Пралки на зупинках та страх перед лікарнею - що дивує та шокує українців в Ірландії та Канаді

Війна росії проти України вплинула на міграційні процеси українського суспільства.  Вчорашні заробітчани нині стали повноправними мігрантами, але інша країна - це зовсім інші правила, звичаї, традиції та й менталітет. «Інформатор» вже розповідав, що дивує та шокує наших громадян, які опинилися на французському курорті та в далекій Австралії. Схожих історій дуже багато. З нами поділилися враженнями співвітчизники, які мешкають зараз в Ірландії та Канаді. 

Ірландія: дозвіл на збір грибів, дома з цвіллю та стиль "бомж"

Пенсіонерка Катерина з Харківщини весною цього року переїхала разом з донькою та онуком до Ірландії. Жінка пояснює, що родина давно мріяла про переїзд, тому довго вибирали країну. Ірландію обрали через високу соціальну допомогу для біженців – в середньому кожен біженець тут може отримати до 1 тисячі євро на місяць.

- Найперше, що мене вразило – це пральні машинки на вулиці. Виявляється, у країні не прийнято мати вдома пральку – це неекономно, пралька з сушкою споживає багато електроенергії. Тому є спеціально обладнані пральні. Зазвичай це окремі приміщення. Проте в Ірландії пральні машини можуть стояти на автобусній зупинці чи на заправці. Чекаєш автобус, то чому б не випрати речі чи що?

- По приїзду, для біженців тут розпочинається справжня лотерея. Бо ніхто наперед не знає, кого й куди можуть поселити. Можуть поселити в чотиризірковому готелі чи в санаторії, а можуть у монастирі чи в глухому селі на п’ять хат, де навіть інтернету немає.

- З автобусами тут дуже погано. Інтервали між ними в годину-пік можуть сягати й двох годин. Автобус може навіть не приїхати – тут це норма. Є такі поселення, куди автобуси взагалі не ходять. З вивозом сміття тут теж проблема. Його просто можуть тижнями не вивозити. Ніхто на це не звертає уваги.

- Ірландія – острівна країна. Тому до тутешньої погоди приїжджі довго звикають. А погода тут така: зранку сонце і спека, в обід дощ, надвечір можуть приморозки бути. Або виходиш з дому без парасольки, за 5 хвилин уже йде дощ. Якогось разу спеціально підраховувала, скільки тут дощить. 11 разів за день йшов дощ, а в перервах було сонце. Взимку тут +5, а влітку +17, середня ж температура +10. Тому по засмагати не вийде, а куртка потрібна цілий рік.

- Ірландці дуже люблять індивідуальність. Приміром, людина може покрити все тіло татуюванням, зробити купу пірсингів, одягнути аби що – і всі довкола будуть захоплюватися: «який стиль». Насправді, виглядають в стилі «бомж».

- В країні є багато старовинних будівель, деякі з них слугують багатоквартирними будинками. Але в таких домах неодмінно є цвілість. Тому в них не дуже добре пахне, та й від людей, що живуть в таких квартирах теж тхне – одяг впитує запах. Таргани, мокриці, різна живність у будинках – це теж тут норма.

- У багатьох родин тут немає елементарної побутової техніки – пралки, холодильника, праски. Попрати можна у пральні чи на зупинці, запасів ніхто не робить – купують рівно стільки, скільки з’їдять на вечерю, прасуванням одягу ніхто не заморочується. Ірландці не люблять готувати. Або перекусують у кафе, або ж купують фаст-фуд у супермаркетах, а вдома розігрівають. Полиці тут просто ломляться від всіляких піц та гамбургерів. Декілька разів мені довелося куштувати традиційну ірландську кухню. В більшість страв тут додають алкоголь: кекси печуть на пиві, свинячі ніжки на пиві, кава з віскі. Досить дивний смак виходить. 

- В Ірландії на все потрібен папірець від влади – дозвіл, ліцензія, тощо. Збирати в лісі гриби чи ягоди – отримайте дозвіл, порибалити – треба дозвіл, купити сім-карту чи підключитися до інтернету – знову таки треба дозвіл.

- Медицина тут досить дивна. Є безкоштовний мінімум послуг, який доступний усім. Проте тутешні лікарі переконані, що в роботу організму втручатися дуже погано. Тому випросити таблетки чи мікстуру практично не можливо. Можуть оглянути, при потребі накладуть гіпс чи випишуть антибіотики, а потім просто порадять відпочити і випити гарячого чаю. 

- В Україні я багато чула про те, що Ірландія виділяє по 80 тисяч євро тим, хто готовий переселитися до країни. Це так. Але на 80 тисяч євро можна купити хіба що собачу будку у дуже віддаленому селі. Біженці не надто активно шукають тут роботу. А навіщо, якщо держава платить тисячу євро і надає житло, а мінімальна зарплатня тут 1500 євро? На роботу потрібно ще їздити, витрачати кошти – більшість сидять вдома, їх все влаштовує.

