Американські військові під прицілом: Білий дім у пошуках відповіді на гібридну агресію Ірану

Уперше від часу нападу ХАМАСу на Ізраїль на Близькому Сході загинули американські військові, що вимагає від Білого дому рішучої відповіді. Однак водночас Сполучені Штати хочуть уникнути ризиків розростання війни з багатьох зовнішньо- та внутрішньополітичних причин. Перед Адміністрацією Байдена стоїть завдання так дозувати силу, щоб це був достатньо болючий удар, але не змусив Тегеран до прямого нападу на США. Зробити це важко, оскільки Іран може вважати, що Захід ослаблений внутрішньополітичною боротьбою і саме час підвищити ставки.

Складний вибір президента Байдена

Американці хочуть помсти, тож Білий дім під шаленим тиском розмірковує над тим, якою має бути відповідь на загибель трьох і поранення сорока американських військових на базі в Йорданії. Вони постраждали від атаки іранських проксі «Ісламський опір в Іраку», тому частина американського політикуму переконана, що єдиною правильною реакцією має стати удар по території Ірану.

«Він залишив наших військ як підсадних качок. Єдиною відповіддю на ці атаки має бути нищівна військова відплата терористичним силам Ірану як в Ірані, так і на Близькому Сході» — докоряє Байдену сенатор-республіканець Том Коттон.

Але насправді будь-який президент на його місці діяв би подібно: коли Овальний кабінет займав Трамп, він безліч разів погрожував Ірану війною, але так і не наважився на цей крок. У Джо Байдена нема хороших варіантів. Занадто жорстка відповідь може означати втягування країни в пряму війну з Тегераном, а занадто м’яка — спонукає проіранські сили посилити свої атаки. Але й нерішучість означає політичну смерть.

«Джо Байден надто довго заспокоював Іран. Диктатори та головорізи реагують лише на силу» — написала проукраїнська кандидатка Ніккі Гейлі на X.

Іран, здається, сприймає загрозу серйозно. Тегеран заявляє, що не причетний і закликає США використовувати дипломатію, щоб не допустити розширення конфлікту на Близькому Сході. Як і його російський колега, Міністр закордонних справ Ісламської Республіки заявляє, що «нема військового вирішення конфлікту» після того, як його країна вступила в гібридну війну проти Заходу.

«У Білому домі добре знають, що розв’язання проблеми припинення війни та геноциду в Газі та поточної кризи в регіоні є політичним. У цьому напрямку йде активна дипломатія. Нетаньяху підійшов до кінця свого злочинного політичного життя», — сказав Хосейн Амір Абдоллахіяну дописі на X.

На чорному ринку іранський ріал впав до найнижчого рівня з початку війни Ізраїлю та ХАМАСу. Як повідомляє Bloomberg, у понеділок, 29 січня, ціни на нафту стрибнули на 1,5 %, але пізніше стабілізувалися — бізнес трохи заспокоївся.

Ірану війна "не потрібна"

Стратегія Тегерану полягає у веденні зі Сполученими Штатами довгої та виснажливої партизанської війни. Бажано це робити руками своїх проксі з «вісі опору». Так забезпечуються сприятливі умови, аби одну за одною отримувати від Заходу поступки й посилити позиції Ірану в регіоні. До прикладу, завдяки вдалій інформаційній кампанії зріс тиск на Ізраїль щодо припинення бойових дій у Газі та створення Палестинської держави, яке означатиме, що боротьба ХАМАСу була результативною і піднесе вплив Тегерану до небес.

Парадоксально, але у війні проти формувань партизанського типу, як це вже було у В’єтнамі, Афганістані та операціях проти ісламістів, регулярна армія має не багато шансів: за умов стабільної підтримки ззовні. Практично неможливо викорінити весь супротив, а значить перемогти. До прикладу, ЦАХАЛ заявляє, що війна з ХАМАСом у Газі триватиме ще принаймні рік, вдалося знищити лише п’яту частину підземель. Натоміть пряме зіткнення зі США не принесе Тегерану нічого, крім руйнувань, падіння економіки та втрати геополітичного впливу.

