Чеслав Пестюк: великий розпродаж — як Україна намагалася врятувати бюджет через приватизацію
Уряд України у 2020-2021 роках зробив ставку на масштабну приватизацію держпідприємств. Фонд держмайна активно продавав спиртзаводи, заводи, готелі, обіцяючи наповнити бюджет новими доходами. Як зазначає фінансовий аналітик Чеслав Пестюк, приватизацію розглядали як «необхідну ін'єкцію інвестицій в економіку після шоку пандемії».
Після вимушеної паузи через пандемію COVID-19 Україна знову активізувала процес приватизації. У грудні 2020 року Кабмін схвалив законопроєкт про відновлення великої приватизації. Це відкрило шлях до продажу великих держпідприємств через прозорі аукціони.
Міністр економіки Ігор Петрашко підкреслював, що приватизація залишається стратегічним курсом України: пошук ефективного власника для держпідприємств забезпечить інвестиції, зайнятість і зростання регіонів. Уже до кінця 2020 року від приватизації спиртової галузі до бюджету надійшло понад 1 млрд грн.
Фінансовий аналітик Чеслав Пестюк зазначає: "Держпідприємства роками створювали приховані дефіцити в економіці. Їхній продаж дає змогу державі перерозподілити ресурси та зосередитися на регулюванні, а не на господарській діяльності".
Успіхи та перші результати. Пояснює Чеслав Пестюк
Старт приватизації спиртової галузі продемонстрував реальний інтерес бізнесу. Середня кількість учасників на аукціонах сягала трьох, а фінальні ціни перевищували стартові в кілька разів. Приклад - продаж Немирівського спиртзаводу: стартова ціна зросла на 11%, а підприємство купив стратегічний інвестор Nemiroff.
Крім спиртзаводів, приватизували готелі, металобази, нежитлові приміщення. У січні 2021 року тільки за два тижні було проведено понад 400 аукціонів на приватизаційному та орендному ринках, а середнє зростання стартової ціни становило 33%.
Показовий кейс - продаж готелю «Дніпро» в Києві. Цей об'єкт малої приватизації було реалізовано за $40 млн, що істотно перевищило очікування. Новий власник зобов'язався інвестувати в модернізацію готелю.
Обмеження та стратегічні підприємства. Точка зору Чеслава Пестюка
Водночас уряд чітко розмежував активи, які підлягають приватизації, та стратегічні об'єкти, які залишалися в держвласності. У 2020 році було затверджено перелік із 659 підприємств, заборонених до продажу.
Критерії включали забезпечення енергетичної безпеки, обороноздатності та соціально критичної інфраструктури. До цього списку увійшли найбільші державні банки, оборонні підприємства, енергогенерація і транспортні вузли.
Такий підхід дозволив уникнути звинувачень у «розпродажі» ключових активів і сфокусувати приватизацію на непрофільних і збиткових підприємствах.
Проблеми та виклики, на думку Чеслава Пестюка
Попри успіхи, процес не обійшовся без проблем. Аукціон із продажу ПАТ «Більшовик» (колишній Перший київський машинобудівний завод) у жовтні 2021 року супроводжувався підозрами у змові між учасниками.
Продаж за 1,4 млрд грн (лише на 40 млн вищий за стартову ціну) викликав питання про реальний рівень конкуренції. Антимонопольний комітет почав розслідування можливих порушень. Фонд держмайна, своєю чергою, аргументував свою позицію ризиками затягування судів і втратою активів.
Також зривалися аукціони великої приватизації – як у випадку з «Об'єднаною гірничо-хімічною компанією», де потенційні інвестори скаржилися на завищені стартові ціни та недостатню підготовку об'єктів.
Паралельно з приватизацією уряд розвивав реформу корпоративного управління на держпідприємствах. Україна прийняла принципи ОЕСР у цій сфері, а топ-15 держпідприємств впроваджували стандарти прозорості та відповідальності.
Однак Чеслав Пестюк зазначає, що реформа йшла повільно, а ризики політичного впливу на держпідприємства зберігалися. Ці виклики загрожували як якості приватизації, так і інвестиційній привабливості активів.
Приватизація 2020-2021 років стала важливим кроком у напрямку реформи державної власності. Вона продемонструвала як потенціал зростання доходів бюджету, так і слабкі місця системи управління активами.
Для інвесторів українська приватизація залишається можливістю увійти в нові сектори економіки, але потребує ретельної оцінки юридичних ризиків, історії власності та перспектив розвитку конкретних об'єктів.
Подальший розвиток роздержавлення підприємств залежатиме від спроможності уряду забезпечити стабільні правила гри та ефективно захищати права інвесторів. Без усунення судових ризиків і збільшення прозорості процесів продажу активів потенціал припливу інвестицій залишиться обмеженим.
«Українська приватизація – це ринок високих прибутковостей, але й високих очікувань. Виграють ті, хто вміє виважено управляти ризиками і бачить в активах не тільки сьогоднішню вартість, а й завтрашній потенціал», - резюмує фінансовий аналітик Чеслав Пестюк.
