Бойкот Олімпіади, коли чекати чемпіонат України в Донецьку, табу для спортсменів з РФ. Екслюзив-інтерв’ю Ольги Саладухи, в.о. президента ФЛАУ

Ольга Саладуха – видатна українська легкоатлетка, народна депутатка України і виконуюча обов’язки президента Федерації легкої атлетики України.

В ексклюзивному інтерв’ю Інформатору новообрана президентка ФЛАУ розповіла про стан справ у Федерації, легкоатлетичну інфраструктуру в Україні, що в нас з кадрами, а також проаналізувала виступ українців на Європейських Іграх.

Різкий стрибок на керівну посаду

— Пані Ольго, Ви очолили Федерацію легкої атлетики 9 червня. Що вдалося зробити за перший місяць роботи? Як вдається поєднувати це із депутатською діяльністю?

— Так, 9 червня була конференція. Вже в якості виконуючої обов’язки президента ФЛАУ, я була на Європейських іграх як представник команди. Вважаю, що наша команда виступила вдало, посіла третє місце. Багато було медалей, але зараз вся увага буде прикута до чемпіонату світу, який відбудеться у Будапешті в серпні. Там будуть усі наші лідери, які будуть змагатися за медалі найвищого ґатунку. Сподіваюся, все буде добре.

Наразі займаюся переоформленням документів в Міністерстві юстиції щодо функціонування Федерації, хочу навести порядок. Проводимо комісії, комітети, позачергова конференція планується. Мені хочеться, щоб все працювало, як швейцарський годинник. Було чимало зустрічей із представниками місцевих осередків, бо вони часто кажуть: «Про нас забувають, будь ласка, приїжджайте частіше». Ми це розуміємо, зараз всі у важких умовах. І нам хотілося б не лише зберегти потенціал легкої атлетики, а ще й збільшити його. 

Тому що коли завершиться війна, ми маємо бути готові до того, що ми будемо запрошувати сюди міжнародні, світові, європейські змагання. Сподіваюся, умови у нас будуть. Легка атлетика має бути Королевою спорту, а не бідкатися по закутках.

— Минулого літа я мав розмову із вашим попередником Євгеном Проніним. Він розповів, як він став виконуючим обов’язки президента, це було схоже на справжній серіал. Скажіть будь ласка, як відбувалася конференція 9 червня? Чи стало для вас сюрпризом те, що Ппронін склав з себе повноваження?

—  Чесно кажучи, я не знала, що Євген буде складати повноваження. В мене були плани балотуватись тільки на посаду віце-президента. Наміру цьогоріч очолити Федерацію у мене до початку конференції точно не було. Конференцію було скликано, оскільки у нас були певні суперечки по статуту. Після того, як пішов Равіль Сафіуллін, ми домовилися, що через три місяці ми проведемо звітно-виборчу конференцію, на якій оберемо нового президента.

Рада делегувала повноваження Євгену Проніну, але оскільки почалася війна, цей процес затягнувся. І нам потрібно було легалізувати нашу Федерацію, щоб у нас був легальний керівник або перший віце-президент, який буде представляти Федерацію.

Але ми вирішили, що якщо ми йдемо шляхом виборів, то треба дообрати ще одного віце-президента, оскільки Олена Говорова склала з себе повноваження. Також зі складу віце-президентів ми мали обрати першого віце-президента, який би найближчий рік міг керувати Федерацією до звітно-виборчої комісії.

Я думала, може чотири кандидати будуть, але я у першому турі одразу обралася на посаду віце-президента. Зняв свою кандидатуру Євген Пронін, також зняв кандидатуру Віктор  Гринюк. Він, до речі, підтримав саме мене. Ще один віце-президент, Володимир Рудюк, подав свою кандидатуру. Тобто, нас залишилося двоє. Я набрала трішки більше голосів та обійняла цю посаду.  Ми будемо вдосконалювати статут, але згідно з ним, наступні вибори президента ФЛАУ мають відбутися  за три місяці після Олімпійських Ігор.

— Я спілкувався із Равілем Сафіулліним також через місяць після його обрання президентом Федерації легкої атлетики. Він показав мені офіс ФЛАУ, який базувався десь в житловому будинку, біля входу стирчали якісь шнури… Де тепер базується офіс Федерації? Чи вистачає коштів у ФЛАУ, бо і Сафіуллін, і Пронін донатили свої кошти за дефіциту грошей на рахунках Федерації?

— Я б тут не хотіла переходити на особистості, коментуючи, що залишилось, а що ні. У нас є офіс, він працює. Але оскільки він знаходиться на Лівому березі, нашим тренерам не дуже зручно туди їздити, всі документи вони підписують у міністерстві. Треба наразі зібратися колективом та зрозуміти, як його правильно використовувати, бо там досить велике приміщення, десь 350-400 квадратних метрів.

