Співак і боєць ЗСУ Ігор Воєвуцький: Повірити не міг - люди спілкуються українською мовою, та виявилися шахраями

Волонтер, тероборонівець, єкс-соліст гурту "Авіатор" та сольний співак - Ігорь Воєвуцький зараз працює над масштабним та унікальним для України проєктом. Саме журналістам Інформатор-Україна він розповів про це вперше. Також артист поділився особистим: як змінилось життя Ігоря після 24-го лютого 2022 року, чому вирішив, майже одразу піти в територіальну оборону та як відреагувала дружина. 

- Як тебе особисто змінило повномасштабне вторгнення?

- В мене просто почали домінувати такі речі, як почуття справедливості, змінив відношення до наших сусідів. Адже якщо був досить лояльний, ліберальний до повномасштабного вторгнення, то зараз націоналістом став. Сентиментальним став чимось по відношенню до родини до близьких до ситуацій трапляються навколо нас.

- Ти майже одразу пішов тероборону. Як це відбувалося?

- Коли почалось повномасштабне вторгнення, ми з моєю родиною були під Києвом. Дружина була вагітна, вона ось-ось мала народжувати, в мене доросла донька і до мене ще мама приїхала. Короче, одні жінки навколо мене. Ми виїхали наступного дня в Житомир до батьків. Звичайно, перший час їй було дуже страшно. Всім було дуже страшно. Мене нікуди не випускали з дому. Мені ж, як будь-якому чоловікові хотілося бути корисним, і я допомагав контактами між людьми, а потім, через кілька днів я вирішив відправити дружину і дитини, її сестру, мою куму до Польщі. Коли відправи, в той же день поїхав у військкомат і пройшов комісію, став на облік. Мене поставили поки що в резерві. Тоді почав активно волонтерити: розвозив ліки, шукали одяг, взуття. Тоді ж складно з цим в Україні було, чим могли допомогти - те робили. А через декілька буквально тижнів у нас почався набір у добровільне формування територіальної оборони і я підписав контракт. Вже на наступний день стояв на блокпостах, а через день у нас почалося тренування вже на полігоні, збирав потихеньку собі одяг, форму.

 - Як відреагувала дружина? 

- Їй було страшно. Але, я їй пояснив, що в мене скоро народиться син і в мене є донька, тому маю бути корисним країні. До того ж у мене син скоро спитає: коли у нас була війна, що ти робив? 

- Син народився в березні, чи вийшло бути поряд в цей момент з дружиною? 

- Син народився в березні в Польщі. Ми планували народжувати в Україні, знайшли місце, але так сталося. Проте, дякуючи тому, що постійно волонтерив і по Україні їздив, в нас було велике замовлення, привезти треба було турнікети, тоді це був дефіцит і я попросився, щоб мене відправили в Польшу з моїм товарищем. Там познайомився зі своїм сином, якому вже було два місяці.

- Які були емоції? 

- Я згадав плюс-мінус те саме, що переживав, коли народилася моя донька, це було 15 років назад, вже 16. Це свого роду щастя, але ти заходиш в новий етап, як в темну кімнату, все ж буде по-іншому, все буде по новому, те саме було із сином. Звичайно я хотів його бачити у перші хвилини народження, але я був спокійним, що він в безпечному місці.  Дружині було складно, що я не поруч, але все нормально,ми пройшли гідно цей етап. Люди у яких вони жили Оля, Артур вони дуже допомагали. Вони ще й лікарі і допомагали виходити і дружину,  і дитину. 

- До вторгнення ви були знайомі з Олею та Артуром? 

Ні, це через знайомих ми вийшли на них. Вони поляки. Стали для нас особливими.

- Сьогодні твоя родина повернулась до України

- Так. Вони зараз в Києві. 

Почались схеми та погрози

- Чи продовжуєш службу? Як часто бачитесь з рідними? 

- Я служу, але в нас вільний графік і я попросився в командира в Київ переїхати, для того, щоб реалізовувати проєкти і вони були не проти. Їжджу на заняття, коли потрібно, на волонтерство не вистачає часу. Спочатку перекидав контакти, а потім почалися неприємні історії і вирішив не буду поки що цим займатися, зараз роблю проєкти і повернусь  до волонтерства, коли буде більше вільного часу і будуть люди поряд, які зможуть цьому приділити увагу 

- Ті неприємні історії пов'язані з шахраями?