Багато хто в Ізраїлі вважає, що це єдиний вихід, однак Вашингтон не відчуває спокуси хоча б тому, що надто великі ризики. У цей час може запалати на іншому кінці земної кулі, до прикладу в Кореї, чи в Тайвані. А ще конфлікт проти Ірану буде важким і кровопролитним, він неминуче спровокує інфляцію, критику водночас і «голубів», і «яструбів», а також громадське невдоволення — остання річ, яка потрібна владі напередодні виборів.

«Ми зробимо все, що від нас залежить, щоб захистити наші сили в майбутньому, але, зрештою, ми не збираємося брати участь у ширшому конфлікті, а лише намагаємося забезпечити регіональну безпеку та стабільність», — сказав генерал-майор Пет Райде, речник Пентагону в інтерв’ю Bloomberg.

Відповідь може включати комбіновані дії, як то діяльність спецслужб, санкції, удари по лініях постачання іранських проксі, або й по кораблях чи літаках супротивника. Найголовніше питання, як далеко готові зайти сторони у своєму протистоянні.

Хто готовий до війни?

Агенція Bloomberg підрахувала, що в регіоні на різних базах та на флоті перебуває близько 51 тисячі американських військових. Цього явно замало для великої війни, до прикладу, у військовій кампанії проти Іраку, кількість населення якого вдвічі менша, ніж в Ірані, брало участь 100 тисяч військових США та приблизно 50 тисяч в арміях союзників. Але Джо Байден у такій ситуації, що не діяти він не може.

«Я не думаю, що нам потрібна ширша війна на Близькому Сході. Це не те, що я шукаю», — сказав Байден журналістам.

Від ударів по території Ірану Сполучені Штати відмовилися вже понад десятиліття тому — це створює додаткові ризики для великої війни. У Білого дому набагато більше шансів утримати ситуацію під контролем, якщо обрати мішенню іранські проксі-війська та посадовців Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) у таких країнах, як Сирія чи Ірак.

Це може бути доволі болючим для Тегерану. До прикладу, за правління Дональда Трампа США знищили популярного іранського генерала Касима Сулеймані на базі в Іраку. Прибічники іранського режиму досі носять його портрети на футболках і обіцяють люту помсту, але офіційний Тегеран тоді набрався духу лише на атаки безпілотників по базах США, які не завдали ніякої шкоди. Після цього напруга між Вашингтоном і Тегераном спала.

Однак світ змінюється, те, що спрацювало чотири роки тому, коли першість Сполучених Штатів не підлягала сумніву, під питанням тепер. Суперечки з виділенням допомоги союзникам, у тому числі й Україні, криза керування, яку проілюстрували події в Техасі, свідчать, що Захід роздирають суперечності, він ослаблений. Іран може вважати 2024 рік слушним моментом для реваншу і спокуситися на підвищення ставок, вдавшись до розширеного обміну ударами й спеціально поглибити кризу.

Більше хаосу й непередбачуваності

Якщо криза на Близькому Сході поглибиться, це позначиться на всій планеті. Видання Politico повідомляє, що Іран у змозі заблокувати рух в Ормузькій затоці. Цим шляхом переміщується 20 % світових перевезень нафти, тож у перспективі неминучою стане інфляція, від якої найбільше постраждає Захід. Але ще більш вразливими будуть перевезення продовольства. Річ у тім, що свіжа продукція може й не пережити значно довший шлях через мис Доброї Надії. Найбільше постраждають середземноморські країни, такі як Італія, Греція та Кіпр, які раніше орієнтувалися на логістику через Суецький канал.

Від розгортання конфлікту також будуть не в захваті регіональні союзники США, що може похитнути їхні стосунки, які й так постраждали через війну в Газі. Саудівська Аравія остерігається негативних економічних наслідків. А Туреччина, яка має сухопутний кордон з Іраном і американські бази на своїй території, постане перед вибором віддалитися від США, чи ризикнути остаточно зіпсувати відносини з Тегераном, на покращення яких було витрачено стільки сил. Мусульманське населення країни негативно сприйняло підтримку американцями Ізраїлю, а сам Ердоган піддається нещадній критиці з правого політичного спектру за «недостатню рішучість» у захисті палестинців.

Щоб не обрала Америка, це точно буде ризикованою акцією з непередбачуваними наслідками. Однак Вашингтон розуміє, що такою є реальність у час на зламі епох.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.