Путін хоче від Сі більше самопожертви: вісь зла звіряє годинники напередодні Глобального саміту миру

Візит вождя росіян Володимира Путіна до лідера Китаю Сі Цзіньпіна відбувається в момент, коли їхню «безмежну дружбу» випробовує тиск Заходу. Об’єми китайського експорту критично-важливої для Кремля продукції різко скоротилися, хоч сторони й докладають зусиль, аби виправити ситуацію. Пекін стурбований перспективою ізоляції від західних інвестицій та технологій і це для нього важливіше, ніж інтереси Росії. Але Сі не може відверто відцуратися від свого «безмежного друга», який перетворився на валізу без ручки, тому готовий тиснути на нього задля перемовин.

З чим Путін їде на прийом до Сі

На восьмий день після «інавгурації» вождь росіян Володимир Путін здійснює візит до свого «безмежного партнера» Китаю. Упродовж 16–17 травня він зустрінеться з прем’єр-міністром Китаю Лі Цяном, відвідає північно-східне місто Харбін, яке має тісні зв’язки з російськими Владивостоком та Хабаровськом. У Пекіні на вождя росіян чекає найважливіша частина — зустріч із лідером Піднебесної Сі Цзіньпіном.

Разом вони візьмуть участь у святкуванні 75-річчя визнання Радянським Союзом Китайської Народної Республіки. У програмі заходів, крім нудних офіційних перемовин, званих обідів та оглядин військ будуть також прогулянки парком та довгі розмови віч-на-віч за чашкою китайського чаю.

«Сьогодні російсько-китайські відносини досягли найвищого рівня за всю історію і, всупереч складній глобальній ситуації, продовжують зміцнюватися», — намагається переконати Путін в інтерв’ю китайській агенції Сіньхуа, але не все так однозначно.

У делегацію Росії, крім новопризначеного міністра оборони Андрія Бєлоусова та Сергія Шойгу, який цього разу їде вже в ранзі секретаря Ради безпеки, входять також міністр фінансів Антон Силуанов і голова Центробанку Ельвіра Набіулліна та представники бізнесу. Разом із китайськими колегами вони активно шукатимуть можливості обійти західні санкції. А міністр закордонних справ Сергія Лаврова потрібний, щоб обговорити зовнішньополітичну ситуацію довкола війни та Глобального саміту миру.

Захід випробовує «безмежну дружбу» РФ та КНР

За даними китайської митниці, торік китайсько-російська торгівля сягнула рекордних 240,1 мільярда доларів — на 26,3 % більше, ніж у 2022 році. Але у квітні обсяг китайського експорту до РФ впав до 8,3 мільярда доларів (хоча це майже на 14% більше, ніж рік тому). За перші чотири місяці 2024 року експорт з Піднебесної впав на 2 %, проте загальна двостороння торгівля все ще виглядає потужною. 

Пекін і далі хотів би продавати росіянам товари подвійного призначення, за безцінь отримувати нафту, газ та потрібні корисні копалини. Китайські деревообробні компанії та сільськогосподарські підприємства на повну господарюють у Сибіру. Але хоч якими вигідними є такі взаємини, Сі Цзіньпін не може наражати свою країну, економіка якої перебуває на межі спаду, на західні санкції. Вже 20 компаній із Піднебесної опинилися в санкційних списках. Китайські банки обмежили співпрацю з російськими фірмами. Це може бути лише початком: у вівторок, 14 квітня президент США Джо Байден оголосив про введення 100 % мит на електромобілі китайського виробництва, Європа може це підтримати.

Під час візиту Сі до ЄС відбулася жорстка розмова з єврокомісаркою Урсулою фон дер Ляєн та президентом Франції Емануелем Макроном. Китайський лідер продовжував гнути свою лінію щодо російсько-української війни, але не приховував, що його хвилює зростаючий розкол із Заходом. Це вже вилилося в катастрофічне падіння рівня інвестицій, а в перспективі це загрожує ще й ізоляцією в технологіях. Водночас він не готовий схилятися перед тиском Заходу.

