Навіщо Макрон розпускає парламент: на що розраховує та які є ризики для нього
Ризикований крок Єлисейського палацу може повернути владі довіру громадян, або надовго дестабілізувати країну
Рішення президента Франції Емануеля Макрона про дострокові перевибори є частиною ризикованого плану, який може допомогти його політсилі посилити позиції. Він розраховує повторити сценарій 2017 року, коли таким чином центристам вдалося мобілізувати електорат, який остерігався приходу до влади ультраправих. Водночас якщо план завершиться фіаско, це може надовго дестабілізувати країну.
Макрон дивує друзів та ворогів
Чимало партнерів по коаліції Макрона заявляють, що вперше почули про рішення під час звернення президента до нації. Дехто, як прем’єр-міністр Габріель Атталь, відмовляли його від цього плану, пропонували обмежитися розпуском уряду. Але Макрон вирішив йти шляхом культового президента Франції Шарля де Голля, який двічі розпускав парламент. Однак є суттєва відмінність: тоді владна коаліція мала меншість і президент формував Національні збори «під себе», а тепер провладні сили ризикують втратити ще більше. Втім вороги теж здивовані.
Жордан Барделл, формальний очільник «Національного об’єднання» вимагав від президента Франції перевиборів після «супернеділі» 9 червня. Напевно він не очікував від Макрона такої «підступності», оскільки ультраправі виявилися неготовими до такого перебігу подій і за три тижні повинні надолужити втрачене.
«Національне об’єднання», неформальним лідером якого є проросійська Марін Ле Пен, не має узгоджених із союзниками списків. У понеділок Барделл проводив перемовини, зокрема з Маріон Марешаль, лідером ще більш ультраправої партії «Реконкіста», але за результатами «нічого не було зроблено». Кандидати також терміново шукають кошти на передвиборчу кампанію, повідомляє Le Monde.
Навіщо Макрону дострокові вибори
Поразку на виборах до Європарламенту було б важко приховати, адже на дільниці прийшов 51% громадян із правом голосу. Це навіть більше, ніж на національні вибори. Вдавати, що нічого не сталося — означало наражатися на постійні звинувачення в ігноруванні волі громадян та слабкості зі сторони ультраправих. У 2027 році, коли наступав час чергових президентських виборів, від рейтингу «Відродження» та іміджу самого Макрона не залишилося б нічого. Згідно з конституцією, він не може більше бути президентом країни, оскільки відбуває другий термін, але ж кидати політичну карʼєру не збирається.
Навряд його рішення було імпровізацією. Навіть час для оголошення шокуючої заяви обрали ідеально: якби він вагався хоча б кілька днів, це виглядало б як поступка під тиском опозиції, а так Макрон діє як найрішучіший політик Заходу. Наразі 61% виборців підтримують перевибори парламенту, пише Le Journal du Demanche. Макрон каже, що повністю довіряє розсудливості свого народу.
«Підйом націоналістів і демагогів є небезпекою не лише для нашої нації, а й для нашої Європи, для місця Франції в Європі та світі», — заявив він у своїй промові.
Ймовірно, Макрон розраховує на те, що повториться ситуація президентських виборів 2017 року. Тоді Марін Ле Пен лідирувала у першому турі, але програла перегони.
Гра Макрона
За першими після оголошення дострокових виборів опитуваннями, «Національне об’єднання» може отримати від 235 до 265 депутатів. Вони не матимуть більшості, адже для цього потрібно 289 голосів. Ліві можуть здобути 115–145 крісел, центристська коаліція Макрона — 125–155. Однак шанс у «Відродження» є.
«У нас є недосконалості. У разі нашої перемоги президент Республіки, очевидно, проведе зміни, але ми — єдина серйозна партія, яка може перемогти крайніх правих», — заявив Жеральд Дарманен, міністр внутрішніх справ.
Вибори до Національних зборів відбуваються у два етапи. Перший тур призначено на 30 червня, другий — на 7 липня. Якщо явка буде достатньо високою, а кандидат від партії набере понад 50 %, він вважається обраним. Таке трапляється рідко, зазвичай є другий тур, куди не потрапляють ті, хто не подолав прохідний бар’єр. На другому етапі «Відродження» розраховує «підтягнути» голоси тих, кого лякає перспектива приходу до влади ультраправих. Теоретично, таких громадян має бути більшість.
Після оголошення результатів плебісциту до Європарламенту, у Марселі, Парижі та інших містах Франції виникли стихійні мітинги проти «неофашизму». Акції французьких компаній дещо втратили в ціні — багатьох налякала перспектива утвердження Ле Пен, яка означає політичну нестабільність. Парламент, у якому є ультраправі, ультраліві та центр, і які ніяк не можуть домовитися між собою, не сприяє процвітанню країни. Крім того, партнери по центристській коаліції остерігаються, що ультраправі скасують пенсійну реформу, що спонукатиме їх до об’єднання з «Відродженням».
Гра Макрона є доволі ризикованою. На думку експертів Le Point, найкраще, на що він може розраховувати — збереження позицій своєї політсили, але найбільш ймовірним сценарієм є відсутність чіткої більшості. Франція звикла до стрункої вертикалі влади й це може стати викликом для країни. Тож велике питання, чи не прорахувався Макрон. Зрештою, інсайдерські джерела кажуть, що на виборах до Європарламенту його команда «очікувала на поразку, а не на приниження». Втім, французький президент неодноразово доводив, що вміє дивувати, можливо й цього разу він має якийсь сюрприз.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
