RU
Головна
Наука
Медицина
12:08, 20 Липня
Информатор UA

Интро

Сказ - досить небезпечне захворювання, яке може призвести до серйозних наслідків для здоров'я й навіть до смерті. Щороку в Україні підтверджують діагноз "сказ" у майже 1 тисячі тварин, які можуть передати вірус людині. Інформатор вирішив розповісти, що ж таке сказ, як від нього вберегтися, і що робити, якщо вас покусала невідомо тварина. Що таке сказ? Сказ вакциноконтрольоване зоонозне (передається людям від нелюдиноподібних тварин) вірусне захворювання. На етапі появи клінічних симптомів летальність сказу становить 100%. Передача вірусу сказу людям майже в 99% випадків відбувається від домашніх собак, при цьому на сказ можуть хворіти не тільки домашні, а й дикі тварини. Інфекція передається людям і тваринам через укуси або подряпини, зазвичай за допомогою слини. Сказ присутній на всіх континентах, за винятком Антарктиди, причому 95% випадків смерті людей відбуваються в регіонах Азії та Африки. Сказ належить до забутих тропічних хвороб (ЗТХ), які переважно вражають незаможні і вразливі групи населення, які проживають у віддалених сільських районах, де і відбувається 80% випадків інфікування. У всьому світі випадки смерті від сказу рідко відображаються в офіційній звітності, а жертвами захворювання часто виявляються діти у віці від 5 до 14 років (40% від усіх випадків). Щорічно у всьому світі щеплення від сказу після укусів тварин отримують понад 29 мільйонів осіб. Згідно з оцінками, це щороку дозволяє запобігати сотні тисяч випадків смерті від сказу. Глобальний економічний тягар сказу, переданого собаками, оцінюється на рівні $ 8,6 мільярда на рік. Хто такі рабіологи і що таке "Пастерівські кабінети"? Для початку зануримося трохи в історію. Вакцину від сказу винайшов французький вчений Луї Пастер, роботу над якою почав у 1880 році. Спочатку Пастер намагався відшукати збудника сказу мікроскопічним шляхом, досліджуючи слину заражених людей і тварин, але не домігся успіху; тоді ніхто не знав, що фільтруючий вірус сказу має вкрай малі розміри. Потім Луї Пастер і Еміль Ру почали культивувати вірус сказу в лабораторних умовах, і до 1884 року вченим вдалося отримати ослаблений вірус сказу. Протягом 1884 року вдалося відпрацювати надійний метод ослаблення вірусу сказу. Дійсним його винахідником був Еміль Ру, проте пріоритет публічно був закріплений за Пастером. Метод полягав у сушінні на повітрі спинного мозку кролика, зараженого сказом. Тепер щодня один з асистентів Пастера препарував лабораторних кроликів, які померли від сказу, і підвішував їхні спинні мізки на просушку в колбу. Далі препарат нарізався й містився в стерильний бульйон. Схема вакцинації була багатоступеневою: у перший день вводився 14-денний препарат, що не заражав піддослідну собаку. Далі кожен день вводився все більш і більш свіжий препарат; остання, чотирнадцята, ін'єкція гарантовано вбивала неімунізовану тварину. У жовтні 1885 року світовою сенсацією стала стаття Пастера про доведене запобігання захворюванню на сказ у 9-річного Йозефа Майстера і 15-річного Жан-Батиста Жюпіля. Насправді як видно з лабораторних журналів Пастера, першими отримали вакцину проти сказу Жирар (61 роки від роду) у травні 1885 року і 11-річна Жюлі-Антуанетта Пуон у червні того ж року. Чутки про такі успіхи поширилися швидко, і лабораторія Пастера на вулиці д'Юльм перетворилася на фабрику вакцини та щеплення конвеєр. Кожен день з 11 години стояла черга на огляд до лікаря Гранше, а згодом прийом вели вже троє лікарів. У перший місяць після оголошеного успіху в лабораторії були вакциновані 68 осіб. Через рік цей показник досяг 2 490 осіб з 18 країн. Були і невдачі: з 19 селян Смоленської губернії, покусаних скаженим вовком, померли троє; помер англієць, укушений скаженим котом (він сильно напивався і пропускав щеплення); а сам Пастер найбільше переживав через смерть 10-річної Луїзи Пеллетьє, сильно укушеної в голову за місяць до початку лікування. Після цього Луї Пастер наполягав, що у важких випадках укусах в голову чи обличчя необхідно більш інтенсивне лікування, введення вакцини не один, а два