Росія без путіна: еліти рф шукають наступника

Влаштувавши масований ракетний удар по містах України та її критично важливій інфраструктурі, путін зробив крок на зустріч тим, хто вимагав від нього більш рішучих дій. Натомість російська верхівка після цього впала у відчай, очікуючи на ще більше погіршення політичної та економічної ситуації в країні. Такий висновок випливає з анонімних висловлювань представників «російської еліти», які зібрала американська газета The Washington Post.

Загальний настрій – виснаження та пригніченість

«На полі бою є інші проблеми. Я не думаю, що це (ракетні удари по Україні. – Ред.) зніме тиск», – цитує видання впливового московського бізнесмена, який має зв’язки з російськими політиками.

Він погодився дати оцінку ситуації на умовах анонімності, як й інші співрозмовники автора статті. Їхні думки зводяться до наступного:

• Надія на те, що росія зможе перенаправити торгові потоки із Заходу через Китай, Казахстан та Індію, не виправдалась. Казахстан почав блокувати вантажі, які везуть європейські товари до росії, а китайці – припиняти деякі поставки.
• Від того, що відбувається, страждає весь бізнес. Усі заморозили інвестиції.
• Всі бізнесмени у повному заціпенінні. Настрої жахливі.
• Через кілька місяців буде дуже негативний розвиток – погіршення настроїв у суспільстві. Все залежить від ситуації на фронті.

Співрозмовники The Washington Post кажуть, що санкції починають сильніше бити по економіці рф, оскільки вже запроваджено бюджетні скорочення. А запропоноване G7 обмеження цін на продаж російської нафти, яке почне діяти з 5 грудня, стане новим ударом. На тлі очікування ще більшого посилення санкцій кожна погана новина з поля бою – це новий удар для економіки рф, каже ще один представник московської бізнес-еліти.

«Російському президенту не вистачить грошей... Йому потрібні гроші, щоб заплатити Ірану та Північній Кореї за зброю. Але в грудні ми побачимо абсолютно нову реальність», – прогнозує Сергєй Гурієв, проректор Інституту політичних досліджень «Sciences Po».

«Люди бачать, що майбутнього немає»

Кілька впливових чиновників сказали в інтерв’ю виданню, що «ефект» від військової ескалації може бути для Кремля лише тимчасовим. За словами одного з них, навіть якщо війська рф пошкодять низку критичних об’єктів інфраструктури України, а бойові дії продовжуватимуться взимку, є питання про те, скільки ракет залишилося в росії.

Основний зміст висловлювань чиновників зводиться до такого:

•     Високоточні ракети збираються, але у поодиноких кількостях. Старі запаси закінчуються.
•     Мобілізація вже вдарила по рейтингу путіна – однієї з основ його легітимності на посту президента. А коли з фронту почнуть масово надходити трупи резервістів, ситуація може ще більше погіршитись.
•     Влітку була віра, що «ми все розгорнемо і знайдемо шлях». Зараз цей оптимізм випарився. Контури майбутнього не проглядаються.
•     Статус-кво не влаштовує нікого. Зрозуміло, що ані військова, ані політична перемога неможливі. Але неможлива й поразка. Створюється ситуація цугцванга, коли кожен наступний хід гірший за попередній, але не робити хід не можна.

Своєю чергою колишній заступник голови російського Центробанку Сергій Алєксашенко, який зараз мешкає в США, переконаний, що арсенал можливих дій Путіна дуже обмежений:

«Крім ударів по цивільній інфраструктурі, він має лише можливість використовувати тактичну ядерну зброю. Якщо українська контратака продовжуватиметься, то перед путіним залишається питання, що робити далі».

Однак у москві, стверджує The Washington Post, мало хто вірить, що путін вдасться до тактичної ядерної зброї, навіть попри погрози Кремля зробити це. Оскільки тоді, як вважає один з московських бізнесменів, в Путіна «не залишиться карт», а Китай може заблокувати таку ескалацію.

«Це скринька Пандори, яку китайці не хочуть відкривати», – пояснює він.

Вихід – транзит влади?

