Бабусина авоська, відсутність опалення та повітряні тривоги: як живуть українці у Франції та Австралії

Повномасштабна агресія росії проти України значно вплинула на міграційні процеси українського суспільства, яке й до війни могло похвалитися значною кількістю емігрантів. А зараз мільйони людей переїхали до інших країн та очікують завершення війни. Хтось планує повертатися, а дехто починає будувати з нуля своє життя на чужині та все одно вболіває за батьківщину.

Звісно, що інша країна – інші правила, закони, звичаї і зрештою менталітет. «Інформатор» дізнався, що найбільше дивує та шокує українців на чужині.

Канни: повітряна тривога щотижня та 18 видів картоплі

Ольга Кушнір разом з сином-школярем декілька разів виїздила у французькі Канни до родичів, проте щоразу повертається до України. Пояснює, що попри війну їй дома зручніше та комфортніше, до всього – від Франції час від часу треба відпочивати. 

Ось що Ольга нам розповіла стосовно своїх враженнь про Францію і славнозвісне місто, де вона мешкає:

- Мене шокував той факт, що в Каннах теж є повітряна тривога. У визначений день тут просто вмикають сирену задля перевірки – мене про це не попередили. Думала, що в мене галюцинації. До того ж тут часто літає авіація – вертоліти набирають воду у морі, аби гасити лісові пожежі в горах. Це теж лякає, доки лежиш на пляжі.

- Франція платить на місяць українським біженцям по 250 евро, на дітей трохи менше. Цього цілком вистачає на особисту гігієну та харчі. Проте, накопичувати чи зекономити не вийде – ці гроші можна витратити лише у супермаркеті, зняти їх не вийде. 250 євро цілком вистачає на людину, щоб тут жити і добре харчуватися, на витребеньки точно не хватить. 

- Зняти житло тут дуже проблематично. Бо орендар чи агенція вимагає купу паперів – контракт на роботу, підтвердження доходів, тощо. 

- Тамтешні банки встановлюють ліміт на зняття готівки. Приміром, у місяць можна зняти лише 300 євро. Решта – тільки безготівкові розрахунки. 

- Канни – курортне місто. Вважається столицею французької розкоші. Насправді, інколи та розкіш шокує, насамперед своїми цінами. В місті є купа бутиків – звичайна панама там буде коштувати півтори тисячі євро. Вбрання по декілька тисяч теж так собі. Приміром, може стояти у вітрині звичайний халат – у нас в таких бабусі ходять в селах. Ціна 5 тисяч євро. Або звичайна радянська авоська – 3 тисячі євро. 

- У Каннах я не бачила жодної бродячої тварини. Натомість, якщо вигулюєш собаку і не прибрав після неї – можуть оштрафувати. Особливо весело на цьому фоні виглядає кінна поліція. У кожного коня під хвостом є шкіряний мішечок для потреб.

- Мене шокували їхні продукти – вони всі солодкі. Я пробувала готувати борщ – всі овочі настільки солодкі, що на виході отримуємо не кислу страву, а таку, ніби в неї додали добряче цукру.

- Тут не можна просто купити картоплю і вдома придумати, що з неї приготувати – приміром, пюре чи посмажити деруни. Тут лише картоплі 18 видів, і на кожній упаковці вказано, для чого вона – одна на суп, інша на пюре, третя для того, щоб смажити. Зате я вперше в житті побачила картоплину на 2 кілограми.

- Французькі жінки мають правило «сприймай мене такою, як я є, або звали нафіг». Тому тут не популярний манікюр, педикюр, не кажучи вже про нарощені вії. Можна зустріти на пляжі жінку з неголеними ногами. Тут це природно і нормально.

- Справжню, «стару Европу» можна побачити лише зранку. Французькі пенсіонери одягають найкращі речі – підбори, сукні, капелюхи, вантажні намиста і йдуть снідати до кав’ярень. Сидить така собі мадам в капелюшку, п’є каву з круасаном під сигару. Як в кіно. Вся справа в тому, що пенсіонер тут отримує від 1500 євро пенсії, та ще й має певні накопичення. Комуналка та медицина для них тут безкоштовні.

- У молоді дуже популярні китайські ресторани. Вони тут займають мабуть гектари площі. Фішка в тому, що в китайському ресторані платиш на вході 20 євро за людину, заходиш на кілька годин – можеш пити і їсти, скільки заманеться, навіть алкоголь входить у вартість. Багато хто навіть дні народження святкують в китайських ресторанах.

- Дуже дратують араби, котрі не соромлячись прямо на вулицях курять марихуану, пропонують її придбати. Поліція проходить повз і не помічає їх. Але їх дуже багато. 

