Називала росіян братами, а вони її вбили: історія від відомої телеведучої, яка копала могили

Ірина Литвин-Комаровська розповіла, як прожила декілька днів у підвалі разом зі своїми сусідами

Ірина Литвин-Комаровська
Ірина Литвин-Комаровська розповіла, як українські біженці влаштовуються у Швеції.

Відома телеведуча Ірина Литвин-Комаровська яку глядачі пам’ятають за програмою "Доброго ранку, Україно!" на ТРК "Ера" та "Спорт-репортер" на "Новому каналі", розповіла, як облаштувалася у Швеції. А роботу про роботу на телебаченні довелось забути і працювати на цвинтарі та фермі. Також вона пригадала, як її сусідка “ватниця” постраждала від “руського миру”. Про все це вона розповіла в інтерв’ю OBOZ.UA.

Сусідка не бачила в окупантах ворогів

Ірина Литвин-Комаровська згадує, що на початку війни вона прожила декілька днів у підвалі разом зі своїми сусідами, а потім в останній момент змогла виїхати з Ірпеня до Києва, а потім вже за кордон. Вже там її наздогнала звістка про те, що в її будинок влучила ракета і він повністю згорів. Окрім того, уламок вбив сусідку, яка називала росіян браттями.

"У нас була старенька сусідка, яка відмовилася виїжджати. Вона казала, що не бачить в окупантах ворогів: "Ну прийдуть – це ж брати". Я зустрічала й інших людей з подібними думками. Влада зміниться – і що з того? Вони ж нічого не зроблять поганого. Та за іронією долі уламок ракети, що влучила в наш будинок, убив сусідку просто на порозі власної оселі. Тіло пролежало майже два тижні. Лише після зачистки, коли ЗСУ допустили туди Червоний Хрест, змогли забрати.

Це страшна історія. Незадовго до війни я розмовляла з нею, коли вже відчувалася напруга. Зізналася: "Мені так тривожно". А вона відповіла: "Чого боятися? Це росіяни, вони брати". Я так розумію, що вона етнічна росіянка", - згадує Ірина Литвин-Комаровська.

У Швеції колишня телезірка могла знайти лише важку фізично роботу
У Швеції колишня телезірка могла знайти лише важку фізично роботу

Копала могили та вантажила сіно

Разом з донькою телеведуча дісталася Швеції і там залишилась. Але жити їй там важко. Грошей на допомогу біженцям дають не багато. Та й заробити достатньо теж не виходить.

У Швеції були одні з найнижчих виплат для українців. Фактично я отримувала шість євро на день, а мала – п’ять. За житло ми нічого не платили, транспорт для українців був безкоштовний. Голодними ми не сиділи, але жити було складно: дозволити собі щось понад найнеобхідніше – було зовсім неможливо.

Моя перша робота у Швеції була на фабриці, де пакували сіно для коней. Це робота вантажника: ти пакуєш мішок вагою 8 кілограмів, складаєш його на палету, знов і знов. Нижній ряд – ще терпимо, але верхній треба було піднімати вище голови. І так протягом усієї зміни. Сіно було скрізь. Коли я поверталася додому й знімала робочий одяг, навіть попри комбінезон та кілька шарів захисту, воно знаходилося навіть у спідньому. Але життя є життя. Хоча заробіток там виходив ненабагато більший, ніж соціальні виплати, які одразу припинили перераховувати, щойно почала працювати", - каже Ірина.

На цвинтарі колишній телеведучій довелось рити могили та саджати туї
На цвинтарі колишній телеведучій довелось рити могили та саджати туї

Таку працю колишня телеведуча не змогла витримати. Тому дуже зраділа, коли їй запропонували роботу у церкві. Литвин-Комаровська думала, що їй доведеться міняти свічки, а виявилося, що треба копати могили.

"Догляд за могилами у Швеції здійснюють не родичі, як у нас, а наймані працівники. Це зовсім інша система, яка фінансується з бюджету. На сезон там набирають людей, які косять траву, прибирають, фарбують, садять клумби. Я потрапила туди за протекцією: моя господиня приїхала разом зі мною, зробила мені гарну рекомендацію. Після співбесіди сказали, що необхідно здати аналізи – кров і сечу, щоб перевірити, чи не зловживаю алкоголем або наркотиками. Уявіть, такі вимоги – щоб працювати на кладовищі. А ще: водійське посвідчення, бо ми там працювали з садівничим транспортом.

Пропрацювала близько двох тижнів – висаджували квіти, косили траву. І раптом одного дня мені кажуть: "Тепер твоя черга. Ось інструмент – іди копати яму для захоронення". У Швеції близько 85% померлих піддають кремації, тож основна частина роботи – підготовка місць для урн. І ці ями копають винятково вручну. Туди жодна машина не під’їде: ряд за рядом, усе щільно. До того ж яма невелика за діаметром, але дуже глибока, і викопати її треба спеціальним інструментом, схожим на величезні ножиці. Звичайною лопатою не обійтися. І це не український чорнозем, а тверда кам’яниста земля. Часом доводилося брати до рук лом. А тепер уявіть мене з моїм зростом 1,60 м – і десятки таких ям, які довелося викопати", - каже колишня телеведуча.

Читайте нас у Facebook

Image
Оперативні новини: Україна, світ, війна. Підпишись 👇

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Головна Актуально Україна на часі Youtube
Інформатор у
телефоні 👉
Завантажити