Втратити Вугледар було важким рішенням для ЗСУ, але домінування російської авіації зробило подальший захист неможливим. Організований відступ відкрив нові загрози на південно-східному фронті, і тепер увага прикута до Курахового та Запоріжжя
Ситуація навколо Вугледара, важливого опорного пункту на південному заході Донецької області, стала однією з найгостріших на фронті восени 2024 року. Окуповане Росією місто відігравало ключову роль у стримуванні ворога на цьому напрямку. Але 1 жовтня українські війська змушені були залишити його під натиском значно потужніших сил противника.
Інформатор проаналізував, яким насправді був вихід українських військових з міста і чи є наразі загроза для Запоріжжя та інших південних міст України.
Вугледар був форпостом ЗСУ, який неодноразово впродовж 2,5 років відбивав атаки російських сил. Росіяни змогли прорвати оборону міста з заходу і почали просуватися до дороги Богоявленка-Вугледар. Якби вони захопили цю ключову комунікацію, українські підрозділи могли опинитися в оточенні, що змусило б командування шукати варіанти відступу. Водночас військовий із позивним Мучний підтвердив втрату двох українських опорних пунктів, що значно ускладнило оборону.
Українські військові опинилися в ситуації, коли відсутність наказу на організований відступ ставила під загрозу життя багатьох солдатів. Микола Ворошнов, аеророзвідник 72-ї ОМБр, зокрема заявляє, що наказу на вихід з міста не було, хоча це могло б врятувати більше військових. Однак пресофіцер Арсеній Приліпка це спростував, зазначивши, що більшість особового складу організовано покинули місто самостійно, евакуювавши поранених - за наказом, але і у залежності від обставин, що склалися.
Що це означає, пояснив керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко. Він наголосив, що рішення ухвалювалося командним складом на місці, зокрема, командуванням 72-ї бригади та оперативно-стратегічного угрупування "Хортиця", і, вочевидь, було погоджене з вищим керівництвом.
"Хочу нагадати, що у нас ще раніше, коли головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський практично заступав на посаду, то була схожа ситуація з Авдіївкою, коли ворог так само фактично взяв в оточення місто, головнокомандувачем було зазначено, що командири на місці можуть самостійно ухвалювати рішення відповідно до того, як складається бойова обстановка. Тобто [рішення про вихід з міста міг приймати] командний склад, який є. У цьому випадку це командування бригади і командування ОСУ (Оперативно-стратегічне угрупування "Хортиця"), які відповідальні за цей напрямок", - пояснює Мусієнко.
Військовий експерт більше орієнтується на заяву пресофіцера 72-ї бригади Приліпка, який сказав про те, що відповідні накази погоджувалися. Але місто не могли утримувати через важку ситуацію, і військові відійшли на нові позиції, щоб мінімізувати втрати. Мусієнко також закликає дочекатися офіційних пояснень від командування ЗСУ, щоб уникнути спекуляцій.
"Звичайно, військові, намагалися мінімізувати втрати, тому вийшли на інший рубіж оборони. Ну і, власне кажучи, цього б не було без погодження з командуванням. Тому власне, я думаю, що командування, яке особливо відповідальне за цю ділянку, ситуацію чітко розуміло. І якраз був задіяний принцип, щоб ухвалювати рішення на місці виходячи з розвитку оперативної обстановки. У нас так відбувалося і раніше. Можу сказати, що на деяких точках і ділянках українські війська відходили з позицій, це погоджувалося з командуванням", - акцентував військовий експерт.
До того ж, зазначимо, що російські медіа поспішили розповсюдити інформацію про нібито значні втрати українських військових у Вугледарі та масові випадки потрапляння у полон. Однак, як зауважує голова Ради резервістів Сухопутних військ Іван Тимочко, жодних відеодоказів масового полону українських бійців немає. Це також підкреслює, що українські війська залишили місто організовано.
"Відхід ЗСУ з Вугледару вважається централізованим. Окупаційні війська були виснажені, щоб швидко переслідувати ЗСУ під час виходу", - зауважив Тимочко в ефірі телемарафону.
Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко зазначає, що головним фактором успіху російських військ під Вугледаром стала авіація. Хоча ворог мав чисельну перевагу в живій силі, техніці й артилерії, вирішальну роль зіграла саме тактична авіація, що забезпечила домінування в повітрі. Українські позиції щоденно обстрілювали не лише артилерійськими снарядами, а й авіаційними бомбами різного калібру (КАБи та НАРи). Це зробило утримання позицій надзвичайно складним.
"Якби РОВ (російські окупаційні війська - ред.) втратили 80% підтримки своєї авіації, то сьогодні, 3 жовтня, ми б обговорювали не окупацію Вугледара, а те, як РОВ успішно збагачують своїми тілами Калинів кар'єр або як загрузли біля Широкої балки… Але, з усіх відомих причин, цього не сталося, а безкарне панування тактичної авіації РОВ триває", - вважає він.
Німецький аналітик Юліан Рьопке, коментуючи ситуацію, також зазначав, що навіть за умови активної підтримки артилерії та резервів, захистити Вугледар було дуже складно через перевагу російської авіації та нестачу ППО в регіоні. Рьопке спочатку припускав можливість утримання міста, однак, спостерігаючи за розвитком подій, дійшов висновку, що росіяни значно переважали у вогневій потужності.
"Росія задіяла величезну кількість ресурсів для захоплення цього ключового об'єкта. Незважаючи на професіоналізм українських військових, вони не могли ефективно протистояти такій кількості авіаударів і артилерійських обстрілів" - пише Рьопке.
