Чому вмирає бізнес у селі, де живе Данило Гетманцев

Село Велика Мотовилівка на Київщині відоме тим, що там мешкає голова Податкового комітету ВР Данило Гетманцев. Представники організацій, що захищають права ФОПів вважають парламентарія чи не найголовнішою проблемою малого бізнесу, тоді як сам Гетманцев заявляє, що його робота виводить бізнес із тіні. Ми вирішили перевірити, хто з них має рацію на прикладі Мотовилівки. І з’ясували, що малий бізнес живе там в злиднях. До речі, з 1 серпня для ФОПів сталися чимало змін у податковому законодавстві. Зокрема, ФОПи повертаються до довоєнної 5-відсоткової ставки податку, а на бізнес чекають податкові перевірки. Швидше за все, після цього місцевий бізнес просто загине.

Сховався від сторонніх очей за пагорбом

Наша машина повертає з Одеської траси і везе нас до села двосмуговою дорогою між кукурудзяних полів. З обох боків ця рівна дорога вкрита пишними кронами дерев. Розглядаючи Велику Мотовилівку через тоноване вікно, хочеться залишитися тут жити і не повертатись в Київ. Напевно, такі самі думки виникають і водія чорної “Тойоти” Данили Гетманцева, коли він зранку мчить цією дорогою з Києва. 

Перш ніж спілкуватись з бізнесменами, ми вирішуємо переконатися, чи справді  Данило Гетманцев проживає у селі. З рівної асфальтованої дороги звертаємо на грунтовку. Коли двигун нашого легковика починає стогнати, прокручуючи колесами кам’янистий грунт, стає ясно, чому Гетманцев віддає перевагу саме позашляховикам. (Згідно з декларацією, він користується автомобілями Toyota Avalon 2008, Toyota Land Cruiser Prado 2008 та Toyota Land Cruiser 2018). Дорога до будинку голови податкового комітету, що живе на відшибі села, практично непрохідна, асфальтного покриття немає, а кліренсу ледве вистачає, щоб подолати наїжджену в ґрунті колію. Схоже, що Велике будівництво обійшло цього Слугу стороною.

Через короткий час ми приїжджаємо до триповерхового будинку, який виділяється поміж інших яскравим, салатним кольором. Вікна в будинку відкриті, біля воріт припарковано автомобіль. Але відеодзвінок, незмінний атрибут будь-яких респектабельних воріт, з хвилину грає монофонічну мелодію, і врешті замовкає. Можливо, господарів немає, можливо, вони причаїлися десь в кущах. Розмови не вийшло, але ми попередньо про неї і не домовлялися.

Чому, Данило Гетманцев із сім'єю вирішили жити на відшибі - невідомо. Можливо це спосіб відпочити від суєти припорошеного пилом Києва, а можливо і спроба сховатися від поглядів вмираючого бізнесу, що живе по сусідству.

В будь-якому випадку, природа тут чарівна. Будинок виходить на зариблений ставок, який дає прохолоду, а вітер сповнений п’янкого аромату місцевих трав. Описати красу місцевих пагорбів словами — неможливо. Тому ми вирішили запустити дрон, щоб помилуватись красою могли й наші чітачі.

На жаль, запускати квадрокоптер із пагорба, що знаходиться навпроти будинку Гетманцева, ми не змогли. Пагорб — приватна власність, з недавніх пір у володінні родини Гетманцевих. Навіщо вони купили пагорб, якщо на ньому нічого не будують?

Наша версія – щоб із нього не запускали дрон і не заглядали у вікна до шановних людей. А може, щоб місцеві бізнесмени не виклали на пагорбі чеками для касового апарату фразу "ми вмираємо". Адже тоді голові податкового комітету доведеться дивитися на неї щоранку.

"Нас душать касовими апаратами"

Центр торгівлі Великої Мотовилівки — невеликий п'ятачок із компактно розміщеними на ньому магазинчиками. Власники бізнесів тут же розвантажують товар, рахують продукцію, спілкуються з клієнтами. Якщо власника немає на місці, то реалізатор чемно попереджає фразою на кшталт "я вам дам номер власника, але зателефонуйте пізніше, власник зараз працює із сім'єю в полі, я його підміняю".

