Рейтарська 37

Між посольствами та кав'ярнями

Якщо ви хоч раз гуляли Ярославовим Валом, то знаєте цей особливий настрій. Охайні фасади старих будинків, прапори над входами до посольств, туристи, екскурсанти та кияни з кавою. На Ярославовому Валу та прилеглих вулицях розташовані посольства Вірменії, Польщі, Норвегії, Італії, Угорщини, Франції, Чехії та Словаччини. Це надає кварталу особливого дипломатичного шарму - неспішного, але значущого.

За кілька кроків починається Рейтарська. Тут зовсім інший ритм: кафе, бари, творчі простори, молодь на велосипедах і постійний рух. Здається, що цей район завжди був таким - трохи неформальним, трохи офіційним.

На початку ХХ століття це була одна з найважливіших частин Києва. У 1909–1913 роках місто переживало другу будівельну лихоманку. Тут зводилися прибуткові будинки, контори, фінансові та громадські установи. Це був район, де вирішувалися справи - міські, земські, культурні, фінансові. Саме тут, між Ярославовим Валом і Рейтарською, понад сто років тому з'явився будинок на вулиці Рейтарська 37, який пережив зміну кількох епох, щоб сьогодні повернути свій первісний вигляд і знову стати частиною міського життя.

Народження. Земська управа та жовта цегла

Комплекс, що включає будинок на вулиці Рейтарська, 37, формувався у 1913 - 1914 роках. Його головною частиною став фасадний будинок, нині відомий як Рейтарська, 37А. Будівлю звели для Київської повітової земської управи - органу місцевого самоврядування, який відповідав за дороги, школи, медицину, земельні справи та інші практичні потреби повіту.

Попри суто адміністративне призначення, будинок на вулиці Рейтарська 37 вийшов напрочуд виразним. Його збудували у стилі київського модерну - з характерної жовтої цегли. Саме завдяки цьому матеріалу в місті сформувався автентичний "київський цегляний стиль", де замість ліпнини оздоблення створювали за допомогою складної кладки. Це була архітектура ділового Києва початку ХХ століття: без зайвої пишноти, але з відчуттям статусу.

Комплекс одразу мав дві сторони. Одна виходила на Рейтарську - представницька, офіційна, звернена до міста. Інша дивилася у двір - практична, робоча, майже непомітна для перехожих. Ближче до Ярославового Валу розташувався окремий двоповерховий флігель - нинішня будівля 37А'. За словами київського історика Михайла Кальницького, він від самого початку мав допоміжне призначення. Тут не було урочистих залів чи вишуканих кабінетів - приміщення використовували для господарських потреб і проживання персоналу. Саме тому флігель (прибудова) не отримав виразного архітектурного оздоблення.

Буремні роки. Від державотворення до інженерії ландшафту

За кілька років після завершення будівництва почалися революції, війни та боротьба за українську державність. У 1917- 1918 роках у будівлі на Рейтарській, 37 проживав і працював Микита Шаповал - український громадсько-політичний діяч, публіцист, член Центральної Ради, міністр пошт і телеграфу УНР, один зі співавторів IV Універсалу, який проголосив незалежність України, а згодом - міністр земельних справ.

У певному сенсі це була символічна зустріч людини й місця. Будинок на вулиці Рейтарська, 37, створювався для установи, яка займалася питаннями землі та місцевого управління. А тепер у його стінах працювала людина, яка брала участь у створенні нової держави та формуванні її земельної політики. Ті самі кабінети, де ще недавно вирішували господарські справи повіту, стали свідками подій, що впливали на долю країни.

Після встановлення радянської влади будівля змінила своє призначення. Колишню земську управу передали Гідромеліоративному інституту. Тут працювали над проєктами каналів, дамб, систем зрошення та осушення - інфраструктурою, яка мала змінювати цілі регіони й вводити в обіг мільйони гектарів землі для сільського господарства. Будинок, який колись був осередком місцевого самоврядування, став частиною великої централізованої державної системи.

Саме в цей період комплекс зазнав найбільших фізичних змін. Двоповерховий флігель у дворі надбудували ще двома поверхами, а згодом з'єднали з головним корпусом переходом. Ці втручання були продиктовані суто утилітарними потребами й уже не мали зв'язку з первинним архітектурним задумом будівлі. Простір адаптували до нових функцій, де практичність переважала над збереженням автентики. Так тривало десятиліттями.

Рожевий період. Як будинок втратив обличчя

Наприкінці 1990-х - на початку 2000-х років власником комплексу стала австрійська страхова компанія UNIQA. Саме тоді будинок пережив трансформацію, яка сьогодні здається особливо суперечливою. Автентичну жовту цеглу сховали під шаром штучного рожевого покриття. Оригінальні дерев'яні вікна та двері замінили металопластиковими конструкціями. Майже повністю зникло внутрішнє ліпне оздоблення - вціліли лише головний вестибюль і стеля над сходами. Мармурові сходи отримали нове гранітне облицювання, а частину внутрішніх стін замінили гіпсокартонними перегородками. Будинок за адресою Рейтарська, 37 не втрачав лише своїх стін, але поступово втрачав власне обличчя.