або три рази на день, і багаторазове повторення імунізації. Луї Пастер в жовтні 1886 року оголосив звіт, де було зазначено, що з 1700 щеплених громадян Франції та Алжиру померли тільки десять осіб, що становило половину відсотка. На честь великого вченого, який і розробив вакцину, центри та кабінети, де лікують сказ, стали називатися "Пастерівськими". В Україні вакцина від сказу є в достатній кількості в "Пастерівських кабінетах", які, як правило, є в кожному травмпункті і районній лікарні. А рабіологи - це медичні працівники, які займаються лікуванням сказу. Перевірити наявність антирабічної вакцини (ІНДІРАБ, РАБІПУР РСЕС, ВЕРОРАБ/VERORAB) або імуноглобуліну (VINRAB, КІНСЬКиЙ) можна на сайті еЛікі. Як не заразитися сказом? Сказ хвороба, яка попереджається за допомогою вакцин. Краща стратегія профілактики сказу у людей - це вакцинація домашніх тварин. Вакцинація собак знижує смертність від переданого ними сказу і зменшує потребу в введенні вакцини від сказу при наданні медичної допомоги пацієнтам, постраждалим від укусів собак. Людей від сказу можуть вакцинувати як після укусу, так і до можливого контакту з вірусом (застосовується рідше), причому прищеплюють людей однією і тією ж вакциною. Як превентивний захід вакцинація від сказу показана людям, які мають високий ризик зараження сказом: співробітникам ветлабораторій; працівникам лісгоспів; мисливцям; листоношам; співробітникам на бойні і тим, хто здійснює вилов і утримання бездоглядних тварин; працівникам, співробітникам притулків і розплідників; співробітникам лабораторій, які займаються дослідженням і вивченням вірусу сказу; туристам, які регулярно подорожують до Індії і країн Азії; фахівцям в галузі ветеринарної медицини; військовослужбовцям. Симптоми Інкубаційний період сказу зазвичай триває 2-3 місяці, але може варіюватися від 1 тижня до 1 року в залежності від таких факторів, як місце попадання вірусу сказу в організм і вірусне навантаження. Початкові симптоми сказу включають в себе підвищення температури і біль, а також незвичайні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування або печіння в місці рани. По мірі проникнення вірусу в центральну нервову систему розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку. Існують дві форми хвороби: Буйний сказ проявляється у вигляді гіперактивності, збудженної поведінки, гідрофобії (водобоязнь) і іноді аерофобії (боязні протягів або свіжого повітря). Смерть настає через кілька днів в результаті зупинки серцево-легеневої діяльності. На паралітичний сказ припадає близько 20% всіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу протікає менш виражено і зазвичай довше, ніж буйна форма. Для неї характерний поступовий розвиток паралічу м'язів починаючи з місця укусу або подряпини. Повільно розвивається кома, і в кінцевому підсумку настає смерть. При паралітичній формі сказу часто ставиться невірний діагноз, що сприяє заниженню даних про хворобу. Діагностика Методи діагностики, які існують у світовій медицині, не можуть виявити інфікування сказом до появи симптомів, таких як водобоязнь або аерофобія. Прижиттєве й посмертне підтвердження сказу в людей може здійснюватися за допомогою різних діагностичних методик, які спрямовані на виявлення цілого вірусу, вірусних антигенів або нуклеїнових кислот в інфікованих тканинах (мозку, шкірі або слині). Передача інфекції Інфікування людей зазвичай відбувається в результаті глибокого укусу або подряпини, завданих зараженою твариною, при цьому до 99% випадків передачі інфекції людям походить від скажених собак. На американському континенті більшість випадків смерті людей від сказу викликані зараженням від кажанів, оскільки передачу інфекції від собак у цьому регіоні в основному вдалося перервати. Крім того, сказ кажанів представляє все більшу загрозу для здоров'я людей в Австралії й Західній Європі. Випадки смерті людей у результаті контактів із лисицями, єнотами, скунсами, шакалами, мангустами й іншими видами диких хижих тварин, які є носіями сказу, відбуваються дуже рідко, а відомості, що підтверджують передачу сказу через укуси гризунів, відсутні. Передача