Ядерний шантаж Кремля: як і коли російська ядерна зброя ставила мир на межу знищення

Радянський Союз (а потім і росія) неодноразово загрожували цивілізованому світу ядерною війною та атаками на мирні міста. Іноді це було більше схоже на шантаж без реальних наслідків, а іноді війська радянської (або російської) «ядерної тріади» всерйоз починали розгортатись у бойові порядки. Інформатор зібрав у матеріалі кілька історичних фактів про ядерний шантаж з боку і радянської, і пострадянської росії.

Наша реальність полягає в тому, що жодна держава у світі ніколи не загрожувала всерйоз атомною зброєю іншим так, як це робили та роблять нащадки московських царів. СРСР і росія використовували загрозу застосування ядерної зброї постійно з того моменту, як тільки атомна бомба у кремлівських з'явилася – з 1949 року.

Але спершу трохи інформації з початку сорокових років минулого століття.

Кремль обзавівся атомною бомбою 70 років тому

Легко шукати, коли знаєш, що саме ти шукаєш. А от спробуй знайти те, про що ніхто у світі ще не знає, тому що цього поки що взагалі-то і не існує?! Радянська військова розвідка вміла знаходити і таке.

На самому початку Другої світової війни аналітики ГРУ Генштабу Червоної армії звернули увагу на один малозначущий (начебто) факт — федеральна влада США у плануванні забезпечення наукових центрів Штатів різко (в десятки разів) збільшила запит на обсяги постачання срібла. Одночасно з наукової періодики, що видається у країнах Заходу, миттєво зникли публікації фізиків-ядерників; та самі вони якось раптово зникли з життя (про них перестали згадувати на ТБ, в радіопрограмах і в газетних хроніках). І на це також звернули увагу пильні офіцери радянського Генштабу.

За спеціальним запитом ГРУ в Академії наук СРСР дали відповідь, що для наукових досліджень у сфері ядерних реакцій срібло – найкращий реагент, оскільки при опроміненні саме цей матеріал дає величезну кількість ізотопів, причому всі вони відносно короткоживучі (до 2 хвилин). Що й робить срібло ідеальним металом для проведення експериментів та постановки дослідів у ядерній фізиці... Зіставивши ці факти і взявши до уваги, що на планеті палала війна, аналітики ГРУ дійшли висновку: на Заході розпочали розробку зброї на основі властивостей радіоактивності. Що й було повідомлено більшовицькому керівництву.

Ну, а військовій розвідці СРСР стало зрозуміло, в якому напрямку шпигувати, що саме і кого шукати і вербувати. Тобто, з двох неперевірених та непідтверджених фактів було зроблено цілком вірний та стратегічно дуже важливий висновок.

Як розповідав потім генерал Судоплатов, який керував радянською розвідкою, вже в березні 1945-го було складено докладне зведення про американську атомну програму проекту «Манхеттен», у квітні академіку-фізику Ігорю Курчатову було передано всі дані про вибуховий пристрій, що розробляється в США. А через 12 днів після складання першої ядерної бомби в Лос-Аламосі було отримано досить докладний опис її конструкції і конфігурації.

Пізніше, влітку 1945 року, під час конференції у Потсдамі президент США Трумен повідомив Сталіну про успішне випробування атомної бомби американцями. В'ячеслав Молотов, який на посаді першого заступника глави уряду курирував радянський ядерний проект, у своїх мемуарах описав бесіду президента США з радянським генсеком.

«Трумен вирішив нас здивувати. Він із секретним виглядом відвів нас зі Сталіним убік і повідомив, що у них є така надзброя, якої ще ніколи не було. Мені здавалося, він хотів нас приголомшити. А Сталін спокійно поставився до цього. І Трумен вирішив, що він нічого не зрозумів. Не було сказано "атомна бомба", але ми одразу здогадалися. І розуміли, що розв'язати війну вони поки що не в змозі, у них одна чи дві бомби всього. Вони їх потім висадили над Хіросимою та Нагасакі, а більше не залишилося», – писав Молотов.

Але робота над створенням радянської ядерної зброї була значно прискорена. Що, втім, було б неможливим без успішної діяльності шпигунів ГРУ, які вміли викрасти або розвідати практично будь-які західні військові секрети. 

«У 1949 році атомна бомба в СРСР була створена та випробувана. А радянський Генштаб одразу розпочав роботу зі зміни оперативних планів майбутнього вторгнення до Європи, вже з урахуванням можливості застосування ядерного вибуху, як засобу злому глибоко ешелонованої оборони супротивника. Здобуття Сталіним своєї атомної зброї дало йому впевненість у можливості успіху в новій війні із захоплення Європи», – розповів Інформатору історик Іван Дерейко.