Можливо, варто зі спонсорами обговорити придбання нового приміщення, а старе, можливо, варто продати. Це власність Федерації, але головне – щоб було зручно працювати усім членам Федерації. Я завжди за робочий комфорт, щоб люди об’єднувалися та бачили одне одного.

Щодо коштів на рахунках. У нас є допомога від європейської федерації, від світової Федерації, але на рахунки не падають шалені гроші. Спортсменів забезпечують на збори, також забезпечується підготовка до чемпіонатів світу та Європи, закуповується певний інвентар та екіпірування. Десь близько 190 000 доларів цього року World Athletics світова федерація атлетики нам дає допомогу, але вона сама сплачує наші рахунки.

Що стосується спонсорства... Спонсори кажуть, що готові працювати з нами, тому що до них прийшла людина зрозуміла, зі спорту, ім’я знайоме... Якщо ми зробимо легку атлетику популярною, то нас будуть бачити  і співпрацювати. Купа проєктів зараз є на папері, але я не знаю, чи встигнемо ми втілити це за рік чи ні.

Чому в Польщі тренери заробляють до 5 000 євро?

— Євген Пронін був в жорсткій опозиції до міністра спорту Гутцайта та голови НОК Бубки. Як у вас справи зараз із Мінспорту та НОК? Чи не заважають вони вам?

— Не заважають, міністр приїздив на Європейські Ігри та привітав команду. Це приємно, тому що по-перше, легкоатлети були розміщені та змагались за 60-70 кілометрів від загального місця проведення Ігор. Відповідно, і стадіон був пустий. На перших Європейських Іграх взагалі легкої атлетики не було, на других – була в якомусь статусі динамічних ігор.

Зараз це начебто командний чемпіонат Європи, але команда не відчувала цього змагального олімпійського духу. Але приїжджав міністр, підтримував, тобто, працюємо. Сподіваюся, надалі у нас також буде порозуміння з усіх боків. Бо Федерація має співпрацювати і з міністерством і з Національним Олімпійськім комітетом.

— Кожного президента Федерації легкої атлетики я завжди питаю про інфраструктуру. Яка сьогодні ситуація із нею? Чи вистачає локацій в Україні для тренувань і для змагань?

— Тренувальна база у нас одна - це олімпійська база у Конча-Заспі. Зараз у нас є база в Мукачево... Тобто, є стадіони, де наші спортсмени можуть тренуватися. Також є можливість працювати у Кам’янці-Подільському, Львові.

А ось із зимовими базами у нас проблема. Ми не можемо працювати у Запоріжжі, у Харкові. Суми – це зона біля кордону, я сама там була, дивилася на інфраструктуру. Наших топів ми намагаємося відправляти за кордон, хтось тренується у Португалії, хтось в Туреччині, ці маршрути вже налагоджені. Але інші у нас готувалися всі в Києві, тому що зимова база у нас є лише в столиці.

Сподіваюся, після нашої перемоги ми побудуємо мультифункціональні споруди, де також буде легка атлетика. Я сама пам’ятаю, скільки я змагалася: на очах у тебе збирається трек і на очах розбирається. На таких аренах під будь-який вид спорту можна робити класні майданчики.

Щодо літніх змагань, то ситуація трішечки краща, але ви знаєте, що були пошкодження у Чернігові та Харкові. Я вже не кажу про донецький регіон: у Бахмуті у нас була розкішна база з манежем, стадіоном та хорошою інфраструктурою, там можна було проводити змагання U-16. На жаль, її зруйнували агресори. Я була там три місяці тому, ми не доїхали до Бахмуту, але вже в Часовому Ярі побачили значні ушкодження. Я публічно запрошувала Томаса Баха подивитися на це.

Зараз чемпіонати України ми проводимо у Луцьку, Львові, а також ліцензований стадіон має Біла Церква. Але все одно ми розуміємо, що інфраструктура має бути кращою, якщо ми хочемо розвивати цей вид спорту.

— Я розмовляв із однією впливовою людиною, і вона сказала мені, що на НСК Олімпійський не можна проводити навіть чемпіонат України з легкої атлетики. Що потрібно зробити, аби головний стадіон країни прийняв бодай етап Діамантової ліги?

— Взагалі, я мрію, що після перемоги ми проведемо на Олімпійському чемпіонат Європи чи етап Діамантової ліги. Ми будемо подаватися на різні турніри. За проектом  на НСК передбачено оновлення верхнього поля, і стадіон сам має бути приведено до ладу. За стільки років його не використовували саме для легкої атлетики, фактично зносилося покриття та сектори. Це все треба відновити та сертифікувати стадіон. Для кожних змагань є певні умови, певні критерії, такий стадіон має приймати Королеву спорту.