інфекції може статися й у разі безпосереднього контакту слини інфікованої тварини зі слизовими оболонками або свіжими ранами на шкірі людини. Також описані вкрай рідкісні випадки зараження сказом при вдиханні аерозолів, що містять вірус, або при трансплантації інфікованих органів. Передача інфекції від людини людині при укусі або зі слиною теоретично можлива, але жодного разу не підтверджувалася. Те ж саме відноситься й до інфікування людей при вживанні сирого м'яса або молока заражених тварин. Що робити, якщо вкусила тварина? Якщо тварина дика або нам невідомо, щеплена вона від сказу чи ні, то слід негайно їхати в лікарню. Також це потрібно зробити, якщо у тварини є ознаки сказу, такі як агресивна поведінка і водобоязнь. Потерпілому від укусу слід негайно надати першу допомогу. Потрібно промити місце укусу великою кількістю води з милом, миючим засобом, повідон-йодом або іншими речовинами, що видаляють і вбивають вірус сказу, протягом не менше 15 хвилин. Потім місце укусу бажано обробити антисептичним засобом. Після цього слід звернутися до медиків для проведення курсу вакцинації від сказу, а при наявності показань - введення антирабічного імуноглобуліну (АІГ). Своєчасне звернення за медичною допомогою допоможе уникнути появи симптомів і смертельного результату. Ніяких страшних 40 уколів у живіт вже не існує - зараз, як правило вводиться 3 дози вакцини на перший, 7 і 21 день після укусу (терміни введення можуть різнитися залежно від виробника вакцини) Ризик зараження та типи надання допомоги Залежно від ступеня контакту з твариною, яка може переносити сказ, рекомендації з надання допомоги такі: Категории контакта с предположительно бешеным животным Меры постэкспозиционной профилактики(ПЭП) Категория I прикосновение к животным или их кормление, облизывание животными неповрежденной кожи (риск передачи вируса отсутствует) Мытье открытых участков кожи, ПЭП не требуется Категория II сдавливание открытых мест кожи, небольшие царапины или ссадины без кровотечений (риск передачи вируса) Промывание раны и срочная вакцинация Категория III единственный или множественные укусы или царапины, облизывание поврежденной кожи; загрязнение слизистых оболочек слюной при облизывании, экспозиция в результате непосредственного контакта с летучими мышами (риск передачи вируса очень высокий). Промывание раны, срочная вакцинация и введение антирабического иммуноглобулина Надання медичної допомоги потрібно при всіх контактах категорій II і III, які оцінюються як контакти, які можуть загрожувати розвитку сказу. Ризик зростає в наступних випадках: відомо, що ссавець, що вкусив людину є носієм або переносником сказу контакт стався в географічному районі, у якому все ще присутній сказ; тварина виглядає хворою або проявляє аномальну поведінку; рана або слизова оболонка забруднена слиною тварини; укус не був спровокований; тварина не вакцинована. Що робити з твариною? Слід, по можливості, повідомити про укус ветеринарну службу, а тварину, що вкусила виявити, ізолювати і або помістити в карантин для спостереження (в разі здорових собак і кішок), або направити на негайне лабораторне обстеження (в разі мертвих тварин із клінічними ознаками сказу) . Антирабічний комплекс заходів необхідно продовжувати протягом 10-денного періоду спостереження або до отримання лабораторних результатів. Профілактичне лікування можна перервати при отриманні підтвердження того, що тварина не хворіє на сказ. Повний курс ПЕП необхідно довести до кінця в тому випадку, якщо тварину з підозрою на сказ неможливо зловити і протестувати. В Україні Держпродпотребслужба розробила програму з контролю за сказом у тварин на 2021-2030 роки, згідно з якою планується позбутися від сказу на території нашої країни до 2030 року. У службі також повідомили, що "за січень-березень цього року в країні проти сказу було щеплено 1,1 млн тварин, при цьому виявлено 236 випадків сказу". Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливі новини. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері стежте в нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.

