Не дивлячись на санкції, які забороняють росіянам перевозити нафту до портів ЄС, та введені обмеження для нафтових танкерів, постачання нафти європейям з Росії по морю продовжується. А тіньовий флот під прапорами інших країн вільно курсує світом
Ми дослідили за допомогою ресурсу Marine Traffic, як російські танкери возять нафту до Європи. Раніше німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung та німецький Greenpeace опублікували розслідування про те, як російські танкери з нафтою навчилися обходити санкції ЄС, США та Великобританії. Росіяни використовують застарілі не застраховані нафтові танкери у Балтійському морі, які можуть потонути біля берегів Німеччини, Данії чи Норвегії та призвести до екологічного лиха.
Ми прослідкували, де зараз знаходяться російські нафтові танкери - як ті старі кораблі, що знаходяться під санкціями (таких меншість), так і ті, що під санкції поки що не потрапили. Їх умовно можна розділити на дві групи. Одна з цих груп транспортує нафту з Росії до Китаю та Індії. Одним з напрямів для доставки нафти є Об'єднані Арабські Емірати - вірогідно, звідти РФ перепродає нафту в інші країни. Друга група - дійсно заходить у порти Європи. А ще безперешкодно нафтові танкери з РФ постачають продукцію до Туреччини та Грузії.
Також ми знайшли й ті підсанкційні кораблі, які заходять у порти Європи. Тобто дані, які опублікували німецькі Greenpeace та Frankfuter Allgemeine Zeitung щодо порушень санкцій, підтверджується. Проте ми відслідкували частину санкційних танкерів. Реально їх більше. Ще росіяни наловчилися прямо у відкритому морі без заходу у порт перевантажувати нафту з підсанкційного танкеру на "чистий" корабель, якому дозволено заходити у європейські та американські порти (у липні 2024 року так перевантажили нафти на 674 млн євро у водах ЄС).
На додачу порти Туреччини та Грузії, де бувають російські танкери: цим двом країнам байдужі санкції на російські танкери. Разом з тим країни ЄС закуповують у Туреччині нафтопродукти, вироблені з російської нафти: за січень-червень 2024 року з Туреччини в ЄС імпортували нафтопродукти на основі нафти з ЄС на 1,8 млрд євро. А частина російських танкерів вимикає навігаційні системи для приховування реального розташування та тих портів, у які заходять.
Хоча на частину кораблів санкції подіяли, однак це не стало критичним для РФ. 2 побудовані у 2023 році у Південній Кореї газові танкери компанії "НОВАТЕК" "Коряк" та "Саам", які підпали під санкції, вже кілька місяців як вимкнули навігацію та можуть знаходитися біля берегів Росії. Bloomberg у липні 2024 року писав, що понад 50 російських нафтових танкерів простоюють у портах чи відкритому морі через санкції. Загалом під санкції США, ЄС та Великобританії потрапило понад 53 танкери (або лише 7,5% кораблів, якими Росія возить на продаж свою нафту).
Однак це не єдина проблема. На думку представників Greenpeace, екологічна катастрофа з розливом нафти через пересування ненадійних танкерів з Росії - лише питання часу. Три старі танкери під прапором Панами, які пливли біля берегів Німеччини 5 серпня 2024 року, у разі затоплення могли б утворити нафтову пляму на понад 4 тис. кв. км (це як понад 4 площі Києва). До того ж ці плавзасоби пропливають через заповідні зони та загрожують морській фауні.
Якщо у 2021 році середній вік використовуваних Росією нафтових танкерів складав 8,9 років, то тепер - 16,6 років. Деяким з цих суден вже майже 30 років. Більш старі плавзасоби іржавіють, менш справні, та існує ризик їх затоплення. Вони мають ряд недоліків, включаючи пошкодження корпусу, відсутність цивільної відповідальності за пошкодження забруднення нафтою та порушення структурної цілісності паливних баків.
