Стеження чи безпека - для чого в Україні вводять систему тотального відеонагляду

В Україні має з’явитися Єдина система відеонагляду, яка охопить десятки тисяч камер по всій країні, а ідентифікація особи буде проходити на підставі певного набору біометричних даних. Ця ідея одразу викликала занепокоєння у суспільстві - чи не виллється це все у тотальний контроль, втручання в особисте життя, тиск на опонентів та незгодних, витік інформації оборонного значення до ворога. З іншого боку, система відеомоніторингу - це захист безпеки, економічних та особистих інтересів громадян, наближення до стандартів розвинутих країн. У ситуації розбирався “Інформатор”.

Про що йде мова

Група депутатів на чолі зі “слугою народу” В’ячеславом Медяником нещодавно зареєструвала законопроєкт “Про єдину систему відеомоніторингу стану публічної безпеки”. Вони вказують, що впровадження такої системи покращить рівень безпеки та забезпечить “можливість фіксації та раннього виявлення правопорушень, розпізнавання різноманітних об’єктів”.

Моніторити пропонують публічні місця, вулиці, дороги, пішохідні та велосипедні доріжки; паркувальні майданчики, об’єкти міської інфраструктури, органи державної влади, території закладів освіти, охорони здоров’я і таке інше. Ідентифікація людини буде проходити на підставі певного набору біометричних даних і інформації про особу - ім'я, дата народження/смерті, місце народження, стать, відомості про місце проживання, громадянство, відцифрований образ обличчя особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта.

Фінансувати єдину систему відеонагляду пропонують за кошти державного бюджету, передбачені для Міністерства внутрішніх справ, міжнародної технічної допомоги та інших джерел.

Безпека системи під питанням

По перше, слід зазначити, що система відеонагляду в Україні фактично вже запроваджена і діє не перший рік. І на думку заступника міністра внутрішніх справ Леоніда Тимченка законопроєкт покликаний створити та впровадити єдині технічні та функціональні вимоги до побудови систем відеоспостереження і відеомоніторингу.

"Буде врегульовано контроль за доступом до такої інформації. Це унеможливить використання в містах камер відеоспостереження з програмним продуктом країни-агресора та врегулює технічні вимоги. Це те, чого не вистачало для того, щоб процес був унормований, а порядок був єдиний для всіх, хто використовує камери відеомоніторингу не тільки для фіксації, а також і для подальшого використання такої інформації”, - заявив Леонід Тимченко.

Водночас аналітик Центру спільних дій Оксана Заболотна зазначає, що зараз у публічних місцях країни вже є відеокамери. І серед них доволі багато китайських, які, на думку багатьох, можуть передавати інформацію уряду КНР.

“Останні свідчення стосуються вже 2 січня цього року – у день масованої російської атаки по українських містах. Тоді на приватних будинках в столиці виявили камери, які транслювали роботу українських ППО, локації критичної інфраструктури. І російські хакери зламали ці камери та отримали доступ до локацій ППО”, – наводить приклад аналітик.

Вона акцентує, що МВС реалізує проєкт “Безпечна країна”, який базується на системі відеокамер і подальшій обробці даних з них. Оксана Заболотна нагадує, що запроваджується єдина система відеомоніторингу та публічної безпеки, яка складається з центрального, регіонально та місцевого рівнів, а також систем підприємств, установ та організацій всіх форм власності та фізичних осіб. І всі ці пристрої з функцією аудіо, фото та відеозапису працюють в автоматичному режимі. Є й спеціальні комплекси, які обробляють, аналізують та передають всі ці дані до міністерства внутрішніх справ. Тобто МВС володіє інформацією про всіх і про все.

“В Китаї пішли ще далі, коли громадянам уряд призначає рейтинги надійності. Він може змінюватись, наприклад, якщо ви порушували правила паркування, переходили дорогу у неправильному місці. Чим вище рейтинг – тим більше можливостей, наприклад, для подорожей, більший кредитний ліміт тощо. І основою їхньої системи є якраз система відеомоніторингу і подальшої обробки інформації з ідентифікацією людей”, – зауважує Заболотна.

На її думку, насправді розширюється вплив МВС. Законопроєкт не встановлює чітких обґрунтованих критеріїв для збору та використання даних, які отримані від цього відеомоніторингу. Окрім того, є питання щодо захищеності єдиної системи відеонагляду. Хоч МВС каже, що зараз замінює китайські камери на камери західних країн, в проєкті “Безпечна країна” все одно використовують обладнання з КНР.

“Зараз дані з камер не ідентифікують (людей), тому що для цього потрібно взаємодіяти з іншими реєстрами. І зокрема з демографічним, з Національною системою біометричної верифікації. Але це можна робити тільки за законом – тому й подали цей законопроєкт. А взагалі систему “Безпечна країна” та багаторівневу систему управляння безпекою вони вже запроваджують ще з 2021 року”, – каже аналітик.

Вона впевнена, що під час воєнного стану в Україні доволі обмежені рішення та варіанти того, як ми можемо забезпечити безпеку людей. І тому вважає безвідповідальним, коли реєструються такі чутливі законопроєкти, а влада в той самий час навіть не намагається пояснити, навіщо вони взагалі.

Небезпеки для громадян нема

Власник адвокатської фірми “ПАКС” Станіслав Ліфлянчик в бесіді з журналістом “Інформатору” розповів, що у цьому законопроєкті не вбачає нічого небезпечного для звичайних громадян.

“Не треба переоцінювати важливість свого приватного життя для третіх осіб – здебільшого воно взагалі мало кому цікаве. Фактично все це в Україні вже працює. Суб’єктом, що додається, є МНС. В Дніпрі ця система показала себе дуже корисною, громадяни залюбки нею користуються. Особливо у спірних ситуаціях, пов’язаних з ДТП”, – підкреслює юрист.

Для підприємств встановлювати системи відеоспостереження ніякого обов’язку немає. Скоріше за все, вони будуть встановлюватися там, де можливі якісь корупційні дії, або у місцях, де відбувається прийом громадян – наприклад, ЦНАПи. І навряд чи у систем увійдуть режимні об’єкти, чи об’єкти критичної інфраструктури. – аби дані не потрапили до ворога.

“Так, можна казати про певну небезпеку того, що інформація може потрапити до ворога. Але системи будуть централізованими – будуть одні певні відповідальні особи. А якщо все подрібнене – важко знайти кінці”, - вважає Станіслав Ліфлянчик.

Тому, за великим рахунком, проблеми можуть бути лише у тих, кому є, що ховати – люди, які переховуються, намагається не світитися. Подібна практика із системами розпізнавання обличчя вже давно існує у розвинутих країнах світу. Вона сприяє викриттю багатьох злочинів, знаходженню тих, хто у розшуку. Скоріш за все, таке чекає й Україну.

Ігор Темін

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Росіяни вдарили авіабомбами по церкві у центрі Купʼянська: один з загиблих - пастор
• Голова Фонду гарантування вкладів незаконно їздила на чужому авто та пробула за кордоном половину робочого року
• Зеленський запропонував країнам Західних Балкан об'єднати зусилля у сфері оборони та провести спільний форум