає ворог і де наші Збройні Сили дають гідну відсіч?
— На Куп'янсько-Лиманському напрямку у них зараз 25-та резервна армія так звана, і вони давлять, намагаючись відволікти наші успіхи на Бахмутському напрямку. Тобто вони намагаються таким чином відтянути наступальні дії наших штурмових підрозділів, де ми працюємо займаючи панівні висоти і таким чином беручи в оперативне оточення те огрупування росіян, які зараз в Бахмуті. Для росіян Бахмут – це політична складова. Путін там же всіх нагородив, все сказав, що "Бахмут ми ж тут взяли", за стільки-то місяців. Тому вони там будуть сидіти і опиратися до останнього. Для нас це питання винищення огрупування військ, яке зайшло в Бахмут. Там, звичайно, залишилися тільки щебінь і руїни, але росіян там багато.
Дуже серйозна масована атака росіян на Авдіївці. Більше, ніж 125 одиниць техніки наші хлопці спалили за одну добу на одному тільки напрямку Авдіївки. 19 артсистем, 19 БПЛА розвідки, яких корегувала вогонь, цих артсистем, 34 танки, 91 броньована машина і 24 одиниці іншої техніки. Наші хлопці трималися з останніх сил, але втримали позиції, зараз там відбуваються стабілізаційні заходи. Тобто якщо говорити про цей фланг.
Якщо ми говоримо південь України - Херсон, Запоріжжя і так далі. Ми зараз його називаємо Токмак, тобто ми дивимося на Токмак і нібито в ту сторону йдемо. Ми там розширяємо наш плацдарм, так звана друга бетонна лінія Суровікіна. Зокрема, на Вербовому ми вже зайшли в їхні окопи забетоновані і починаємо розширяти. Це добре для того, щоб не дати можливості росіянам у флангових ударах відрізати наші контрнаступальні війська. Поки що тільки такі успіхи, тобто розширення і закріплення. Тому ця історія буде мати продовження.
За минулий місяць ми вивалили 947 систем артилерійських росіян. Це дуже серйозна цифра. Ми працюємо на знищення артилерійської переваги ворога, яку він досі має, тому що має і арт-системи, і колосальні запаси, і виробництво снарядів.
Хто там каже, що в росіяни якийсь там голод, не вірте. Я кажу, всі, хто кажуть про голод, я скажу, де сісти, на які позиції, щоб відчути на собі той голод, щоб просто лиш не ляпати. Ну і та допомога, яку сьогодні росіяни отримують від Північної Кореї, ну тобто там дуже великі запаси радянських систем, і дійсно ця допомога вже відчувається, що вона вже в дорозі, що вона вже йде. Буквально ще одне, за куп'янсько-лиманський напрямок, чому росіяни можуть там давити і намагаються давити, окрім того, щоб відволікати наші зусилля на Бахмуті, вони все-таки мають дуже коротке логістичне плече поставок з Росії до своїх підрозділів. І, звичайно, в них там є певного роду можливості, але хочу наголосити, що ми знаходимося на панівних висотах і, в принципі, працюємо десь так.
— Ви неодноразово наголошували на тому, що НАТО – це військово-політичний союз. Ну, в принципі, так і є. І ви розповідали про те, що армія, Збройні Сили України, вони вже готові до цього. Тому виникає логічне питання. Політична частина – не готова? Чи як ви пояснюєте, що ви наголошуєте саме в цьому контексті?
— Виходячи навіть з того, що НАТО – це і військово-політичний Союз, отже, там є дві складові. Військові готові? Так, готові. Армія відповідає стандартам НАТО? Так, відповідає. Армія має в себе озброєння натівських стандартів? Так, має. Тобто в нас з цим проблеми немає. Якщо ми говоримо про політичну складову, то це не тільки курс партії і правительства, як-то колись говорили. Політична складова – це демократичні цінності, свобода слова, невідворотність покарання, система правосуддя, антикорупційна боротьба. Це все є політична складова. І вона залежить від рішень політиків, від тих законів, які вони приймають, і як живе країна. Тобто зайти в союз з корумпованою країною, хто захоче? Ніхто не захоче. Ділитися з ними розвідданими, ділитися зброєю, ну, ніхто ж не захоче. Ніяка структура, ніякий альянс. Тому НАТО так само в цьому контексті звертає увагу на політичну складову.
У нас є дуже короткий лаг часу. З моменту, як ми вийдемо на кордон 91-го року, ми зможемо на весь світ сказати, що в нас на території України війни нема. Так, на кордонах будуть зберігатися російські війська, ймовірно, що будуть літати шахеди, ракети, але ми видавили ворога за кордон 91-го року.
