Те, що сьогодні відбувається в Україні, здається чимось нереальним. Нам важко зрозуміти мотиви не лише російських агресорів, які розв'язали жорстоку та безглузду війну, а й зайву обережність західних партнерів України. Чому все відбувається саме так, якою є логіка процесів, обговорювали політичний філософ Павло Щелін та політичний психолог Олег Хом'як.

Інформатор зробив конспект думок Олега Хом'яка. Ми рекомендуємо вам переглянути повну версію розмови. Далі — основні тези, висловлені психологом, які здалися нам найцікавішими в режимі прямої мови Павла Хом'яка.

США

Західні еліти не можна розглядати без виборців. І в США, і в Європі народ налаштований радикальніше за еліти. Народ — це емоційний початок, а еліти початок більш розсудливий.

США ведуть масштабну війну. Для них це не війна за Україну. Для США Україна — це пастка для Росії. Звучить цинічно, але тут немає обвинувачення. Для американських еліт фраза “ми не воюватимемо” логічна у їхній позиції. Я б на їхньому місці так само діяв. У грудні 2021 року Путін висунув ультиматум. Тоді для нас це виглядало так, що людина не при своєму розумі. Американці ж ґрунтувалися на даних розвідки, зважаючи на все, у них є джерела в оточенні Путіна. Байден був налаштований на війну з Росією, у якій вона, зрозуміло, програє. Для США була важливою не фізична, а економічна війна. Україні ж важливо, якою ціною це обійдеться для нас. Тому нам важливо, щоб настрій Байдена змінювався у бік радикальніших дій.

США реально бояться ядерної війни. Якщо Росія завдає ядерного удару по Польщі, то США стоїть перед вибором: якщо відповідати — починається ядерна війна, якщо не відповідати — це катастрофа для НАТО та західного світу.

Американська еліта налаштована на гру в довгу. Вони вводять санкції та поступово мінімізують економічний потенціал Росії, доки Україна нейтралізує її військовий потенціал. Широкі маси в США війна безпосередньо не стосується, але них впливає ефект фотографій. У Маріуполі загинуло набагато більше людей, ніж у Бучі. Але там не було можливості передавати ці фотографії, які говорять про насильство над жінками та дітьми. Ці фотографії вразили американців. Настрій мас може швидко змінюватись, але вже сформувався стійкий образ Путін-м'ясник, Росія-зло.

В результаті зростає рішучість Байдена та європейських еліт на надання Україні того, що вони відмовлялися надавати, хоча з погляду ядерної загрози нічого не змінилося. Путін як погрожував, так і погрожує, а вони чомусь перестають боятися. Зміни суто психологічні. Це не питання воєнних успіхів України. Спрацювало переживання. Люди побачили те, що перевело їх через межу страху до обурення, до бойової люті. І, підозрюю, що Буча – це лише перше відкриття. Ми можемо побачити й інші жахіття.

Потрапляння трагедії Бучі до американського публічного простору багато змінює для американських еліт. Вони ставилися до цієї війни, як до чогось далекого. Але психологічний удар потрапив у їхній внутрішній порядок денний, він торкнувся мас, які зрезонували на це як на близьке. Це заважає грі у довгу.

Франція та Німеччина

Згадаймо 2014-2015 рр., Мінські угоди. Лідери цих країн дійшли згоди з Путіним, що Україна не існуватиме як суб'єкт. Ми звинувачуємо Порошенка за Мінські угоди, але ж представники Франції та Німеччини розуміли, що підписується. У 2022 році вони змирилися з повторенням Мюнхена, вважаючи, що це буде гарний варіант утихомирити Путіна. Для них було б полегшенням, якби стався бліцкриг: швидко домовитись і далі торгувати.

Друга світова війна та колоніальні війни зламали їхній військовий дух, європейську військову агресію. Вони перетворилися на торговців. За цим слідує травма війни (Друга світова для Німеччини, Алжир для Франції), в якій вони були агресорами і за яку винні. Вона змушує блокувати свою природну агресію, тому що вона пов'язана з насильством та невиправданими жертвами.

