Кінокомедія абсурду: чому нову очільницю Довженко-центру не пустили на робоче місце

2 листопада Держкіно видало наказ про усунення Олени Гончарук від виконання обовʼязків голови Довженко-Центру, призначивши новою керівницею закладу Юлію Каждан. Кінематографічна спільнота України назвала дії чиновників рейдерським захопленням, а нову керівницю Центру охрестила «гауляйтерокою». Інформатор розбирався в конфлікті довкола Довженко-Центру, який вирує вже майже три місяці.

«Це не ваше робоче місце!»

Днями на сходах Довженко-центру розігралася драма. Його співробітники зібралися перед центральним входом закладу і влаштували «теплий прийом» своїй новопризначеній керівниці. Це стало відомо з трансляції зустрічі.

«Немає підстав вас пускати. Це не ваше робоче місце», – заявила від імені колег програмна менеджерка Довженко-Центру Маріанна Танська, звертаючись до в.о. гендиректора Юлії Каждан, яка намагалася потрапити до будівлі у супроводі заступника голови Держкіно Максима Олександрова. 

Той закликав працівників центру до конструктиву і кілька разів вимагав, щоб Каждан пропустили у будівлю, аби дізнатися, хто має зареєструвати нову керівницю. Однак колектив був налаштований рішуче і вимагав від нової очільниці оприлюднити стратегію реорганізації Центру. Його позицію висловила відсторонена від виконання обов’язків гендиректора Довженко-Центру Олена Гончарук, на місце якої, власне і була призначена Юлія Каждан. Вона заявила, що у команди немає розуміння, що буде з їхніми напрацюваннями надалі, та чи не загрожує зрештою Довженко-Центру знищення.

«Якщо ви не мали досвіду роботи в інституціях, які займаються спадщиною, і не маєте досвіду роботи кризового менеджменту саме в таких інституціях, то, власне, як саме ви бачите тут свою місію?» – запитала Каждан головний мистецтвознавець Музею кіно Марина Скірда.

Команда так і не пустила новопризначену керівницю Центру на робоче місце, заявивши, що продовжить чинити опір і відмовляється від співпраці з Каждан, поки вона не надасть планів діяльності.

Що таке Довженко-Центр?

Довженко-центр – це культурна інституція, яка з 1994 року займається збереженням, дослідженням та популяризацією українського кіно. Тут в обладнаному за всіма правилами сховищі кінокопій зберігаються фільми незалежної України – понад 10 тисяч найменувань художніх, документальних та анімаційних кінострічок. Серед них – фільми Олександра Довженка, Кіри Муратової, Сергія Параджанова, Дзиґи Вертова, Юрія Іллєнка. Крім того, в музеї Довженко-центру зібрано понад 24 тисячі архівних документів з історії українського кіно і понад 400 музейних експонатів.

Колекція Довженко-Центру, який представляє Україну в Міжнародній федерації кіноархівів (FIAF), за значенням та обсягом дорівнює колекціям Національного художнього музею України, Музею Ханенків, Музею історії України, Бібліотеки імені Вернадського і є найбільшою в світі збіркою творів українського кіномистецтва. Для збереження, розвитку і популяризації кіномистецтва в структурі Центру діють Фільмофонд, Кіноархів та Музей кіно, Медіатека, видавництво, книгарня, кіносценічний простір Сцена 6, кінолекторій та єдина в Україні кінокопіювальна лабораторія з цілісним плівково-цифровим циклом.

Водночас Довженко-Центр – це величезна земельна ділянка майже у центрі столиці. Тож, його захисники підозрюють, що однією з причин ініційованої владою реорганізації центру, є земля, на якій він розташований і яку можуть отримати у майбутньому забудовники.

«Є підстави вважати, що колекцію хочуть вивезти, а будівлю віддати під приватизацію», – поділився з журналістам своїми міркуваннями керівник кіноархіву Олександр Телюк.

Як визрівав скандал?

Все почалось з наказу Держагентства України з питань кіно про реорганізацію Довженко-центру. За цим документом, виданим у серпні 2022 року, всі фільми з колекції та майно Довженко-центру мають бути передані державній установі «Науковий центр кінематографії України», яка ніколи не займалась зберіганням фільмів. Очільниця Держкіно Марина Кудерчук пояснила таке рішення, зокрема, збитковістю Довженко-Центру. Вона заявила, що український кінематограф переживає безпрецедентний фінансовий тиск, коли з понад 2 млрд грн державного фінансування кіноіндустрії залишилося лише 120 млн грн. У Довженко-Центрі заявили, що наказ про реорганізацію установи означає її ліквідацію. А у Держкіно запевнили, що не ліквідуватимуть Довженко-Центр, однак значно скоротять його функції.