Перемогою для України є відсутність загрози з боку Росії. А це може бути лише тоді, коли ця імперія зла перестане існувати. Але імперії не розвалюються за день, за два, навіть за рік. Радянський Союз вивалювали скільки? Десятиліттями. І от в цьому моменті саме блок НАТО і наше членство в ньому може для нас бути такою безпековою парасолькою.
Якщо поки ЗСУ витісняють ворога з нашої землі, наші політики не будуть робити реформи, то що відбудеться? Ми дійшли на кордон 1991-го року і що, починаємо робити реформи? Це значить, ми будемо ще не в НАТО ще якийсь рік чи два. За цей період імперія може знову напасти. І ми втратимо цей момент.
Ми будемо рік робити реформу, війська будуть стояти на кордоні, тримати рубежі, але в НАТО ми ще не дійдемо. Росія за цей час переозброється, відновиться. Накліпають ракетів, шахедів і всього, що їм треба, і знову підуть. Тому відповідальність за цю історію зараз повністю на політиках, повністю на владі. Це їхнє, домашнє завдання.
Люди налаштовані зараз дуже жорстко. Цей треш, який відбувається в країні. Є така історія, як говорили "класики" марксізму-ленінізму, що революційна ситуація в країні - це коли верхи не можуть управляти по-старому, а низи вже не хочуть жити по-старому. Так от у нас така історія зараз відбувається, що старі принципи для вже не підходять для більшої частини населення.
Про ситуацію в Ізраїлі та Секторі Газа
— Атака Хамаса на Ізраїль. Тисячі загиблих, поранених, люди масово евакуються до більш безпечних місць і міст. Ми бачимо таку паралель, коли починалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Як це відобразиться на Україні? Чи, можливо, це вже відобразилося?
— Ізраїль же не постачав зброю в Україну. Але Ізраїль був готовий постачати зброю західним країнам, які в свою чергу, вже вивільнюючи свою іншу зброю, могли її дати українцям. Росіяни це бачили? Бачили. Спрокувавши таку війну, про якісь поставки зброї з Ізраїля в Європу вже можна не говорити. Вони в своїй війні. Отже, європейці тепер теж будуть думати, а що ж нам дати? Бо запаси, вони не безкінечні.
Зараз треба вирішити два питання. Виробники (зброї) в Європі кажуть, що для того, щоб більше виробляти зброї, нам потрібні хоча б 5-річні контракти. Бо як, ми зараз почнемо розширювати виробництво, а через пів року війна в Україні закінчиться. І що ми будемо робити? У нас будуть збитки, ми будемо тоді скорочувати людей. Ну і далі по тексту. Саме в цьому контексті одним із елементів було якраз ця взаємозамінність зброї. Тобто, коли ізраїльська зброя їде в Європу, а європейська зброя їде до нас, а виробники тим часом налагоджують виробництво. Ми чули заяви багатьох політиків, що війна може бути і 5, і 6 років. Дехто з людей просто шокований. А я кажу, що не треба лякатися цієї заяви, це сигнал для виробників їхніх, що, друзі, ви отримуєте контракти на 5 років, так що розширюйте виробництво. І це для нас є така новина. Її треба дивитися через цю призму, яка якраз-таки зараз на користь України.
Заяви ХАМАСу, що це була їхня відповідь на ймовірну підготовку з боку Ізраїля ліквідації їхніх бойовиків - це заяви Росії про те, що вони атакували Україну, тому що Україна збиралася на них напасти. Це, по-моєму, одне і те саме джерело формувало таку інформаційну політику, як напередодні нашого вторгнення, так само зараз по факту вторгнення Хамазу на територію Ізраїля.
— Одна та сама методичка.
— Так, це чисто російський слід. Робота дронів, коригування зі супутника. Атака була грамотно побудована, ми бачимо тут слід тих же самих вагнерівців, тому що використовувалися методи, які використовувалися в Україні. Отже, на території Ірану були такі військові табори, де вони тренувалися спокійно і зараз ця атака відбулася. Отже, що для нас це? Це дуже багато (показує) для наших політиків, як треба робити, коли йде в країні війна. Другий момент. Ви подивіться на роботу медіа в Ізраїлі. Зранку до вечора все чесно кажуть, як є, показують своїх бійців. Це нам наука, як має працювати держава.
Дуже хороший сигнал для нас знову ж таки, як наука. Тобто в нас є воєнний стан, є режим воєнного стану і є стан війни. От в Ізраїлі вони показали, як має працювати стан війни. Вони оголошують війну, у них вторгнення. Це не те, що вони на когось нападають, вони оголошують війну і що далі. А далі в них все заточується під управління військових. Військові політикам лише доповідають, а ви, політики думайте, де брати гроші, що сказати з трибуни ООН, ви там політикою займайтеся, але вже до воєнних справ не лізьте.
