Любовний трикутник кінця 90-х. У Венеції відбудеться світова прем'єра українського фільму

Український фільм про київських підлітків 90-х, під назвою "Назавжди-Назавжди" покажуть на світовому рівні. Прем'єра відбудеться на 80-му кінофестивалі Mostra Internazionale d’Arte Cinematografica у Венеції, в конкурсній програмі Orizzonti Extra. Про це повідомили в Державному агентстві України з питань кіно. Кінофестиваль відбуватиметься з 30 серпня по 9 вересня. На заходу разом з українським фільмом представлять нові стрічки Люка Бессона, Софії Копполи та Веса Андерсона.

"Назавжди-Назавжди"

Режисер фільму - Анна Бурячкова. Фільм "Назавжди-Назажди" є її повнометражним кінодебютом. За словами режисера сюжет розгортається навколо підлітка: 

"У нас є героїня. Її звати Тоня. Їй 15. В неї є молодша сестра. Вони дуже близькі. В них обох є проблеми з батьками, але не через те, що батьки якісь погані та недбалі, це — скоріш через те, що батьки в той час, наприкінці 90-х, абсолютно не мали часу, щоб займатись дітьми. Вони займались тим, щоб, по-перше, знайти чим цих дітей нагодувати, і по-друге, як зробити так, щоб діти були хоч якось у безпеці. Тобто ці дві дівчинки, дві сестри в якомусь сенсі на самоті і це такий перший пласт фільму — їх дружба, взаємодопомога і порозуміння. Тоня змінює школу через те, що в попередній школі в неї склалися дуже неприємні відносини з хлопцем, який погрозами і побиттям примушує її до сексу, примушує її до того, щоб вона скорилася йому повністю. Батькам про таке не розповіси, отже Тоня тікає до школи, в якій вже навчається її молодша сестра, зустрічає там нових друзів, закохується — дуже швидко, як це зазвичай стається в п’ятнадцятирічних: хоп і ти вже на місці. Їй здається, що вона стає частиною шкільної зграї: це 9 та 11 класи. Але на тлі абсолютної підліткової романтики, з’являється любовний трикутник".

Цей фільм — пісня любові, присвячена розгубленим підліткам кінця 90-х, які виросли серед пострадянської руїни, добре засвоївши правило — якщо тебе ніхто не полюбить, ти не виживеш. У пошуках цієї любові та верифікації свого існування в очах інших, ми й жили, толеруючи насильство та несправедливість.

"Бути підлітком означає, що кожна частина твого життя існує лише тут і зараз, і залишатиметься такою назавжди. Кожна любов — назавжди, кожні стосунки — назавжди, кожна драма — назавжди. Тож тепер, ставши дорослими, доводиться усвідомити, що єдине визнання і любов, яких ми направду потребуємо, мають приходити від нас самих. А таке розуміння завжди вимагає прийняття самотності та відповідальності за власне життя", - коментує Анна Бурячкова.

Варто зазначити, що у написані сценарію Анна Бурячкова також приймала участь. Творила у тандемі з Мариною Степанською. За словами творчів, ідея виникла під час карантину, спричиненому COVID-19 у 2020 році.

Непроста доля фільму 

Знімали фільм у Києві у грудні 2021 року. Після повномасштабного вторгнення матеріали фільму евакуйовували з Києва до Амстердама. Там же, до команди фільму долучилися нідерландські співпродюсери та партнери з постпродакшену.

Цікаво, що ще на стадії виробництва, фільм був представлений на різних міжнародних кіно ринках. Він отримав спеціальну відзнаку журі та нагороду Screen Brussels Co-Production Award на презентації Ukrainian Films Now на Marché du Film (на Festival de Cannes) та нагороду Литовського кіноцентру на "Coming Soon" Meeting Point у 2022 році. Щоразу творці підкорювали усіх історією,яку оповідає стрічка. А саме: це історія про виживання, та водночас — любов, це про сором, але і безтурботність, про свободу та залежність від свого тіла. Це про відчайдушність, ніжність, біль, насолоду та пошук себе та правильних рішень. А ще це фільм про юність тих, кому зараз за 30, тих, хто в новітні часи став найбільш пристрасним і відданим борцем за свободу.

Головні ролі в стрічці виконали Аліна Чебан, Захар Шадрін, Артур Алієв, Єлизавета Цілик та Дар‘я Жихарська. Участь у зйомках також прийняла Даша Малахова.

Про режисера - Анну Бурячкову

Ще у школі вона знала, що стане режисером.

"Я вчилася на режисера — хоча майстер у театральній школі, в якій я навчалася, сказав, що я гублю свій акторський талант. Кіно в Україні не існувало. Комерційних, тобто рекламних режисерів було мало. Я боялася, що буду сидіти без роботи, тому так довго і не наважувалася стати режисером. Та й кому потрібен режисер, якому немає що сказати".

Деякий час вона працювала на телебаченні, хоча й знала, що це не її історія.

"Потім був продакшн, робота другим режисером. Далі я зрозуміла, що декілька років працюю без вихідних і потрібно щось змінювати. Стався злом, і виявилося, що мені як режисеру є що сказати".

І, сказати не лише українському глядачеві, а всьому світу. 

Читайте ще на Інформаторі: Легендарні актори втекли подалі від Голлівуду. І тепер щасливі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте у нашому Telegram-каналі «Інформатор Live». Підписати на канал у Viber можна тут.