Зарплата, працевлаштування, пенсія, медичне страхування - юристи пояснили, наскільки соціально захищеними є викладачі в Україні
Юристи звернули увагу на те, що перелік гарантій закріплених у законодавстві є достатньо широким та складає враження належного соціального захисту робітників у сфері освіти, але на практиці ситуація зовсім інша
Викладач – одна з найважливіших професій у сучасному суспільстві, поряд з цим, в Україні спостерігається кадровий дефіцит працівників освіти, що прямо вказує на низький рівень соціальної захищеності викладачів. Цей дефіцит виявляє розрив між нормативними гарантіями, закріпленими законом, і реальними умовами праці в освіті. Про це Інформатору розповів юрист АО "EvrikaLaw" Андрій Шелих.
Загалом відповідно до Закону України «Про освіту», викладацька діяльність - діяльність, яка спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору. Стаття 57 Закону України «Про освіту» надає перелік гарантій, які держава має забезпечувати педагогічним і науково-педагогічним працівникам:
- належні умови праці та медичне обслуговування;
- оплату підвищення кваліфікації;
- правовий, соціальний, професійний захист;
- диференціацію посадових окладів (ставок заробітної плати) відповідно до кваліфікаційних категорій, встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за педагогічні звання, надбавок за почесні звання, доплат за наукові ступені та вчені звання;
- виплату педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов’язків;
- виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки;
- надання пільгових довгострокових кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла або надання службового житла у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України;
- пенсію за вислугу років;
- інші гарантії, визначені законом України.
Варто зауважити, що перелік гарантій закріплених у законодавстві є достатньо широким та складає враження належного соціального захисту робітників у сфері освіти. Однак на практиці ситуація зовсім інша:
- Заробітна плата. Законодавством встановлено, що оплата праці педагогічних і науково-педагогічних працівників здійснюється шляхом коштів державного та/або місцевого бюджетів, коштів засновників, власних надходжень закладів освіти, грантів, а також інших джерел, не заборонених законодавством з урахування рівня кваліфікаційної категорії особи. На практиці ж середня зарплата педагога становить близько 12 тисяч гривень, що не забезпечує достатнього соціального рівня, суперечить принципу справедливої винагороди, а також впливає на рішення молодих осіб при виборі подальшої професії.
- Пенсійне забезпечення. Законом передбачається право працівників освіти на пенсійне забезпечення (не менше 30 років (педагогічного) страхового стажу). Однак сума такого пенсійного забезпечення є досить низькою. У зв’язку з чим більшість вчителів та викладачів залишаються працювати і після настання пенсійного віку та отримання відповідного стажу.
- Медичне забезпечення. Наразі законом не передбачено можливості для вчителів або викладачів отримання окремої державної медичної страховки. Отже, вони у такому випадку користуються загальнодержавною системою охорони здоров’я на загальних підставах, що не відповідає відповідній гарантії закону.
- Право на працю та працевлаштування. Конституцією встановлено право на працю кожної особи, а також на відповідні умови праці. Працівники у сфері освіти не є виключенням, однак фактичні умови контрактної зайнятості, обмежена кількість ставок і скорочення штатів призводять до нестабільності трудових відносин та ще раз підтверджують про наявність проблем у цій сфері.
"На цей момент в Україні існує достатня кількість нормативно-правових актів, що регулюють гарантії «освітян», однак критично необхідно реформувати саме практичне застосування таких гарантій, адже саме такі фактори як заробітна плата, пенсійне забезпечення, медичне страхування, наразі впливають на певний дефіцит кадрів, який починає зростати. Своєю чергою, підвищення соціальної захищеності викладачів, сприятиме залученню більшої кількості амбітних молодих людей та покращенню якості сучасної української освіти", - вказав Шелих.
Анна Даніель, адвокатка, керуюча адвокатським бюро "Анни Даніель", кандидатка юридичних наук також звернула увагу на головні проблеми, з якими стикаються вчителі. Серед них, низька заробітна плата, пенсійне забезпечення на низькому рівні через низькі заробітні плати, дисциплінарна відповідальність педагогів – привід для зловживань з боку адміністрацій, відпустки.
"Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, усемірну охорону трудових прав працівників. Ст. 47 Кодексу законів про працю встановлює, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Правова база є. Однак, потрібні сильні механізми контролю за діями керівництва закладу освіти", - зазначила Даніель.
За словами адвокатки, Закон "Про відпустки" встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Вчителі в Україні мають право на щорічну основну відпустку тривалістю до 56 календарних днів, що передбачено Законом України «Про відпустки».
"Дійсно гарантія закріплена законодавчо, однак ресурсна реалізація мінімальна, через наднормове навантаження. Як бачимо, викладачі в Україні формально забезпечені соціальними гарантіями: зарплата, пенсія, лікарняні, відпустки, соціальне страхування, але на практиці їх рівень часто низький і нестабільний, особливо в регіонах. Через це професія стає менш привабливою, що прямо впливає на дефіцит кадрів, про який попереджає МОН щодо окремих предметів. Забезпечення реальних гідних умов праці та своєчасних виплат є ключовим для збереження кваліфікованих педагогів у школах", - наголосила Даніель.
В школах України катастрофічно зменшилася кількість молодих вчителів
Школи потребують молодих талановитих вчителів, інакше вже за пять-десять років доведеться реанімувати освітню систему і це буде якщо не зовсім неможливим, то точно надскладним завданням. За статистикою, яку наводить голова комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак, за 10 останніх років загальна кількість вчителів, які викладають окремі предмети, впала з 284 074 до 227 832, тобто на 19,7%. При чому кількість вчителів у віці до 30 років зменшилась катастрофічно - з 48 953 до 22 045, тобто більше ніж вдвічі. Кількість вчителів до 40 впала теж з 61 872 до 49 005 або на 20% - відносно стабільними залишилися вікові категорії 51-54 роки, 55-60, а більше ніж 60 навіть трохи зросла. Частка вчителів без категорії (це по більшості молоді люди, яким є куди рости) за 10 років знизилася в півтора раза - з 12 до 8%. При цьому частка спеціалістів вищої категорії зросла на 10% - до 47%.
"Висновок один: зарплатна політика має стимулювати молодих людей, забезпечувати їм гідну оплату праці і впевненість у завтрашньому дні. При чому це треба робити не протягом 10-20 років, коли молодий вчитель вже не один раз встигне розчаруватися у професії і піде із закладу освіти, а просто зараз, з першого дня його роботи. В іншому випадку, коли старше покоління залишить школу, не буде нікого їм на заміну", - акцентував Бабак.
На запит видання The Page, МОН надало інформацію щодо кількості педагогів, яких бракує у системі. Також у школах не вистачає вчителів української мови та літератури, фізкультури, історії та фізики.
Читайте нас у Facebook
Зараз читають на Інформаторі