У 2011 році фасадний корпус було внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятку архітектури та історії місцевого значення. Водночас флігель на Рейтарській, 37А' та окремий господарський корпус 37Б такого статусу не отримали. До того часу флігель уже суттєво відрізнявся від свого первісного вигляду через радянські надбудови та з'єднання з основною будівлею.

Довгий шлях до відновлення

У 2012 році тодішній власник комплексу замовив проєкт реставрації відомому київському архітектору Андрію Пашеньку та архітектору-реставратору Юрію Лосицькому. Проєкт пройшов погодження Міністерства культури та Управління охорони культурної спадщини КМДА, отримав необхідні експертизи та дозволи.

У 2015 році відповідно до затвердженої документації демонтували окремий корпус 37Б, який перебував в аварійному стані.

У 2021 році комплекс придбала девелоперська компанія НЕСТ. Разом із будівлями та земельною ділянкою новий власник отримав і напрацьований раніше проєкт з назвою REITER HALL. Проте за майже десять років місто змінилося, як і підходи до роботи з історичною забудовою. Тому було прийнято рішення розробити нову концепцію ревіталізації. Над нею працювали шведські фахівці. Нова концепція передбачала не косметичне оновлення, а повноцінне відновлення будівлі за адресою Рейтарська, 37: очищення фасадів від рожевого покриття та повернення історичної жовтої цегли, підсилення фундаментів і несучих конструкцій, реставрацію інтер'єрів, модернізацію всіх інженерних систем та пристосування пам'ятки до сучасного використання.

У 2023 році розпочалися підготовчі роботи. Проєкт реставрації на вулиці Рейтарська 37 передбачав створення підземного рівня з паркінгом та укриттям - елементами, без яких сучасні будівельні норми вже неможливо уявити. Саме цей рівень планувалося розмістити в тому числі під територією дворового флігеля. Відповідно до документів, флігель не мав статусу пам'ятки історії та архітектури та в рамках робіт згідно погодженого проєкту був розібраний на 75%.

Навколо проєкту швидко виникла суспільна дискусія. Частина киян висловила занепокоєння щодо майбутнього флігеля та збереження історичного середовища кварталу. У вересні 2023 року Міністерство культури через невідомі причини змінило свою попередню позицію щодо статусу будівлі за адресою Рейтарська, 37А' (флігель). Це рішення було оскаржене у суді, й суд визнав його незаконним, отже можна було повертатися до будівельних робіт. Але, враховуючи побажання киян та активної частини місцевої громади, компанія "НЕСТ" вирішила переглянути початкову концепцію та відтворити флігель у його первісному архітектурному вигляді, надавши йому нову функцію у складі майбутнього комплексу.

Згідно з висновком фахівців Науково-дослідного інституту будівельних конструкцій (НДІБК), для його безпечного облаштування та довгострокової надійної експлуатації, залишки флігелю спочатку буде необхідно розібрати, а після завершення підземних робіт дбайливо відтворити будівлю в первісному вигляді та гармонійно інтегрувати в майбутній комплекс. Тож флігель повернеться у своєму історичному вигляді та стане частиною нового етапу життя будівлі за адресою Рейтарська, 37.

Попереду дуже багато роботи - реставрація фасадів, ремонт даху, підсилення конструкцій, відновлення історичних елементів інтер'єру та повернення будівлі її автентичного вигляду. Поруч із відреставрованою пам'яткою з'явиться нова будівля, звернена до внутрішнього двору та Ярославового Валу. Вона матиме сучасне скління та керамічний фасад зеленого кольору. Йдеться не про імітацію історії, а про діалог різних епох - старої та нової архітектури, як у найкращих світових практиках, де історичні будівлі зберігають і водночас роблять зручними для сучасного життя.

Окремою частиною проєкту стане оновлення скверу з боку Рейтарської та дворового простору з боку Ярославового Валу відповідно до сучасних принципів міського ландшафтного дизайну. Комплекс також проєктується за стандартами міжнародної зеленої сертифікації LEED Gold, що передбачає високі вимоги до енергоефективності та екологічності.

Повернення до себе

Минуло понад сто років відтоді як тут оселилася Київська повітова земська управа. За цей час будинок за адресою Рейтарська, 37 пережив революції, зміну держав, радянські перебудови, невдалі реконструкції та тривалі роки очікування.

Сьогодні, прогулюючись цим історичним кварталом, важко здогадатися, скільки історій приховують ці стіни. Але саме в цьому й полягає цінність старого міста: деякі будівлі, попри всі зміни, не втрачають свого міського значення. Вони проходять крізь час, трансформації й нові епохи - і зрештою отримують шанс повернутися до себе: до первісного вигляду і знову стати помітною та живою частиною міста.

Схоже, саме це зараз відбувається з будівлею по Рейтарській 37.