Корупція прирівняна до держзради: чому це не допоможе та які є варіанти

Президент України Володимир Зеленський запропонував прирівняти корупцію до державної зради й це неочікувано викликало суперечку в мережі, щодо ефективності такого рішення. Уряд Китаю, щоби подолати цю проблему, використали жорстку політику контролю державних видатків та репресії проти звинувачених. Естонія ж натомість побудувала систему, у якій корупційні дії фактично неможливо вчинити. В Україні позитивні зміни можуть відбутися завдяки системним змінам, які передбачатимуть прозорість влади, реформу судів та активне громадянське суспільство.

Корупція - це держзрада

Президент України Володимир Зеленський заявив, що планує подати на затвердження парламенту законопроєкт про прирівняння корупції під час воєнного стану до державної зради. За його словами, цей захід буде тимчасовим і має створити умови, аби посадовці навіть не думали про незаконне збагачення.

«Я поставив задачу. Законодавцям буде запропоновано прирівняти корупцію до державної зради на воєнний час. Я розумію, що це не може діяти постійно, але на воєнний час, я думаю, це допоможе… Дуже важливо не прикручувати гайки й не дивитись кожного разу на той чи інший гострий, кричущий випадок… Ми повинні запроваджувати системні речі. Але це не розстріл, це не сталінізм. Якщо є докази — людина повинна бути за ґратами», — пояснив Зеленський телеканалу «1+1».

У мережі користувачі розділилися щодо оцінки цієї ініціативи. На тлі корупційних скандалів під час війни, частина підтримує президента і вважає, що корупцію слід вважати держзрадою й у мирний час. Звинувачення в держзраді збільшує відповідальність корупціонерів аж до довічного ув’язнення з конфіскацією майна.

Натомість інші вбачають у цьому підступ і зазначають, що завдяки зміні корупційні справи з-під юрисдикції незалежного НАБУ, на створенні якого наполягали західні союзники, і перейдуть на розгляд до СБУ, яке більш контрольоване президентською вертикаллю. Це створює додаткові умови для тиску на будь-якого чиновника, щодо дій якого є хоча б віддалені натяки на корупцію. СБУ може перетворитися на орган політичної розправи.

Треті ж користувачі вважають подібні заяви популізмом, адже, мовляв, справ, те ж саме НАБУ, відкриває багато, але новин про притягнення корупціонерів до відповідальності обмаль, зрештою, сама судова система вражена корупцією. Очевидно також, що із цією проблемою неможливо впоратися «одним ударом».

Кейс Китаю

Іноді можна почути, що для того, аби впоратися з корупцією, потрібна «тверда рука», тобто потужна владна вертикаль і «драконівські» закони. Але вперта статистика доводить, що авторитарні режимі не дуже вміють долати корупцією: Північна Корея займає 171 місці зі 180 у рейтингу сприйняття корупції від Transparensy International, росія — на 137 місці. Для порівняння, Україна у 2022 році була на 116-му.

Але деякі авторитарні уряди все ж навчилися давати собі раду — Китай займає 65 місце, поступаючись члену ЄС Румунії й випереджаючи Болгарію та Угорщину. У 2012 році, коли до влади прийшов Сі Цзіньпін, який поставив боротьбу з корупцією на чільне місце своєї політики, країна була на 80 сходинці рейтингу. За десять років Піднебесна піднялася на 15 пунктів, що є непоганим показником.

Антикорупційні розслідування в Китаї на центральному та провінційному рівнях проводяться Центральним комітетом із перевірки дисципліни. З 2012 року, він перевірив роботу понад 4 мільйонів працівників урядових структур та майже 500 високопосадовців. Цей орган, навіть, має власну телепрограму під назвою «Нульова толерантність», яка користується популярністю, оскільки висвітлює роботу по боротьбі з хабарництвом, викритті корупції та незаконному збагаченні високопоставлених членів партії.

У Китаї діє директива, яка встановлює правила для партійних кадрів: скільки, коли і яких інспекцій на місцевому рівні здійснювати, як має рухатися кортеж чиновника, обмежує закордонні візити, встановлює заборони на перерізання стрічки та церемонії закладення наріжного каменю, обмежує використання державних фінансів на ділові обіди та державні автомобілі. Ці положення стали основою для початку багатьох антикорупційних розслідувань.

Щодо розтрати державних коштів та нецільовому їх використанні, особливо, під час масштабних інфраструктурних будівництв, Китай запровадив суворий контроль. Широко застосовують електронні засоби моніторингу, як то системи закупівель, подібні до нашого Prozorro. У КНР, до прикладу, запровадили використання штучного інтелекту в судах. ШІ «Маленька мудрість» допомагає готувати проєкти документів, а ще використовується для автоматичної контролю рішень судів — він виправляє «людські помилки» та пропонує судді ознайомитися з подібними справами. Рішення суду можуть переглянути, якщо будуть значні відхилення від норми. Наразі йдеться про фінансові справи та порушення дорожнього руху

А от із незаконним сприянням бізнесу проблему розв’язати не вдалося, чиновники й далі сприяють своїм знайомим. Уряд Сі Цзіньпіна запустив у 2018 році широку кампанію під гаслом «Saohei chu'e», що означає «змітати чорне і знищити зло». За три роки за офіційною статистикою розкрили майже 40 000 корупційних організацій, покарали понад 50 000 чиновників Комуністичної партії. Корупціонери дійсно зазнали переслідувань, але часто справи відкривали для більшої «результативності», під цим прикриттям влада прибрала з арени своїх політичних супротивників, розправитися із «занадто багатими» підприємцями, просто громадськими діячами, як то екоактивістами, які, потенційно, можуть становити загрозу.