Хто такі рабіологи і де знайти Пастерівські центри: розповідаємо, як не померти від сказу

Читать на русском
Хто такі рабіологи і де знайти Пастерівські центри: розповідаємо, як не померти від сказу

Нижче ви знайдете, коли потрібно звертатися в лікарню та де перевірити наявність вакцини від сказу

Сказ - досить небезпечне захворювання, яке може призвести до серйозних наслідків для здоров'я й навіть до смерті. Щороку в Україні підтверджують діагноз "сказ" у майже 1 тисячі тварин, які можуть передати вірус людині.

Інформатор вирішив розповісти, що ж таке сказ, як від нього вберегтися, і що робити, якщо вас покусала невідомо тварина.

Що таке сказ?

Сказ – вакциноконтрольоване зоонозне (передається людям від нелюдиноподібних тварин) вірусне захворювання. На етапі появи клінічних симптомів летальність сказу становить 100%. Передача вірусу сказу людям майже в 99% випадків відбувається від домашніх собак, при цьому на сказ можуть хворіти не тільки домашні, а й дикі тварини. Інфекція передається людям і тваринам через укуси або подряпини, зазвичай за допомогою слини.

Сказ присутній на всіх континентах, за винятком Антарктиди, причому 95% випадків смерті людей відбуваються в регіонах Азії та Африки. Сказ належить до забутих тропічних хвороб (ЗТХ), які переважно вражають незаможні і вразливі групи населення, які проживають у віддалених сільських районах, де і відбувається 80% випадків інфікування. У всьому світі випадки смерті від сказу рідко відображаються в офіційній звітності, а жертвами захворювання часто виявляються діти у віці від 5 до 14 років (40% від усіх випадків).

Щорічно у всьому світі щеплення від сказу після укусів тварин отримують понад 29 мільйонів осіб. Згідно з оцінками, це щороку дозволяє запобігати сотні тисяч випадків смерті від сказу. Глобальний економічний тягар сказу, переданого собаками, оцінюється на рівні $ 8,6 мільярда на рік.

Хто такі рабіологи і що таке "Пастерівські кабінети"?

Для початку зануримося трохи в історію. Вакцину від сказу винайшов французький вчений Луї Пастер, роботу над якою почав у 1880 році. Спочатку Пастер намагався відшукати збудника сказу мікроскопічним шляхом, досліджуючи слину заражених людей і тварин, але не домігся успіху; тоді ніхто не знав, що фільтруючий вірус сказу має вкрай малі розміри. Потім Луї Пастер і Еміль Ру почали культивувати вірус сказу в лабораторних умовах, і до 1884 року вченим вдалося отримати ослаблений вірус сказу. Протягом 1884 року вдалося відпрацювати надійний метод ослаблення вірусу сказу. Дійсним його винахідником був Еміль Ру, проте пріоритет публічно був закріплений за Пастером. Метод полягав у сушінні на повітрі спинного мозку кролика, зараженого сказом. Тепер щодня один з асистентів Пастера препарував лабораторних кроликів, які померли від сказу, і підвішував їхні спинні мізки на просушку в колбу. Далі препарат нарізався й містився в стерильний бульйон. Схема вакцинації була багатоступеневою: у перший день вводився 14-денний препарат, що не заражав піддослідну собаку. Далі кожен день вводився все більш і більш свіжий препарат; остання, чотирнадцята, ін'єкція гарантовано вбивала неімунізовану тварину.

У жовтні 1885 року світовою сенсацією стала стаття Пастера про доведене запобігання захворюванню на сказ у 9-річного Йозефа Майстера і 15-річного Жан-Батиста Жюпіля. Насправді як видно з лабораторних журналів Пастера, першими отримали вакцину проти сказу Жирар (61 роки від роду) у травні 1885 року і 11-річна Жюлі-Антуанетта Пуон у червні того ж року. Чутки про такі успіхи поширилися швидко, і лабораторія Пастера на вулиці д'Юльм перетворилася на фабрику вакцини та «щеплення конвеєр». Кожен день з 11 години стояла черга на огляд до лікаря Гранше, а згодом прийом вели вже троє лікарів. У перший місяць після оголошеного успіху в лабораторії були вакциновані 68 осіб. Через рік цей показник досяг 2 490 осіб з 18 країн.

Луи Пастер и доктор Л. И. Воинов в окружении привитых детей. Париж, май-июнь 1886 года

Були і невдачі: з 19 селян Смоленської губернії, покусаних скаженим вовком, померли троє; помер англієць, укушений скаженим котом (він сильно напивався і пропускав щеплення); а сам Пастер найбільше переживав через смерть 10-річної Луїзи Пеллетьє, сильно укушеної в голову за місяць до початку лікування. Після цього Луї Пастер наполягав, що у важких випадках — укусах в голову чи обличчя — необхідно більш інтенсивне лікування, введення вакцини не один, а два або три рази на день, і багаторазове повторення імунізації. Луї Пастер в жовтні 1886 року оголосив звіт, де було зазначено, що з 1700 щеплених громадян Франції та Алжиру померли тільки десять осіб, що становило половину відсотка.