- Так, в мене була історія, що я ледве не купив машину  у шахраїв, вони просили переслати гроші, я повірити не міг, люди спілкуються українською мовою в західній Україні, потім попросили відправити предоплату 400 дол. Кажу, що готовий на кордоні забрати, давайте машину, але не пішло і почались схеми та погрози, що якщо ми не заплатимо інші одразу заберуть машину. Але це все досвід. 

- Зі служби на зйомки проєкту тебе  легко відпустили? 

- Так, адже в нас гарний проєкт з чудовою місією. 

Наша місія - закрити коло, а всю нечисть залишити за його межами 

- Як з'явився проєкт? 

- Мій хороший друг композитор запропонував писати пісні на вірші сторічні. Ми багато вивчали історію і вирішили створити. Називається “Коло Франка”. Ці пісні актуальні, але не про війну. Такого кайфового періоду у творчому житті ніколи не було. Ми записали треки, це не просто альбом, це аудіовізуальний щоденник воїна, який зараз воює. Пісні - це історії з щоденника цього воїна. Коли почалася мова, що нам потрібно знайти якісь назву для нашого гурту, звучало постійно ім'я Франко і потім прийшла ідея, чию історію ми зараз пишемо. І ми зробили його літературний образ. Франк народився в Австралії і він етнічний українець. Його батьки виїхали задовго до війни ще до розпаду радянського союзу виїхали і там вже давно живе і він. І через інтернет він дізнається, що в нього в україні є тітка, яка живе в Сумській області в хаті старенькій. Ну, і він вирішує побачити свою малу батьківщину. Трапляється так, що що він приїжджає 23 лютого 22 року і попадає в умови зовсім інші кардинально, інші, ніж ті в яких він живе у себе в Австралії. І зі своми навичками ветеринара він починає допомагати хлопцям і це його історія. Наш проект - це історія цього Франка. А наші історії там перекликаються. Ми разом з ним за сценарієм служимо. 

- А чому “Коло Франка”?

- Тому що Франк потрапив в нове коло знайомих, в нове коло обставин. І коло, в принципі, це набагато ширше слово, в ньому є символізм. Це безкінечність життя. Все йде в нас циклічно війна теж іде 400 років циклічно і наша ідея, наша місія цього проекту в тому, що це коло ми маємо закрити над Україною і всю нечисть залишити за межами. От тільки в цьому випадку ми зможемо тут собі дати раду.

- Чи плануєте відправити цей фільм на кінофестивалі чи поїхати в тур Україною?

- Нажаль для фесту не формат, але є ідея кіноконцерту. В мене ж вже є група “Коло Франка” і ми хочемо робити промо-тур нашого кіно у форматі, коли на екрані кіно, а музичний супровід наживо. 40-хвилина новоформатна программа. Також ми почали переговори і сподіваюсь поїдемо в тур за кордон по світу і ми дуже хочемо зняти художній фільм, де наші пісні будуть саундтреками. А перші кадри треба знімати в Австралії.   

- Що для тебе щастя і до якого успіху ти хочеш прийти? 

- Щастя, коли ти йдеш своєю дорогою, ти знайшов свою дорогу, свій шлях, і ти кожен ранок просинаєшся від того, що ти хочеш щось робити. І навіть, коли втомлюєшся фізично, морально, ти виснажений, все одно в тебе внутрішні бажання йти далі. Мені здається, це неймовірне щастя людини - знайти свою місію, свій шлях і просто йти. Посто зараз можу сказати, що я абсолютно щасливий людина, кожен день отримую максимальне задоволення від всіх процесів, які відбуваються,внутрішнього, зовнішнього, процесів творчих, від всього, що відбувається, я отримую максимум задоволення.Не дивлячись на те, що складно, що війна в нас, звичайно, але розумію, що я роблю потрібні речі для країні. Я знаю, що пісні, які ми зараз записуємо,що ці пісні будуть співати ветерани. 

Нагадаймо, Ігор Воєвуцький був солістом гурту "Авіатор" з 2005 по 2018. Після уходу з гурту розпочав сольну кар'єру.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте у нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.