Павло Барбул: "Нова структура Укроборонпрому не гарантує ефективності"

Екс-директор Спецтехноекспорту Павло Барбул вважає реформу Укроборонпрому у нинішньому виконанні недостатньо ефективною. Чи так це? Що зазначено в Законі та які помилки можуть звести нанівець усі спроби реформувати оборонну промисловість України?

Наприкінці 2021 року Кабінет міністрів затвердив порядок реорганізації держконцерну в акціонерне товариство. Відповідний закон "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" президент підписав восени. А розробка самої ідеї зовсім триває кілька років.

З одного боку, реформування галузі життєво необхідне. У прямому значенні слова. Коли держконцерн ОПК у воєнний час не здатний виробляти боєприпаси та забезпечувати армію озброєнням – це інвестиція у поразку.

А Держконцерн таки не здатний забезпечити виробництво та постачання озброєння для армії повною мірою. Чому? І тому є дві причини. По-перше, структура самої галузі не має достатньої гнучкості, щоб швидко обробляти замовлення. По-друге, Сама держава не поспішає нарощувати держзакупівлі, скорочуючи фінансування, і структура тих замовлень, які є, постійно змінюється. А значить, підприємства не можуть виконувати їх на потрібному рівні.

“Висока прибутковість та глибокий занепад – це нонсенс”, – Павло Барбул

Незважаючи на це, за результатами 2021 року обсяг виробництва зріс більш ніж на 20% порівняно з 2020-м. Приблизно на 6,4 млрд. гривень. Надходження від експорту підприємств Концерну перевищили 1 млрд. доларів. І це найвищий показник за останні 8 років.

“Я завжди виступав за оцінку ефективності виключно у цифрах та контрактах. Але раптовий сплеск активності концерну, принаймні на папері, викликає питання – якщо все так добре, навіщо це міняти? – прокоментував Павло Барбул.

Барбул Павло Олексійович – екс-директор ДП “Спецтехноекспорт”, екс-директор департаменту з управління активами ДК “Укроборонпром”.

Восьмий рік поспіль Україна не може закрити військове питання на Донбасі. Дається взнаки регулярний дефіцит озброєння. Запит на військову допомогу став стратегічним за нинішніх обставин. Якщо згадати жовтень, безпілотні системи Байрактар ​​викликали справжнє захоплення всіх – армії, чиновників, журналістів, які розсипали подяки турецькому виробникові.

А українські БПЛ "Горлиця-2" раптом стали нікому не потрібні. Не потрібні Фурія, не потрібні інші українські проекти. І якщо Держконцерн такий успішний і нарощує показники виробництва та експорту, то що не так із оснащенням української армії.

Потрібно тверезо оцінювати ті показники та заяви, які мають відношення до Держконцерну. Вочевидь, що приріст обсягів виробництва та експорту може означати лише, що за звітний період зробили трохи більше ніж за попередній. Не більше, – додав Павло Барбул, – проте це не говорить про ефективне використання виробничого потенціалу в цілому”.

Тоді чому підприємства оборонно-промислового комплексу одночасно показують високу прибутковість і перебувають у глибокому занепаді? Вочевидь, що ключова проблема – це корупція. Жоден з керівників Укроборонпрому не зміг вирішити це завдання. Нинішній глава Юрій Гусєв, озброївшись ідеєю реформи, пообіцяв ліквідувати концерн як корупційну структуру. Але слід зазначити, що відповідний Закон взагалі не передбачає жодної ліквідації. Концерн просто змінить зовнішній вигляд. А що робити зі змістом?

Форма власності не вирішує проблему корупції. Якщо менеджмент залишається тим самим, то будь-які зміни не мають жодного значення.

У реорганізацію закладені корупційні ризики

. Реформа – це складні зміни на всіх рівнях. Відповідно до порядку, який затвердив Кабінет Міністрів, реорганізація на першому етапі має містити певну підготовку до цього процесу, необхідно провести аудит стану Держконцерну.

За логікою речей, щоб унеможливити порушення, курирувати процес має незалежна експертна група, яка не має персонального інтересу. Якщо в організації проблемним місцем є корупція, то звіряти баланси та давати оцінку стану бізнесу повинні люди, які не мають прямого відношення до цього. Насправді все відбувається зовсім інакше.

Кабінет Міністрів прийняв постанову №1594-р із додатками про склад двох комісій:

• комісія із припинення Державного концерну
• інвентаризаційна комісія Державного концерну

Першу – очолив гендиректор ЦК. Також до складу увійшли представники від Мінстратегпрому, Міністерства економіки та Фонду держмайна.