На честь великого вченого, який і розробив вакцину, центри та кабінети, де лікують сказ, стали називатися "Пастерівськими". В Україні вакцина від сказу є в достатній кількості в "Пастерівських кабінетах", які, як правило, є в кожному травмпункті і районній лікарні. А рабіологи - це медичні працівники, які займаються лікуванням сказу. Перевірити наявність антирабічної вакцини (ІНДІРАБ, РАБІПУР РСЕС, ВЕРОРАБ/VERORAB) або імуноглобуліну (VINRAB, КІНСЬКиЙ) можна на сайті еЛікі.

Як не заразитися сказом?

Сказ – хвороба, яка попереджається за допомогою вакцин. Краща стратегія профілактики сказу у людей - це вакцинація домашніх тварин. Вакцинація собак знижує смертність від переданого ними сказу і зменшує потребу в введенні вакцини від сказу при наданні медичної допомоги пацієнтам, постраждалим від укусів собак.

Людей від сказу можуть вакцинувати як після укусу, так і до можливого контакту з вірусом (застосовується рідше), причому прищеплюють людей однією і тією ж вакциною. Як превентивний захід вакцинація від сказу показана людям, які мають високий ризик зараження сказом:

  • співробітникам ветлабораторій;
  • працівникам лісгоспів;
  • мисливцям;
  • листоношам;
  • співробітникам на бойні і тим, хто здійснює вилов і утримання бездоглядних тварин;
  • працівникам, співробітникам притулків і розплідників;
  • співробітникам лабораторій, які займаються дослідженням і вивченням вірусу сказу;
  • туристам, які регулярно подорожують до Індії і країн Азії;
  • фахівцям в галузі ветеринарної медицини;
  • військовослужбовцям.

Симптоми

Інкубаційний період сказу зазвичай триває 2-3 місяці, але може варіюватися від 1 тижня до 1 року в залежності від таких факторів, як місце попадання вірусу сказу в організм і вірусне навантаження. Початкові симптоми сказу включають в себе підвищення температури і біль, а також незвичайні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування або печіння в місці рани. По мірі проникнення вірусу в центральну нервову систему розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку. Існують дві форми хвороби:

  • Буйний сказ проявляється у вигляді гіперактивності, збудженної поведінки, гідрофобії (водобоязнь) і іноді аерофобії (боязні протягів або свіжого повітря). Смерть настає через кілька днів в результаті зупинки серцево-легеневої діяльності.
  • На паралітичний сказ припадає близько 20% всіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу протікає менш виражено і зазвичай довше, ніж буйна форма. Для неї характерний поступовий розвиток паралічу м'язів починаючи з місця укусу або подряпини. Повільно розвивається кома, і в кінцевому підсумку настає смерть. При паралітичній формі сказу часто ставиться невірний діагноз, що сприяє заниженню даних про хворобу.

Діагностика

Методи діагностики, які існують у світовій медицині, не можуть виявити інфікування сказом до появи симптомів, таких як водобоязнь або аерофобія. Прижиттєве й посмертне підтвердження сказу в людей може здійснюватися за допомогою різних діагностичних методик, які спрямовані на виявлення цілого вірусу, вірусних антигенів або нуклеїнових кислот в інфікованих тканинах (мозку, шкірі або слині).

Передача інфекції

Інфікування людей зазвичай відбувається в результаті глибокого укусу або подряпини, завданих зараженою твариною, при цьому до 99% випадків передачі інфекції людям походить від скажених собак. На американському континенті більшість випадків смерті людей від сказу викликані зараженням від кажанів, оскільки передачу інфекції від собак у цьому регіоні в основному вдалося перервати. Крім того, сказ кажанів представляє все більшу загрозу для здоров'я людей в Австралії й Західній Європі. Випадки смерті людей у результаті контактів із лисицями, єнотами, скунсами, шакалами, мангустами й іншими видами диких хижих тварин, які є носіями сказу, відбуваються дуже рідко, а відомості, що підтверджують передачу сказу через укуси гризунів, відсутні.

