Демократичні держави стоять майже беззбройними перед викликами, які для них створюють російські пропагандисти та спецслужби
У 2024 році США та Європа повинні будуть провести низку виборів, які неминуче стануть тлом для битви наративів Заходу та об'єднаних авторитаристських режимів. РФ програла свою битву за громадську думку, коли розпочала повномасштабну війну, але готується взяти реванш, озброєна новими технологіями пропаганди. Захід має віднайти способи протистояти цим впливам, якщо хоче зберегти себе.
Путінська росія за два роки війни так і не змогла перемогти Україну на лінії фронту, при тому Захід, який допомагає Києву, використав лиш дещицю свого економічного потенціалу — тут для вождя росіян володимира путіна все виглядає безперспективним. Водночас набагато суттєвішими були успіхи кремля у впливі на громадську думку західних країн: як, мінімум, допомога від найбільшого союзника Києва, Сполучених Штатів, затрималася на кілька місяців. Успішною була також кампанія спрямована на затримку постачання ATACMS та F-16. І республіканці, і демократи усвідомлюють, як багато поставлено на кін, однак так і не досягли згоди через передвиборчі суперечки. Не менш небезпечною є ситуація в Європі.
Цей 2024 рік буде роком виборів. Різні волевиявлення громадян заплановані в 64 країнах світу, у яких проживає 49 % жителів планети. Це створює для рф величезну кількість варіантів для впливу на громадську думку більшості країн «колективного Заходу».
Парламентські вибори будуть у
Президента обиратимуть у
Bибори у США, як вважає Economist, взагалі можуть стати «найбільшою небезпекою для світу». Але на червень Євросоюз чекає випробування виборами до Європарламенту, які Жозеп Боррель вважає не менш важливими, аніж президентські в США, адже на хвилі антимігрантських настроїв до влади можуть прийти популісти-симпатики путіна.
Нема сумнівів, що на всі ці волевиявлення кремль має намір впливати, десь підтримуючи свого кандидата, як у Румунії чи Австрії, а десь, як у Литві, — посилюючи розбрат та розхитуючи єдність. Росія також може розраховувати на підтримку в інформаційній війні Китаю, Ірану та Північної Кореї. Основну ставку авторитарні режими роблять на втручання в громадську думку, бойові дії будуть лише тлом.
Американський Інститут вивчення війни (ISW) дійшов висновку, що «Сполучені Штати зіткнуться з найгіршою загрозою з часів розпаду Радянського Союзу», оскільки програш України у війні коштуватиме Заходу падінням усієї міжнародної системи. США з найпотужнішої держави світу перетворяться одну з багатьох країн ядерного клубу, число яких, безумовно, збільшуватиметься, адже лише власна ядерна зброя стане гарантією безпеки в майбутньому світі. При тому, відзначає видання, інші персоналістські держави візьмуть за основу огидну стратегію кремля, копіюючи найбільш «передовий» досвід.
На думку ISW, головний удар росіян спрямований на американців, свідомість яких хочуть змінити так, аби вони діяли всупереч власним інтересам. The Washington Post, повідомляє, що москва для впливу на громадську думку в Європі використовує державну пропаганду, замовні статті в авторитетних західних видання, наймає армії інтернет-тролів, фінансує місцевих інфлюенсерів, зображаючи їх носіями альтернативної точки зору. В хід також іде банальний підкуп, залякування, шантаж чи вербовка впливових політиків, митців, спортсменів, блогерів, власників ЗМІ й, навіть, церковних діячів.
Пропаганда рф досягла великих успіхів, її важко розрізнити й ще важче протидіяти. Та ж агенція Meduza має репутацію антирежимного російського видання, яке здійснює свою діяльність із Латвії. Однак аналітики Інституту демократії імені Пилипа Орлика спробували визначити процентний вміст прокремлівських наративів у публікаціях цих «хороших росіян». Виявилося, що в понад 55 % випадках вони відповідали державній пропаганді.
