На Донбасі підняли ціни на житло для військових – чому оренда будинку сягає 35 тисяч гривень

У прифронтових містах нині – бум на житло. Будь-яка група військових, що приїздить на фронт, шукає для себе «располагу», де можна перепочити, помитися, випрати речі. В зв’язку з цим у деяких тилових містах ціна оренди квартири чи будинку сягає 15 тисяч гривень, зі зручностями – до 35 тисяч гривень. «Інформатор» дізнався, як військові арендують житло. 

 Комусь треба попратися, до когось дружина приїхала

Військовослужбовець ЗСУ Станіслав з Київщини вже пів року перебуває на Донбасі. Пояснює, що його група часто змушена переїздити з місця на місце – інколи мають бойові виходи.

«Живемо в основному по селах. Коли приїздимо в село – йдемо до сільради і по місцевих напитувати житло. Ціни різні – все залежить від зручностей. Минулого разу знімали літню кухню у господарів – жили по суті у хліві, самі обладнали літній душ, ходили до дворового туалету. Платили 3 тисячі гривень на місяць. Зараз живемо в кращих умовах – є ванна, туалет, навіть дивани у будинку – складаємося на оренду, бо ціна такого будинку 7 тисяч гривень. Якщо чесно, за такі кошти у моєму рідному містечку можна зняти пристойну квартиру. Командування каже, що можемо жити у місцевій адміністративній будівлі, але там доведеться спати на головах у решти військових, ніяких зручностей немає, до того ж – по таких об’єктах найчастіше прилітає – ворог швидко дізнається, що тут розміщуються військові і може вгатити. Ризикувати не хочеться, тому з хлопцями склалися по 1 тисячі гривень на аренду житла. Платимо подобово – бо не знаємо, скільки ще тут будемо, за комуналку сплачуємо окремо», - розказує чоловік.

 Юрій з Черкащини після ротації повернувся на Бахмутський напрямок. Розповідає, що зараз разом з побратимами копають окопи.

«Хлопці вже знайшли житло в тилу. Бо після окопів десь треба перепочивати та відновлюватися. Банально, випрати речі, прийняти душ, поголитися, зарядити павербанк – все це потрібно. Знайшли будиночок у селі поблизу – власник евакуювався, за ним приглядають сусіди. Просять у нас, хоч щось на хліб дати за оренду, бо сидять взагалі без грошей. Будемо скидатися з хлопцями – і нам добре, і людям трохи допоможемо, бо розуміємо, що місцеві ледве кінці з кінцями зводять. Зручності мінімальні – добре, що ще зимою купив розкладачку, маю спальник, зате є газ, світло, криниця в дворі», - розказує військовий.

Андрій з Краматорська виставив оголошення на ОЛХ про подобову оренду квартири в місті. За однокімнатну хоче 900 грн на добу. Пояснює, що бажаючих дуже багато.

«Військові не знімають житло помісячно – тому немає сенсу у довготривалій оренді, все подобово – бо завтра хтозна що може бути і куди перекинуть. Найчастіше в мене знімають на добу або дві – комусь треба перепочити і попратися, а до когось дружина приїхала, тож треба усамітнитися», - пояснює чоловік.  

 Українська делікатність

Волонтерка Діана Макарова розповідає, що житло військовим здавали ще з 2014 року – тоді у прифронтових зонах були популярні будиночки. Волонтери та командування домовлялось з сільськими радами, Міноборони сплачувало комуналку, допомагала з житлом військовим місцева влада.

Військових могли розмістити у клубах, школах, дитячих садочках, у приміщеннях підприємств. Проте ситуація змінилась з початком повномасштабної війни. Скупчення військових у сільському клубі – «жирна» ціль для ворога. Тому командування розпорядилось розселяти військових невеликими групами в різних точках.

Зрозуміло, що якщо у селі є клуб, школа і дитсадок – декілька невеликих груп заселити туди можливо. Решта ж житлового фонду – приватна власність, тому тут доводиться викручуватися – найчастіше волонтерам та самим бійцям.  

«Росіяни на окупованій території не церемоняться. Вибивають з ноги двері, господарів за шкірку – от вам і житло. У українців ситуація інша. Незважаючи на військовий стан і на те, що військові зараз мають право багато на що – все-таки вони шукають житло, домовляються з власниками, сплачують оренду і комунальні послуги, складаються зі своїх зароблених грошей, з розумінням ставляться до власників, які теж хочуть  отримати – хто прибуток, а хто на хліб заробити. Мені дуже подобається ця делікатність з нашої сторони», - каже волонтерка.  

За її словами, всі міста, наближені до фронту та до місць скупчення військових попіднімали ціну на оренду житла.

