Постачання F-16 та TAURUS, атаки дронів на росії та удари по енергетиці. Інтерв’ю з речником Повітряних сил Юрієм Ігнатом
Юрій Ігнат - про те, скільки ракет витрачає рф для ударів по Україні та коли нам дадуть винищувачі
Як змінилася робота української протиповітряної оборони, чи чекати ворожих обстрілів по енергетиці та взагалі, яка зброя є найбільш необхідною для ЗСУ. Про це “Інформатор” поговорив з полковником Збройних Сил України, речником Повітряних Сил Юрієм Ігнатом. В ексклюзивному інтерв'ю він наголошує, що результат та успіх сил оборони Залежить від кількості ракет та дронів.
— Хочу почати з такого питання. Бачимо щодня в новинах, що російська територія постійно потерпає від ураження дронів. Москва, Санкт-Петербург, нещодавно – Курськ. Скажіть, що відчуваєте, коли читаєте ці новини та чого очікувати далі українцям?
— Так, а що очікувати? Як-то кажуть, клин клином вибивають. Ворог нарощує кількість ударних БПЛА, є різні типи, і власне виробництво зокрема. Не лише “Шахеди”, в них є і “Ланцети”, зараз “Куби" з'явилися, є й інші дрони, кількість яких вони будуть нарощувати. Це значно дешевший спосіб наростити потенціал далекобійної високоточної зброї. Ті ж самі “Шахеди” вони зараз виготовляють на території своєї держави. І, вочевидь, будуть намагатись збільшувати процес і кількість цих дронів.
Те, що Україна вже робить, те, що отримує від партнерів, є дійсно проривним. Хоча хотілося б, звичайно, щоб це відбувалося швидше, таким чином ми швидше змогли б наростити цей потенціал. Важлива саме кількість. Ви бачите, що від кількості ракет та дронів залежить результат, успіх Сил оборони. Зрештою, в нас є “Байрактар”, “Лелека”, “Скаетон”, але сьогодні, скажімо так, різні БПЛА різних типів, чи то розвідувальний, чи то ударний, чи інші - сьогодні представлені у всіх силах оборони. Починаючи від прикордонників, Національної гвардії, закінчуючи Збройними Силами України. Війна вже давно перейшла на технологічний рівень і без допомоги літальних апаратів, комплексів важко сьогодні уявити собі сучасний бій.
— На вашу думку, чим відрізняються удари по енергосистемі України цього року від минулого року? Можливо, можете зробити якийсь прогноз на осінь, на зиму, чого, ймовірно, можна очікувати від противника?
— Ми прогнози не робимо. Наша справа – посилюватися і відбивати ворожі повітряні атаки. Можемо лише проводити певний аналіз і дивитися статистику. Тут статистика річ вперта, так. Ми бачимо, що в них було на початок осені минулого року, яка кількість ракет була випущена по Україні. З 11 вересня 2022 року по 9 березня понад тисячі ракет, понад тисячі дронів-камікадзе було запущено, понад 700 було збито і того, і того.
Сьогодні противник не має такого запасу ракет високоточних, далекобійних, про що свідчать дані Головного управління розвідки, яке оприлюднило наявну кількість ракет “Кинджал”, “Калібр”, 2 типи “Іскандерів” М та К, ну також Х-101, Х-555С. На сьогодні приблизна кількість наявних ракет - до 600. Вони за один удар використали нещодавно півсотні ракет, тобто умовно кажучи, півмісячну норму. Тому можна робити певні висновки, що все ж таки буде ставка більше робитись на ударні безпілотники, які ми бачимо щодня, щоночі атакують і Одещину, і інші регіони. Але удари ракетами теж слід очікувати, якщо вже говорити про якісь прогнози чи бачення, що буде робити ворог.
