Справа 24-х: українському воїну стало зле у суді - в РФ винесли жахливий вирок полоненим азовцям
У Ростові-на-Дону завершено суд над 24 військовими з полку Азов. 12 осіб отримали від 13 до 23 років ув'язнення, інші були обміняні на українських полонених. Підсудні розповіли про тортури та нелюдські умови утримання, але їхні свідчення не були враховані судом
У Ростові-на-Дону завершився суд над 24-ма українськими військовополоненими з полку "Азов". 12 з них отримали від 13 до 23 років ув'язнення. Ще 11 засуджені заочно - вони були повернуті до України в межах обміну.
Підсудні заявляли про тортури, вибиті зізнання та нелюдські умови утримання, однак суд відмовився враховувати ці свідчення. Один із обвинувачених помер у російському СІЗО, пише "Медіазона". Жінки одержали різні терміни, але вони вже в Україні. Тобто вирок у них заочний. Здебільшого це кухарки, їм дали по 17 років.
Військовополонені потрапили до рук окупантів після оборони Маріуполя та "Азовсталі" у 2022 році. Ось скорочена історія полонених азовців:
Артур Грецький – у 14 років вступив до "Нацкорпусу", пізніше пішов на службу в "Азов" як навідник БТР. 21 квітня 2022 року намагався прорватися на "Азовсталь", але потрапив у полон. Мати отримала хибне повідомлення про його загибель.
Олександр Грицик – кадровий офіцер, служив у "Азові" діловодом. У квітні 2022 року затриманий, понад місяць провів у підвалах та СІЗО. Його цивільну дружину затримували для перевірки.
Ярослав Ждамаров – у 2016 році підписав контракт із "Азовом", пізніше працював кінологом. У Маріуполі залишився заради матері та нареченої. Після бомбардувань родина потрапила до фільтраційного табору, де його затримали.
Олександр Жарков – різнороб на базі "Азова" з 2017 року. У квітні 2022-го прийшов на пункт фільтрації з батьками, після чого його заарештували. На допитах зазнавав тортур.
Олександр Ірха – механік-водій "Азова" (2015-2020). У травні 2022 року затриманий після зачисток у Маріуполі. Його сина катували, родина довго не знала про місцеперебування батька.
Олександр Іщенко - 55-річний резервіст із Маріуполя, мобілізувався після початку війни. Водій у теробороні, працював на "Азовсталі". У березні 2022 року потрапив у полон. Піддавався допитам, катуванням. Мав тяжку гіпертонію, не отримував належної меддопомоги. Помер 31 липня 2024 року в ростовському СІЗО. Причина смерті не встановлена.
Владислава Майборода - 25-річна контрактна кухарка "Азову" з листопада 2020 року. У березні 2022-го переховувалась у Маріуполі. 25 квітня не пройшла фільтрацію, потрапила в полон. Страждає на хронічні хвороби, в СІЗО не отримувала ліків. Її чоловік, військовослужбовець Нацгвардії, загинув на початку війни.
Олександр Мероченець - 26-річний командир гранатометного відділення "Азову", раніше служив у Нацгвардії. Брав участь в обороні Маріуполя, зазнав поранення. 13 квітня 2022 року потрапив у полон під час спроби прориву до Запоріжжя. Катований, не мав доступу до адвоката. У нього діагностували пухлину шлунка.
Олег Мижгородський, 45 років - у 2016-му приїхав із Чернігівщини до Маріуполя до жінки, з якою познайомився в інтернеті. Інженером-механіком роботи не знайшов, пішов у Нацгвардію водієм, служив на базі "Азова" в Урзуфі, став командиром автозводу. У 2021-му звільнився зі штрафної роти, виплативши понад 200 тис. грн за недостачу пального. Працював водієм у приватних компаніях. Виховував п’ятьох дітей, четверо - усиновлені, один - з інвалідністю. У березні 2022-го сусіди повідомили окупантам, що він служив у "Азові". Його схопили вдома на очах у дітей. Везли по Маріуполю з мішком на голові, потім до Володарського, а згодом - до Донецька. У слідчому ізоляторі отримав незагойну рану на нозі.
Ірина Могітич, 43 роки - жила в Урзуфі, доглядала доньку з інвалідністю та хворих батьків. У 2021-му підписала контракт кухарки в "Азові". Перед війною була на лікарняному через перелом руки. Евакуюватися не захотіла. 26 березня 2022 року її відправили на "фільтрацію" - обіцяли на три дні, але вивезли в Докучаєвськ, потім у Донецьк, зрештою в Єленівку. Били, залякували, змушували підписати зізнання. Відмовилася. У суді заявила, що борщу її вчили варити бабуся та мати, які були росіянками.
Олександр Мухін, 32 роки - служив у "Азові" у 2017-2018 роках, був стрільцем і помічником гранатометника. Звільнився, бо "не його це". Затримали в березні 2022-го: "Війна, заходять люди, б’ють, мішок на голову, везуть". Офіційно в СІЗО-1 Донецька опинився лише через два тижні. Підписав документи, не знаючи, що в них написано. У суді відмовився відповідати на запитання.
Лілія Павріанідіс, 30 років - родом із Бердянська (зараз місто під окупацією РФ - ред.), працювала в Москві, потім повернулася доглядати бабусю. Через брак роботи у 2020-му стала кухаркою в "Азові". До 17 березня перебувала на "Азовсталі", потім вийшла з групою жінок і здалася. Затримали окупанти, без адвоката оформили арешт. В Єленівці змусили підписати зізнання - текст переписали слідчі.