Логічно, що втрачений Вугледар означає нові виклики для ЗСУ на інших ділянках фронту. Однак Олександр Мусієнко звертає увагу на те, що основною метою росіян все-таки залишиться просування на Курахове та Покровськ. Він зазначає, що саме цей напрямок є наступним етапом російського наступу, оскільки після захоплення Вугледара ворог отримає доступ до важливих шляхів на захід.
"Звісно, ми не можемо списувати з рахунків Запоріжжя, але все-таки від Вугледару до Запоріжжя неблизько. І не по прямій, це по-перше. По-друге: для того, щоб дійти до Запоріжжя ворогові треба пробувати наступати одразу на кількох ділянках. Це ділянка Роботине (Горіхівський напрямок), ділянка Гуляйполе - (Запорізька область) - другий напрямок, ділянка №3 - Времівський напрямок - Велика Новосілка і №4 - це вже Вугледар. Практично всі ці позиції утримуються українськими підрозділами", - говорить Мусієнко.
І хоча росіяни отримали певний плацдарм для потенційного наступу в напрямку Курахового, а також мають в арсеналі засоби знищення укріплень ЗСУ, експерти запевняють, що безпосередньої загрози для Запоріжжя поки немає. До того ж, військовий аналітик відзначає, що ефективніше боронитися на лініях, де є населені пункти, як показав приклад Вугледара. Тому можливим є відхід українських військ до Курахівського рубежу оборони.
"Якщо ми беремо Запорізькій напрямок, це добре укріплена лінія оборони. Але у нас зараз є проблема, з якою стикаються наші укріплені лінії оборони - з КАБами. На жаль, недостатність систем протиповітряної оборони і підтримки наших військ і захисту їх від повітряних атак подекуди нівелюють, скажімо так, значення будь-яких фортифікаційних споруд. Наступне: я думаю, що боронитися краще по лінії, де є населені пункти. Ну, і це, зрештою продемонстрував Вугледар. Фактично Вугледар у тій зоні, де знаходився на відкритій ділянці, зумів 2,5 роки протистояти ворогу. Власне кажучи, тут тепер, я думаю, що більше є загроз для Курахівського напрямку. Я бачу, що нам після Вугледару доведеться дещо відходити і можливо, на цей великий Курахівський рубіж оборони" - аналізує Мусієнко.
За словами військових, оборонні укріплення ЗСУ все ще залишаються сильними, і, хоча загроза повітряних ударів значна, наземний наступ на Запоріжжя поки не є пріоритетом для ворога. Так, лейтенант Алекс пише, що важкий накат ворога зараз триває на Курахівському напрямку.
"[Окупанти наступають] на населений пункт Максимільянівка зі сторони Гострого. Противник за будь-яку ціну намагається прорватися на Курахово. Подробиці та результати повідомлю пізніше. Сил пацанам", - написав військовий.
Одначе він також написав, що є й певні дії противника на Запорізькому напрямку. Але поки невідомо, росіяни наступають чи просто готуються.
"[Окупанти] ворушаться на Запорізькому напрямку. Наступають чи поки готуються невідомо, але метушня по ту лінію боєзіткнення спостерігається", - пише він.
Також військовий Станіслав Бунятов з позивним Осман пише, що ворог не робить перепочинків і продовжує штурм далі. І тиск серйозний, його б стало навіть на те, щоб підійти до Дніпра.
"У ворога немає "перекурів", він продовжує штурмові дії, і всі вони на техніці. Наразі сараї догорають в напрямку Курахове, деякі позиції змогли продавити.
Якби [окупанти] могли, то ці колони пішли би аж до Дніпра, тільки завдяки звичайним мужикам вони ще не у вас вдома", - написав він.
Керівник Центру протидії дезінформації РНБО Андрій Коваленко пояснює, що Росія зараз активно використовує дезінформаційні кампанії для створення ілюзії готовності до миру на Заході. Для цього до Європи їдуть російські лобісти, фінансуються медіапроекти та діяльність окремих експертів і політиків, щоб створити інформаційний фон, що РФ нібито готова до переговорів.
"Цікава поява в Європі Венедіктова (скандальний російський журналіст Олексій Венедіктов - ред.)", - зазначає Коваленко.
Водночас аналогічні наративи поширюються в країнах Глобального Півдня. Однак реальна мета Росії – продовження війни ще на рік, про що свідчить нарощування виробництва КАБів і дронів, збільшення військового бюджету та набір додаткових 180 тисяч військових:
"Є ілюзія, яку вони створюють, а є реальні наміри, які ховаються за воєнною промисловістю. Приблизно так само діяли нацисти в 1938-39 роках".
Президент України Володимир Зеленський зазначив, що без далекобійної зброї ЗСУ не можуть зупинити Російську Федерацію, яка використовує відповідну ж зброю проти нас і руйнує все. Він також прокоментував вихід військ ЗСУ з Вугледару.
"[Зброя РФ] руйнує позиції наших бійців, їм треба зберегти їхні життя, бо вони головніші за будь-які забудови. І тому що це наші люди, громадяни України, дуже правильно, що вони відходять і можуть зберегти себе. Заради держави і заради своєї героїчної служби. Це правильні кроки. Тому ми просимо дати нам можливість, щоби ми Росію могли зупиняти тією чи іншою зброєю. Надати дозвіл, надати відповідні системи", - наголосив Зеленський.
Наразі відомо, що дозвіл України на далекобійні удари по території РФ будуть обговорювати на наступному "Рамштайні" 12 жовтня. Це вже маленькі перемоги, про які відкрито заявив новий генсек НАТО Марк Рютте на пресконференції у Києві.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.