До прикладу, Meduza розповідала, що «винен не лише путін», що «Україна зрадила жителів Донбасу», обстрілює мирні міста в «Л-ДНР» та що «драмтеатр у Маріуполі підірвали зсередини». У читачів видання має виникнути враження, що «не все так однозначно». Тож чи можна дивуватися, що згідно з опитуваннями вони вважають «СВО» помилкою, але виступають за продовження бойових дій, оскільки «програш стане для рф трагедією»?
Завданням пропаганди є переконувати в безперспективності опору України, у тому, що Захід має інші, «більш нагальні» потреби, у тому, що росію потрібно прийняти в лоно цивілізованого світу, щоб вона не перейшла під вплив Китаю. Агенти москви налаштовані очорнити образ України, перебільшуючи реальні проблеми, викликати «втому від війни», посіяти розбрат у Заходу, роз'ятрювати старі рани та комплекси.
Путін вважає свободу слова вразливим місцем Заходу, адже персоналістські режими без проблем можуть жорстко контролювати свій інформаційний простір. За бажанням можуть створювати ілюзію відкритості, як це було, коли Євгеній Пригожин називав російського вождя «дідусем-му**ком», або коли на екранах позаду путіна дивовижним чином з'являлися «гострі» запитання. Свобода слова, поряд з обраною владою та верховенством права, — це наріжні камені західних суспільств, від яких не може відмовитись демократія. Тому важко протистояти такому шквалу інформаційно-психологічних атак.
Для виявлення та протидії російської пропаганди Сполучені Штати створили Глобальний центр взаємодії, а в ЄС — платформу EUvsDisinfo. Якщо додати до їхньої діяльності висвітлення в державних ЗМІ російських інформаційних атак, то в такий спосіб деяким найбільш грубим ударам, можна завадити.
Захід також зобов’язує соцмережі блокувати підозрілі аккаунти, хоч це й не дуже вдається. Можна піти далі й, скажімо, ставити поряд із дописом прапорець країни його походження. Якщо аккаунт, зареєстрований, скажімо, у Конго, агітуватиме за якогось кандидата десь в Лондоні, це виглядатиме підозріло. Але варто розуміти, що якщо, на Х чи Facebook Вашингтон та Брюссель ще мають вплив, то TikTok, де згідно з дослідженням американської організації ProPublica найбільше аккаунтів тролів, можна лише заборонити. А це викликає супротив та звинувачення в утисках конституційних прав.
Демократичній державі важко протистояти інформаційним атакам, які здійснюють її ж громадяни, адже це зовні суперечить свободі слова і створює імідж переслідуваних. Тому навряд подібну практику можна припинити остаточно. Вівек Рамасвамі, один з кандидатів у президенти США, й досі дотинає Києву за закриття медведчуківських каналів.
Ідеальним порятунком від ворожої пропаганди є, звісно, критичне мислення, але щільність інформаційного потоку така, що важко на все зреагувати. Альтернативою є винахід, до якого людство дійшло в процесі еволюції: коли ми бачимо в траві щось довге, зелене, яке ще й сичить, ми автоматично сахаємося і лиш потім додивляємося, що наступили на садовий шланг. Це тому, що наші предки мислили стереотипно і вижили ті, які реагували на змієподібні предмети саме так.
Коли українець чує щось з уст Ольги Скабєєвої, він просто відкидає все. Трошки розширивши цей навик, відсікає зі своєї уваги будь-кого, хто повторює кремлівські наративи, як та ж Meduza чи Шарій. Подібним чином мислять і в Ізраїлі: з терористами та авторитарними державами нема про що говорити, бо вони використовують слова як зброю. Кремлю та його союзникам було б важче, аби подібний корисний навик напрацювали європейці та американці, але, схоже, це залежить від того, наскільки вони готові обманювати самі себе. Ніхто не хоче полишати свою зону комфорту усвідомлювати, що купа навіжених диктаторів розпочала проти тебе необґрунтовану і брудну гібридну війну. Легше думати, що бої десь під Авдіївкою тебе не стосуються. А проте, успіх Громадянської платформи у Польщі дає надію, що це можливо.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.