 Ядерний шантаж Кремля: перша спроба

У січні 1951 року в Кремлі та Генштабі Радянської армії протягом кількох днів проходила спільна нарада про міжнародне становище та зовнішню політику, і про яку досі відомо не дуже багато. Але кілька років тому була опублікована інформація про те, що під час наради Сталін посвятив своїх спільників – керівників країн-сателітів «соціалістичного блоку» – у військові плани СРСР на найближчий час.

У спогадах тодішнього угорського керівника Матяша Ракоші є епізоди, схожі на фіксацію реальності.

«З радянської сторони були присутні: Сталін, кілька членів Політбюро… маршал Василевський (автор плану захоплення Європи 1941 р., командувач радянськими військами в агресії проти Японії 1945 р. – ред.) та генерал Штеменко, який тоді був начальником Генерального штабу Радянської Армії (у 1943-1946 рр. він очолював оперативне управління генштабу, тобто планував всі наступальні операції в Європі та Азії. - ред.). Були присутні всі генеральні секретарі комуністичних партій країн народної демократії, за винятком [глави ПНР] Берута, а також лідерів НДР та Албанії. А також деякі міністри оборони. З доповіддю про міжнародне та військове становище виступав Штеменко. Він коротко і ясно доповів військовий бік міжнародної обстановки, привів дані про військову силу НАТО…», – написав Ракоші.

Також, за словами Ракоші, під час наради Сталін повідомив союзників, що має намір отримати контроль над країнами Західної Європи і зробити це приблизно за три роки. Він також дав зрозуміти, що третя світова війна (принаймні, її перший етап) носитиме в основному сухопутний характер, тобто полягатиме в захопленні країн Європи за допомогою атомної бомби.

На той момент ще не існувало ракет і єдиним засобом доставки ядерної зброї була авіація дальньої дії. На думку Сталіна, міць радянських ВПС та ППО давала йому шанс на перемогу.

«У США є сучасні військово-повітряні сили, але їхня авіація слабша за нашу, а наші зенітники дадуть прикурити будь-якому ворогові», – заявив тоді Сталін.

Восени 1953 року у СРСР було задумано провести військові навчання «Прорив підготовленої тактичної оборони супротивника із застосуванням атомної зброї» було реалізовано через рік. Основний заряд для прориву - атомна бомба РДС-2 потужністю у 40 кілотон, випробувана до цього на Семипалатинському полігоні у 1951 році. Керівництво навчанням було покладено на маршала Жукова. І за рік на Тоцькому полігоні (у вересні 1954 р. в Оренбурзькій області) СРСР провів масштабні військові навчання з використанням ядерного вибуху.

Щоправда, головним наслідком тих навчань стало не посилення військ, а радіоактивне ураження десятків тисяч радянських солдатів і місцевих жителів, які отримали значні дози опромінення – багато з них згодом померли. А західні політики та військові зробили висновки: радянська влада й надалі не берегтиме життя своїх людей.

Хрущівська криза на Карибах

Звичайно ж Сталін був не одним-єдиним радянським правителем, хто прагнув поширити свою владу на весь світ (нехай навіть увесь світ і перетворитися на радіоактивну пустелю).  Хрущов, який змінив Сталіна на чолі СРСР, ставив радянському Генштабу завдання з розробки оперативних сценаріїв військового захоплення цивілізованих країн.

Кульмінацією цих процесів стала та, що вибухнула восени 1962 р. т.зв. «Карибська криза», що поставила мир на межу ядерного конфлікту між СРСР та США. Причому, розмістивши свої ракети на Кубі, радянський лідер явно блефував - оскільки застосувати їх по території США в реальній бойовій обстановці, у нього можливості були, м'яко кажучи, дуже обмежені.

А з території СРСР по Штатах тоді взагалі стріляти було нічим - міжконтинентальних ракет на бойовому чергуванні у Радянської армії в 1962 році була аж одна одиниця! І все. Були ракети середньої дальності - для цілей у Європі, але безпечно привести в готовність до пуску ці ракети можна було лише на території СРСР.

А ось ракети, вивезені на Кубу, стають дуже вразливими. Справа в тому, що ракети 8К63 та 8К65 вимагають кілька годин на заправку та підготовку. Зберігаються вони в горизонтальному положенні, перед запуском їх потрібно підняти у вертикальне положення на стартові столи, після чого заправляти паливом і окислювачем. Це потребує багато часу. А сховати ті ракети в пальмових гаях не вдасться ніяк, оскільки ракети вищі за пальми, та й пальми не ростуть густо. І щойно ракети піднімуться, спостерігачі їх побачать, зокрема й з американської бази Гуантанамо, що знаходиться на кубинській території. І тоді ці ракети можна розстріляти просто з бази. Або підняти літаки з авіаносців, запустити ракети з американських підводних човнів (по цілях на Кубі - ред.) ... Як тільки вони піднімуться у вертикальне положення, це буде видно неозброєним оком. Вони ж не в шахтах були», – пояснив ситуацію військовий історик та літератор Віктор Суворов.

