А також, які загрози для України можливі у найближчому майбутньому
Те, що масована російська атака на українські міста досі не відбулася, зовсім не означає, що така атака Путіним не задумувалася. Але, мабуть, уперше в новітній історії агресивні задуми та дії однієї країни щодо іншої отримали злагоджену, потужну та асиметрично-гібридну відповідь від представників тієї частини світу, яку заведено називати «цивілізованою».
Інформатор проаналізував причини та передумови, що призвели до нинішнього успіху у гібридному протистоянні Кремлю.
Для початку ще раз згадаємо, як стала складатися обстановка біля кордонів України, країн Балтії та Польщі до осені 2021 року?
Якими силами збирався воювати Путін
Поблизу України та Польщі (на території РФ та в Білорусії) Кремль став формувати потужне військове угруповання, яке легко міг застосувати як перший «ешелон вторгнення» вже взимку 2021-22 рр. А при необхідності дуже швидко формуючи тут же і другий ешелон – з частин, що перекидаються сюди з Далекого Сходу та Сибіру. До Чорного моря також увійшли основні бойові сили Балтійського та Тихоокеанського флотів РФ. Угруповання прикривали і підтримували розгорнуті тут же модернізовані частини ППО та ракетні дивізіони, оснащені новими крилатими ракетами «Іскандер».
«Сучасні армії воюють, завдаючи на початку потужного ракетно-бомбового удару, пробиваючи «коридори» в обороні супротивника, в які потім заходять сухопутні війська, що прикриваються з повітря штурмовою авіацією. Для успіху наземної частини операції агресор повинен придушити основні аеродроми та позиції ППО тієї країни, куди вторгається, щоб забезпечити своє панування у повітрі. І за цієї умови просування бронетанкових колон територією вторгнення відбувається з приблизною швидкістю до 50-60 км на добу, залежно від ступеня опору та стану доріг», - розповів Інформатору військовий експерт із Ізраїлю Вадим Фрід.
Експерт також пояснив, що в умовах української зими масове вторгнення бронетехніки з території Білорусії чи РФ малоймовірне, «оскільки місцевість там для настання сама по собі протитанкова», а рокадних доріг майже немає. Якщо до цього ще додати фактор запеклого опору з боку ЗСУ, то завдання «захопити Київ за 3-4 дні» стає здійсненним для країни-агресора виключно в умовах застосування лише якогось надзвичайно руйнівного виду зброї, яке в Росії є, але у разі реального застосування якого, влада РФ моментально поставить себе у становище світових ізгоїв (що навряд чи входить у найближчі плани Кремля).
«Кремлю не потрібна повністю знищена та розорена війною економіка України; йому потрібна підлегла, але здатна забезпечити себе країна. І дислокація біля кордону з Україною десятків російських батальйонно-тактичних груп, готових атакувати нашу країну, розглядається кремлівською верхівкою насамперед як інструмент шантажу міжнародної спільноти та тиску на Київ», - пояснив Інформатору генерал-лейтенант, заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010) рр.) Ігор Романенко.
З таким поглядом також згоден ізраїльський військовий експерт Вадим Фрід.
«Хоча РФ сконцентрувала вздовж кордонів з Україною більш ніж 170 тисячне угруповання, я вважаю, що для захоплення такої країни як Україна цього все одно недостатньо. А ось для того, щоб ввести українську владу в стан паніки, щоб мотивувати її на якісь потрібні Кремлю політичні рішення, щоб завдати значної шкоди Збройним силам України, провівши наступальну операцію одразу з трьох флангів, що сходяться – такої армії вторгнення цілком достатньо. Тим більше, що росіяни ще минулого літа-восени досить успішно провели кілька навчань щодо проведення масової мобілізації та розгортання нових бригад та дивізій, і до цих 170 тисяч швидко може додати нові тисячі бійців», - пояснює Вадим Фрід.
Військові експерти також вважають, що для зниження ризиків атак безпілотників та російської авіації на українські позиції, дуже ефективним могло б бути рішення про тимчасовий поділ підрозділів ЗСУ на невеликі високомобільні загони. Ці підрозділи необхідно буде оснастити високоточними мінометами, керованими протитанковими і зенітними ракетами, і тоді вони можуть зірвати початкові бойові плани військ Росії, знищуючи крім наступаючих колон також і лінії постачання армії вторгнення.
Те, що вся Україна бачила у себе вдома: дипломатичні вояжі лідерів країн Заходу до Києва, багаторазові та тривалі телефонні переговори американського президента Джо Байдена з українським президентом, з главами країн НАТО, з російським президентом – у майбутньому, можливо, все це увійде до підручників історії. Оскільки Заходу вдалося перехопити ініціативу та нав'язати Кремлю свій порядок дій, даючи попереджувальну відповідь на плани та задуми російського керівництва.
