Таємниці Херсона: як пов'язані смерть очільника ХОВА та полон мера
Розмінування Чонгара, провал оборони міста, загадкова загибель Геннадія Лагути та викрадення росіянами мера міста Ігора Колихаєва: хто там зрадники, а хто герої
В Міжнародному комітеті Червоного Хреста підтвердили, що чинний мер Херсона Ігор Колихаєв, який зник безвісти більше року тому, перебуває у російському полоні. Разом з тим, стало відомо про смерть колишнього керівника Херсонської військової цивільної адміністрації Геннадія Лагути – його знайшли мертвим у Києві. Що відбувається з законним керівництвом Херсонщини дізнався «Інформатор».
Не витримав тиску
17 вересня стало відомо про смерть колишнього очільника Херсонської ОВА 49-річного Геннадія Лагути, якого СБУ підозрює у шахрайстві та підробці документів. Депутат Херсонської обласної ради Сергій Хлань заявив, що йдеться про самогубство. Хлань також зазначив, що Лагуту звинувачували у «здачі» Херсона під час повномасштабного вторгнення РФ. Водночас Хлань стверджує, що так вважати несправедливо, адже до обов’язків очільника ОДА тоді не входила підготовка міста до оборони.
«Лагута все зробив за інструкцією – мав на такий випадок конверт, де було вказано, що мусить передислокуватися, розпустити працівників, знищити секретні документи. Це він і зробив. Згодом задля безпеки перебрався у Миколаїв, чекав вказівок, їздив до Херсону. На жаль, у суспільства сформувалась думка, що Лагута причетний до здачі Херсону», - каже Сергій Хлань.
Лагута був очільником Херсонської ОДА з 26 жовтня 2021 року по 9 липня 2022 року. Посадовець встиг виїхати з окупованого Херсона й відмовився від співпраці з РФ.
У лютому 2023 року СБУ оголосила йому підозру у підробці документів та шахрайстві. Йшлося про незаконне використання машини херсонської підприємниці під час вторгнення росіян до міста. Тоді власниця дала дозвіл на використання машини, але у липні 2022 року посадовець скористався її відсутністю в Україні та приватизував техніку через приватного нотаріуса. Експосадовцю загрожувало до 12 років тюрми. Хлань заявив, що чоловіка «довели до самогубства».
«Він був головою обласної адміністрації як раз в перший період вторгнення. Це його звинувачували у здаванні Херсонщини, хоча в його обов’язках немає жодного слова про підготовку до оборони, такі завдання не ставились до моменту повномасштабного вторгнення», - написав Хлань.
Херсонський політик Віталій Богданов також припускає, що Лагута міг накласти на себе руки. З його слів, напередодні чоловік придбав у аптеці велику кількість таблеток, і раніше він вже лікувався після невдалої спроби самогубства.
«Автомобіль, на якому пересувався досить давно вже Лагута був подарований йому Колихаєвим, але оформлений на колишню дружину мера. Лагута вважав автівку своєю, не перевірив і почав оформлювати на себе – так і виникла побутова кримінальна справа. До цього Лагута вже один раз спробував звести рахунки з життям, наковтавшись пігулок», - пояснив Сергій Хлань.
За його словами, Лагута був приятелем та ставлеником саме Ігора Колихаєва. Головою Херсонської ОДА він став унаслідок політичного розміну – тодішній голова ОДА Сергій Козир став депутатом і балотувався на довиборах по округу Колихаєва від «Слуги Народу», а Колихаєва обрали мером Херсону. Геннадія Лагуту привели до влади в обмін на підтримку Сергія Козира.
У самому Херсоні не вірять, що Лагута міг покінчити життя самогубством через такий дріб’язок, як помилка при оформленні автомобіля – занадто дрібна справа для цілого екс-очільника ОВА.
Херсонський політолог Володимир Молчанов каже, що на Херсонщині у місцевого електорату поширена думка, що місцева влада чи то за вказівкою з Києва, чи то без такої вказівки розмінувала підходи до області – люди вірять цій легенді і звинувачують представників місцевої влади, не залежно від їх статусу чи посади.
Та чи було саме розмінування і чи були переходи з Криму заміновані – ніхто достеменно відповісти не може. Натомість, Лагуту неофіційно звинувачують в імітації організації територіальної оборони. Проте офіційних звинувачень у держраді колишньому посадовцю ніхто не висував.