Критична інфраструктура завжди буде під прицілом ворога. Від критичної інфраструктури залежить життєдіяльність нашої держави - і цивільного населення, і військових. Очевидно, будуть бити об'єкти паливно-енергетичного сектору, зокрема, можливо, гідротехнічні споруди й так далі. Список у них є пріоритетний, тому будуть це робити. Вже до об'єктів критичної інфраструктури можна віднести й наш продовольчий сектор. Це і порти, зокрема, і наші зерносховища. Ви ж бачите, скільки атак по продовольчій індустрії завдав противник. Це теж один з таких варварських методів ведення війни, коли пам'ятаючи, що вони влаштували голодомори 1933 та інших років, і роблять зараз фактично те ж саме. Україна-то з голоду не помре. Ми ж розуміємо, що ми така хазяйновита нація, яка буде завжди з хлібом, буде завжди з продовольством. А от інші країни будуть потерпати від продовольчої кризи через агресію Росії.
— Прем'єр Шмигаль заявив про те, що росіяни вже почали атакувати критичну інфраструктуру України ще два тижні тому. Скажіть, чи згодні ви з цією оцінкою? Що можете сказати з цього приводу?
— Ми бачили удари по Кременчуцькому нафтопереробному заводу. Це теж об'єкт критичної інфраструктури, паливно-енергетичного сектору. Ми бачили атаку на західній частині нашої держави, це теж підстанція, електростанції, це те, що ворог атакував минулого року. Тому ми бачили заяву наших енергетиків, які теж сказали, що було через російський удар знеструмлено деякі населені пункти. Зараз ми вже маємо певний досвід працювати в таких кризових ситуаціях. Тому головне – готовність. Готовність і протиповітряної оборони, і енергетиків, а також і громадян. Громадяни повинні розуміти, що ризики залишаються. Чимало хто з людей придбав альтернативні методи забезпечення себе електроенергією. Ті ж самі акумулятори, ті ж самі системи, які дозволяють принаймні на якийсь час забезпечити себе електроенергією.
— Зараз активно обговорюється питання передачі Україні ракет ATACMS і Taurus. Байден нещодавно заявив про передачу "малої кількості ракет". Яке ще озброєння зараз гостро необхідне ЗСУ, крім цих ракет?
— Рано чи пізно ми отримаємо і Taurus, і ATACMS, це моє переконання, я думаю, що так воно і буде. Ми не повинні інформувати ворога, коли, саме, у якій кількості надійде та чи інша зброя. Тому ми бачимо різні заяви, можливо виникає плутанина інколи від офіційних джерел, інформації ЗМІ, але така необхідність. Головне, що процес йде.
І крилаті ракети, це те, що нам дуже потрібно. Це то, чого в нас не було на початку агресії. Тому що ми у свій час віддали росії ці ж самі ракети, якими сьогодні вони атакують. І те, що Росія почала завдавати по Україні тисячі ударів, зараз вона отримує те саме. У вигляді ударних дронів, і вигляді крилатих ракет, яких просто треба більше. Треба нарощувати роботу з нашими партнерами, зокрема, з Німеччиною, яка має ракету Taurus, яка має дещо більшу дальність, ніж Skalp та Srorm Shadow, а в нашому випадку дальність має значення.
Логістичні центри, які постачають ворогу пальне, стрільні матеріали, і озброєння, і пункти управління ворожі, які знаходяться на віддаленні – це все є тією ціллю, яка має бути уражена. І зауважимо, як уражена. Якщо їхні ракети попадають «точно в цель», як вони писали, коли в Умані зруйнували цілий під'їзд, чи інші цілі, то тут, як бачимо, по нещодавних ударах по штабу Чорноморського флоту та інших цілях, ми бачили, як б'є Skalp та Srorm Shadow по кораблях у бухті. Точно «в цель», але тут дійсно не по житлових будинках. У тому і відрізняється західне озброєння своєю гуманністю. Ми не шкодимо цивільному населенню. Від російської зброї, від їхніх керованих авіабомб, від їхніх ракет, часто гинуть мирні мешканці.