У Китаї щороку розстрілюють майже тисячу чиновників. От тільки наступного року є вже нова тисяча. Річ у тім, що боротьба з корупцією залишається ширмою для внутрішньополітичного протистояння і можна не боятися розправи, якщо лояльний до вертикалі Сі.  Виправдальні вироки є дуже рідкісними. Усе це діє за принципом «кого зловили — той і корупціонер». Тому навряд чи «кейс Китаю» нам підійде, якщо тільки українці не хочуть жити в «цифровому концтаборі».

Кейс Естонії

Естонія — це держава Центрально-Східної Європи, яка, як і ми колись, належала до країн соціалістичного табору. У 90-ті там були організована злочинність, рекет, та корупція тому її досвід є для нас особливо корисним. У 2012 році Естонія була на 63 сходинці рейтингу, а через десять років — уже на 14-му.

У 2013 р. спеціальна урядова комісія розробила антикорупційну стратегію, план змін, за яким діяв парламент та уряд. У країні діє просунута електронна система управління, подібна до «Дії», яка суттєво обмежує «людський фактор». Громадяни та чиновники майже не бачать одні одного. Усі дані про естонців об’єднані у спільній базі даних, що дуже ускладнює, до прикладу, можливість скористатися незаконними коштами. Усі державні документи мають бути опубліковані в засобах масової інформації впродовж трьох днів. У сукупності з вільними медіа це створює мінімум можливостей для корупційних дій. Є обов’язкове декларування доходів чиновників.

Найголовнішим органом у боротьбі з корупцією є Департамент поліції безпеки (KаПо), його функції подібні до СБУ. Агенція номінально підзвітна Міністерству внутрішніх справ, але уряд безсилий, коли вона береться за розслідування: у 2021 році прем’єр-міністр Юрі Ратас подав у відставку через те, що його партія виявилася причетною до сприяння у видачі земельної ділянки.

КаПо розслідує справи, пов’язані з вищими чиновниками, поліція на місцях бореться з місцевими корупціонерами. За хабарництво передбачено ув’язнення до п’яти років, суд може «накинути» конфіскацію майна. А найголовніше, майже одразу після здобуття незалежності естонці докорінно змінили стару радянську систему судочинства і провели люстрацію суддів.

Головне — захотіти

Корупція менш поширена в протестантських країнах: Данія, Фінляндія, Швеція та Швейцарія стабільно займають перші сходинки рейтингу Transparensy International. За одним із припущень, протестантська етика покладає на людину більше відповідальності за свою долю, ніж релігії, які передбачають захист інституцій, як Церква, яка дарує прощення гріхів. Але навряд чи решта країн приречені, зрештою, у багатьох колишніх протестантських державах, як Нідерланди чи Естонія, усе більше популярним стає атеїзм. Це просто ще раз підкреслює, наскільки важливим є уявлення, що є прийнятним, а що ні.

У країнах колишнього СРСР, Африки та Центральної Америки є думка, що держслужбовець має отримувати малу зарплатню, задля «соціальної справедливості». А от естонці розуміють, що на зарплаті державним посадовцям не треба економити: талановиті кадри підуть до приватного сектору. У якийсь момент у нашому суспільстві виникло уявлення, що йдуть у чиновники лише заради корупції, а зарплата просто для декору. Більше, мовляв, там нічого робити, якщо ти нормальний управлінець, можеш побудувати ефективну систему — йди до бізнесу. Але чиновницький хліб не такий уже й солодкий, тому зарплатня має бути привабливою. Інша річ, що й відповідальність має бути.

За даними опитувань, 89 % українців переконані, що корупція є другою найбільшою проблемою нашої країни після війни. І водночас 25 % упродовж 2022 року давали хабарі. І тут явна невідповідність. Коли розпочиналася повномасштабна війна, в Україні суспільство було максимально нетолерантне до мародерів. Часто доходило до самосуду, їх виловлювали, та прив’язували роздягненими до стовпів, але мародерства фактично не стало.

Суспільство здатне й цивілізовано демонструвало своє несприйняття корупції, вона має стати абсолютною ганебною плямою. Так само як і імітації боротьби з нею. Це змусило б владу змінювати правила гри і приймати дієві, а не декоративні кроки. До прикладу, судову реформу, на якій так давно наполягають західні партнери. Інакше будь-яка ініціатива, у тому числі й намір прирівняти корупцію до держзради, приречена на поразку. Ймовірно, навіть ставши законом, вона не виконуватиметься і перетвориться на інструмент зборів із корупціонерів, поглиблюючи проблему.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.