«Костянтинівка, Слов’янськ, Вуглегірськ, Запоріжжя, Харків – це ті міста, де квартирують військові. Навіть Львівщина – поблизу військових полігонів – там теж спостерігається бум на оренду», - каже Макарова.

Коли йшли бої за Бахмут, військові штурмували волонтерів з проханням знайти хоч якийсь будиночок в оренду чи квартиру, та хоч в Слов'янську, куди можна відтягнути легких контужених, прокапати, відлежатись. Слов'янськ переживав бум оренди. У Вугледарі до останнього можливого працювали ріелтори, здаючи житло військовим.

Жінка пояснює, що є люди, які підвищують ціни на житло і намагаються заробити. А є й такі люди – які просять кілька копійок, або заплатити за комунальні послуги.

«В мене є знайомі, які евакуювались, а житло здають безкоштовно військовим. Знаю людей, які не тільки віддають житло в безкоштовне користування, але й комунальні послуги оплачують військовим самі», - розповіла вона.

Діана пояснює, що найчастіше військовим доводиться орендувати житло вскладчину – у кожної групи, взводу чи роти  є декілька будинків чи квартир, куди можна «відскочити» від передової на перепочинок.

«У військових це називається «располага» - такий своєрідний тил, де можна приготувати поїсти, покупатися, відпочити або перехворіти застудою пару днів чи відлежатися з тиском, щоб не їхати до госпіталю», - каже вона.

Також Макарова розповіла, що армія – це зріз суспільства. Тому орендарі серед військових трапляються різні.

«Зазвичай – це порядні люди, які з розумінням ставляться до чужої власності. А є й такі, хто нечистоплотний, можуть щось украсти, є й аватари чи покидьки. Банально, але спостерігала картину: в Миколаївці в хаті щось украли, в Костянтинівці вже бояться здавати житло військовим, бо пішли чутки, що ЗСУ пограбували всю Миколаївку», - пояснює вона.

 Ціна питання

За словами Діани Макарової, в Костянтинівці такий-сякий будинок зараз можна орендувати за 15 тисяч гривень. Оренда будинку з хоч якимись зручностями стрибає до 35 тис грн.

На сайті ОЛХ в Костянтинівці найдешевшу квартиру пропонують за 600 гривень на добу, зі зручностями – 1000 – 1500 грн, будинок – 1600 гривень на добу. У Краматорську за місяць одно-двокімнатки просять від 5 до 10 тисяч гривень. Ціна будинку – від 20 тисяч гривень і вище.

Діана Макарова пояснює, що попит значно перевищує пропозицію. Тому ціни зростають.

Ріелтор Олена працює по Слов’янську, Краматорську, Костянтинівці та Покровську. Теж пояснює, що замовлень дуже багато, а варіантів вкрай мало.

«Військові продовжують прибувати і першим ділом просять житло. Раніше ставили умови – щоб була. Приміром, мікрохвильова пічка, електрочайник, дивани, ванна з туалетом. Зараз просять знайти хоч щось – хоч чотири стіни якихось і щоб була електрика. Але варіантів не так багато», - каже жінка.

За її словами, зараз військові намагаються заселятися побільшими групами. Це щоб менше платити за оренду.

«Знаю випадки, коли знімають приватний будинок і живуть по 35 – 50 чоловік одночасно. 30 чоловік постійно на місці, решта бувають набігами на кілька днів. Сплять у спальниках просто на підлозі, займають сарай, погріб, літню кухню у домоволодінні», - пояснює вона.

Дуже часті випадки, коли приїздять батьки чи дружини з дітьми до бійців. Тоді просто молять знайти на кілька днів житло для родини.

«Є такі власники, які взагалі не здають житло. Наприклад, знаю одного такого – у нього трикімнатка з шикарним ремонтом, залишив майже всю побутову техніку там, ванна з якогось італійського мармуру. Навідріз відмовляється здавати будь-кому, дуже труситься за свої пожитки», - розказує Олена.

«Згадайте які шалені ціни на житло переживали Львів, Франківськ, Рівне тощо. Тилові міста переживали бум оренди. Ставка йшла на біженців. Тому схід і захід разом, завжди. А люди скрізь більш-менш однакові. І на півдні бум оренди, там ставка на військових. І в центрі бум оренди, там ставка на біженців. І в прифронтових містах іде розрахунок на військових зараз», - каже Макарова.

 Оренда в окупації

Ситуація з орендою з того боку виглядає дещо кращою. Росіяни справді не церемоняться з пошуками житла – можуть вибити двері, виставити на вулицю господарів і спокійно жити, хоча їх командування просить цього не робити, щоб максимально здобути прихильність місцевого населення.

Проте буму не спостерігається. Міста на Донбасі досить відчутно спорожніли, тож порожнього житла в Донецьку чи Луганську чимало. На окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей окупанти позаймали бази відпочинку, тож проблем з орендою фактично немає.