Німеччині здається, що вичерпання її воєнної карми означає стати мирною країною. Але карма вичерпується, коли ти робиш ту саму дію, але з іншими задумами. Якби Німеччина вступила у війну з Росією за мир – це й було б спокутуванням.

Але якщо ти заблокував агресію, поряд із тобою формується агресивний монстр. У природних умовах у тебе повинна була зрезонувати агресія у відповідь, але оскільки вона пригнічена, ти слідуєш вигаданому в результаті травми сценарію, який каже, що все можна вирішити мирно. Але з психопатом-злочинцем не можна домовлятися. Питання стоїть, хто кого швидше заб'є.

Нині Німеччина та Франція проходять через процес розгальмовування. Для них важко розпочати підтримувати мілітаризм України, бо це означає участь у війні. Це піднімає старі страхи, але їхнє опрацювання тільки так і відбувається. Їм слід взяти участь у війні, але з іншими цілями. Тільки це знімає сценарій.

Якщо уявити Європу як раціональну людину, яка витісняє агресію, вона з'являється поруч. Цей феномен добре відомий психологам. Європа виростила Путіна, який повторює дії фашистів навіть у дрібницях.

Росія

Росія впала у стан одержимості. Єдиний варіант лікування - це той, що ми бачили з Німеччиною: прибуття до піку, щоб відбулася інфляція та виснаження. Одержимі люди в якийсь момент вигоряють, тому що їхня стратегія саморуйнівна.

Україна

Ми раптом змінилися. Ми виявились тими, хто може бити ворога. Стався радикальний злам стереотипів колективного несвідомого про галушки та “вишневий садок”, мирний образ, створений ще Гоголем. Це все звалилося. За кілька днів пішов багатовіковий комплекс жертви.

В України виявилася дієздатна армія та президент, від якого ніхто не очікував того, що ми побачили. У характері Зеленського завжди були ці риси. Коли на нього наїжджають, його ображають, він втрачає страх і сумніви і стає твердим до жорстокості. До війни це виглядало як мстивість, а зараз ця риса виявилася адекватною реакцією на ситуацію. Раціональні міркування призвели б до здачі. Але для війни слід перейти в інший режим. І він у нього перейшов. І все це виявилося дуже співзвучним українському суспільству, яке змогло об'єднатися.

Як і у 2014 році, ми побачили Україну як країну вільних хуторів, які об'єдналися, щоб протистояти ворогові. Кожен з них вільний і самостійний, але для всіх важливий їхній спільний простір. Чи вистачить нашому керівництву сил, щоб використати цю енергію? Щоб перебудувати країну відповідно до її природи, виявленої у стресі, а не йти за калькою західних стандартів, які у нас не працюють?

Що буде далі

Світовій еліті зараз треба вирішувати, як довести ситуацію до фіналу з мінімальними руйнуваннями та як облаштувати новий світ. Спроби якось зберегти старий порядок лише посилюють страждання.

Уявімо, що Росія до 9 травня програє війну Україні. Це буде катастрофа не лише для Росії, а й для Франції та Німеччини. Це потреба переформатування всієї системи світової безпеки. Якщо перемагає Росія, зламу світового порядку не відбувається.

Вони мають усі можливості наблизити перемогу України. Для цього треба дати зброю. Не треба закривати небо, не треба самим воювати. Введіть нафтове та газове ембарго, і Росія за продовольство буде готова багато на що піти.

Коли консультуєш людей, чужа ситуація здається дуже простою: зроби це і буде все гаразд. Але людина не може цього зробити, бо в її голові свій кармічний сюжет. Вони перебувають у власних переживаннях, у травмах і проходять свій шлях їх проживання.

Про те, чому ми впевнені у швидкій перемозі України, Інформатор писав тут. Сьогодні Україні головне вистояти. І після війни відбудувати свої міста та села, у чому нам допоможе весь світ.

Конспектувала Ольга Палій

Фото: 24 канал