В світі була вибудована система колективної безпеки. Для мене особисто вона перестала працювати, коли росіяни віджали Крим, а система колективної безпеки, крім стурбованості, нічого фактично не зробила. В світі таких заморожених конфліктів є дуже багато. Це в контексті саме Палестино-Ізраїльської історії. Тобто це заморожений конфлікт був, він вибухнув. Нещодавно Карабах, пам'ятаємо, теж заморожений конфлікт, він вибухнув. Вірменія повернула своє, але 30 років цей конфлікт був заморожений. І він ніяким боком політико-дипломатичним шляхом не розрулився. А особливо політико-дипломатичним шляхом конфлікти, де Росія впхнула своє рило, не вирішуються від слова взагалі. Скільки таких конфліктів зараз є в світі заморожених? Ну, Палестина, зрозуміло, з Ізраїлем. Карабах, Придістров'я, Балканський конфлікт, він зараз заморожений. Англія-Ірландія, конфлікт глибоко заморожений, але він є. Північна-Південна Корея, Китай-Тайвань, Індопакистанський конфлікт навколо провінцій Кашміра і так далі. Між Пакистаном та Індією, дві ядерних держави. Цей конфлікт заморожений, але він є.
Отже, що я бачу? І які ризики для України в тому числі тут? Всі розуміють, що Іран, Росія, ядерні технології і далі по тексту, це така чорна межа, яку всі боялися і чогось думали, що цього ніхто не перешагне. Але я думаю, що це вже перешагнули давно, і розвідка Сполучених Штатів повідомляла, що Іран знаходиться на тій стадії, що ще їм не вистачає інформації про кінцевий цикл, і тиждень-два, і вони можуть створити свою ядерну зброю. А ворогом Ірану є не Україна, ворогом Ірану є Ізраїль. Але співпраця з іншим ворогом, нашим українським, з Росією, якраз і допомагає вісі зла зараз тиснути на весь цивілізований світ. Тому я переживаю, щоб в світі не почався каскадний обвал всіх невирішених, заморожених конфліктів.
Я вважаю однією з найбільших помилок минулого століття було завезти Китай фактично замість Тайваню в Радбез ООН. З якого бісу китайська комуністична країна зайшла в ООН? Вона там не мала бути. Там була просто Китайська Республіка, не Комуністична Народна Республіка. Росія замість Радянського Союзу. Це ж світова спільнота зробила, розумієте? А якого біса? Хто сказав, що вони правонаступники? Тому я дуже переймаюся за оцей обвал, каскадний обвал всіх заморожених конфліктів.
Путін спекулює на цьому, він дуже добре гравець. Ось дивіться, зернова угода, таке елементарне. Не буде хліба, в Африці почнеться каскад революцій. Там, коли голод, то вони ж не будуть думати толерантно, щось там з правительством говорити. Ні, вони через 2-3 години, як побачать, що пропав хліб в магазинах, візьмуться за зброю і почнуть фігачити наліво і направо. І ми бачимо, скільки в країнах Африки зараз військових переворотів. Ну ті, які їздять зараз до Путіна ручку поцелувати. Ну така історія. Путін дуже гарно на цьому грає. А Європа не поворотка.
Темпи контрнаступу
— Координатор Ради Нацбезпеки Білого Дому Джон Кірбі заявив, що контрнаступ ЗСУ зайшов не так далеко, як цього навіть хотіли в Україні. За його словами, в української армії є ще півтора-два місяці умовно, коли можна буде продовжувати цей наступ, тому що потім почнуться несприятливі погодні умови, що має начебто призупинити контрнаступ Сил оборони України.
— Значить, якщо Кірбі має прямий зв'язок з Господом Богом і знає, що в нас ця зима буде без морозів, то напевно він може так стверджувати. Але я знаю, коли працюють морози, то працює і техніка. Якщо ми говоримо, чи зможуть працювати "Леопарди" і "Абрамси", це вже залежить від сили того морозу, щоб можна було їхати чи не їхати. Але знову ж таки, давайте все-таки згадаємо. Росіяни коли наступали на нас? Це була зима, лютий. Вони переміщалися технікою як? По дорогах. Ну, логістичні центри, звичайно, що не в полі, але ми говоримо сьогодні про переміщення військ. Тобто росіяни аж до Херсона дійшли в лютому? В чому проблема? Погодні умови мають дуже великий фактор і сьогодні всі намагаються застолбити більше територій.