Австралія – країна без опалення

У квітні минулого року Надія разом з двома дітьми з Київщини втекла до Польщі, а згодом перебралась до Австралії, оскільки дізналась, що країна приймає українських біженців.

- Це інша півкуля землі, тому там все навпаки – коли у нас літо, в Австралії зима, коли у нас день – там ніч. Навіть місяць на небі там повернутий в інший бік. Це дуже шокує перший час, але згодом звикаєш.

- До тутешньої природи треба звикнути. Приміром, на зиму дерева тут не скидають листя, зате скидають кору. Кенгуру тут можна зустріти на кожному кроці. Вони просто бігають по полях, як у нас бездомні тварини.

- Австралія – це країна мігрантів. 80% людей тут або мігрували, або ж мігрували їхні батьки. Разом з тим австралійців близько 25 мільйонів, територія дуже велика. Тому люди тут зазвичай живуть в заміських будиночках. Інколи до найближчих сусідів треба йти півгодини чи годину. Кожен австралієць просто зобов’язаний мати власний автомобіль.

- Деяких продуктів тут взагалі немає. Наприклад нашого традиційного домашнього сиру. Його навіть вдома не можна зробити, бо все молоко тут пастеризоване. Всі молочні продукти тут солоні – приміром, мої діти любили в Україні солодку сиркову масу чи глазуровані сирки в шоколаді. Тут такого нема.

- Зазвичай австралійці працюють 4 дні на тиждень по 6 годин. Вихідні вихідними, а кожен має ще серед тижня вихідний. Досить зручно.

- Австралійці живуть за графіком «фо найт» - тобто, два тижні. Тут все вимірюється двома тижнями, якщо у нас тижнем чи місяцем. Навіть зарплатня тут кожні два тижні.

- По приїзду до Австралії маєш вчити мову – це обов’язково. Неважливо хто ти – біженець, мігрант, нелегал, все одно спочатку вчиш мову, потім з тобою розмовляють. Без мови нема соціальних виплат навіть на роботу прибиральником не візьмуть.

- Сфера послуг тут на дуже низькому рівні. Більше нагадує «совок», обслуговування ніяке, і до цього вже всі звикли. Найти хорошого майстра манікюру чи перукаря – дуже важко. Зазвичай їх шукають серед своїх. Той же манікюр коштує від 50 до 100 доларів. 

- Медицина – це жах. І хорошого лікаря треба шукати через друзів і знайомих. З чим би ти не прийшов до лікаря, відповіді буде два варіанти: або попийте водички, чайку і відпочиньте, або ось вам антибіотик, якщо щось серйозніше. На цьому австралійська медицина закінчується. Мені здається наш рядовий провінційний лікар тут був би на вагу золота.

- Якогось разу ми пішли на пляж. Я залишила вдома свою картку, зате мала готівку. У магазинчику біля моря я не змогла купити за готівку дітям морозиво. Тому що в половині магазинів готівку не приймають. Тільки картки.

- Австралійці їдять двічі на день. Обіду у них немає. Спочатку це було дико, зараз вже звикли. 

- Ми в родині звикли щодня їсти суп. А для австралійців це якась коронна страва. Тут в порядку речей запросити друзів у гості, бо господиня сьогодні готує суп. 

- Найбільше мене вразила національна страва «фейрі бред». Це звичайні тости, намащені маргарином, які вмочають в різнокольорові харчові кульки. У нас такими кульками посипають паску до Великодня. При чому, в захваті від такого тут не тільки діти, це з апетитом наминають і дорослі і пояснюють, що то для них смак дитинства. Особисто для мене смак дитинства – це бабусин хліб з печі, парне молоко і варення чи свіжий мед. А у них хліб з маргарином. Я таке не їм, і навіть дивитися не можу, як австралійці в захваті таке наминають.

- Отримати візу в Австралії дуже не просто. Декілька місяців на початку війни діяла програма, за якою приймали біженців з України. Зараз візу біженців можуть отримати ті, кого переслідує власна країна. Тому в Австралії повно росіян, які люблять «руський мир», а австралійцям брешуть, як їх переслідує диктатор путін.

- Найбільшим шоком для мене є той факт, що в Австралії немає опалення. Не те що централізованого, а будь-якого – навіть індивідуального. Взимку тут температура найнижче опускалась до +5 градусів. В мене малі діти, їм холодно, змушена була купувати обігрівач на кімнату. Австралійці ж, коли їм прохолодно, просто кутаються в ще одну ковдру. В декого є каміни – оце і все опалення.   

- Дитсадочки тут шалено дорогі. Вартість дня перебування дитину в садочку - 100 - 150 доларів. Літні канікули у дітей тут взимку і вважаються різдвяними. 

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.