Також він звернув увагу, що на той момент американці могли розстрілювати СРСР із території Туреччини чи Італії ракетами середньої дальності. А Радянському Союзу стріляти по США зі своєї території не було чим. І розмістивши ракети на Кубі, кремлівські розраховували лише на переляк керівництва США. Але розрахунок виявився порожнім.

«У Радянської армії на початку 60-х ніяких міжконтинентальних засобів доставки за фактом не було... Хрущов починає блефувати, але й він розуміє, що не може він дістати Штати, інакше як розмістивши  ракети на Кубі.

Коли криза вибухнула, президент Кеннеді в ультимативній формі зажадав забрати до чортової матері радянські ракети, щоб їхнього духу на Кубі не було, та не просто так забирати. На радянські кораблі піднімалися американські контролери та рахували ці ракети. Все це було принизливо для Радянського Союзу. Відбулося розширене засідання Політбюро. Увійшов Хрущов, плюхнувся в крісло і оголосив, що справа Леніна програна - це свідчення голови КДБ СРСР Семичастного. Ця спроба блефувати була останньою. Зруйнувати Захід блефом не вдалося», – резюмував Суворов, говорячи про розв'язання «карибської кризи».

Збитий «боїнг» і криза 1983 року

Через два десятиліття старі радянські лідери ще раз спробували загрожувати Заходу ядерною війною.

Новий виток напруженості розпочався з першого дня осені 1983 року. У небі на південь від Камчатки радянський винищувач збив південнокорейський пасажирський літак Boeing 747, що виконував рейс «Нью-Йорк-Сеул», і через технічну несправність залетів у радянський повітряний простір. Загинули 269 людей, які перебували на його борті. Інцидент викликав різке загострення і так непростих відносин між СРСР та США.

«Загибелі корейського «Боїнга» передувала низка військових навчань, що проводилися Варшавським блоком та країнами НАТО. Особливо нервово радянська сторона сприйняла навчання військ країн Північноатлантичного альянсу біля ФРН під кодовою назвою Able Archer-83. Наприкінці осені 1983 року війська країн НАТО провели імітацію завдання ядерного удару по позиціях військ Варшавського договору, за легендою навчань – удар завдавав для запобігання масштабному прориву Радянської армії на Захід. У відповідь радянське військове угруповання в НДР розпочало термінове дооснащення винищувачів ППО новітніми системами, а всі війська ГРВН (Група радянських військ у Німеччині) було переведено у стан бойової готовності», – пояснив Інформатору деталі тієї ситуації історик Станіслав Кедун.

За словами історика, можливий збройний конфлікт між СРСР і США неминуче перейшов би у стадію обміну ракетно-ядерними ударами. Але, на щастя, на початку листопада 1983 року у вищого військового командування обох країн вистачило розсудливості різко знизити військову активність, припинити на кілька днів польоти бойової авіації в НДР та ФРН і тим самим знизити напруження протистояння.

Путінський соловей та його «ядерний попіл»

У березні 2014 року російські погрози застосувати ядерну палицю зазвучали знову на весь світ. Один із головних кремлівських телевізійних пропагандистів Дмитро Кисельов у прямому ефірі в черговому випуску підсумкової передачі «Вісті тижня» між справою заявив, що Росія здатна за необхідності завдати ядерного удару по США та «перетворити Штати на ядерний попіл».

Та фраза наробила багато галасу. Але за результатом лише наблизила розуміння, що з кремлівськими треба поводитися виключно як з небезпечними божевільними, яких необхідно якнайшвидше позбавити всіх їхніх можливостей загрожувати світові.

Український філософ Сергій Дацюк тоді зробив висновок про неминучість розпаду імперської росії, у якої не залишилося нічого, крім ЯЗ, чим вона могла б примусити інші країни рахуватися із собою.

«Ідеї імперії, які сьогодні істерично втовкмачуються в голови росіян по телебаченню, будучи підкріпленими ядерним шантажем, прирікають Росію на світову ізоляцію. Побудова імперії на основі ядерного шантажу цілого світу не має жодної історичної перспективи.Ядерний шантаж проектує істерію та агресію всередині росії на цілий світ. Практично рф постає як ініціатор світової війни. Цю світову війну росія не може виграти  принципово. Результатом цієї війни може бути «ядерна зима» в цілому світі, або розпад росії. Російська антиімперська та антикримінальна революція стає неминучою», – написав у своєму блозі Сергій Дацюк у березні 2014 року.