Представники російської еліти починають говорити про потенційну зміну керівництва країни активніше, ніж коли-небудь за понад 20 років правління Путіна. Хоча ніхто не може сказати, як і коли це може статися.

«Ми почали входити в революційну ситуацію. Усі чекають на щось інше, ніж те, що відбувається зараз: іншого керівництва, іншої війни. Яструби хочуть більш жорстких дій. Голуби взагалі не хочуть війни. Назріває час зміни політичної системи. Але як це станеться, я не знаю», – зізнається в інтерв’ю виданню російський чиновник.

Затягування війни на невизначений термін і втрата надій на покращення ситуації змушують російські еліти замислюватися над майбутнім і своїм місцем у ньому. Попри невизначеність конфігурації цього майбутнього, все більш очевидним стає те, що воно буде не путінським. Свідченням про це стала віртуальна «гонка наступників», яку запустила війна. І в цих перегонах беруть участь як голуби, так і яструби.

Яструби & голуби

Яструби очікують, що наступника визначатиме сам путін. Тому вони заглядають йому до рота, намагаючись довести свою бездоганну відданість. Адже вважають, що президент шукатиме собі на заміну людину, здатну зберегти путінський спадок і не зраджувати його.

«Після путіна буде путін», – заявив якось голова держдуми рф В’ячеслав Володін.

Тому і він сам, і заступник секретаря Ради нацбезпеки Дмітрій Мєдвєдєв, і перший заступник АП Сергєй Кірієнко демонструють готовність бути таким «путіним».

Всі троє виступають фронтменами «партії яструбів». Мєдвєдєв, використовуючи у своїх людожерських заявах, лексику та образи хазяїна кремля, намагається зайвий раз підкреслити свою абсолютну лояльність путіну. Володін конкурує з Мєдвєдєвим у мистецтві провокаційних висловлювань (лише лінивий не цитував його «Немає путіна, немає росії») і виступає за збереження смертної кари в ОРДЛО. А Кірієнко активно нарощує апаратну вагу, по суті контролюючи весь процес формування сучасної еліти росії: через два-три роки переважна більшість губернаторів будуть або лояльними до заступника глави АП, або пов’язані з ним. До того ж призначений куратором окупованих територій України, Кірієнко отримав можливість давати поради президенту рф щодо «покращення життя» на Донбасі.    

Голуби, схоже, очікують, що нового правителя рф буде обирати еліта. У своїй поведінці вони керуються наступною логікою: війна рано чи пізно закінчиться, відносини із Заходом і навіть Україною доведеться колись поновлювати. Цим навряд чи зможуть займатися люди, які викликають реакцію відторгнення у цивілізованого світу. Для такої задачі знадобляться ті, хто не віддавав воєнних наказів і не закликав до знищення людства. Найбільш публічними особами в «партії голубів» є прем’єр-міністр Міхаіл Мішустін та мер москви Сергєй Собянін, які ще до війни вважалися одними з найбільш ймовірними кандидатами на місце путінського наступника. Сьогодні ж вони помітно дистанціюються від теми «спецоперації».

Зрозуміло, що путін почуває себе поки що на коні і не збирається уходити. Він все ще планує брати участь у виборах 2024 року як переможець нацизму. Але це не заважає російським елітам бачити реальну картину того, що відбувається і на російсько-українській війні, і в самій росії. А це спонукає до пошуку відповіді на питання «Хто наступний?».    

«Сам інтерес до гонки наступників у перших рядах елітного партеру та азарт її учасників – доказ того, що система хоче обговорювати постпутинське майбутнє. А отже, хоче бачити це майбутнє», – вважає російський журналіст Андрєй Пєрцев.

Він звертає увагу на те, що відбувається все це в екстремальній точці, коли військове сьогодення, здавалося б, має витіснити усілякі думки про те, що буде потім. Але у «потім» володимиру путіну залишається дедалі менше місця.

Як писав, Інформатор, володимир путін заявив, що "часткова" мобілізація завершиться до кінця жовтня. Вже призвали нібито 222 тисячі росіян. Загальна мобілізація не планується. 

Ольга Чорна