Путін під подвійним пресингом: Макрон та Сі розігрують класичну партію?

Криза з затримкою західної допомоги, важка ситуація на фронті та проблеми з мобілізацією роблять українське суспільство більш схильним до поступок. Зовнішні гравці можуть використати момент, аби натиснути на Київ та москву, змусити піти на перемовини. Якщо до цього дійде, навряд для України це стане остаточною поразкою, адже європейські країни вбачають свій стратегічний інтерес у розбудові потужного блоку демократичних держав. Водночас путінська росія не полишає надій завдати розгромної поразки заходу, хоч, здається, час не на її боці.

Українці в режимі  «бийся, або біжи»

Після відступу від Авдіївки тривога наростає. У соцмережах люди діляться страхами щодо можливої окупації великих міст: Харкова, Запоріжжя, Дніпра, Києва чи Одеса.  Зрозуміло, що частина таких настроїв підігрівається штучно: z-пабліки радісно міркують, як «поповнюватимуть свій мобілізаційний ресурс» українцями, Мєдвєдєв у синьому френчі малює нові карти України в межах Київської області, а соцмережі кишать «тролями».

Але в цих страхах є раціональне зерно. Низка волонтерів, та військових ветеранів, як Масі Найєм, кажуть, що події можуть розгортатися за негативними сценаріями, якщо не вжити термінових заходів. Міжнародні ЗМІ повідомляють про підготовку нового наступу росіян. Очільник європейської дипломатії Жозеп Боррель говорить про «критичні місяці». Про очікуване загострення каже і президент Володимир Зеленський.

«Нам буде складно в березні-квітні. Ми будемо проходити період різних хвиль: і політичних, і фінансових, і різного тиску. Росія буде готувати контрнаступальні дії на початку літа або в кінці травня, якщо зможуть. Вони будуть готуватися. Ми будемо готуватися до бою», — заявив він на пресконференції «Україна. Рік 2024».

Згідно з нещодавнім опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», 85 % українців залишаються впевненими в остаточній перемозі України. Водночас 79 % сумнівається, що це можливо без допомоги Заходу. Українці занепокоєні, адже західна підтримка під загрозою, новини з фронту тривожні, а влада та опозиція зійшлися в клінчі й вже понад чотири місяці не можуть прийняти законодавство, яке б зробило процес мобілізації цивілізованим. Це підриває бойовий дух і робить народ більш схильними до перемовин, що, слід визнати, влаштувало б багатьох.

Цікаві збіги

Поки американська допомога союзниками затримується, що вже похитнуло авторитет США у світі, низка геополітичних гравців діють. Спершу китайці активізували свої миротворчі зусилля, закликаючи припинити постачати Україні зброю і розпочати підготовку «Мінську-3». Спецпредставник Пекіну з питань Євразії Лі Хуей побував із миротворчою місією у москві, далі він має відвідати європейські столиці, зокрема й Київ.

«Констатовано, що будь-яке обговорення політико-дипломатичного врегулювання неможливе без участі росії та врахування її інтересів у сфері безпеки», — оповістили в спільному китайсько-російському комюніке.

Минулого року зусилля Хуея були марними, адже жодна зі сторін не готова була до поступок, однак тепер він має несподівану підмогу: французький президент Еммануель Макрон, який торік тішився теплим прийом у гостях у Сі Цзіньпіна, не на жарт налякав ватну публіку мало не відкрито погрожуючи путіну не лише постачанням далекобійного озброєння в Україну, але й відправкою військ країн-членів НАТО. Можливо, йдеться про збіг, але синергія цих зусиль викликає асоціації зі старими голлівудськими фільмами, де «поганий та хороший» поліцейський намагаються «розколоти» злочинця.

«Ми визначено наближаємось до того моменту в нашій Європі, коли буде доречно не бути боягузом. Війна вернулась на нашу землю, держави, які відмовляються зупинятися, з кожним днем збільшують загрозу. Ми повинні відповідати духу історії і хоробрості, яку вона від нас вимагає», — каже той самий Макрон, який закликав «зберегти обличчя путіну».

Слово «перемовини» звучить чимраз частіше. Навперебій пропонують свої посередницькі послуги Саудівська Аравія, Туреччина, навіть, Іран. Права рука українського президента Андрій Ярмак обережно заявив, що на наступній зустрічі у форматі обговорення «української формули миру», можливо, будуть присутні представники росії, бо того вимагає Глобальний Південь.

Які перспективи

Навіть якщо зусилля Китаю матимуть підтримку, навряд йдеться про «зраду Заходу». Пекін справді міг би допомогти хоча б тому, що зацікавлений, аби хтось налаштований на співпрацю, як Емануель Макрон, отримав лідерство у Євросоюзі — це майже напевно сформувало б курс ЄС до «стратегічної автономії». Водночас Європа хоче виграти час, щоб наростити оборонні спроможності перед загрозою реваншу Трампа, ідеї французького президента тепер виглядають значно привабливими, ніж торік.