Деякі з танкерів не мають дозволів на перенесення сирої нафти з одного судна на інше, деякі не мають планів ліквідації наслідків розливу нафти. 5 санкційних суден мають порушення правил пожежної безпеки та безпеки викидів.
Тіньовий флот, який використовує РФ, не застрахований від ризиків, бо таке страхування порушує умови накладених санкцій (особливо коли вони перевозять нафту дорожче за 60 дол./барель). Кораблі, що перевозять російську нафту, здебільшого страхує російська компанія "Інгосстрах", але її страхування недостатнє та не покриває збитків довкіллі у разі затоплення танкерів. А через те, що ці судна не мають необхідного страхування, долати наслідки екологічних катастроф своїм коштом будуть ті країни, які постраждають. І змушені будуть витрачати на це мільйони євро. 36% російської морської нафти та нафтопродуктів перевозилося танкерами, що належать або застраховані в країнах західної коаліції з обмеженням цін (до 60 дол. за барель), але іноді на цих суднах нафту та її похідні продають також дорожче за встановлений ліміт, що порушує наявні санкції.
У німецькому виданні FAZ наводять приклад судна Ruby, яке отримало ушкодження корпусу. А вантаж був вкрай небезпечним: 20 000 тонн аміачної селітри. Кілька днів воно плавало біля берегів Норвегії, бо йому заборонили входити у всі порти Європи, у т.ч. повертатися на Мальту, де воно зареєстровано. Такий вантаж на несправному судні міг би вщент рознести частину портової інфраструктури та пошкодити інші кораблі. Зараз Ruby знаходиться недалеко від узбережжя Англії.
Катастрофа старих танкерів може стати реальною. Можна згадати інший приклад: у 2020 році у порту міста Бейрут у Лівані вибухнули 2750 тонн аміачної селітри (загалом коштувала близько 2 млн дол.), яка була конфіскована у 2014 році та знаходилася на зберіганні на складах у центрі міста. У 2013 році зареєстроване у Молдові судно MV Rohsus зайшло у порт Бейрута через проблеми з двигуном, а мало доставити хімічну продукцію з Грузії до Мозамбіку. Після цього судно визнали непридатним для подальших плавань. Російський власник судна Ігор Гречушкін не міг заплатити 12 тис. дол. портового збору, судно заарештували, вантаж конфіскували, а у 2018 році корабель потонув у порту Бейрута. Вибух 2020 року завдав збитків на 15 млрд дол., знищив частину столиці Лівану, 300 тис. людей залишилися без житла, 218 загинули, а понад 7000 поранені. Трагедія призвела до протестів та відставки кабінету міністрів Лівану, а економічні наслідки відчуваються ще й досі. Це остаточно добило колишню "близькосхідну Швейцарію", як називали Ліван у 20 столітті. Варто додати, що значній частині мешканців Лівану після цього довелося шукати роботу за іранські кошти та користуватися пейджерами в угрупуванні "Хезболла", з яким зараз воєю Ізраїль та руйнує своїми бомбами й ракетами той-таки Бейрут, де базується ця мілітарізована радикальна ісламістська організація. Конспірологи стверджують, що таким чином РФ могла провести спецоперацію для посилення позицій своїх друзів з "Хезболли".
Ми взяли назви кораблів "тіньового" флоту РФ, які допомагають перевозити нафту, нафтопродукти, та кораблів з газовими LNG-терміналами. Їхні назви та номери вказувалися у новинах західних ЗМІ в контекті накладених на ці судна санцій. Потім за допомогою ресурсу MarineTraffic ми прослідкували поточні маршрути цих кораблів та їхнє місцезнаходження. Також там показано і останнє розташування кораблів, які вимкнули датчики.
36% російської морської нафти та нафтопродуктів перевозилося танкерами, що належать або застраховані в країнах коаліції з обмеженням цін (до 60 дол. за барель), а решта перевозилася "тіньовими" танкерами. Лідером з закупівлі сирої нафти з Росії є Китай (47%), далі йдуть Індія (37%), країни Європейського Союзу (7%) та Туреччина (6%). Також ЄС скуповує 50% російського скрапленого газу, який постачається морем. У липні 2024 року загалом країни ЄС забезпечили росіянам прибуток у 1,8 млрд євро завдяки купівлі нафти (через нафтовід "Дружба", основні покупці - Угорщина, Словаччина, Чехія), газу, нафтопродуктів.
