Мирні плани (не) на будь-який смак: чому їх обговорюють зараз і як з цим повʼязана мобілізація

Останнім часом в ЗМІ все частіше можна зустріти згадки про різноманітні "мирні плани" низки держав стосовно завершення повномасштабної війни між Україною та РФ. Видання деякий час тому писали про "китайський" план, згодом було оприлюднено "турецький" та так званий "німецький". Усі ці розписані стратегії відрізняються від Формули миру, ініційованої президентом Володимиром Зеленським.

Головна відмінність - відсутність в цих пропозиціях головної офіційної мети Києва, а саме виходу на кордони 1991 року. Своєю чергою на Банковій стверджують, що беруть до уваги лише свій план, відкидаючи можливість будь-яких поступок державі-агресору. Інформатор розібрався, чому почастішали згадки про мирні ініціативи іноземних держав стосовно України.

Які мирні плани обговорюють у світі

Почнемо з того, що саме пропонують запропоновані різними країнами сценарії. Наприклад, до китайського увійшло 12 досить абстрактних пунктів. Хоч там і міститься заклик "підтримувати територіальну цілісність" усіх країн, однак згадок про те, що окупантам треба забратися геть з української землі, там немає.

Також у Пекіні закликають Київ та Москву припинити військові дії та повернутися до перемовин. Виглядає цей китайський план досить зручним для Росії, оскільки там навіть є пропозиція відмовитися від політики "односторонніх санкцій". Водночас ніякої відповідальності за воєнні злочини Кремль, згідно з ідеями КНР, нести не має. Зазначимо, що план був оприлюднений МЗС Китаю ще у лютому 2023-го. І Москва в обличчі голови МЗС РФ Сергія Лаврова нещодавно підтримала ідеї свого партнера.

У квітні ж цього року російське опозиційне медіа "Новая газета" оприлюднило, як стверджують самі журналісти, "турецький мирний план". Президент Туреччини Реджеп Ердоган вже нібито передав його як українській стороні, так і російській. Цей план передбачає припинення вогню по всій лінії фронту (тобто захоплені території, на думку Анкари, мають залишитися під контролем Кремля), гарантії нейтрального статусу України до 2040 року.

Крім цього до 2040-го Туреччина пропонує провести референдум на окупованих територіях стосовно того, у складі якої держави вони залишатимуться. Для України в цьому плані лише один відверто позитивний момент - Росія не має права перешкоджати Україні щодо вступу до ЄС. Правдивість цього плану не було підтверджено. Однак радник глави Офісу президента Михайло Подоляк уже його відкинув.

Перед цим в західних ЗМІ обговорювався так званий "німецький" варіант закінчення війни. Цей "винахід" теж не обіцяє Україні великих преференцій. План пропонує зупинити бойові дії по лінії фронту, після чого прийняти неокуповані території України до НАТО. Італійське видання La Repubblica стверджує, що такий сценарій неофіційно обговорюють в Альянсі.

Цей план хоч і не був вигаданий саме в Німеччині (принаймні, згадок про це немає), однак він був названий "німецьким" через подібний сценарій з минулого. Після Другої світової війни Німеччина, що капітулювала, була поділена схожим чином, коли західна Німеччина вступила до НАТО, а східна - до організації Варшавського договору. І таке становище зберігалося до 1990 року, допоки не була зруйнована Берлінська стіна. Однак варто памʼятати, що в тому випадку саме ФРН була агресором і таке розділення було покаранням. Тож аналогія з Україною є некоректною.

Хай там як, вже 15-16 червня у Швейцарії відбудеться Глобальний саміт миру, присвячений війні в Україні. На подію будуть запрошені близько 100 держав. Під час заходу учасники обговорять, зокрема, Формулу миру Зеленського, що передбачає вихід російських окупантів з усіх українських територій. Очікується, що за підсумками саміту сторони погодять спільну концепцію завершення війни.

Водночас зберігається інтрига стосовно того, чи візьме участь у швейцарському саміті Китай. Його участь дала б потужний сигнал Росії, який можна було б трактувати як заклик готуватися "згорнути" агресію проти України. Однак зараз Пекін наполягає на участі у саміті й Москви, від чого ворог сам вже і відмовлявся. Також Пекін може представити на перемовинах свій вище згаданий план, що точно не сприятиме прогресу у досягненні миру.

