Путін з Лукашенком грають у ленд-ліз. Днями росія направила до Білорусі партію своїх зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) Тор-М2К. Про це урочисто оголосила пресслужба міністерства оборони РБ, повідомивши, що озброєння отримано в межах чинного міжурядового договору про військово-технічне співробітництво між країнами-соагресорами. Інформатор розповідає про особливості “Торів” і досвід їхнього використання на полі бою – як в Україні, та і за її межами.  

Не російський, а радянський

За оцінками військових експертів, у російського “Тору” мало спільного зі славетним скандинавським богом грому та блискавки. Розробляти його почали ще у 1970-х роках, коли в СРСР мріяли про “кидок до Ла-Маншу” танковою армадою. За призначенням та дальністю “Тори” можна порівняти з “Буками”, хоч останні все ж можуть вражати цілі на відстані у 2-3 рази більше. Історично обидва ЗРК розроблялися для захисту механізованих, бронетанкових з’єднань, які наступають, у тому числі на марші. Звідси і гусениці: комплекси мали пройти там, де проходять танки. “Буки” мали використовуватися на більш високому рівні з’єднань, “Тори” – на більш низькому. Водночас за своїми характеристиками останні добре підходять для прикриття й нерухомих цілей.

“Як би не намагалися у Кремлі назвати цей ЗРК російським, насправді він радянський і був прийнятий на озброєння ще у 1986 році”, – стверджує військовий оглядач УНІАН Олег Огнєв.

За його словами, враховуючи специфіку задачі, “Тор” був виконаний, як машина “сама у собі”: ракети, радіолокаційні станції та екіпаж з 3-4 осіб розміщуються на одній платформі. Хоча в деяких модифікаціях комплексу рантенно-пусковий пост перевозиться на причепі.

Він став першим радянським ЗРК, який спробували максимально автоматизувати та інтегрувати у систему “єдиного ППО”. Це було необхідно, щоб максимально зменшити час від моменту виявлення цілі до пуску ракети по ній. На знищення такої типової цілі, як крилата ракета, (виявлення, ідентифікацію, захоплення та прийняття рішення про запуск) операторам “Тору” відводилось щонайбільше півтори хвилини. 

Був російським – став українським

Саме “Торами” командування армії рф намагалось забезпечити протиповітряну оборону своїх довжелезних колон на початку вторгнення в Україну. 

Але, якщо ЗРК зупиняється без палива, або стає здобиччю “мисливців за колонами”, говорити про його ефективне застосування не доводиться.

Цим пояснюється велика кількість ЗРК Тор-М2, захоплених українськими військовими під час боїв з армією рф. Із близько 120 комплексів, які за даними Military Balance 2021, стоять на озброєнні російської армії, українцям вдалося затрофеїти майже півтора десятка. І це лише підтверджені випадки захоплення. 

Ще чимало установок було знищено. Так, у середині листопада аеророзвідка 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ефектно вполювала російський ЗРК Тор-М2 у Луганській області.

Про вдале ураження комплексу командир взводу БПЛА бригади Ігор Сидоренко розповів у Facebook: “Спочатку нам пощастило, що сучасний російський ракетний комплекс Тор-М2 вартістю $30 млн не влучив в наш літачок своєю ракетою вартістю $80 тис. Потім нам пощастило, помітивши поруч розрив ракети, не злякатися другого пуску, а по сліду ракети знайти і відстежити куди цей комплекс сховався. Потім в рамках того ж польоту пощастило скорегувати стрільбу 777 так, що на максимальних для гармати відстанях, найближчий розрив був в декількох метрах від установки. А це значить, що антени Тора пошкоджені і комплекс надовго (може, назавжди) вийшов з ладу”.

Також є свідчення знищення ЗРК Тор-М2 українськими військовими за допомогою протирадіолокаційної ракети AGM-88 HARM. За повідомленням Telegram-каналу “Диванно-штурмовая бригада”, ракета вибухнула за кілька метрів над задньою частиною машини, викликавши пожежу та вразивши електронні системи. “Ніхто з екіпажу серйозно не постраждав. Цікаво, що хоча AGM-88 була помічена радаром системи за певний час до влучення, з якоїсь причини система стеження за ціллю не змогла зафіксувати ракету. На оприлюдненому фото видно пошкодження пускової системи ЗРК, яка знаходиться у верхній частині машини”, – йдеться у повідомленні.

А найкумеднішим випадком, який побачив весь світ, було захоплення російського ЗРК Тор-М2 українськими фермерами. Відео, на якому два трактори тягнуть новенький ЗРК, бачили, напевно, усі. Правда, з легкої руки тих, хто не дуже добре розбирається в озброєнні, його називали танком.