Передача інфекції може статися й у разі безпосереднього контакту слини інфікованої тварини зі слизовими оболонками або свіжими ранами на шкірі людини. Також описані вкрай рідкісні випадки зараження сказом при вдиханні аерозолів, що містять вірус, або при трансплантації інфікованих органів. Передача інфекції від людини людині при укусі або зі слиною теоретично можлива, але жодного разу не підтверджувалася. Те ж саме відноситься й до інфікування людей при вживанні сирого м'яса або молока заражених тварин.

Що робити, якщо вкусила тварина?

Якщо тварина дика або нам невідомо, щеплена вона від сказу чи ні, то слід негайно їхати в лікарню. Також це потрібно зробити, якщо у тварини є ознаки сказу, такі як агресивна поведінка і водобоязнь. Потерпілому від укусу слід негайно надати першу допомогу. Потрібно промити місце укусу великою кількістю води з милом, миючим засобом, повідон-йодом або іншими речовинами, що видаляють і вбивають вірус сказу, протягом не менше 15 хвилин. Потім місце укусу бажано обробити антисептичним засобом. Після цього слід звернутися до медиків для проведення курсу вакцинації від сказу, а при наявності показань - введення антирабічного імуноглобуліну (АІГ). Своєчасне звернення за медичною допомогою допоможе уникнути появи симптомів і смертельного результату. Ніяких страшних 40 уколів у живіт вже не існує - зараз, як правило вводиться 3 дози вакцини на перший, 7 і 21 день після укусу (терміни введення можуть різнитися залежно від виробника вакцини)

Ризик зараження та типи надання допомоги

Залежно від ступеня контакту з твариною, яка може переносити сказ, рекомендації з надання допомоги такі:

Категории контакта с предположительно бешеным животным Меры постэкспозиционной профилактики (ПЭП)
Категория I – прикосновение к животным или их кормление, облизывание животными неповрежденной кожи (риск передачи вируса отсутствует) Мытье открытых участков кожи, ПЭП не требуется
Категория II – сдавливание открытых мест кожи, небольшие царапины или ссадины без кровотечений (риск передачи вируса) Промывание раны и срочная вакцинация
Категория III – единственный или множественные укусы или царапины, облизывание поврежденной кожи; загрязнение слизистых оболочек слюной при облизывании, экспозиция в результате непосредственного контакта с летучими мышами (риск передачи вируса очень высокий). Промывание раны, срочная вакцинация и введение антирабического иммуноглобулина

Надання медичної допомоги потрібно при всіх контактах категорій II і III, які оцінюються як контакти, які можуть загрожувати розвитку сказу. Ризик зростає в наступних випадках:

  • відомо, що ссавець, що вкусив людину є носієм або переносником сказу
  • контакт стався в географічному районі, у якому все ще присутній сказ;
  • тварина виглядає хворою або проявляє аномальну поведінку;
  • рана або слизова оболонка забруднена слиною тварини;
  • укус не був спровокований;
  • тварина не вакцинована.

Що робити з твариною?

Слід, по можливості, повідомити про укус ветеринарну службу, а тварину, що вкусила – виявити, ізолювати і або помістити в карантин для спостереження (в разі здорових собак і кішок), або направити на негайне лабораторне обстеження (в разі мертвих тварин із клінічними ознаками сказу) . Антирабічний комплекс заходів необхідно продовжувати протягом 10-денного періоду спостереження або до отримання лабораторних результатів. Профілактичне лікування можна перервати при отриманні підтвердження того, що тварина не хворіє на сказ. Повний курс ПЕП необхідно довести до кінця в тому випадку, якщо тварину з підозрою на сказ неможливо зловити і протестувати.

В Україні Держпродпотребслужба розробила програму з контролю за сказом у тварин на 2021-2030 роки, згідно з якою планується позбутися від сказу на території нашої країни до 2030 року. У службі також повідомили, що "за січень-березень цього року в країні проти сказу було щеплено 1,1 млн тварин, при цьому виявлено 236 випадків сказу".

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливі новини. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері стежте в нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.

ФОТОРЕПОРТАЖІ

Ми використовуємо файли cookie, щоб забезпечити належну роботу сайту, а вміст та реклама відповідали Вашим інтересам.