Я згадую, коли я була спортсменкою, нас туди пускали на тренування. І ти виходиш в чашу стадіону, бачиш цю гігантьску сплоруду і уявляєш, якою б вона була під час змагань, із заповненими трибунами. Це дуже мотивує. Навіть провести чемпіонат України там для початку, а потім вже Європи та світу – це було б круто.

Окрім інфраструктури, ми ще працюємо над програмою розвитку на 2024-2028 рік. Я очолюю відповідну робочу групу. Тут потрібні, зокрема і фахівці, щоб розробити дорожню мапу для подальшої роботи. Треба залучати  дітей до занять  оскільки зараз багато виїхало за кордон і ми розуміємо, що деякі можуть не повернутися. Потрібно вести заохочувальну роботу, маємо розуміти, чим та як ми можем повернути їх назад.

Тренерська робота має бути популярною, як і вчителя фізкультури. Чому ми втрачаємо фахівців? Бо люди не хочуть працювати за копійки, вони йдуть у спортклуби та отримують трошки більше. Для прикладу, в Польщі тренери заробляють до 5 000 євро на місяць. І подивіться, на якому рівні зараз Польща в багатьох видах спорту...

Росіянам та білорусам немає місця на міжнародних змаганнях!

— Ви досить жорстко висловилися щодо російських спортсменів, обійнявши солідарну позицію із чеськими правоохоронцями, які не пустили росіян до країни...

— Я з перших днів дотримувалася позиції, що треба чинити тиск на міжнародні органи та відсторонити російських спортсменів від всіх міжнародних змагань. Пам’ятаємо, як на Паралімпійських іграх вони йшли з прапорами, але наш вплив подіяв. Потім була трагедія в Бучі, Гостомелі, Ірпіні ... І на той час нас начебто почули, сказали, що «ми маємо відсторонити російських та білоруських спортсменів, їх не має бути в жодному виді спорту».

Але через деякий час ми почули критику від ООН, що це ми втручаємося в спорт, а він має бути без політики. Зараз вже всі зрозуміли, що спорт – це пряма політика і ми маємо забути, що він поза нею.

Я бувала на багатьох зустрічах, зокрема, європейського рівня, з приводу санкцій проти агресорів. Ми будемо просити провести слухання у комітетах Європарламенту, зокрема, за участі представників МОК, евродепутатів, НОК України, спортивної спільноти.

Я проти бойкоту Олімпіади – ми маємо їхати в Париж та демонструвати наш прапор. Коли до нас на Європейські ігри приїздив Вадим Гутцайт, він повідомив, що мав нараду із європейськими олімпійськими комітетами, і нібито, нас чують. Але 26 липня буде чергова сесія виконкому Міжнародного олімпійського комітету, там і побачимо, як нас чують.

— До речі, як би ви оцінили виступ наших легкоатлетів на Європейських іграх?

— Програма-максимум була – виграти цю Лігу. Бо поїхали в найкращому складі, приїхали всі лідери. Але десь загубили паличку в естафеті, хтось зробив заступ…. Молоді спортсмени були представлені. Багато спортсменів у нас в декреті. Тому молодь набиралася досвіду. Друге місце – шість нагород. Марина Бех-Романчук, Михайло Кохан, Артур Фельфнер, Наталя Кроль, Ярослава Магучіх, неочікувана для нас бронза – Владислав Шепелєв, бо людина зробила три «personal best» (найкращий персональний результат – ред).

Це виглядало дуже круто, команда була об’єднана, було дуже приємно за цим спостерігати. Я впевнена, що зараз у нас ще є час щось покращити, півтора місяці до чемпіонату світу. Тренери зроблять певну роботу над помилками та виступи наших спортсменів будуть ще кращими. Умови всі є, навчально-тренувальний збір буде у Банській-Бистриці, майже вся збірна їде туди тренуватись.

У нас тільки Марина Бех-Романчук працюватиме в іншому місці, тому що вона виступає у двох видах і для неї важливе знайоме покриття та умови відновлення. 

— Останнє питання до вас, як до донеччанки. У 2013 році РСК Олімпійський в Донецьку приймав юнацький чемпіонат Європи з легкої атлетики. Після деокупації міста ми побачимо там чемпіонат України?

— Це має бути, на українському Донбасі, в українському Донецьку мають провести чемпіонат України з легкої атлетики. Ми з вами точно цього чекаємо, але зараз взагалі немає кордонів між регіонами, вся Україна об’єдналася. Ми всі мріємо тільки про перемогу, важливу для нас. І вона в нас буде.

Довідка Інформатора. Ольга Саладуха - чемпіонка світу у потрійному стрибку (2011), бронзова призерка Олімпійських Ігор (2012) та чемпіонка Європи (2010; 2012; 2014). Володарка національного рекорду України у потріному стрибку (14,88 метра).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.