Камера в руках – не додає балакучості. Власник м’ясного магазинчику, який розвантажує товар, кинувши погляд на фотоапарат відрізає скоромовкою: “Все класно, все нормально, і він (Гетманцев) - нормальна людина. У нас немає проблем, все гаразд! ”. 

Ми помічаємо, як люди навколо нас починають усміхатися і розуміємо, що на камеру про проблеми тут ніхто говорити не стане.

Ми заходимо до магазину будматеріалів. Власник Павло на запитання, як живеться місцевому бізнесу, не на камеру вибухає жовчною тирадою на адресу існуючої фіскальної політики. Про ті ж проблеми нам розповідали і київські ФОП з тією різницею, що в селі вести бізнес набагато складніше через низьку купівельну спроможність населення.

Спілкуючись з нами, Павло розвантажує товар. Його дружина тут же займається реалізацією. Такі сімейні підряди у Великій Мотовилівці не рідкість, навпаки, це, мабуть, єдиний спосіб якось вижити за нинішніх умов.

“Дуже недоречно придумали з цими касовими апаратами. В мене дуже негативна реакція на касові апарати. Влада обіцяла, що не буде касових апаратів до кінця війни... Це велика, величезна проблема під час війни! Зараз і так вижити неможливо, а ви ще касовими апаратами душите. Ну додушите, позакриваємось всі нах*р. Кричали “тримайтесь, малий бізнес, ми з вами”, але душать і душать!”, - каже Павло.

Павло працює “по білому”, чесно платить всі податки, спрощеною системою оподаткування не користвувався зовсім. У магазині Павла безліч товарів різної номенклатури – банки з фарбою, пензлики, лопати – все це різні категорії, облік яких він веде максимально ретельно, аби уникнути прикопувань з боку контролюючих органів. Небезпека штрафів - це домоклов меч малого бізнесу. Одна єдина перевірка може вбити бізнес, який в умовах війни вже майже не дає прибутку власникам.

На питання про “запас міцності” Павло з дружиною сміються. “Запас міцності” в них - до першого штрафу від податкової через помилки при оформленні товарів. Уникнути помилок вочевидь буде вкрай складно. Достатньо неправильно ввести артикул того чи іншого товару і це може вже стати приводом для штрафу. До 1 серпня діяв мораторій на податкові перевірки, тепер представники бізнесу тривожаться, що штрафи просто вб’ють малий бізнес.

“Помилки будуть, я закрию бізнес, і буде ще мінус один ФОП. Деякі вже закриваються. Питання до Зеленського, який казав, що бізнес не будуть чіпати під час війни, питання до Гетманцева, який казав, що треба підтримувати малий та середній бізнес”, - каже він.

Зрозуміти розпач Павла нескладно. До фіскалізації Павло готувався ще до війни. У мирні часи фіскалізація була не такою значною проблемою. Тепер підтримувати бухгалтерію та обслуговування касових апаратів складно, прибуток вже не той.

“До початку повномаштабного вторгнення я купив програму, я купив сервер, знайшов людину, яка буде займатись цим. Але зараз до мене прийдуть, скажуть “ви тут не той артикул поставили - штраф! Тут - штраф! Штраф, штраф, штраф, і нічим це врешті добрим не закінчиться”, - каже він.

Частина бізнесу в Мотивіловці вже закрита. Як кажуть місцеві - через низький прибуток. Так, до прикладу, замок висить на магазинчику “Все для дому”.

Так само закритий і магазин “Свіжий хліб”. 

Доходи падають, ціни зростають

У продуктовому магазині продавчиня дає номер власниці бізнесу - Юлії. Радить одразу їй не дзвонити. Адже власниця з ранку до вечора постійно зайнята - вона сама виготовляє в цеху м’ясну продукцію, яку реалізатори продають в її магазині.

Коли ми дзвонимо Юлії, жінці справді виявляється незручно говорити. У цей момент вона з родиною виготовляє м'ясні напівфабрикати. Проте 10 хвилин на спілкування вона знаходить. Виявляється, Юлія знає, що у її селі живе Данило Гетманцев, вони час від часу разом із мамою купують м'ясо у її магазині.

