Агресія Росії – це не лише прямий напад на Україну, але й загроза основам світового миру. Нездатність Ради Безпеки ООН зупинити імперіалістичні амбіції свого постійного члена підриває її авторитет та легітимність міжнародного права
Луна знаходиться в зростаючій фазі, а значить сприяє новим починанням, дає нам додаткову енергію
“Як би я хотів” — це була та пісня, яка народилася одразу під час нашої першої зустрічі з Артемом. Це вийшло дуже легко, вже в перший день. Так би мовити, терапевтичним способом — ми одразу сублімували успіхи, бо це був якийсь такий стан, коли ця пісня стала зізнанням. Коли ти говориш людині: “Я дійсно бажаю тобі щастя будь-якою ціною, байдуже, чи буду я з тобою. Я хочу, щоб ти була щаслива. Якщо я не та людина, яка зробить тебе щасливою, то я хочу, щоб точно була людина, яка тебе зробить щасливою”.
На прикордонному переході Верхній Ларс у Грузії тисячі росіян вишикувалися в чергу, щоб залишити свою країну після новини про мобілізацію.
Грузія, і Молдова не стали приєднуватися до західних санкцій проти РФ. Втім, сила не в руках влади, а в руках народу. Тому пересічні Грузини тиснули на уряд, щоб той підтримав санкції проти росії, виходили на мітинги в підтримку України, вивішували синьо-жовті стяги й відмовлялися здавати росіянам житло.
Але Грузія, виявилася одним із небагатьох місць призначення для тих, хто тікає від можливого призову. Оскільки країна не вимагає від росіян мати візу для в'їзду в країну й не посилила обмеження на в'їзд для росіян, як це зробили багато європейських країн.
За даними російської інтернет-компанії «Яндекс», яка розміщує популярну службу карт і дорожнього руху, після оголошення путіним мобілізації, черга на пункті пропуску між росією та Грузією сягнула 12 кілометрів. Зазвичай митники обробляють до 2000 автомобілів на день, тобто людям, можливо, доведеться чекати щонайменше 24 години, щоб перетнути кордон.
Російські ЗМІ описували тривожні сцени, коли люди в черзі на кордоні з Грузією хвилювалися, чи їх випустять з країни. Однак, й дійсно впускали не всіх.