Бавовна у Криму
— Ви згадали про Чорноморський флот у Севастополі. Нещодавно ви говорили, що весь Крим нашпигований російськими системами ППО, але окупанти не можуть впоратися з іноземними ракетами. На вихідних у російських пабліках уже навіть були повідомлення про збиття ракети ATACMS. Яка, на вашу думку, кількість ракет необхідна Україні для знищення всіх цілей на півострові?
— Цілей багато на півострові. Лише летовищ там 5, які вони активно використовують. Є цілі російські, вони можуть переміщуватися. Зрозумієте, що береговий ракетний комплекс “Бастіон”, ракети “Онікс” - це рухомі платформи, які можуть переміщуватися з одної точки в другу. Є склади боєприпасів, є пункти управління з командним складом. Склади боєприпасів – це гарна ціль, щоб їх знищувати. Дуже багато цілей, які можна знищувати. Крим – немалий регіон. І противник може там десь переміщуватись, переховуватись і так далі.
Те, що вони збивають ATACMS, вони завжди випереджають (сміється). Так, вони знищують нашу авіацію вже 5 чи 6 разів підряд. Весь склад, що в нас був, вони вже в п'ятеро більше, ніж в нас було літаків до війни, знищили. Тому хай вони собі там у Фейсбуці «нищать все», що хочуть, там чи у своїх пропагандистських каналах. Нам треба дійсно дочекатися, коли ATACMS з'явиться вже в Україні. І тоді подивимось, як вони зможуть збивати балістику своїми “не имеющих аналогов” комплексами. Тому що ATACMS, як ми знаємо, ракета не крилата, а балістична. І такі ракети можуть збивати системи, такі як Patriot. Чи можуть це робити російські? Можливо, але наскільки це, який відсоток буде збиття, ну, це треба буде дивитися на практиці. Тут применшувати потужність російських комплексів ми не будемо, тому що ми теж такими комплексами воюємо, тільки ще радянськими. Просто в них є БУКи, ті самі вже модернізовані, з чим ми зараз воюємо. В них є С-300, в них є С-350, це модернізований С-300, той, що в нас є, також є С-400.
Так, Крим нашпигований російським ППО. Системи ТОР, системи Панцир, теж сучасні комплекси, які є у них в наявності. Але ми розуміємо, що західна зброя робилася технологічно, вона робилася з прицілом на майбутнє і таким чином противник не може збивати усі ракети, скажімо так. Не будемо теж казати, що вони не збивають. Ми бачили, відстежуємо їхні телеграм-канали, пабліки, ми бачимо уламки ракет, які вони демонструють, що всі ракети збиті та показують, ну якщо якусь там збили, ну можливо. Це ж крилата ракета, вона доступна до збиття, вона дозвукова. Комплекси можуть збивати, але ракети і Skalp та Srorm Shadow летять доволі-таки низько і є стійкими до засобів радіоелектронної боротьби, тому ворог не має можливості збивати так, як вони це пишуть у себе. А результати ми бачимо, якби усі збивали, то б не було таких гарних, як їх називають, бавовн на території Криму та інших територіях.
— На Вашу думку, можливо, пофантазуємо, коли все-таки Україна зможе отримати необхідні ракети? Чи можете дати прогноз?
— Це рішення має приймати уряд тої чи іншої держави відповідно до тих домовленостей, які є з українською владою, з українськими військовими, ми дуже очікуємо цього якомога швидше. Тому що кожне зволікання від наших партнерів, якщо воно пов'язане саме з політичним рішенням, призводить до втрати життів наших захисників, втрати життів мирних людей. Тому ми очікуємо якомога швидше не лише ракети, а і літаки, звичайно.
— Чи може українське ППО збивати ракети “Онікс”? Ви нещодавно в інтерв'ю натякали, що це можливо, розкажіть докладніше, як, на вашу думку, боротися з цим і як довго РФ зможе тероризувати Одесу і Південь України?