Протягом кількох тижнів росіяни поставляють свою нафту у порти країн ЄС, що порушує запроваджені санкції. Здебільшого допомагають росіянам у цій справі судна грецьких команій. Дослідники з'ясували, що з липня 2024 року 15 танкерів виходило з російських портів Приморськ, Висоцьк та Усть-Луга (Ленінградська область), Санкт-Петербург та Новоросійськ та, вірогідно, перевозили нафту до країн Європи. Кожен з цих 250-метрових танкерів може перевезти до 150 млн літрів сирої нафти.
Відтоді як країни ЄС припинили купувати нафту з Росії за трубопроводами (крім Угорщини, Словаччини та Чехії), різко зросли перевезення морем. Більшість російських нафтових танкерів плавають через Балтійське море - і там їх наразі стало на 70% більше, ніж було у січні 2021 року. За 2023 рік по Балтійському морю пропливло понад 1000 нафтових танкерів. Причому "тіньовим" флотом користується не тільки Росія: у цьому помічали й Іран.
Часто танкери з російською нафтою зареєстровані на треті країни: Панаму, Ліберію, Острови Кука, Маршалові острови тощо. У 2024 році росіяни почали використовувати танкери під прапором Габону (98% танкерів з цієї країни залучені до перевезення російської нафти та нафтопродуктів) - через тиск США на Ліберію. Такі країни мають низке оподаткування, не проводять серйозні перевірки на предмет безпеки кораблів, мають більш низькі стандарти та особливо не цікавляться власниками цих нафтових танкерів. З тих російських танкерів, що провозили нафту біля узбережжя Німеччини, 40% зареєстровані на такі "країни зручності".
У червні 2024 року країни ЄС наклали санкції на 11 суден для перевезення сирої нафти та 5 танкерів з нафтопродуктами з Росії. У липні 2024 року радник керівника Офісу Президента Владислав Власюк оцінив весь російський "тіньовий" флот нафтових танкерів у близько 400 суден, з яких на 50 було накладено санкції. А доходи від продажу нафти цими суднами він оцінив у 15-20 млрд дол. на місяць.
5 грудня 2022 року набули чинності обмеження цін країн Європейського Союзу на російську нафту морського походження. Рада ЄС ухвалила рішення про встановлення граничної ціни на нафту, що експортується Росією, на рівні 60 доларів за барель.
6 жовтня 2022 року ЄС затвердив 8-й пакет антиросійських санкцій, який зокрема закладає основу для необхідної законодавчої бази для впровадження обмеження цін на нафту, передбаченого G7. Обмеження мали набути чинності після 5 грудня 2022 року для сирої нафти та 5 лютого 2023 року для продуктів перероблення нафти. Слідом за ЄС країни G7 та Австралія запровадили обмеження ціни на нафту, що постачається морським транспортом з Росії, на рівні 60 доларів за барель.
24 червня 2024 року Рада ЄС погодила 14-й пакет санкцій проти РФ. Один із його головних пунктів торкнувся російського зрідженого природного газу (ЗПГ): тепер російський ЗПГ, призначений для третіх країн, не можна реекспортувати через європейські порти. Проте заборона на його постачання з РФ у самі країни Євросоюзу не запроваджено. Санкції оголошено і проти 27 танкерів так званого "російського тіньового флоту", які застосовуються для обходу стелі цін на нафту та нафтопродукти, а також суден, які використовуються, зокрема, для перевезення зброї чи українського зерна. У вересні 2024 року Великобританія також ввела санкції щодо 10 кораблів, за допомогою яких РФ транспортувала нафту та скраплений газ.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте в нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатись на канал у Viber можна тут.