У п’ятницю, 1 липня, в Узбекистані відбулись масові акції протесту, які жорстоко подавила поліція. Є багато поранених та загиблих. У країні введено надзвичайний стан. А влада Узбекистану швидко виконала всі вимоги повстанців.

Інформатор розібрався, що відбулось в Узбекистані, у чому причина цих подій та яких наслідків слід очікувати. 

Що відбувалось

1 липня в Нукусі, столиці Каракалпакстану, та в інших великих містах, у Чимбаї та Муйнаку, пройшли акції протесту. Поліція використала для розгону протестувальників димові шашки. Reuters повідомляє про кілька десятків загиблих та тисячі поранених внаслідок зіткнень із силовиками під час спроб захопити будівлі держустанов. 

За даними Генпрокуратури Узбекистану, в результаті зіткнень 18 людей загинули, 243 отримали поранення. У країні введено надзвичайний стан до 2 серпня. Призупинено залізничне сполучення з Каракалпакстаном, там відключено зв'язок та інтернет (офіційно це звучало як «вихід з ладу інформаційної системи»).

У чому причина заворушень?

Протест розгорівся після арешту 1 липня керівника руху «Алга, Каракалпакстан» Даулетмурата Тажимуратова, котрий закликав вийти у вівторок, 5 липня, на протест проти поправок до конституції Узбекистану, які мали змінити статус Карапалкастану. Передбачалося, що регіон втратить автономію та право на вихід зі складу країни. 

Конституційну реформу було анонсовано президентом Узбекистану Шавкатом Мірзієєвим на церемонії його інавгурації 6 листопада минулого року. У травні 2022 року було утворено Конституційну комісію, головним завданням якої було “збір від населення пропозицій щодо зміни Основного закону”. Президент заявив про доцільність прийняття поправок до конституції через референдум.

Конституційні зміни здебільшого стосувалися терміну повноважень президента. Внаслідок чого, пояснюють Reuters, терміни Шавкату Мірзієєва обнуляться і він зможе переобиратися ще двічі - загалом до 20 років (був обраний 2016-го, раніше був прем'єр-міністром).Багато експертів вважають, що саме це було справжньою причиною реформи. Але щоб намагання президента посилити свою владу, не впадало в очі, до реформи додали низку інших норм, зокрема відміну смертної кари та автономії Каракалпакстану. Каракалпакстан займає 40% території країни, це один із найбідніших і малопридатних для життя регіонів, більшу частину якого займає пустеля. 

Навіщо скасовувати автономію Каракалпакстану?

Виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Інституту сходознавства Академії наук України Ігор Семиволос вважає, що грунт для цього конфлікту готувався десятиріччями:

“У 1993 році, після розвалу СРСР між Каракалпакстаном та Узбекистаном була підписана угода на 20 років про те, що Каракалпакстан залишається у складі Узбекистану, але має право виходу з нього. Це була міна уповільненої дії. У Ташкенті з цього приводу відчували тривогу. Щоб запобігти сепаратизму, узбекські власті застосовували репресії по відношенню до каракалпакських активістів та переселяли до Каракалпакстану узбеків. Зараз в регіоні мешкає 400 тисяч каракалпаків, 400 тисяч узбеків, 100 тисяч казахів. У 2013 році минув двадцятирічний період угоди, треба було визначатися, що робити далі. Пауза затяглась. 

У минулому році в Каракалпакії відбулись протести, що мали соціально-економічний характер. Ташкент підсилив репресії, були арешти та було прийнято рішення не допустити у майбутньому сепаратизму, а для цього змінити конституцію, за яким Каракалпакстан втрачає суверенні права, зокрема, право виходу зі складу Узбекистану. Це викликало масові акції протесту”.

Чим все скінчилося?

2 липня президент Узбекистану Шавкат Мірзієєв був змушений їхати до Каракалпакстану та розмовляти з протестувальниками. Він запропонував зберегти в чинній конституції країни пункти про суверенітет республіки, а також про її право на вихід зі складу Узбекистану. Ініціативу підтримали парламентарії. Депутати парламенту одноголосно проголосували за збереження статей 70, 71, 72, 73, 74, 75 Конституції Узбекистану у поточній редакції.

Ігор Семиволос вважає, що історія на цьому не закінчується, а лише розпочинається:

"Юридично все повернулось до попереднього стану, але політична ситуація змінилась. Загроза втратити можливість отримати незалежність, якою, скоріше за все ніколи б не скористались, мобілізувала людей. Був запущений певний процес сегригації каракалпаків. Конфлікт було подавлено, але ситуація залишилась нерегульованою і може серйозно ускладнити життя для Ташкенту".

Як це відіб’ється на ситуації в Україні?

На думку Ігоря Семиволоса, основна причина подій у Каракалпакстані - політична помилка керівника Узбекистану.

"Виникла нова точка нестабільності, якою будуть користуватися інші гравці. Зараз Ташкент жорстоко придушив протести, продемонструвавши, що і надалі буде діяти в дусі східних деспотій. Зараз проблема локалізована, але на майбутнє Каракалпастан може стати дестабілізуючим чинником Центральної Азії", - відзначив він.

Кандидат політичних наук, юрист-міжнародник Тігран Авакян вважає, що події в Узбекистані можуть бути небезпечними для стабільності росії.

"Те, що відбувається, невигідно росії. Адже нестабільність у Центральній Азії може призвести до вибуху в російських Татарстані та Башкортостані. Це доволі великі регіони з сукупною кількістю населення 10 млн людей. Тому росія хотіла б вплинути на ситуацію, але її ресурси обмежені. Китай також намагається стабілізувати ситуацію. Але система внутрішніх протиріч, у тому числі національних, там настільки складна, що спрогнозувати майбутній вибух чи йому запобігти надзвичайно складно. Найімовірніше, Центральна Азія вступила в період тотальної нестабільності і це безпосередньо вплине на ситуацію в росії, а отже й на війну між росією та Україною. Чим більше проблем буде у росії на її кордонах, тим менше вона тиснутиме на Україну", - відзначив Тигран Авакян.

Ольга Палій