Чи знає Гетманцев, як важко жінці підтримувати бізнес? - Точно ні. Юлія зізнається, що не звикла скаржитися на життя покупцям. Але, відповідаючи на питання про те, чи важко працювати зараз, одразу відповідає - дуже важко.

Проблеми в місцевого бізнесу - комплексні. Якщо нереалізована м'ясна і молочна продукція пропадає, збиток лягає на реалізатора, а прибуток від товарів дуже низький.

Піднімати ціни вона не може, адже якщо продукти подорожчають, покупець піде на базар, де продавцю не потрібно платити податки і гроші за оренду приміщення та електрику. У цих нерівних умовах ФОПам ускладнила життя і фіскалізація.

“Те, що навіть не стосується напряму теми касових апаратів. Дві тисячі гривень - просто на касову стрічку на місяць. Наче бумага, але вона коштує грошей. Навіть якщо людина купила кісток на 7 гривень, це треба фіксувати, і на це витрачається час. Ці додаткові витрати не потрібні. Ми ж не в місті працюємо — в селі, платоспроможність набагато менше. Основні покупці — пенсіонери та місцеві жителі. Товари в ціні ростуть і собівартість дуже велика. Продукція, витратні матеріали, миючі засоби, витрати на пальне — зростають в ціні”, - каже жінка.

Збільшений до 5% податок на прибуток також з'їдає і так малий прошарок прибутку, який отримує реалізатор.

“Розрахунок з постачальником йде готівкою. Тож тобі потрібна готівка. Людина розрахувалася через термінал - 1% забирає банк. Ще 1% за обслуговування при знятті готівки. Тобто додатково - 2% забирає банк. Плюс податок 5% - з того, що впаде на рахунок. Виходить, умовно, ти купив за 10 000 гривень порося, виручив з м’яса 12 000 гривень, а податок йде не з 2 000 гривень прибутку, а з усієї суми - 12 тисяч гривень. І ось на ці зароблені 2 тисячи гривень тобі потрібно віддати банку процент, внести податок. А ще зарплатня працівникам, оренда, світло… Податок 5% - це дійсно, дуже багато”, - розповідає вона.

Рятує те, що Юлія сама торгує, а із виготовленням продукції допомагає родина. Проте як довго вдасться так працювати, вона не знає. Який може бути вихід? Закрити бізнес, виїхати до Києва та працювати найманим працівником. Але жінці хочеться залишатися у рідному селі, де її хата. Ще їй хочеться, щоб люди, які їдуть із села, повернулися, щоб її рідне село розвивалося. На цих словах жінка заплакала.

“В нас село, нам дуже тяжко. Ми не маємо змоги і совісті для того, щоб підвищувати ціну. Робимо, гроші крутяться, а сами живемо в сараях, грубо кажучи. В умовах, що склалися, неможливо жити. Ковбаса псується, постачальники не беруть на повернення ані м’ясо, ані молоко. Ти купив товар і не знаєш куди його діти”, - каже Юлія.

Вона також розповідає і про іншу проблему: з недавніх пір активізувалися органи контролю. Хоча вся робота йде "в білу", і “прикопатися” перевіряючим органам наче і немає за що, Юлія переживає, що може отримати штраф за найменшу помилку. У селі почали бачити перевіряючих з початку серпня (коли перестав діяти мораторій на перевірки).

Юлія каже, що зараз у неї буквально кожна копійка на рахунку, і будь-який штраф може добити бізнес, а припуститися помилки — дуже просто.

“Я боюся що почнуться перевірки. Буває випадково — десь не там клацнеш, щось не так зробиш. Ось до прикладу — товар прийшов порахований без ПДВ, а націнку зробили як на товар з ПДВ. І наче просто собі в мінус продали, але ж якщо буде перевірка? Десь не так порахують, і це вже проблема” - каже жінка.

Водночас Юлія вірить, що все може змінитись після перемоги.

“Важко через те, що багато людей повиїжджали. Якби було більше платоспроможних людей, було б веселіше. Люди їдуть за кордон. У всіх нерви на межі, дуже хочеться, щоб у людей була якась стабільність, дуже важко, що війна”, - каже вона.