Алексій Смиков, 28 років - служив у "Азові" з 2018 року, снайпер, мінометник, кулеметник, водолаз. У 2019-му виконував бойові завдання. 6 березня 2022 року потрапив у полон з обмороженням і осколковим пораненням. Допити з побиттям тривали без перерв. Бачив, як загинув інший полонений. Від адвоката відмовився під тиском, слідчі називали його "твариною без прав".
Марина Текін, 34 роки - жила в Маріуполі, працювала кухарем. У 2021-му підписала контракт із "Азовом". У лютому 2022 року була на "Азовсталі", потім повернулася додому. 25 квітня під час фільтрації затримали. У Старобешевому тримали в підвалі. На допитах була в наручниках і з мішком на голові, адвокат лише представився і зник. Ув’язнена в Оленівці, рідні не знали, що з нею.
Нікіта Тимонін, 29 років - у 2019-му підписав контракт із Нацгвардією, згодом перевівся в "Азов". 15 квітня 2022-го затриманий під час спроби покинути позицію без зброї. 10 днів тримали в УБОЗі Донецька, били струмом. Адвокат був у кабінеті хвилину. Про народження сина дізнався в Ростові, бачив його лише на фото.
Олег Тишкул, 55 років - служив у Радянській армії. У 2015-му мобілізований, командував піхотною ротою "Азову". 2 квітня 2022 року затриманий під час зачистки. Два дні був з мішком на голові. В УБОЗі Донецька катували струмом. Підписував документи без окулярів. "Іноді просто били 20 годин поспіль".
Справа "Азовців"
Нагадаємо, що у серпні 2022-го в т. зв. "ДНР" підготували обвинувальний висновок на 855 сторінок. "Азов" назвали "неонацистською організацією", яка нібито мала на меті "пропаганду насильства" та дестабілізацію влади. Зазначається, що "у 2014 році бійці "Азова" вторглися на територію "ДНР" під виглядом антитерористичної операції, захопивши побережжя Азовського моря, зокрема, Маріуполь. Вони насильно захопили владу в порушення Конституції "ДНР" і утримували її до початку повномасштабної війни. Верховний суд "ДНР" 21 червня 2016 року визнав "Азов" терористичною організацією", - йдеться в матеріалах невизнанної окупаційної влади.
Обвинувачення наголошує, що бійці діяли не тільки через ненависть до жителів "ДНР" і Росії, а й заради корисливих мотивів - поліпшення матеріального становища та доступу до природних ресурсів "ДНР". Обвинувачених звинувачують у захопленні влади, організації терористичної діяльності та участі в ній, а також у проходженні навчання для терористичної діяльності.
Судовий процес у Ростові-на-Дону почався 19 липня 2023 року. Обвинувачення наводило документи, свідчення потерпілих з Мариуполя, а також пропагандистські матеріали, намагаючись довести причетність бійців до злочинів, таких як вбивства, катування і знищення майна.
Адвокати захисниць Ірини Могитич і Ніни Бондаренко на суді заявили про порушення прав обвинувачених. Могитич, за словами її адвоката, не вчинила жодних насильницьких дій, а дії, інкриміновані їй, сталися до визнання "Азова" терористичною організацією. Бондаренко просила визнати її військовополоненою, підкреслюючи, що її переслідують лише за приналежність до збройних сил України.
Обидві жінки та інші обвинувачені скаржились на фізичне та психологічне насильство під час перебування в полоні. Зокрема, їх утримували в жахливих умовах, без їжі та води, їх піддавали тортурам. Адвокати намагались визнати недопустимими доказами свідчення, отримані під тиском, але суд відмовив.
Під час судових засідань були надані численні свідчення про застосування насильства до обвинувачених, зокрема, побиття в Донецькому УБОП, а також про тортури в підвалах. Українці також заявляли про відсутність належного захисту та порушення прав людини. Жінки, обміняні з російського полону, розповіли про умови утримання в Донеччині, зокрема в СІЗО-1, де вони провели понад рік. З 6 ранку до 10 вечора полонені змушені були стояти, співати російський гімн та скандувати гасла, а за відмову від цього їх жорстоко карали.
У камерах було дуже тісно, деякі спали на підлозі, матраци були брудні та пошкоджені. Продукти харчування були вкрай поганої якості, їжа часто містила сміття або неїстівні частини. Воду давали мало, іноді її не було протягом кількох днів. В процесі етапування, українці зазнавали принижень і жорстокого поводження, навіть у дорозі. Усі вони стали жертвами судилища в Ростові-на-Дону та отримали тривалі терміни ув'язнення.
Обмін полоненими 19 березня
Україна повернула додому 197 своїх захисників. В результаті обміну 19 березня додому повернулися 175 військових, ще 22 – завдяки спеціальним заходам. Серед звільнених є воїни ЗСУ, Нацгвардії, ВМС, ТрО та прикордонники. Всі вони отримають медичну допомогу та соціальні виплати.
Україна та Росія нещодавно провели кілька обмінів. 5 лютого додому повернулися 150 українських військових, більшість із яких потрапили в полон у Маріуполі та Запорізькій області. Дехто пробув у російському полоні понад два роки. Наприкінці минулого року, 30 грудня, у межах 11-го обміну за 2024 рік Україна повернула 189 захисників у відповідь на передачу Росії 150 її військових.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