«Лагута був довіреною особою та фактично водієм Колихаєва. У нього не було управлінських здібностей, щоб чи протистояти агресії чи піти на зраду. Це випадкова людина на своїй посаді і зайняв він її досить ганебно – за кілька днів до дострокових парламентських виборів він відмовився від статусу кандидата, його навіть не встигли викреслити з бюлетенів. Тоді вибори виграв Козир, а Лагуту швидко призначили головою ОВА за такий ось політичний розмін», - каже Молчанов.
Мер у полоні
Багато питань у суспільства і стосовно зникнення мера Херсона 52-річного Ігора Колихаєва – той до останнього перебував у окупованому місті і буцім-то виконував, наскільки це було можливо, свої обов’язки міського голови. Звісно, це не могло не муляти очі російським окупантам. Колихаєв, перебуваючи у Херсоні, ризикував життям, проте не виїхав, за що й потрапив у полон.
Тож головне питання містян – чому вчасно не евакуювався? Також багато питань у містян і до того факту, що Колихаєву довгий час вдавалось працювати у місті і окупанти його не чіпали.
Про херсонського мера не було жодної інформації з 28 червня 2022 року – понад два місяці він знаходився у окупованому місті. Під час окупації він залишився в Херсоні зі словами, що виконує обовʼязок перед виборцями. Згодом його викрали.
Ще раніше, 25 квітня 2022 року, окупанти захопили Херсонську міську раду та зняли з неї прапор України.
«Я зв'язався з Червоним Хрестом, і мені сказали, що російська сторона подала мого батька Ігоря Колихаєва до списку полонених і він знаходиться на території РФ. Де саме та про стан його здоров'я не зазначили», - так прокоментував ситуацію син мера Святослав Колихаєв.
В одному зі своїх останніх інтерв’ю напередодні викрадення Колихаєв так описував ситуацію у окупованому Херсоні:
«Залишилося населення від 150 тис. до 170 тис. людей з офіційних 300 тисяч. Ситуація, в якій ми опинилися, дуже непроста. По-перше, починаючи з першого дня війни у нас не було жодного офіційного зеленого коридору, жодної безпечної евакуації населення, жодного гуманітарного конвою. Люди, які почали тікати з міста від війни, потрапляли під обстріл, по кілька діб стояли з дітьми на блокпостах, ночували в полях, потрапляли під "Гради". Вони й сьогодні виїжджають на власний страх та ризик, бо станом на 27 червня ми вже 116 діб у глухій окупації», - розповідав Колихаєв.
За його словами, на той момент статусу окупованої території у Херсона де-юре не було, а де-факто херсонці опинилися заручниками окупантів.
«Жоден з херсонців не почувається в безпеці. Ми всі прислухаємося до руху машин за вікном – чи не приїхали за кимось із нас. Особливо якщо людина залишилася працювати в органах місцевого самоврядування на українській стороні, хтось із близьких чи рідних працював чи працює у правоохоронних органах, СБУ, у сфері освіти, медицини на керівних посадах, був помічений на проукраїнських мітингах. Ви розумієте, що таке 24 години на добу жити в очікуванні полону? Ніхто з херсонців не виходить надвір, не «почистивши» перед цим телефон. Тому що за фотографії із зображенням ЗСУ, підписки на українські сайти або Telegram-канали на російському блокпості можна потрапити в біду. Містом роз'їжджає багато російської військової техніки та авто з маркуванням Z. На ринках, де купують мирні жителі, ходять озброєні солдати Росгвардії, багато співробітників ФСБ, переодягнених у цивільне. Міський транспорт працює лише тому, що ми зберігаємо людей на роботі на наших комунальних підприємствах. Буквально за кілька днів після окупації, коли містяни боялися навіть визирнути у вікно, ми вмовляли наших підрядників, які прибирають місто, та співробітників транспортних КП вийти на роботу, щоб херсонцям стало трохи спокійніше – місто живе, керівництво міста тут, з ними. Це було дуже складно!», - пояснював влітку минулого року міський голова Херсону.
Господар області
До війни Колихаєв досить непогано почував себе на Херсонщині. До походу в політику він був успішним бізнесменом – мав низку агропідприємств у Херсонській області – окрім агропродукції, займався поставками нафтопродуктів, розвивав меліорацію, будував водні станції.
А з 2015 року пішов у політику від «Блоку Петра Порошенка». Останні вибори дали змогу Колихаєву затвердитися ключовим тримачем Херсонщини – адже на всіх ключових постах області були його люди.
Ще раніше Колихаєв потрапляв до українських ЗМІ за свої висловлювання – так він виступав за подачу води до окупованого Криму, назвавши цей процес «економічними відносинами», виступав за російську мову і торги з окупантами.