Досвід використання “Торів” у Сирії та Нагірному Карабасі

Як розповідає Defense Express, під час бойових дій в Сирії російські ЗРК Тор-М2 досить результативно вирішували завдання протиповітряної оборони. Ймовірність ураження БПЛА противника сягала тоді 90%. Правда, це дані російських військових.

А як показала практика війни у Нагірному Карабасі 2020 року, щоб такий комплекс міг діяти якісно, необхідне відповідне кількісне насичення. Вірменія тоді мала шість ЗРК Тор-М2КМ, але такої кількості комплексів виявилось замало для забезпечення повноцінної протиповітряної оборони.

Схоже, росіяни, зробили з цього висновки і ввели нові нормативи: тепер у складі ППО дивізії в армії рф, за штатом, має бути п’ять батарей ЗРК Тор-М2, в складі бригади – чотири.

Цим, схоже, пояснюється і велика кількість ЗРК, які росіяни покидають до Білорусі. Адже нинішня партія – далеко не перша.

28 листопада 2022 року активісти зі спільноти “Белорускі гаюн” на своєму Telegram-каналі повідомили про ешелон російської військової техніки на території білорусі, яка прямує у напрямку Волині та Рівненщини. У цьому ешелоні росіяни переміщували щонайменше півтора десятка ЗРК Тор-М2 та десять одиниць інженерних машин. Об’їхавши Мінськ з півдня, ешелон попрямував до станції Лісова поблизу Бреста, з якої відстань до кордону з Україною — близько 120 кілометрів. З неї залізниця веде у два населених пункти: у Брест та Пінськ за 45 км та 19 км відповідно. Тоді активісти стверджували, що цей ешелон — не останній і незабаром будуть ще.

Перші ЗРК Тор-М2 були поставлені Білорусі у грудні 2011 року. А в грудні 2017 року було відроджено 1146 зенітно-ракетний полк, якому передали всі наявні на той час у військах ППО п’ять батарей ЗРК Тор-М2К. Полк займається охороною БелАЕС.

Можливості ЗРК Тор-М2

Загалом характеристики, які заявлені до цього комплексу, достатньо високі. В теорії вони дозволяють йому знищувати всі види повітряних цілей, за виключенням балістичних ракет.

Крім того, завдяки вертикальному старту ракет в нього відсутня вада багатьох ЗРК – воронка, яка утворюються безпосередньо над комплексом, якщо ракети в ньому стартують під нахилом, і яка не дає знищувати цілі прямо над собою. 

Тактико-технічні характеристики ЗРК Тор-М2:

• Кількість цілей, що одночасно відстежуються: 48
• Кількість цілей, що одночасно супроводжуються: 2 (4 для Тор-М2)
• Зона виявлення цілей за дальністю: 27 км
• Зона виявлення цілей за висотою: понад 23 км
• Зона знищення цілі за дальністю: 12 км
• Зона знищення цілі за висотою: 6 км (10 км для Тор-М2 ракетою 9М338)
• Максимальна швидкість цілей: 700 м/с
• Кількість ракет: 8 (16 ракет 9М338 для Тор-М2)
• Маса ракети 9М330: 165 кг
• Маса бойової частини 9М330: 14,5 кг

ЗРК Тор-М2 здатний працювати як в ручному режимі, за участю операторів, так і в повністю автоматичному. При цьому система сама контролює окреслений повітряний простір і самостійно збиває всі повітряні цілі, що не упізнані системою “свій-чужий”.

Можемо повторити?

“Перекидання цих комплексів, а також інженерної техніки, в Білорусь свідчить про те, що на цьому напрямку росіяни намагаються сформувати угруповання військ, здатне самостійно вести наступальні дії”, – переконаний кореспондент АрміяInform Влад Волошин.

На його думку, російське командування, зосередивши в Білорусі певну кількість ударних сил, тепер підтягує туди засоби, які прикриватимуть з повітря та надаватимуть інженерне забезпечення бойових дій.

Але якщо рф таки наважиться здійснити найступ з боку Білорусі, то ми побачимо повторення сценарію з марш-броском російських військ на Київ, з якого починалась війна. Сценарію, в якому ЗРК Тор-М2 грала роль не грозної та ефективної, а трофейної зброї. Можемо повторити?

Раніше Інформатор пояснював, що таке JDAM та як вона робить бомби “розумними”.

Також ми повідомляли, що Франція та Італія нададуть Україні системи ППО Mamba.