— Щоб збивати “Онікс”, треба мати засоби відповідні. Це раз. А які засоби? Тут треба дивитися, на якій висоті летить ракета. Потрібно, щоб були сприятливі умови для збиття “Онікс”. “Онікс” – це надзвукова ракета, яка летить з великою швидкістю і яка летить по різних траєкторіях польоту. Ракета підійматися до 10 тисяч метрів у висоту, летить на великій швидкості, тоді теоретично можна спробувати її збивати такими системами, як Petriot, скажімо.
Але коли ракета опуститься вниз до 10 метрів, буде летіти над водою, чим її тоді збивати? Тут треба розуміти, що ракета протикорабельна була створена для того, щоб вражати кораблі і об'єкти на береговій лінії. Частину дистанції – 600 км – вона може летіти зверху. Потім вона буде вже опускатись і летіти низько над водою. Тоді її і виявляти, і збивати вже надзвичайно важко. Є інші методи протидії, які використовують Сили оборони для того, щоб протистояти цим загрозам. Ми не будемо зараз їх деталізувати, але скажу вам так, що чимало “Оніксів” не долетіли до своїх цілей, тому що атакують вони передусім Миколаївську та Одеську області. Бачимо по морю, яка дистанція до областей, тому ті області і атакуються саме цими типами ракет.
Чекаємо на літаки
— Ви нещодавно повідомили, що процес навчання українських пілотів на F-16 набрав обертів і "дуже серйозно зрушив з місця". Розкажіть детально, що це означає?
— Я мав на увазі те, що чимало країн долучається до процесу підготовки не лише пілотів, а й іноземного персоналу, тому що виїхали і льотчики, і інженери, і інші фахівці. Виїхали в різні країни. Ми маємо і Велику Британію, і Данію, і інші країни. Ви бачите, як їздять військові делегації. Також і командувач Повітряних сил відвідав королівство Швеція, де є база підготовки пілотів шведських повітряних сил на Gripen. Вивчається і такий варіант, тому що треба розуміти, що мають бути і інші варіанти, не лише F-16. Gripen на другому місці по пріоритетності. F-16 тут безумовно це буде основний літак на Збройні повітряні сили. І зрушений процес в чому? Багато країн долучаються до авіаційної коаліції і надають нам свої майданчики для навчання персоналу, як льотчиків, так і інших.
Не лише військове керівництво, а й найвище державне керівництво, президент України, відвідує чимало країн, де веде серйозні переговори. Тема F-16 ніколи не зникає з порядку денного. Важливо мати майданчики для підготовки. Якщо є база в одній з країн, скажімо, це Данія, яка першою прийняла наших пілотів для перенавчання. Там є якісь там тренажери, кілька тренажерів, є кілька інструкторів. Перші пілоти туди поїхали, інші пілоти поїдуть, можливо, в іншу країну, тому що неможливо пропускати велику кількість пілотів через один центр. У найближчий час, який нам потрібно. Тому ті хвилі, наступні хвилі льотчиків будуть навчатись і в Сполучених Штатах. Де ще, як не там, найкраща база для підготовки льотчиків і найбільша база. Це інструктори, тренажери, навчальні літаки, тому що є літак одномісний – це бойовий літак, а навчальний, як так звана спарка, це де є льотчик і інструктор. І всі ці країни, вже Греція теж долучається, і інші, будуть навчати наш персонал і пілотів.
— Коли все-таки Україна може використати літаки, який у вас є прогноз для того, щоб F-16 з'явилися на фронті? Найоптимістичніший і найпесимістичніший прогноз?