Також Колихаєв заявляв, що Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 року у Львові, «було проголошено українськими націоналістами, очоленими Степаном Бандерою у день народження армії Гітлера у Львові», і що «Наступного дня розпочалися масові вбивства. Це уряд Бандери почав погроми і вбивства євреїв у Львові».
Нині Колихаєв, який займав «неоднозначну позицію» і перші 4 місяці окупації спокійно працював у Херсоні збирається повертатись в Україну, якщо російська сторона визнала, що він у полоні. Херсонський журналіст Костянтин Риженко каже, що до чинного мера, який у полоні, вже зараз є немало питань. Наприклад, як стало відомо, за декілька місяців в окупації з міського бюджету було витрачено 2/3 коштів річного бюджету міста – це близько 2 млрд гривень.
«Деякі статті витрат викликають подив – наприклад, у розпал окупації, коли херсонці боялися вийти з дому, мер влаштував суботник з висадкою квітів на 12 мільйонів. Якось так співпало, що саме ця висадка квітів виявилась до Дня росії – 12 червня. Полон Колихаєва якраз співпав з рішенням Держказначейства припинити будь-які витрати на окупований Херсон, окрім захищених статей», - каже Риженко.
За його словами, очільник Херсону, вочевидь, мав сумніви, що Херсон буде деокупований – так склалося, що майже весь його бізнес знаходиться на Лівобережжі Херсонщини.
«Скоріше за все Ігор Вікторович намагався всидіти на двох стільцях – утримати свій бізнес, мати дотичність до бюджету і одночасно вичікував, як буде повертатися ситуація. Доки доступ до бюджету був і у нього були можливості робити певні маніпуляції. А коли доступу не стало, цілком вірогідно, що окупанти запропонували йому визначатися – за кого він. Можливо були якісь інші фактори, про які ми не знаємо», - каже Риженко.
Так чи інакше – але Колихаєв зараз у полоні і не може відповісти особисто на всі закиди на свою адресу, як і розповісти – як все відбувалося. Тому припущення є різні, а найбільш поміркованим з усього виглядає варіант: дочекатися обміну Ігора Колихаєва та дати змогу йому самому відповісти на всі питання.
Влада в окупації
Син Ігора Колихаєва Святослав у розмові з "Інформатором" характеризує батька, як людину чесну та порядну.
«Ми мало часу проводили разом, проте той факт, що він не залишив Херсон, залишився там, з людьми, в мене зараз викликає гордість і повагу» - каже Колихаєв-молодший.
Він розповідає, що його батько, ще до походу в політику чимало робив для Херсонщини – займався благодійністю, будував спортивні та цивільні об’єкти, завжди намагався робити щось для людей. Саме тому і вирішив іти в політику, хоча родина була не в захваті від такого рішення – адже близькі люди потребують часу, якого у Ігора Колихаєва і так завжди не вистачало.
«Добре пам’ятаю 24 лютого 2022 року – батько відразху схопився і поїхав до мерії, проводив там майже весь час. Ми тоді майже не спілкувалися, бачив його раз на два дні. Наша родина, всі друзі, знайомі, колеги – всі залишалися у місті. Ми ніколи не були в такій ситуації і, напевне, просто не розуміли що робити. Батько постійно був на роботі, я бачив, як він намагався не панікувати, заспокоював рідних Це давало нам всім надію», - розказав Святослав.
Родина Колихаєва виїхала з окупації лише наприкінці квітня – спочатку до Одеси, а потім на західну Україну.
«Батька бачив за день до від’їзду. Вмовляв виїздити. Він сказав, що не може лишити людей напризволяще. Після виїзду ми спілкувалися по телефону. Але то було вже не те спілкування – ми розуміли, що нас можуть прослуховувати, тому тему росіян чи окупації не чіпали», - розповів чоловік.
За його словами, спочатку окупанти давали Ігорю Колихаєву працювати. Вочевидь, сподівалися, що він перейде на їхній бік.
«Вони добре знали, що батько має велику підтримку у Херсоні і в області, тому розраховували на співпрацю. А потім, думаю, що він став просто не цікавий їм, адже співпрацювати відмовився – тому його взяли в полон», - каже син мера.
28 червня йому подзвонили друзі і повідомили, що батька і ще кількох працівників мерії забрали в ізолятор тичасового утримання в Херсоні.