«Вважаю, зараз ми повинні бути задоволені різкістю реакцій лідерів Заходу, тим що ця реакція цього разу попереджує. Тобто вони не реагують на події, які ініціює Росія, як це було в Криму чи на сході України в 2014 році, а намагаються її попередити, не допустити. При цьому я сподіваюся, що ніколи не настане причина, яка має спонукати західних лідерів до більш серйозної дії», – поділився своєю думкою щодо того, що відбувається народний депутат (у минулому український дипломат) Богдан Яременко.
Спочатку в НАТО не було спільного розуміння, як не допустити реалізації агресивних дій Кремля – за багато років Путін зумів налагодити взаємовигідні сепаратні відносини з низкою країн Заходу (насамперед з Німеччиною та Францією). І оскільки Росія — найважливіший постачальник нафти і газу для країн Євросоюзу, а економічні інтереси, на жаль, досі переважають за принципами державної та політичної безпеки в «старій Європі». Тому уряди багатьох країн ЄС (та й самої України) спочатку настільки хотіли уникнути втягування у протидію військовим задумам Росії, що, зайнявши «позицію страуса», просто не хотіли помічати російської агресії, що готується, – ні проти східноєвропейських членів НАТО Польщі та країн Балтії, ні проти нейтральної України.
«Путін припускає, що за рахунок різного роду тиску в усіх напрямках він змусить Захід піти на переговори. За рахунок підвищення ставок він спробує вибити собі максимум у нинішній геополітичній обстановці. Розуміючи, що для нього це насправді гра – у наперстки чи карти. І завжди краплена карта в рукаві у Путіна є. Він готовий багато від чого відступитися.. Єдине, від чого Путін не готовий відмовитись – так це від України. І ми бачимо, що цілей своїх він не скасував. І проєкт Новоросія не помер, а просто відкладений. І як ми бачимо, якщо всерйоз говорити про ті наступальні плани Росії в Україні, то це якраз відродження цієї самої «Новоросії» – для фактичного контролю вже над усією Україною, для скасування євроатлантичних перспектив нашої країни, і зрештою для відтворення так званого «проєкту СРСР 2.0», - розповів про мотивацію дій та задум Кремля директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський
Така позиція Росії до початку цього року, на жаль, була цілком обґрунтована та мала всі резони. А після того, як низка європейських країн раптово виступила проти відключення системи платежів SWIFT для Росії та жорстких санкцій за проєктом «Північний потік-2», у керівництва США та Великобританії стало значно менше важелів мирного впливу на розвиток ситуації.
І в січні 2022 року в Україну полетіли військово-транспортні літаки НАТО – з оборонним озброєнням для підрозділів ЗСУ. Спочатку небагато, а потім дедалі більше країн стали включатися до програм військового співробітництва з Україною, поставляючи до нас сучасні системи та боєприпаси, які зробили для Кремля ціну вторгнення дуже високою.
«Менше, ніж за місяць до України прилетіло майже 50 літаків з допомогою для ЗСУ із США, Великобританії, Канади, Польщі та країн Балтії. США надіслали зараз 17 літаків – близько 1500 тонн озброєння та боєприпасів; Британія - 20 літаків - 2000 гранатометів NLAW та багато іншої військової техніки та боєприпасів; Канада – прилади нічного бачення спостереження, розвідувальне обладнання, засоби індивідуального захисту; Польща - поки що надала лише гуманітарну допомогу, проте уряд країни вже схвалив постачання нам сучасних ПЗРК Piorun - вони польського виробництва; Литва - надіслала один літак з найефективнішими американськими ПЗРК Stinger», - написав про військові поставки на своїй сторінці в телеграм нардеп Юрій Мисягін.
У підсумку до початку 2022-го Путін, звичайно, зібрав навколо України все, що в нього ще може гриміти, стріляти, лякати та їздити, але в лютому явного бажання битися серйозно вже не виявляв. Гучні слова, погрози та багатогодинні екскурси в історію – як на зустрічі за столом з Макроном – це не те, що Кремль робив завжди, коли хотів досягти результату за будь-яку ціну. Цього разу на «будь-яку ціну» росіяни явно не були готові.
У таких умовах Джо Байден і Борис Джонсон – як найактивніші лідери країн Заходу – задумали та провели найпотужнішу атаку на Кремль, фактично застосувавши гібридні інформаційні методи впливу, голосно повідомляючи на весь світ про найближчі військові плани Росії, публічно «під камери» створюючи повітряний міст військового оснащення ЗСУ новітніми оборонними засобами, постійно чинячи все новий тиск на Росію і змушуючи її реагувати на реальність, що постійно посилюється. Попутно звучали нові заяви про жорсткі санкції проти Росії і керівництва Кремля у разі початку війни.