Але зрада інтересів України точно не є успіхом ні для ЄС, ні для Франції. Щоб Європа стала силою, рівною з Китаєм та США, як хоче Макрон, «росія не повинна перемогти». Катастрофічна поразка Києва означає дрейф європейських столиць до москви й фактичний розпад спільноти. Тож якщо перемовини розпочнуться, слід очікувати, що Франція та Брюссель докладуть зусиль, аби Україна мала можливість стати повноправним членом Європи й важливою частиною системи оборони блоку.

Парадоксально, але тут інтереси сторін частково збігаються: Пекін теж не зацікавлений у серйозному посиленні росії, так само як і в можливій воєнній дестабілізації Європи, головного економічного партнера КНР. Власне, економічні проблеми можуть бути чинником, який якраз і спонукає Китай до активної миротворчої діяльності. Всупереч бравурним звітам, є чимало свідчень, що поляризація світу спричинила падіння економічного росту Піднебесної.

У пресі з’явилася інформація, що Макрон узгоджував свої гучні заяви з Білим домом, і, можливо, це теж є шматочком пазла. Здавалося б, зближенню Франції та КНР має протистояти США, але Вашингтон давно намагався долучити Пекін до переговорного процесу у якості одного з гарантів мирного договору. Якщо Україна та росія укладуть мир, Байден оголосить це перемогою, додаючи, що вона могла б бути ще більшою, якби не протидія Трампа. Водночас демократи уникнули б дражливого для американців питання затягування війни. З огляду на це, вони дійсно могли б діяти спільно, вимагаючи від «підшефних» сторін взаємних поступок. Але, здається, до цього не готові не лише українці — путін не хоче йти ні на який компроміс.

Хто більше зацікавлений у переговорах

Перед візитом Сі Цзіньпіна до москви в березні 2023 року, людина схожа на вождя росіян володимира путіна відвідала окупований Маріуполь. Це мало просигналізувати про непоступливість кремля в питанні повернення Україні територій, адже лідер Китаю прибув, щоб обговорити «Мирний план». На виступі перед Радою Федерації, який передував прибуттю спецпредставника Хуея, путін теж намагався продемонструвати, що не збирається зупинятися. Він вимагав розмови на рівних зі Сполученими Штатами, жадав поділу світу, багато погрожував ядерною зброєю та хизувався державними програмами на десятки трильйонів рублів.

«Наша позиція зрозуміла: якщо хочете обговорювати відповідальні, важливі для всієї планети питання безпеки та стабільності, то це необхідно робити це лише в єдиному комплексі, природньо додаючи всі ті аспекти, які зачіпають наші національні інтереси й безпосередньо впливають на безпеку нашої країни, безпеку росії», — наятякав, що не дасть Україні жодного шансу вождь росіян.

Інститут вивчення війни (ISW) вважає, що всі реляції про перемовини є нічим іншим як затягуванням часу. Про це свідчить вперте повторення пропагандистських кліше на кшталт «не ми розпочали цю війну», «праведна боротьба», «викорінення нацизму», «жителі повсталого Донбасу». Путін не планує проводити жодні перемовини, просто намагається підірвати західну підтримку й постачання озброєнь.

Разом із тим це є свідченням, що економіка рф не витримує затяжної війни. Політв’язень кремля Михайло Саакашвілі вважає, що путіна до чортиків лякає гонка озброєнь із Заходом і він блефує.

«Вбивство Навального, відмова в реєстрації кандидатами в президенти двом антивоєнним статистам і навіть візуал путіна та його зграї показує, що вони налякані. Це робить їх більш небезпечними в короткостроковому періоді, але якщо брати 1–1,5 року, ситуація сильно змінюватиметься не на користь мосĸви. До кінця року буде практично паритет у повітрі та перевага України в артилерії. Чорноморський флот буде повністю недієздатним, а українці будуть і з літаками, і з ATACMS, і з TAURUS», — пише він з-за ґрат.

Хай там як, схоже росія вважає, що має час і що 2024 рік стане вирішальним. Хоч цього разу Лу Хуей буде значно наполегливішим, навряд Китай у такому стані, аби відійти від «вічної дружби», вжити усі доступні заходи й схилити путіна до компромісу, втім, Європа теж готова «підвищувати ставки». Наразі низка ознак, як то наказ про військові збори резервістів рф, свідчить, що в найближчі місяці варто очікувати нових відчайдушних спроб кремля обернути ситуацію на свою користь. Зрештою, путіна лякає не війна, а те, що будуть робити його підлеглі, якщо після її завершення виявиться, що всі жертви були марними й Україна вирвалася зі смертельної небезпеки.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.