Навряд у найближчій перспективі, але, ймовірно, із часом Пекін та Москва знайдуть компроміс, який дозволить відновити торгівлю підсанкційними товарами. До прикладу, Росія запропонувала розв’язувати проблему за допомогою децентралізованої платіжної системи, яку Захід не зможе відстежити. Але робити це з кожним разом складніше й потребує більше часу.

Китай на Глобальному саміті миру

Після візиту Сі до Франції заговорили про можливу присутність Китаю на червневому Глобальному саміті миру у Швейцарії. Щоправда, на рівні представника КНР із врегулювання Російсько-української війни Лі Хуея, а не на рівні Міністра зовнішніх справ Ван Ї. Тобто це ні до чого не зобов’язувало б Піднебесну, але ще місяць тому ймовірність і такої події була мінімальною. Помічник Путіна, Юрій Ушаков, за лічені дні до зустрічі свого боса із Сі оприлюднив інформацію, що Китай не братиме участі у Швейцарській конференції.

«Ми відзначаємо виважену позицію Пекіна щодо української кризи, у Пекіні розуміють справжні причини її виникнення. Ми цінуємо мудру і виважену позицію наших китайських партнерів щодо неучасті Китаю в організовуваній у Швейцарії міжнародній конференції, присвяченій реалізації „формули миру Зеленського"», — передають його слова російські пропагандисти.

В інтерв’ю китайські агенції Сіньхуа, напередодні візиту, сам Путін розхвалював прихильність Сі Цзіньпіна «справедливому багатополярному світовому порядку» згадав про позицію КНР про необхідність участі в перемовинах і представників Кремля. Кілька разів вождь росіян повторив, що «готовий до перемовин».

От тільки чому рішення про відмову від участі в Глобальному саміті так і не озвучив сам Пекін? І що Росія розуміє під «неучастю» китайської делегації? Ймовірно, ми дізнаємося про те, чи буде Китай представлений на Глобальному саміті саме за результатами візиту Путіна до Сі.

В передчутті мирних перемовин

Байдену потрібна «перемога», щоби продемонструвати її на виборах, Європа до нестями налякана перспективою повернення Дональда Трампа. РФ має успіхи на Харківському напрямку в основному через затримку західної авіації та проблеми з мобілізацією. Усе це дає Путіну сподівання продавити максимально вигідний для себе «Корейський варіант» поділу України й на поступки він не готовий. І Китай зацікавлений допомогти зробити позиції РФ сильними.

«Зустріч із Путіним у Пекіні дозволяє Сі натякнути, що він може відповісти на дії Заходу асиметрично, наприклад, розширивши ще більшу напіввідкриту підтримку російської оборонної промислової бази», — каже Джозеф Вебстер, старший науковий співробітник Atlantic Council.

Але водночас Сі знає, що за співпрацю з Путіним доведеться платити й навряд задоволений тим, як йде війна. Вождю росіян він може дорікнути, що в далекому 2022 році йшлося про військову операцію строком тиждень-два. І якщо не вийшло знищити Україну за ці роки, то чому має вийти зараз? Це спонукає Сі задуматися, а, можливо, й натиснути на Путіна. Зрештою, якщо багато хто на Заході хоче, аби «Росія не перемогла», то Китаю достатньо, аби «Україна не виграла». Тим більше, що сприяння у перемовинах — чудова нагода продемонструвати світу свій вплив.

Як пише The New York Times, «в адміністрації Байдена зростає відчуття», що в наступні кілька місяців «складуться умови для мирних перемовин». Але це не означає, що «вісі зла 2.0» дадуть можливість говорити з позиції сили. Той же президент Чехії Петер Павел, який закликав Україну відмовитися від територій, водночас пропонує надати членство в НАТО, що не подобається ні Китаю, ні РФ. Емануель Макрон просуває свою ініціативу з відправки військ західних країн в Україну. Британія та США дали дозвіл використовувати свою далекобійну зброю по території РФ. Україна закликає не вірити в наступ, адже росіяни не мають сил, аби розвивати наступ на Харківщину. І одразу низка експертів стверджує, що вже у 2025 році ситуація може зламатися не на користь РФ. Тож Путіну та Сі доведеться випити не одне горнятко чаю.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.