Такого у світовій історії ще не бувало: оприлюднено розвіддані та названо досить точні дати задуманого росіянами вторгнення, зазначено напрями запланованих ударів та ті сили, які агресор зможе задіяти. Ні американський президент, ні британський прем'єр-міністр не побоялися глузувань, якщо всього цього не станеться. Вони вирішили, раз Кремль хотів налякати Європу, то західні лідери, як у боротьбі айкідо – надали енергії супротивника додаткове прискорення, і тим самим зруйнували путінську атаку. Оскільки перед такою серйозною загрозою європейці раптом консолідувалися, і навіть ті країни, які зазвичай прихильно сприймали Росію, вирішили надати Україні підтримку.
Як наслідок всіх цих дій давній проросійський фронт у ЄС був розгромлений, а Україні перед ймовірною агресією РФ забезпечена ефективна і гарантована підтримка – перед російським президентом прокреслили ті «червоні лінії», про які він так часто любить говорити.
У цій новій холодній війні лідери країн Заходу, безперечно, набувають статусу переможців. Якщо вторгнення в Україну все ж таки відбудеться (що найближчим часом вже дуже навряд чи) – ну, значить, Байден і Джонсон мали рацію, і вже консолідовані країни НАТО для порятунку України продовжать допомагати їй зброєю та підтримувати все новими санкціями проти Росії. Якщо військової агресії цього року не буде – ну, отже лідери США та Великобританії справді уберегли континент від великої війни.
А ризик здатися надмірно панікерами? Цей ризик – ніщо, якщо врахувати, що йдеться про людські життя і про можливі руйнування міст та країн.
Плани російського вторгнення в Україну та раптово консолідована міжнародна відповідь – вся ця ситуація вже має цілком відчутні наслідки для українського суспільства. Про це заявив грузинський політолог-міжнародник Гела Васадзе.
«Україна, найбільша країна в Європі, яка має величезний потенціал і унікальний географічний стан, тепер фактично здатна сама ставити умови. Процес становлення України як національної держави практично завершено. Нинішні події – чудова можливість підвищення суб'єктності на світовій арені. І ось тут все залежить від самих українців – як влади, так і українського суспільства», - упевнений Гела Васадзе.
Також грузинський політолог підкреслив, що у нових міжнародних політичних реаліях, щоб виконати мінські угоди в інтерпретації Москви, у Києві має бути абсолютно промосковська влада.
«А для цього, за нинішніх розкладів, росіянам потрібно окупувати як мінімум половину України та взяти під контроль місто Київ. Mission impossible», – резюмував експерт.
А якщо РФ раптом насправді «призначить» терористичні організації на території ОРДЛО, як самостійні республіки, то це взагалі розв'яже руки Києву, звільнивши від складної системи «мінських угод».
До початку весни 2022 року світ вже точно буде іншим. Після всього, що всі країни спостерігали фактично онлайн: як Росія послідовно готувала та робила щодо України, у сприйнятті західного виборця Путін остаточно перемістився кудись в один ряд із Кім Чен Ином, Каддафі та Хусейном. А західні лідери дуже чуйні до настрою своїх виборців. І Путіну цього репутаційного зсуву у сприйнятті вже не виправити.
«Найголовніше у заяві Байдена – це те, що він у всьому світі заявив, що війна Росії проти України – це і його війна теж. Тепер на карту поставлено не лише політичну кар'єру Байдена, а й роль США у світі. А це не так мало. Як мінімум, увесь світ ВЖЕ знає, що Україна – це не просто не Росія, це інша цивілізація, яка є частиною Заходу. І весь цивілізований світ об'єднуватиметься на нашу підтримку», - так прокоментував політолог-міжнародник Сергій Таран нещодавнє телезвернення американського президента Байдена.
І в цьому з експертом не можна не погодитися – цивілізаційний розлом стався, і наша країна цього разу виявилася з іншого боку обриву, який відокремлює Росію від інших країн Заходу.
***
Ситуацію, що склалася цієї зими, при всій її напруженості могла б стати вигідною для України стратегічно, оскільки українські проблеми раптом «потрапили на папір» у самому центрі робочого столу президента США Джо Байдена. І українські політики цілком могли б використати цей факт із максимальною користю для України – було б тільки кому цим зайнятися. Часу у Банкової – до початку найближчої осені. Оскільки у вересні стартують вибори Конгресу США та «двопартійній підтримці» у Штатах стане дещо не до України.
Раніше Інформатор повідомляв, чому РФ ніколи не відмовиться від планів щодо повернення України у свою орбіту впливу. Нагадаємо, раніше глава дипломатії ЄС пригрозив Росії "рішучими діями" у разі нової агресії проти України.
Також повідомляли, що в Європейській комісії вже заявили, що ЄС розширить та запровадить додаткові санкції проти РФ через агресивні дії проти України.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте у нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал Viber можна тут.