Що стосується, що не такими темпами просувається і так далі. Давайте поговоримо все-таки відверто. Хто сьогодні краще воює, українці чи будь-яка інша країна НАТО? Яка країна НАТО так змогла би воювати, як ми? Умовно кажучи, будь-яка операція, де б вони не воювали, що спочатку роблять американці? Спочатку йде авіація. Авіація декілька діб "утюжить" той район, куди мають наступати. Потім виходить артилерія. Артилерія рівняє все з землею. Після цього йдуть бронегрупи, танки, БМП. І тільки після того заходить піхота. Отак воюють стандарти НАТО.
У нас спочатку нас валить російська авіація, бо в нас своєї толком нема, потім нас валить переважаюча сила артилерійського вогню російського, бо в них артилерії і снарядів набагато більше, ніж в нас. Так, сьогодні ситуація звичайно не така критична, як була в 2022 році, але просто до чого я веду. Ми не маємо переваги в артилерії, ми не маємо переваги в танках, і ми маємо зробити, показати результат, який очікують від нас. А ви якого біса від нас очікуєте? Повірте мені, стільки, скільки пройшов сьогодні український солдат, солдати НАТО навіть не виходили би на цей бій.
Авіаційна підтримка, артпідготовка, вертольоти там і так далі, це все зрозуміло. Дрони, розвідка, це все теж зрозуміло. Тобто вони воюють саме так. Піхота заходить в кінці, після того всього, що я назвав. Партизанка – наше все. Тобто робота малих штурмових підрозділів, малих груп – це наше все. Бо в нас немає тотальної переваги в залізі, в літаках і так далі. Росіяни зосередили близько 400 літаків. Ну скільки в нас в Україні літаків? Не хочу видавати воєнну таємницю, ну в десятки разів менше. Різниця дуже суттєва. А гелікоптерів скільки в нас?
Я зараз, коли дивлюся зведення за добу, я менше дивлюся, скільки ми забаранили свинособак, я більше дивлюся, скільки ми вивалили їхньої артилерії і танків. Ну, тому що це саме таке страшне, танки і артилерія. На сьогоднішній день такі заяви пана Кірбі є більш політичні. Можливо, пов'язані з виборами, не знаю. Наскільки б нас менше загинуло би, якби західний світ включився в підтримку України з такою силою, як зараз, півтора року тому, а ще ліпше в 2014 році. І в цьому контексті, а скільки нас ще має загинути, щоб ви все-таки дали "Атакамс"? Скільки українців ще має загинути, щоб вам дійшло, що треба дати "Таурус"? Скільки нас ще має загинути, щоб західний світ зрозумів, що після того, як перестануть падати солдати України, почнуть падати солдати НАТО? Оце така головна теза, яку ми маємо доносити нашим партнерам.
— Дуже часто ви говорите про те, що український ефір заполонили "хороші росіяни". Чому українці споживають цей контент, незважаючи на повномасштабне вторгнення? Ми бачимо, як ці відео із умовними хорошими росіянами набирають не те, що тисячі переглядів, а навіть і мільйони. Чому свідомі українці все одно споживають ці відео?
Тому що їх популяризують. Тому що є потужні ресурси, які "заводять" "хороших росіян", тому що вони дають монетизацію на ютубі, дають кількість підписників. Бо в нас виділяються колосальні кошти на формування викриленої ситуації.
— Чому немає, можливо, відрази до того, що це все-таки росіяни?
— Бо коли обіс***ися, тоді була і відраза, і страх до росіян. А зараз вже все. Той перший страх пройшов. Не все так однозначно. Але "хороших росіян" напихують нам в основному ті ресурси, яким вигодно багато переглядів, щоб показати свою "крутість". До війни була реклама, можна було якось існувати. Сьогодні реклами ніхто там не розміщує. І треба якимось чином виживати. Я коли починаю говорити з цими журналістами, запитую, а для чого ви це робите? Ну, кажуть, є два варіанти, або канал закривається, або є монетизація від відео з росіянами. Я їм кажу, чи не здається вам, що потім ми через тих ваших "хороших росіян" будемо ригати кров'ю на Майдані знову? У нас же це ж було. А вони ж хоч чучелом, хоч тушкою, хоч одну ногу, хоч дві ноги, але стараються залізти в наш медіаресурс.
Для чого хорошим росіянам українські канали? Вони б туди можливо не залізли, якби українці не дивилися їх. І тим самим би не було переглядів і не було б монетизації. Зрозумійте, хороші росіяни не будуть у себе на каналах просити допомоги на ЗСУ. Вони розміщують свої QR-коди, себе популяризуючи, і свої банківські рахунки, щоб підтримували їхні канали. Вони не підтримують ЗСУ, вони підтримують тільки себе. Я тільки від одного з них чув фразу, що треба підтримати ЗСУ. Не вірю я в хороших росіян. Хороші росіяни для України це зло.
Дарина Глущенко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.