Мирні плани: чому саме зараз

З усім тим, ситуація на полі бою наразі не виглядає таким чином, щоб Росія погодилась просто покинути захоплені землі. США вже пів року затримує військову допомогу Україні, а президент Зеленський вже прямо каже, що без неї держава програє у війні. Загарбники готуються до весінньо-літнього масштабного наступу. І людей у ворожої армії ще достатньо, щоб продовжувати тероризувати та захоплювати наші міста і села.

У той самий час в Україні вже відчувається дефіцит людей у війську. На третьому році війни суспільство обʼєктивно втомилось від постійних військових дій. Чим далі вони тривають, тим більше зменшується кількість охочих мобілізуватися. Цьому не сприяє і поведінка деяких небідних ухилянтів, які хизуються розкішним життям за кордоном і через це стають героями скандалів та дратують українців.

Заради підсилення війська новими людьми Верховна Рада таки ухвалила багатостраждальний законопроєкт про мобілізацію. Процес прийняття урядової ініціативи затягнувся на місяці. Ймовірно, нардепи, керуючись настроями своїх виборців, не дуже поспішали втрачати рейтинги через непопулярні рішення. Однак їх все одно довелось ухвалити. Законопроєкт вже підписав і президент Зеленський. 

Чи зробить цей закон процес мобілізації більш жорстким (а в умовах великої війни - більш ефективним) наразі сказати важко. Для того, щоб працювали окремі норми, такі як супроводження ухилянтів до ТЦК, чи обмеження у праві користування авто, держава має перетворитися на репресивну, поліцейську машину. Чого і раніше не спостерігалось. А зараз в цьому плані ситуація суттєво не змінилась. Однак такі обставини не сприяють перемозі та звільненню всіх територій.

Напевно, на тлі суспільної втоми й не сильно активного поповнення війська почались обговорення різноманітних планів завершення війни. Однак проблема полягає в тому, що хоч багато мирних ініціатив й існує, однак мирного рішення наразі немає. І на це одразу декілька причин.

По-перше, Росія не може завершити війну, тому що за такого сценарію вона зіткнеться з проблемами. Наприклад - з падінням ВВП. Зараз цей показник у держави-агресора зростає через ціни на нафту та оборонні замовлення. Однак "чорне золото", у разі врегулювання конфліктів на Ближньому Сході, дорожчати перестане. А за відсутності війни оборонні замовлення точно впадуть. Саме тому Росія має намір продовжувати війну. Ця обставина також може вказувати на те, що, у разі повного розгрому України, Росія піде далі на Європу.

По-друге, Захід наразі неготовий посилювати конфронтацію з Росією через власні проблеми. Показовими є заяви, наприклад, міністра оборони США Ллойда Остіна щодо неприпустимості атак на російські НПЗ з боку України. З цих слів випливає, що для Вашингтону ціни на бензин в цьому сенсі мають більше значення, ніж ефективна діяльність Сил оборони у ворожому тилу.

Ще один приклад - забезпечення України протиповітряною обороною, яка необхідна нам як ніколи в умовах гострого дефіциту техніки та ракет. Київ просить у західних партнерів передати хоча б 7 систем Patriot. Наразі відомо, що вдалось домовитись лише за одну. І чи прибула вона вже до України ніхто не знає. З цього випливає, що мирні плани за участі РФ неможливі, бо ворог в них насправді не зацікавлений. А мирного врегулювання без РФ вже не розглядають наші західні партнери.

10 квітня 2024 року німецьке видання Bild оприлюднило інтервʼю з президентом Зеленським. Глава держави заявив, що головна мета України полягає у поверненні "всіх наших територій". Після цього він додав: "Не кажу, що всю територію (ми повернемо) зі зброєю (...) Це довгий шлях". Складно сказати, чи є ці слова натяком на те, що Київ, хоч і непублічно, розглядає можливість припинення/замороження бойових дій. Однак багато чого вирішиться вже цього року - після російського наступу, мирної конференції у Швейцарії та виборів у США.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.