В інтернеті увага до війни росії проти України на сотий день війни знизилася у 22 рази. Про це свідчать дані компанії з відстеження взаємодії із соціальними мережами NewsWhip, проаналізовані Axios. Такі зміни несуть у собі ризики для України, адже можуть бути прологом до зменшення допомоги Україні в боротьбі з агресором.

Про те, чому так сталося та як можна змінити ситуацію, Інформатор говорить з експертом Міжнародного центру протидії російській пропаганді Дмитром Громаковим. Далі — його пряма мова.

Замість жахливих репортажів потрібен інтелектуальний аналіз

Насправді на Заході зацікавленість в отриманні правди про війну в Україні не падає. Є певна втома від страшних репортажів, які всі ці місяці дивився світ. Ми вивалили у мізки наших західних партнерів увесь жах війни. Від цього вони втомились. Жити в цьому жахітті ніхто не хоче. 

Щоб протидіяти цьому, Україні треба змінити підхід своїх спікерів: від моторошних подробиць російських злочинів у Бучі, Маріуполі, Ірпені до шляхів протидії злочинцям. Від страшних репортажів потрібно переходити до інтелектуальних колонок, круглих столів, експертних клубів, у яких мають розмірковувати про профілактику виникнення режимів, які несуть глобальну загрозу людству, та боротьби з ними. Важлива артикуляція загроз, яка несе російська агресія для західного світу та обговорення архітектури безпеки, яку треба побудувати, щоб їм протистояти. Вся історія комунікацій показує, що людина спочатку збирає інформацію про навколишній світ, а потім вирішує, як у ньому виживати. 

Ми добре описали для західних читачів та телеглядачів, що відбувається в Україні. Час переходити до другого етапу. Сьогодні зростання впливу правих партій демонструє, що порядок денний керівних режимів не відповідає страхам та сподіванням широких верств населення. 

На Заході у 2014-2015 рр. події на Донбасі та в Криму не сприймали як окупацію території однієї країні іншою.  Так само як і окупацію Південної Осетії. Завдяки російській пропаганді це сприймалось як громадянська війна. Це призвело до тих наслідків, що ми маємо зараз. Через те, що світ всі ці роки не сприймав росію як екзистенційну загрозу для чинного світопорядку. Росія порушила базовий принцип непорушності території, її дії ставлять під сумнів усі напрацьовані цивілізацією угоди. У цій ситуації дуже важливо виявляти наративи російської пропаганди, які просувають у порядок денний як західних, так і українських медіа. Росіяни прагнуть зруйнувати стійкість до їх пропаганди, яка формувалась протягом останніх кількох років. Саме ця стійкість дозволила Україні вистояти під натиском окупанта.

Чому Україна втрачає лідерство у комунікації зі світом?

В України є інтелектуальний потенціал для того, щоб запропонувати рішення для всього світу. Є можливості та ресурси для поширення своїх наративів. Але, на жаль, для України досі актуальна проблема п’ятої колони. Сучасна політична еліта України досі не усвідомила остаточно, що відбулось у 2014 році. Політичний режим в Україні не може нехтувати суспільною думкою українців. Але все одно намагається нав’язувати свою волю суспільству, що викликає внутрішні конфлікти. 

Всі ці роки, ще з часів Януковича, у владі продовжували зберігатися російські агенти, про яких нас попереджають західні партнери, але з якими влада нічого не може вдіяти. Це проблема компетентності чинної влади, а також проблема формування нової політичної культури в Україні, нового політичного класу. Не маючи можливості підібрати новий персонал до держуправління, влада вимушена спиратися на старі технологічні рішення, які призводять до катастрофи. 

Передбачалось, що обрання Зеленського мало змінити ситуацію, коли міняються керівники, але середня ланка чиновників продовжувала створювати та розподіляти корупційні потоки. Але цього не сталося. Нова влада зробила ставку на людей, що брали участь у розробці цих корупційних схем. Саме ці люди насичували кадрами в тому числі й спецслужби.

Держава та волонтери: паралельні світи

На жаль, навіть сьогодні, під час війни, держава майже не залучає громадянське суспільство до розв'язання нагальних проблем. Дії держави та волонтерів відбуваються незалежно одне від одного. Якщо говорити про чисто комунікаційний аспект: ми не бачимо, щоб інституції, створені для комунікаційної боротьби (наприклад центри протидії пропаганді, створені при РНБО та Міністерстві оборони) залучали до своєї роботи популярних блогерів, лідерів думок. Вони не проводять роботу з наративною частиною. Ми не бачимо спроб з боку цих інституцій розширяти свою соціальну базу шляхом залучення експертного середовища чи з західною суспільною думкою. Чи можемо ми назвати хоча б п’ять конференцій за останні три місяці, організовані цими центрами у країнах Заходу та викликали інтерес великих світових ЗМІ? Щобільше, багато експертів з України зараз не можуть взяти участь у західних конференціях та круглих столах, через неможливість виїхати з країни. Українські ідеї там доносять представники Грузії, Білорусі та інших країн. У цьому є певні загрози. 

Довідка: Міжнародний центр протидії російській пропаганді — громадська ініціатива, створена у 2015 році, коли демобілізувались перші хвилі українських бійців, що несли службу в Силах спеціальних операцій. Частина її членів після 24 лютого знову взяла до рук зброю. Інші продовжують боротись з російськими інформаційними впливами на Заході та всередині України. Це суто волонтерський проєкт, який підтримують приватні особи з різних країн.

Волонтери проєкту входили до складу робочої групи з розробки законопроєктів про розвідку, СБУ та продовжують працювати в законодавчому полі. У волонтерів налагоджені контакти з українськими та західними ЗМІ, яким експерти Центру регулярно надають коментарі та консультації. 

Ольга Палій