“Я - на межі виживання”

Друге місце торгівлі у Мотовилівці – в'їзд до СМТ Борова. Уздовж дороги стоять маленькі продуктові магазинчики, кафешка, перукарня та м'ясний кіоск. Єдина точка, де все поки що добре - м'ясний кіоск. М'ясник, який торгує тут, працює 8 днів на місяць. У нього перша група ФОПу, і той факт, що на його бік дороги все ще село - дозволяє йому сплачувати мінімальний податок.

Він працює без касового апарату і якщо все продовжиться як є, вижити буде можна. Кіоск чоловіка знаходиться в селі. Але він киває на протилежний бік проїжджої частини. Через 10 метрів вже СМТ, і їм значно складніше.

“У цьому законі є СМТ та міста. А у нас село, в нас буде пачка накладних. Мені касовий апарат геть непотрібний. Я працюю 8 днів на місяць, але на щастя село не чіпають. Я сплачую 5% від доходу і працюю без проблем. Поки… а далі - буде видно”, - каже він.

Перукарня поряд – закрита. У магазині "Одяг з Європи" продавчиня відмахується - "я не хочу говорити, ми вже закриваємо бізнес”.

На запитання, чому місцевий секонд-хенд закривається, продавщиця коротко відповідає - "мало покупців".

В овочевому настрої кращі. Алла бадьоро розкладає овочі в пакет покупниці, яку, як часто буває, добре знає, вона також боїться штрафів, які можуть прийти разом з касовими апаратами. Але Алла налаштована рішуче – “вимагають касові апарати – встановимо касові апарати”. Але на запитання, який запас міцності у бізнесу в поточних умовах жінка прогнозує, що половина місцевих бізнесів закриється.

В аптеці провізор дає номер власника бізнесу – у Владислава Вікторовича дві аптеки та клініка. Працювати, зізнається він, дуже важко. Маржа виснажується, але ціни піднімати не можна, адже люди не зможуть купувати ліки. Водночас зростають ціни на закупівлі.

“Коли ти відкриваєшся, є обов’язковий перелік ліків, це не менше тисячі найменувань. Бувають сирі програми, які підглючують, буває, що немає інтернету. Поки що мене ще не штрафували, але були випадки, коли не було інтернету і звітність не відправлялась, або відправлялась пізніше”, - каже чоловік.

Чоловік зізнається, що маржинальність в аптечному бізнесі невелика і його аптека обслуговує категорію населення з низькою купівельною спроможністю.

“Я, скажімо так, на межі виживання”, - зізнається бізнесмен.

Причина проблем - не війна, а складність конкурувати з великими аптечними мережами, які мають більше можливостей.

На питання про те, який у бізнесу запас міцності, чоловік зітхає – “я знаю, що заплачу цього місяця працівникам зарплату, а що далі – не знаю. А ви питаєте про запас міцності”.

Влада живе у власному світі

Ми повертаємося із Мотовилівки все тією ж дорогою, схованою в кукурудзяних полях, з дещо пригніченим та тривожним настроєм. Ми часто чули в Києві від ФОПів що “Гетманцев не знає чим живуть люди” мовляв, “Влада живе у своєму власному світі”.

Ця подорож показала, що часом влада точно знає, чим живуть люди, і живе не у “власному світі”, а у типовому українському селі, поруч зі звичайними людьми. Проте це не заважає їй уникати проблем простих людей. У власному домі біля озера та на приватному пагорбі робити це легко.

Село Мотовилівка носить свою назву з 16 сторіччя, а населений пункт існує з 10-го. Вже 11 віків тут живуть чесні та працьовиті люди. Чи переживуть вони ці часи? Чи не втечуть до Києва, чи за кордон? Поки терпіння і сил в них вистачає жити і працювати попри умови, які для них створюють. Та що буде далі - покаже час.

Читайте також наш матеріал "Данило Гетманцев впливав та впливає на діяльність податкової, незалежно від керівника”. 

Раніше ми розбирались в законопроекті про збільшення оподаткування банків, який внесли Гетманцев та Железняк.