І в цілому він вочевидь мав рацію – оскільки вже зараз, у травні 2022 року, ми всі виразно можемо спостерігати агонію путінської росії: на полях битв у нашій країні і в тому, як швидко відвертаються від Кремля його нещодавні союзники та симпатики.

А ось приклад України, яка відмовилася від ядерної оржі, але отримала масштабну війну на своїй території, лише підкреслює – така відмова від ядерної зброї ніяк не підвищує безпеку для країни, яка підписала ДНЯЗ.

«Якщо йдеться про глобальну безпеку, то такі заяви (про готовність розробляти свою ЯЗ – ред.) мають скоріше ритуальне значення. Оскільки ядерна зброя давно не є ексклюзивом цих п'ятьох країн. Незважаючи на Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, ним вже володіють Індія, Пакистан, КНДР та, можливо, Ізраїль. Неядерна зброя не є головною причиною воєн та конфліктів. Більше того, ядерне роззброєння ніяк не допомагає уникнути війни. Навіть навпаки: ті країни, які відмовляються від ядерної зброї чи перспективи її розробки, фактично заохочують агресора. І в Україні це знають, як ніде», – наголосив у коментарі політолог Сергій Таран.

Кому може загрожувати російський ядерний потенціал

У цьому матеріалі слід згадати про нову рашистську ракету – перспективну міжконтинентальну ракету «Буревісник». Це та сама ракета з мультфільму, показаного путіним кілька років тому, яка хвацько оминала всі райони базування систем американської ПРО і у фіналі відважно атакувала цілі у США. А секрет успіху цієї ракети - ядерний повітряно-реактивний маршовий двигун, який, за ідеєю, і справді має практично необмежений запас ходу (хоча на нинішньому етапі практично не піддається управлінню та техобслуговуванню).

І саме під час випробувань цієї ракети гинуть останнім часом рашистські офіцери та військові інженери на Північному флоті рф. І важливо зазначити, що вони гинуть дарма.

«Питання: навіщо створюється ця ракета? Ну, так, для можливості невідворотного удару по Штатах та їхніх союзниках за НАТО. Як завдати такого удару? Ну, так – злетіти та літати. Як США реагуватиме на такий запуск? А як і на запуск інших ворожих крилатих ракет – збивати їх, розцінивши такий запуск , як акт війни. Збивати, відстеживши траєкторію, чи просто на старті. У «Буревісника» за всіх заявлених революційних напрацювань – ДОзвукова швидкість! Отже відстежити і збити її не складе жодної проблеми», – пояснив Інформатору ізраїльський військовий експерт Вадим Фрід.

І зараз Росія продовжує намагатися взяти країни НАТО на переляк. Глава "Роскосмосу" Рогозін упевнений, що в ядерній війні "країни Альянсу будуть знищені за півгодини". Трохи нагадує споконвічне російське «тримайте мене семеро – я псих!», чи не так?

Досить новим явищем у світовій політиці зараз є те, що ядерна держава намагається за допомогою відкритих погроз своєю ЯЗ  убезпечити себе в процесі ведення загарбницької війни конвенційними силами. Ймовірно, це, насамперед, є виразом слабкості – путін намагається словесно утримати Захід від втручання, бо він, мабуть, болісно усвідомлює військову міць НАТО та реальну військову неміч своєї армії.

Політичні оглядачі зазначають: кремлівський лідер порушив негласне табу на ядерну загрозу.

«Дня не минає, щоб російська влада чиїмось ротом не вимовила слова про ядерну зброю. Табу знято. Про ядерну війну говорять тепер легко і просто, наче це не зброя, що знищить людство, а небезпека чергового біржового краху. Винна у цьому одна людина – путін. І помилково думати, що згадав він про «червону кнопку» лише тому, що загнав себе і країну в глухий кут: або здаватися, або запускати ядерні ракети. Так, військова та економічна поразка наблизили тремтячу руку до пульта. Але мріяти він почав раніше. І не приховував цього. Вимовлялося давно... Путіну подобається лякати всю планету, йому подобається переляк в очах тих, хто в жаху спостерігає його розлюднення. І самообман тих, хто сприймає все це за не дуже смішний жарт, теж йому подобається. Ціна за цю браваду цього разу може бути дуже високою», – розмірковує про ситуацію російсько-ізраїльський громадський діяч та аналітик Леонід Невзлін.

Втім, за кілька місяців, що минули, вже озвучувалося понад півсотні прогнозів від всіляких аналітиків, політиків, експертів, що рашисти до 9-го травня ц.р. можуть зробити щось надзвичайно нелюдське. Але вони так і не змогли переламати опір ЗСУ та всього українського народу. Не зможуть і надалі.

Раніше Інформатор писав про новітній ядерний шантаж країн Заходу з боку россії.

Також публікували матеріал про  наслідки розробки ядерної зброї, якщо раптом Україна піде на це.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливі новини. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.