— Дуже хочеться, звісно, побачити вже за кілька місяців, але процес непростий. Літак багатоцільовий – це авіаційний комплекс. Це комплекс, це не просто літак, який у Другу світову війну летить і стріляє з кулемета. Тут є чимало озброєння високоточного, технологічного, і треба його освоїти, треба навчитись воювати у складі підрозділу, взаємодії з органами управління і так далі. Треба це все освоїти і набути певних практичних навичок. І наші партнери дуже ретельно до цього будуть ставитись. Тобто щоб не ризикувати життям пілота і літаками, які для нас дуже безцінні, треба час.
От, власне, оптимістичні прогнози ми чуємо від наших самих пілотів, які хочуть якомога швидше повернутися і вступити в бій з окупантами, а вже найпесимістичніші можна відстежувати в різних заявах різних політиків з різних країн. Хтось каже, так, аж влітку 24-го, вже зразу у всіх настрій падає до низького рівня. Є оптимістичніші прогнози, там, допустим, хтось казав, до нового року вже з'являться. Потім, здається, колишній міністр оборони казав, ну, до березня. Так, голова МЗС ще інший прогноз сказав і так далі. Давайте просто дочекаємось тих сигналів, які надійдуть від перших пілотів, які першими поїхали. Головне, щоб перша партія пілотів відівчилася, отримала необхідні навички і з'явились перші літаки. А далі вже воно піде. Тут процес швидкості залежить від індивідуальної підготовки кожного льотчика. Якщо хтось швидше сприймає програму і буде готовий вже, хтось пізніше буде готовий.
Наші партнери американські, робили прогнози 4 місяці, коли тестували наших льотчиків на відповідних системах, на тренажерах в Сполучених Штатах Америки. Були два пілоти, ще минулого року, вони тестували і казали, що 4 місяці - такий прогноз. Хоча Повітряні сили казали про півроку. Тому чекаємо, що це буде швидше.
— У попередньому інтерв'ю ви нам говорили, що Україні потрібно щонайменше 128 винищувачів, щоб замінити старий авіапарк і отримати перевагу в небі. Наскільки реально, що Україні вдасться зробити це в осяжному майбутньому?
— Трішки неточно, тому що 128 – це умовна цифра, кількість чотирьох бригад тактичної авіації. Багато таких як F-16, можуть бути доповнені ще іншими літаками. Можливо, іншого типу, які вже мають два двигуни, скажімо, тобто, які мають більше радіус застосування. Це вже буде перспективна модель Повітряних сил у мирний час.
Ми не прив'язуємося до цифри 128, ми отримаємо одну кількість, потім другу і вже будемо воювати. Завоювати перевагу в повітрі на окупованих територіях можна і значно меншою кількістю літаків, але ніхто не буде підіймати 128 літаків пускати їх бій. Це ж не Друга світова війна.
Зараз росіяни теж атакують нашу державу невеликою кількістю, працюють авіаційними підрозділами, ескадрильями, ланками, парами і так далі. Зараз нема потреб підіймати авіацію в такій великій кількості. Авіація буде розосереджена в тих 128 плюс інші, плюс транспортна авіація, буде розосереджена по території України, будуть забезпечувати на різних ділянках повітряне винищувальне прикриття з повітря. Тобто літаки стануть частиною системи протиповітряної оборони. Уся радянська техніка буде вивільнятися, іти десь в сторону, і будуть на її місце приходити ті ж самі F-ки. У перспективі - F-16 теж є різних модифікацій. Нам потрібно розуміти, що або ж ми будемо їх модернізувати до тих версій, які сьогодні є найсучасніші, або ж робити, як і інші країни, ми теж хочемо F-35. Ми хочемо Gripen тих крайніх модифікацій. Тому Україна, звичайно, має перемогти у протистоянні, зокрема, в повітряному, а далі розраховувати на те, що буде мати найкращі одиниці озброєння, відповідно, знаходячись в євроатлантичній спільноті, в НАТО і так далі.
— ЗМІ повідомляли, що українські пілоти навчаються не лише на F-16, а й на інших літаках. Чи можливо, що Україна отримує ще інший вид залізних птахів?
