Революція в українському православ'ї: чому сільський священик вимагає суду над патріархом Кирилом

Відкрите звернення священиків УПЦ МП до предстоятелів помісних православних церков, опубліковане 11 квітня на Facebook-сторінці протоієрея Андрія Пінчука, сколихнуло православний світ. Підписанти звернення вимагають не багато не мало — віддати під міжнародний церковний трибунал главу РПЦ патріарха Кирила.

Інформатор вирушив до села Волоське на Дніпропетровщині, де служить Андрій Пінчук, щоб розібратися, що відбувається.

Церква — територія порятунку.

Церква у Волоському зовсім невелика. Навколо неї розбитий сад із вічнозеленими рослинами. А всередині під образами розстелені матраци. З лютого 2022 року сільський священик організував порятунок людей із зони бойових дій. Школа у Волоському перетворилася на шелтер. Якщо там не вистачає місця, біженців розміщують у класі недільної школи і навіть просто у храмі. Зараз у ньому забиті вікна, щоб хоч якось уберегтися від ракетних обстрілів, які російська армія регулярно влаштовує на Дніпропетровщині.

За словами Андрія Пінчука, звернення, яке на сьогодні підписали сотні священнослужителів, він писав разом із кількома священиками з інших регіонів України «не у Волоському, а на гугл-диску».

Безумство патріарха та мовчання єпископів

«Не знаю, з ким змагається патріарх Кирило, але кожною недільною проповіддю він пробиває чергове дно. Це якийсь бал Сатани! Христа там нема! Християнства немає! Є лише ненависть та виправдання війни!», – каже Андрій Пінчук.

За словами протоієрея, українське духовенство має питання і до свого священноначалія.

«Духовенство УПЦ МП дуже обурює позиція єпископату, найвищих сановників церкви. Незважаючи на те, що митрополит Онуфрій 24 лютого засудив війну та назвав її війною, якихось подальших дій не було. Понад 40 днів УПЦ чекає на можливість обговорити майбутнє церкви і те, що нам робити далі. Усі чекали скликання Помісного чи хоча б архієрейського собору, але марно. Більшість єпископів УПЦ МП отримали колективні листи від духовенства із вимогами припинити поминати Кирила, провести Собор і навіть від'єднатися від Московської патріархії. Але все застигло. Є відчуття, що єпископат дружно засунув свої голови у пісок. Така пасивна позиція вражає. Зараз той час, коли не можна мовчати. Назвався груздею — став єпископом — лізь у кузов — щось роби! Але їх охопив страх і вони зайняли позицію вичікування. Не знаю, чому це так, не залізеш у чужу голову!», – каже Андрій Пінчук.

З одного боку позиція патріарха, з іншого — мовчання українського єпископату створили вакуум, який і став джерелом цього звернення рядового духовенства.

Хто може засудити Кирила?

За словами Андрія Пінчука, хоча документ, який зараз підписують священики, називається «Відкрите звернення», насправді це судовий позов.

«В принципі, для подання позову достатньо одного підпису, як у звичайній судовій системі. Але одного священика можна оголосити божевільним, фріком. Його можна відправити в заборону і сказати, що він ніколи не був віруючим. А коли позов підписує багато людей, що з ними зробити? Можна, звісно, ​​як митрополит Філіп Полтавський, почати дзвонити та погрожувати чимось священикам із Полтавської єпархії, які підписали це звернення та вимагати від них відкликання своїх підписів», – каже Андрій Пінчук.

За словами протоієрея, патріарх Кирило може бути підсудний трьом церковним судовим інстанціям.

1. Архієрейський собор Російської православної церкви, куди входять українські єпископи та митрополити. Цей собор може зібрати лише сам Кирило, на що мало надії.
2. Вселенський собор, який уже тисячу років не збирався.
3. Собор стародавніх східних патріархів, куди входять п'ять осіб: Константинопольський, Олександрійський, Антіохійський, Єрусалимський, Кіпрський предстоятель.