Друга, яка має провести інвентаризацію, геть-чисто складається з діючих співробітників – від Глави ДК до головного бухгалтера.

“Уявляєте, що означає оптимізація ОПК? 137 підприємств "Укроборонпрому" необхідно піддати повній трансформації. 21 – знаходиться на окупованих територіях. Значна частина – у жалюгідному стані, – прокоментував Павло Олексійович Барбул. – На балансі значиться величезна кількість власності, якої потрібно позбавлятися. В хорошому сенсі. Закон передбачає, що всі кошти, які будуть отримані від реалізації надлишкового майна, будуть спрямовані на потреби підприємств, яким воно належало, та не можуть бути виведені із галузі”, – додав екс-директор “Спецтехноекспорт”.

“Інвентаризацію проводить спеціальна комісія. Це чергова системна помилка, коли її очолює чинний голова Концерну, і вона складається виключно із працівників держконцерну. Не маю персональних претензій до Гусєва. Але він у цій історії обличчя ангажоване. І за всіма законами логіки не може бути людиною, яка неупереджено зможе оцінити ситуацію. Усі інші учасники комісії – підлеглі голови ЦК. Це є прямі корупційні ризики. Адже хто може перешкодити провести інвентаризацію на власний розсуд? Ніхто,” – сказав Павло Барбул.

Таке становище автоматично накладає нові ризики ще більших викрадень. Це не факт, але це ймовірність у високій частці. Підприємства, що входять до складу Держконцерну, можуть розпрощатися з власністю, яку комісія вважатиме надмірною. І орган, до якого входять "свій бухгалтер" та "свій директор" абсолютно не сприяє прозорості.

Такі сценарії Закон про реорганізацію і постанови Кабміну не виключають. А мали б. Інакше про яку ефективну реформу в ОПК ми говоримо?

Назвав невирішені проблеми Укроборонпрому та ОПК

Наразі підприємствами оборонно-промислового комплексу управляє ДК “Укроборонпром”, Мінекономіки, Міноборони, Міністерство науки, Державне космічне агентство та інші суб'єкти управління. І ключова проблема, вважає Павло Барбул, полягає у повній неузгодженості стратегічних цілей, які ставить перед собою кожен такий окремий суб'єкт.

Укроборонпром прагне підвищити прибуток. Це його завдання як державного концерну. Міністерство оборони є ключовим замовником. Його завдання – заощадити бюджетні кошти на закупівлі.

Такі протиріччя виключають розвиток галузі у перспективі. І якщо змінити форму власності на акціонерне товариство, це ніяк не змінить підходи і не синхронізує завдання ключових гравців ОПК.

Виходить, що реформа не спрямована на розвиток. Тому що не вирішує низку фундаментальних проблем. Акціонерне товариство не вплине на:

• відсутність інвестицій у галузі. З одного боку, можливість приватизації має збільшити рівень інвестицій. Але приватні компанії оборонно-промислового комплексу є прикладом успішних інвестиційних кейсів. Галузь зарегульована. Маркетингові стратегії та плани є обов'язковими для узгодження з вищими інстанціями. Немає можливості встановлювати справедливу вартість. Отже, немає можливості ефективно конкурувати. Такий ринок інвестору не буде цікавим на стільки, як міг би. Тому інвестицій у виробництво як не було, так і не буде;
• несистемне фінансування – щорічно показник виконання державного оборонного замовлення знижується. Мінекономіки змінює структуру закупівель до 20 разів на рік. Звідси регулярний дефіцит озброєнь та відсутність внутрішніх замовлень у оборонній промисловості;
• Закон про оборонні закупівлі ліквідував інститут державного оборонного замовлення. Наразі діють плани закупівель. Щоб ця система запрацювала, необхідно розробляти серію підзаконних актів, які відрегулюють процедуру. Їх немає і коли будуть невідомо;
• система експортного контролю забирає можливості співпрацювати із третіми країнами. Щоб отримати дозвіл на експорт продукції, потрібно погодити це питання з СБУ, ГУР, СЗР, МЗС, МОУ, ДСЕК. Багаторівнева система узгодження по-перше, зводить нанівець експортний потенціал, по-друге, створює підмогу для тієї ж корупції, тому що якщо немає можливості пройти всі інстанції природним шляхом, виникає потреба “домовитися”;

“Реорганізація не вирішить цих проблем. Буде це Держконцерн чи акціонерне товариство, підприємства оборонно-промислового комплексу продовжать свою діяльність абсолютно у тому ж недосконалому середовищі. Тому необхідно паралельно займатися системними завданнями. Трансформувати умови, за яких можливий розвиток бізнесу, експорту продукції військово-промислового комплексу, – підсумував Павло Барбул.