«Колекція фільмів та інших кіноматеріалів Фільмофонду не входить до складу майна Довженко-Центру. Отже Центр є лише зберігачем Фільмофонду, а не самим Фільмофондом та архівною установою, створеною для цього. Створення Державного фонду фільмів України прямо передбачено статтею 17 Закону України "Про кінематографію», – розтлумачила керівниця Держкіно ключовий напрям реорганізації Довженко-Центру у своїй колонці в «Українській правді».

Хроніка подій навколо Довженко-Центру

• 16 серпня вийшов наказ Держкіно про реорганізацію Довженко-Центр у декілька нових юридичних осіб. Мінкульт заявив, що йому не було невідомо про таке рішення.
• 23 серпня до Кабінету міністрів звернулись представники коаліції Реанімаційного пакета реформ (РПР) із закликом скасувати наказ.
• 26 серпня Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики одноголосно ухвалив рішення про звернення до Кабінету Міністрів України та Держкіно щодо скасування наказу про реорганізацію.
• 14 вересня петиція про скасування реорганізації Довженко-Центру набрала понад 25 тисяч підписів.
• 10 жовтня Кабмін надав відповідь – правонаступником Довженко-Центру стане «Українська анімаційна студія».
• 17 жовтня Фонд державного майна розпочав процес приватизації двох корпусів Довженко-Центру.
• 28 жовтня колектив Довженко-Центру повідомив, що подав в суд на Держкіно з вимогою визнати незаконним та скасувати наказ про реорганізацію.
• 2 листопада Держкіно опублікувало наказ про усунення Олени Гончарук від виконання обовʼязків гендиректора Довженко-Центру, призначивши нового виконуючого обов’язки генерального директора. 

 Хто така Юлія Каждан?

 Призначення новою керівницею Довженко-центру людини, яка не має ніякого відношення ні до кіноіндустрії, ні до культурної діяльності загалом. Як з’ясували журналісти «Слідство.Інфо», 45-річна Юлія Каждан колись займалася бухгалтерським обліком, пізніше заснувала кінологічний центр, а нині практикує гіпнотерапію. Протягом останнього року Каждан у своїх соцмережах пропонує консультації з гіпнозу та психосоматики, йдеться у журналістському розслідуванні. Соцмережі відразу заполонили меми про кіно та кінологів. Головна редакторка Громадського радіо Тетяна Трощинська жартома відзначила, що її пес Лео зрадів новій очільниці Довженко-Центру.

«Господи, ну шо ви усі додовбалися?! Кінолог і кіно – однокореневі слова, ну какая разніца?! Оце ще відрізняти Ірак і Іран, Латвія чи Литва, Гоголя від Гегеля, Гегеля від Бебеля, Бебеля від Бабеля, Бабеля від кабеля, кабеля від кобеля», – написав журналіст Віталій Гайдукевич.

 Не відмовили собі у задоволенні повправлятися у дотепності і представники кінематографічного цеху. Український кінопродюсер та засновник кінотеатру KINO42 Ілля Гладштейн у зв'язку із призначенням Каждан написав, що призначення кінологині на посаду керівника Довженко-Центру не є випадковістю.

«Це свідома дія. Крім того, той, хто ухвалював це рішення, ймовірно, був знайомий з історією призначення коня Калігули сенатором», – зіронізував Гладштейн.

 Які прогнози?

 На думку культурної критикині Анастасії Платонової, кейс Довженко-Центру – це ляпас культурній спільноті й чіткий меседж із боку держави: «Нічого не змінилося, прозорих правил гри не буде». І це погано ще й тому, що це сигнал заразом і міжнародним партнерам, і світу в цілому.

 «Зберегти Довженко-Центр надзвичайно важливо, і тому варто налаштуватися на серйозну боротьбу. Адже виглядає, що владу ані протести на підтримку Довженко-центру, ані занепокоєні листи міжнародних асоціацій із кіноспадщини не цікавлять, – написала Платонова у статті для Детектор Медіа. – По-перше, все це вже було, і не завадило їм «хакнути» низку конкурсів та інституцій. По-друге, вони певні, що ширшій аудиторії напередодні найважчої в новітній українській історії зими не до цього».

 Подібні історії, кажуть представники кінематографічного цеху, завжди є тестом на те, наскільки культурна спільнота і громада здатна зберегти конкретну інституцію. «Тому цей бій має не лише практичне, але й символічне значення для інших інституцій, які заплановано «оптимізувати»: Держархів та систему державних архівів, кіностудію Довженка тощо. Тотальна оптимізація триває», – написав колишній гендиректор Національного центру Олександра Довженка Козленко.

Поки очевидним є той факт, що команда Центру налаштована на спротив до останнього. Залишилось переконатися в тому, чи здатна влада вчасно зробити висновки і поступитися вимогам вітчизняної та міжнародної культурної спільноти.

Як раніше повідомляв Інформатор, на відновлення зруйнованих рашистами пам'ятників культури може знадобитися кілька мільярдів євро. Також ми писали про те, що в Україні запустили платформу для відновлення культурної спадщини, яку знищили рашисти.

 Ольга Чорна