«Кілька місяців він провів у одиночній камері. Раз на тиждень дозволяли передавати щось з їжі, ми передавали, але не знаємо й досі, чи доходили наші передачі до нього. Про його стан дізнавалися від тих, кому вдалося звільнитися. Вони розказували, що у тата погіршується моральний та фізичний стан. Дехто казав про фізичні тортури та про факти, що його морили голодом», - розповів Святослав.
Про те, що його батько офіційно рахується полоненим він дізнався в координаційному штабі – виявилось, що російське міноборони подало списки і там рахується Ігор Колихаєв, так пояснив Червоний хрест.
Про смерть Генадія Лагути родина Колихаєва теж чула.
«Дратують всілякі конспірологічні теорії щодо смерті Лагути – якби він хотів нашкодити батькові, він би це вже зробив, тому його смерть ніяк з нами не пов’язана. Стосовно кримінальної справи – так, вона була. Геннадій Лагута дійсно привласнив автомобіль матері, при цьому підробивши документи – на момент оформлення паперів на авто у нотаріуса мама була за кордоном. Звісно, ми звернулися до правоохоронців з приводу цього інциденту, аби суд по справедливості розсудив, проте це не той фактор, який може довести до самогубства», - розказав Святослав.
Він переконує, що його батько не зрадник і не колаборант, а зараз не може відповісти на всі плітки і домисли.
«Гадаю, коли тато повернеться з полону він першим ділом займеться своїм здоров’ям та захистом своєї честі і гідності. Я знаю свого батька – він у мене такий», - розповів син Колихаєва.
Дурість і зрада?
Херсон окупувала російська армія 3 березня. Спочатку місто взяли в облогу. Були зайняті навколишні села та аеродром в Чорнобаївці. Потім російські військові зайшли до міста. Це єдиний обласний центр України за місяць війни, який було взято за весь час повномасштабної агресії.
Колишній губернатор Херсонщини Андрій Гордєєв підозрює, що винні у цьому і дурість і зрада. Адже Херсон мав чотири лінії оборони.
Перша - перешийок між Херсонською областю та Кримом, він мав бути повністю замінованим.
Пізніше, військовий Іван Сестриватовський, який у той час ніс службу на Чонгарі, стверджував, що мости з Криму були заміновані. Він особисто кілька разів намагався привести механізми в дію, через що не встиг відійти з побратимами та потрапив у полон. Але вибухові пристрої так і не спрацювали. Чоловік припустив, що причиною міг бути масований обстріл росіян, який пошкодив дроти, або робота диверсантів.
Далі йде кордон - завдання прикордонників не вступати у війну, а побачити факт агресії, дати сигнал і відійти. Потім уже йде зрошувальна система, яка проектувалась ще за часів СССР. Її структура не передбачає перетин жодним видом транспорту, вона передбачена, щоб ускладнити рух ворога, адже проектувалась спільно Міністерством оборони та Міністерством сільського господарства.
«Третя лінія оборони - річка Дніпро. Можна підірвати Антонівський міст і Херсон опиняється поза воєнними діями, адже мосту нема. Форсувати його не так просто, залишається тільки охороняти лінію води. Остання лінія оборони – Каховський плацдарм. Проводиться евакуація Нової Каховки, виселяються люди і тримається Каховський плацдарм. Там робляться редути, капоніри. На все це виділяється доба. Ось за цю добу нам треба було зупинити їх на вході. Не вийшло», - констатує Гордєєв.
«Мости були заміновані зовні і вглибині - на Північно-Кримському та Каховському магістральному каналах. Вони були заміновані в 2014 році, тоді там було набагато більше військ. І за рахунок цього угруповання ці мінування утримувалися. Тому що не можна залишити просто замінований міст на мирній території без нагляду.
З часом кількість військ зменшувалася, уже з 2015 року, тому що потрібні були війська в зону АТО, а потім ООС. І частина об'єктів була розмінована, тому що не було кому їх утримувати.
Усі боєприпаси з них знаходилися на складі в Чаплинці. І коли почалась велика війна, я дав команду в терміновому порядку отримувати боєприпаси та підривати ці мости через канали. Деякі мости встигли підірвати, на деякі противник уже вийшов», - розповів у інтерв’ю генерал-майор Андрій Соколов, який із жовтня 2021 і станом на початок великої війни був командувачем управління військ «Південь».
3 лютого 2023 року ексочільнику Херсонської ОВА Геннадію Лагуті оголосили про підозру за двома статтями: шахрайство та підробка документів. 7 лютого 2023 року на своєму засіданні уряд підтримав проєкт президента України про призначення очільником Херсонської ОВА Олександра Прокудіна.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.
