Прощання організували колеги Вікторії з кількох редакцій, із якими вона співпрацювала: родина журналістки просила не звертатися до них за коментарями під час церемонії
У п'ятницю, 8 серпня, в Києві відбулося прощання з українською журналісткою Вікторією Рощиною, яка загинула у російському полоні. Церемонію організували колеги Вікторії з кількох редакцій, із якими вона співпрацювала. Панахида відбулася у Михайлівському Соборі.
Про це повідомляє Слідство.Інфо. Після панихиди розпочалося прощання з журналісткою на Майдані Незалежності.
"Вікторія була людиною, яка не знала слова "ні". Всі пояснювали їй, що не треба їхати на окуповані території. Ніхто з редакцій не хотів брати на себе відповідальність. Але вона все одно розуміла, що це — її місія. Вона це зробить. Мати в колективі людину, яка не палає, а горить, — це важливо. Бо за несправедливості вона буде запалювати собою… Ми все зробимо, щоб Вікторія жила: у пам’яті, діях, у молодих колегах, редакціях, у встановленні справедливості. І що найголовніше — у поверненні окупованих територій, у голосі тих людей, яких вона відчувала, що має бути місією", - сказав голова Комітету зі свободи слова Верховної Ради Ярослав Юрчишин.
Вікторію Рощину поховають на Байковому кладовищі у Києві. Їй було 27 років.
Її всі вмовляли не їхати у небезпечне відрядження до Запорізької області. Рощина хотіла показати правду, як живуть люди в окупації. Причому це була її четверта поїздка на окуповані території. І другий полон - у перший раз потрапила у березні 2022 року у Бердянську. Вона не послухалася, бо вважала за свій обов'язок розповідати правду про війну.
2022 року Рощина описувала, як проходили "референдуми" у Маріуполі та Мелітополі. Також вона провела 14 днів у Василівці, очікуючи, коли її пропустять до України. Тоді це було ще можливо.
2023 року Рощина знову поїхала до Росії - пройшла прикордонний контроль на кордоні з Латвією, і звідти доїхала до Запорізької області. Була у Мелітополі, потім – в Енергодарі.
У коментарі УП, де Рощина працювала фрілансером, її батько описував, як умовляв її не їхати. Вона відповіла: "Я повинна". 28 липня 2023 року зв'язок із нею було втрачено.
Вже встановлено, що на цей момент Вікторія перебувала в Енергодарі. Там вона винайняла квартиру і збиралася деякий час жити. Перед її затриманням над нею пролетів дрон. Це описує співкамерниця Вікторії. Після цього під'їхала машина, Вікторію затримали – і вона потрапила до катівні біля відділку поліції Енергодару.
Інший свідок повідомив, що там Вікторію неодноразово катували струмом, а також до безумства били гумовою палицею.
"Вона не говорила скільки разів, але казала, що була вся синя", - розповідав УП свідок.
Потім Вікторію перевезли до Мелітополя, де вона знову опинилася біля катівні – на так званих гаражах: приміщення біля промзоні, де утримували українців.
На початку 2024 року українську журналістку перевели до СІЗО №2 Таганрога. Лише тоді (у квітні 2024) Росія повідомила, що утримує Рощину як військовополонену.
До неї не пускали представників Червоного Хреста та інших правозахисників. Це СІЗО вважають найстрашнішим для українських вʼязнів. У візиті до СІЗО №2 відмовили представникам ООН. При цьому офіційних звинувачень проти неї Росія не висувала.
У Таганрозі Вікторія перебувала в нелюдських умовах. До того ж вона оголосила голодування.
У 2024 році стартували обміни полоненими. Але Росія відмовила їй в обміні, хоча напочатку обіцяла обміняти.
10 жовтня минулого року батько Вікторії Володимир Рощин, який мешкає у Кривому Розі, отримав листа, у якому повідомлялося, що його донька померла.
Цікаво, що офіс омбудсмена РФ Москалькової аж півроку (у лютому 2025) надіслав батьку листа, де інформував, що намагаються встановити місцезнаходження його доньки. Але 14 лютого Росія передала Україні тіла загиблих українських військових. Серед них під номером 757 із позначкою «невстановлена особа чоловічої статі» знаходилася Вікторія Рощина. Патологоанатоми встановили це по збігу ДНК.