«Цей собор може розбирати позови проти найвищих церковних сановників будь-якої православної церкви світу. Останній прецедент скликання Собору стародавніх східних патріархів на землях, де діє Московський патріархат, відбувся 450 років тому. В 1666 Суд східних патріархів розбирав справу патріарха Никона. Результатом було засудження патріарха, скидання його з патріаршого престолу, виверження з єпископського сану. Він із патріарха став простим ченцем і був висланий до монастиря на покаяння», – каже Андрій Пінчук.

За словами священика, технічно суд східних патріархів може засудити концепцію «руського міра» як брехню, тобто те, що змінює віровчення церкви та руйнує її зсередини.

«Єресь — це найбільший гріх у церковній градації гріхів. Якщо таке визнання відбудеться, проігнорувати такий документ не можна. Я сподіваюся, в Росії залишилася частина духовенства при пам'яті, – каже Андрій Пінчук, – Якщо концепцію «руського міра» визнають єрессю, то як тільки ослабне неофашистсько-імперський режим у Росії, якщо ієрархія РПЦ не прислухається до Суду п'ятьох, ця церква дуже втратить багато парафій, які перейдуть у юрисдикцію інших церков. Парафії РПЦ, усвідомивши вчинене зло, шукатимуть виходу та спілкування зі світовим православ'ям».

Роль держави у вирішенні проблем церкви

Тим часом у Верховну Раду України було внесено законопроєкти, які пропонують заборонити УПЦ МП на території України. Андрій Пінчук так прокоментував цю ініціативу:

«Я не вивчав уважно жодного з трьох законопроєктів про заборону УПЦ МП. Але історично православна церква практично ніколи не була здатна самостійно, без допомоги держави, вирішити свої внутрішні проблеми, прийняти важливі рішення або запобігти наслідкам єресей та розколів. Річ у тому, що, з одного боку, у церкві занадто багато політичних гравців, кожен з яких дудить у свою дуду, а з іншого, це дуже неповоротка структура. У цьому є свої плюси та мінуси. Церква залежить від багатьох сьогохвилинних рішень політиків, а з іншого боку – церква традиційно неповоротка структура. Іноді, з великим запізненням, що приймає важливі рішення. Вона жила і в Римській, і в Перській, і в Російській імперії, і в СРСР. І впевнена, що житиме й надалі. Церква - традиційний інститут, що зшиває епохи. При цьому у ХХІ столітті все дуже швидко змінюється, і цей підхід не дає можливості ієрархії бути поруч зі своєю паствою та своєчасно та чесно відповідати на нові історичні виклики. З цього погляду втручання Верховної Ради у церковні справи не лише бажане, але просто необхідне, але це втручання не повинно бути зведене до того, щоб церква пішла у підпілля. Воно має бути спрямоване на те, щоби церква пройшла крізь здорові трансформаційні процеси. Мені здається, оптимальною була б ситуація, якби УПЦ якимось чином розірвала би з Московською патріархією. Це рішення може набути будь-яких організаційних форм. Їх декілька. Юридично Онуфрій може це зробити, але, на мою думку, морально він до цього не готовий, як і наші єпископи. Паралельно може бути виділений екзархат РПЦ, куди можуть відійти ті парафії, для яких важливою єдність з російською церквою. Таких дуже мало, але вони є. Принаймні всі маски будуть зняті. І парафіяни розумітимуть, до якої церкви вони йдуть. Сьогодні основна маса духовенства УПЦ – це звичайні українці, які тут народилися та виросли, які вболівають за свою країну, допомагають армії, теробороні, переселенцям. Вони роблять це не тому, що бояться, а тому, що вони українці».

Якщо ви хочете допомогти роботі шелтера у Волоському та порятунку людей із зони бойових дій, про те як це зробити, читайте тут.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте у нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.

Ольга Палій

Фото: Максим Якушев