— Командувач під час візиту в Королівстві Швеція був запрошений на підприємство, де виготовляють літаки. Ознайомився з базою, ну і прийняв рішення залишити кількох фахівців, саме льотчиків, для вивчення питання, скільки знадобиться часу, скажімо, пілотам для того, щоб освоїти той самий Gripen, які можливості літака, як він може стати до строю Повітряних сил. Загальні питання плюс технічні питання. Зараз фахівці знаходяться ще там. І будуть рішення якісь прийматися, можливо, але ж по F-16 ми вже маємо рішення країн авіаційної коаліції, Сполучених Штатів Америки. По Gripen поки що там рішення такого немає. Питання вивчаються і це вже рівень, відповідно, державний, політичний. Яке буде прийняти рішення – будемо його виконувати.
Чому не можна знімати роботу ППО
— Ми пам'ятаємо скандал 10 вересня, коли Reuters фотографував роботу ППО в Києві і опублікували ці кадри. Тоді ви заявляли, що потрібно, щоб відповідні служби провели перевірку. Скажіть, чи була вона проведена, якщо вам відомо, і які її результати?
— Ну, ви маєте звернутися до відповідних служб і спитати в них. Робота повітряних сил, і мене як офіційної особи, яка представляє, ми відповідаємо за питання, що відбувається, що збиваємо. Ну, можу відповідати вам на ці питання, що стосується Повітряних сил. Все, що знімається, все, що викладається, повинні фіксувати відповідні служби. Якщо є порушення, то потрібно реагувати відповідно. Наше завдання ще просити людей. Ми можемо попросити людей, телеграм-канали і так далі. Сказати, що, шановні, так сі не роблять.
— Чому запитую, тому що колеги, журналісти нарікають, що де б не були «прильоти» чи падали уламки збитих ворожих цілей, завжди ці фото є в Reuters. Тому цікаво, що можна фотографувати і публікувати, а що не можна, тому що начебто тут якісь подвійні стандарти…
— Я бачив ті фотографії, там були місця пусків. Звичайно... Фотографувати роботу протиповітряної оборони не можна, нікому не рекомендується! Звичайно щось буде виходити. Ви ж бачите, зараз в кожної дитини є телефон. Воно завжди може десь вилізти. І тому, щоб якомога менше цього вилізало, зокрема і від ЗМІ такого топового видання, ми звертаємось і будемо звертатися до свідомості громадян, до свідомості журналістів, до їхньої громадської позиції. Краще цього не робити.
Звичайно, хочеться показати, похвалити наше ППО, але якщо це робити, то треба це робити якось виважено. Ми теж публікуємо роботу ППО у себе на телеграм-каналі. От командувач повітряних сил теж надає фото. Треба людям показувати, але воно має бути якось верифіковано. Що найнебезпечніше? Це те, що показати звідки йдуть пуски. Якби вони (Reuters – ред.) показали в небі розрив, ніхто б нічого особливо і не міг сказати. Але якщо видно, звідки відбувається саме інверсійний слід ракети, то відповідно виникають питання, що саме позиція показана.
Ну тому, власне, треба дуже виважено і чітко це все робити. Так само як і телеграм-канали, які публікували раніше системи віраж-планшет. Ми ж теж зверталися, і все, звернулися, і телеграм-канали нас почули. І, в принципі, вже не деталізують інформацію. Ну, ті, що моніторингові, ви ж розумієте. Уже не деталізують перебування ракети чи дрона ворожого, в тому чи іншому місці. Ми лише показуємо зараз на каналі Повітряних сил напрямок руху. Тобто вказуємо в текстовому варіанті, що, наприклад, Одеса – в укриття, Кременчук – в укриття, що у вашому напрямку ракета. Говоримо про напрямок. А те, де перебуває дрон чи ракета, детально розповідати не можна, бо це дає ворогу інформування.
Дарина Глущенко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.