Британська Колумбія: людям з дітьми та тваринами жити заборонено

Ольга Макеєва раніше працювала журналістом, а згодом пішла у сферу Digital Marketing. Наприкінці 2020 року вона з родиною переїхала до Канади. Рік вони прожили в Торонто, а на початку 2022 року переїхали до міста Вернон, що в Британській Колумбії. Весь цей час Ольга веде блог та соцмережі, де демонструє всі переваги та недоліки життя у Канаді. Найбільш дивними речами вона поділилась з підписниками:

– Їздити на незастрахованому автомобілі в Канаді незаконно. Тому авто страховка тут обов’язкова і досить дорога. Перші 12 місяців воно буде досить дорогим – приміром, ми в Торонто платили 260 доларів на місяць і більшість людей казали, що то ще дешево. Зараз у Британській Колумбії ми платимо 120 доларів на місяць.

- У Канаді є чимало правил проживання, яких мусиш дотримуватися. Досить часто в оголошеннях можна побачити: не можна проживати з дітьми, чи з тваринами, чи є обмеження до певного віку. І це не завжди примхи людей, які здають житло – такими можуть бути правила керуючої компанії, котра керує будинком чи котеджним містечком. Тому не дивно в оголошенні зустріти, що житло здають людям, у яких діти старше 19 років, чи людям лише після 40 років.

У деяких провінціях Канади є суворі регулювання щодо дітей і батьків. Приміром, в деяких діє закон – діти до 10 чи 12 років не можуть знаходитися на вулиці самі, не можуть йти зі школи самі чи не можуть залишатися вдома без нагляду дорослих.

- В країні цілком законно можна купувати чи продавати марихуану. А Британська Колумбія ще й декриміналізувала вживання важких наркотиків.

- В Канаді психічно хворі люди, або як їх тут називають, з ментальними розладами, не живуть в психлікарнях. Вони інтегровані в суспільство. У канадських школах досить розвинута інклюзивна освіта – коли хворі діти навчаються разом зі здоровими, причому, коли мова йде про дитину з обмеженнями, це бувають і досить тяжкі захворювання аутичного спектру. 

- Ще тут дуже повільна бюрократія. З цим можна тільки змиритися. Що найбільше дратує українців – «порішати» тут нічого не вдасться. А служби підтримки, особливо державних органів, працюють дуже повільно – на «гарячій лінії» задля консультації можна «провисіти» годину. У Канаді кожен сам за себе. Мені траплялися люди, котрі сюди переїздили і починали давати вказівки: мені треба бежеві меблі, привезіть у суботу з 16 до 18 і розвантажте. Тут це не працює. Якщо ви отримуєте щось безкоштовно, то за це вже заплатив хтось інший.

- Якби вам не подобались канадські правила та закони – їх доведеться дотримуватися, інакше канадці на вас донесуть. Багатьом це не подобається, хтось назве їх «стукачами». Я до цього ставлюся інакше – тут всі дотримуються правил, всі законослухняні і вони розуміють – якби переважна більшість цього не робила, Канада вже б перестала бути Канадою.

- Тутешня система охорони здоров’я значно відрізняється від нашої. Тут не вдасться лікуватися чи проходити обстеження, коли людині заманеться, а більшість ліків без рецепту не продають.

Одна з користувачів соцмереж в коментарях теж розказала свою історію, як їй довелося стикнутися з канадською невідкладною допомогою.

«Ми з підозрою на перелом хребта у 7- річного сина просиділи в Sick Kids 14 годин. 9 із них чекали на огляд лікаря, потім вже рентген і знов очікування лікаря. Мінялися зміни, приймали нових дітей, які прийшли після нас з переломами. Але, якщо ти без високої температури і не помираєш, то сиди, вірніше можеш поспати на стільцях. Син ніч провів, лежачи на підлозі. Болить? На тобі знеболювальне. Сказати, що я була зла, нічого не сказати. Нарешті ми отримали наш діагноз. Тріщина у трьох хребцях. Виписки тут дають, якщо наполягати. Дуже вибачалися за таке довге очікування. Із рекомендацій - берегтися, не бігати, не скакати. Через місяць прийти на повторний рентген. Ось тут було саме цікаве. Нам знову довелося чекати, 2.5 години. Приходить професор і каже: «Я вже 100 разів ім пояснював (це він про лікарів), що це хребці мають таку форму у дітей, вони так ростуть. Тут не було ніяких тріщин! Рентгени ідентичні з попереднім». Вибачився за непорозуміння і подарував сину трикольорову свою іменну ручку. Адміністратор дала талон на смаколики в кафе за вказівкою професора. Це одна з кращих дитячих лікарень світу. Ось така у нас історія. Маючи трьох дітей, у мене тепер величезний страх потрапити в лікарні», - описала свою історію жінка.

Решта користувачів підтверджують, що для розвинених країн така медицина – це норма.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.