Мін'юст пояснив, як протидіяти віковій дискримінації
Відомство назвало ознаки ейджизму та алгоритм дій для тих, хто з ним зіткнувся.
Відмова у працевлаштуванні через "надто молодий" чи "надто старший" вік, зневажливі жарти про роки або автоматична відмова в послузі без розгляду конкретної ситуації - усе це ознаки дискримінації за віком, або ейджизму. Про це йдеться у роз'ясненні Міністерства юстиції, де відомство детально описало, як розпізнати ейджизм і куди звертатися, якщо людина з ним зіткнулася. У відомстві наголошують, що з проблемою стикаються не лише люди старшого віку, а й молодь, якій відмовляють через брак досвіду попри належну освіту та кваліфікацію. Закон забороняє обмежувати права людини за віковою ознакою, якщо таке обмеження не має об'єктивно обґрунтованої мети. Міністерство пояснило, які саме ситуації вважаються дискримінаційними і як діяти, щоб захистити свої права.
У роз'ясненні на сайті Міністерства юстиції зазначено, що дискримінація за віком може бути прямою або непрямою. Пряма дискримінація виникає, коли з людиною через її вік поводяться менш сприятливо, ніж з іншими в аналогічній ситуації. Непряма дискримінація може бути прихована за нібито нейтральною вимогою. Наприклад, участь у професійній програмі обмежують для тих, хто закінчив навчання понад п'ять років тому, що фактично ставить людей старшого віку у невигідне становище без об'єктивного обґрунтування.
У Мін'юсті перелічили конкретні прояви вікової дискримінації, з якими можуть стикатися українці:
- відмова у прийнятті на роботу через "надто молодий" або "надто старший" вік;
- необґрунтовані вікові обмеження у тексті вакансії;
- нижча оплата праці, відмова у підвищенні чи навчанні через вік;
- звільнення працівника лише через досягнення пенсійного віку;
- зневажливі висловлювання та систематичні жарти про вік;
- безпідставне обмеження доступу до освітніх, медичних, банківських послуг;
- автоматична відмова у послузі без оцінки індивідуальних обставин людини.
Водночас у відомстві уточнили, що не кожна відмінність за віком є порушенням закону. Вікові вимоги можуть бути правомірними, якщо вони мають законну мету, об'єктивно виправдані та справді необхідні. Самого пояснення "у нас такі правила" для цього недостатньо. Також у Мін'юсті нагадали, що стаття 2-1 Кодексу законів про працю прямо забороняє дискримінацію за віком у сфері праці - це стосується добору працівників, оплати, навчання та звільнення. Окремо відомство звернуло увагу на норми закону "Про рекламу", який забороняє зазначати вимоги щодо віку кандидатів у оголошеннях про вакансії, якщо це прямо не передбачено законодавством, а за порушення рекламодавцю загрожує штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.
Як діяти, якщо зіткнулися з ейджизмом
У Мін'юсті пояснили, що насамперед варто зафіксувати обставини порушення. Для цього радять зберегти:
- оголошення або вакансію з віковим обмеженням;
- скриншоти сторінок і листування;
- електронні листи та повідомлення;
- документи, накази й відповіді установи чи роботодавця;
- аудіо- або відеозаписи, якщо їх зроблено без порушення закону;
- контакти людей, які були свідками ситуації.
У відомстві порадили також детально записати перебіг подій - дату, місце, імена учасників та точні висловлювання, оскільки такий опис виглядає переконливішим за загальне твердження про несправедливе ставлення. Крім того, варто письмово попросити роботодавця чи установу назвати причини відмови та критерії ухваленого рішення, а відповідь на запит краще отримати у формі, яку можна підтвердити. У Мін'юсті зауважили, що людині не обов'язково мати документ із прямим формулюванням про відмову через вік - достатньо сукупності фактів, які свідчать про дискримінаційне ставлення.
Куди звертатися зі скаргою:
- до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини — зі скаргою на дискримінацію;
- до Державної служби України з питань праці — якщо порушення стосується трудових відносин;
- до відповідного державного органу або органу місцевого самоврядування — якщо рішення ухвалила установа, підприємство чи посадова особа у сфері його компетенції;
- до системи безоплатної правничої допомоги — для консультації, підготовки звернення або з’ясування можливості представництва інтересів;
- до суду — для оскарження дискримінаційного рішення та захисту порушених прав.
Чого можна вимагати в суді
Залежно від характеру порушення людина може просити суд:
- визнати рішення, дію або бездіяльність дискримінаційними;
- припинити порушення;
- скасувати незаконне рішення;
- поновити порушене право;
- відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.
Якщо порушення сталося на робочому місці, у Мін'юсті радять подати письмову заяву керівнику, кадровому підрозділу, профспілці або уповноваженій особі з питань запобігання дискримінації. У заяві важливо зазначити, коли і за яких обставин сталося порушення, аби створити формальну підставу для розгляду ситуації всередині організації.
Раніше Інформатор повідомляв, що Мін'юст пояснив, хто може бути позбавлений права на спадщину навіть за наявності формальних підстав для спадкування - йдеться про випадки замаху на життя спадкодавця чи ухилення від допомоги немічному родичу. Також ми писали, що Мін'юст пояснив різницю між самозахистом і необхідною обороною, а також іншими юридичними поняттями, які українці часто плутають між собою. Крім того, Інформатор писав, що Мін'юст пояснив, для чого потрібен Реєстр атестованих судових експертів і як перевірити кваліфікацію фахівця перед зверненням по експертизу.
Слідкуйте за нами у Telegram
