Мін'юст розповів, що робити, якщо дитина потерпає від насильства вдома, та куди звертатися.
Міністерство юстиції роз'яснило, коли оточуючі зобов'язані реагувати на насильство над дитиною в сім'ї та куди повідомляти про небезпеку. Домашнє насильство над дітьми може проявлятися фізично, психологічно, економічно чи сексуально, і для звернення до поліції чи служби у справах дітей не потрібно чекати повторення випадку. Про це йдеться у роз'ясненні відомства, оприлюдненому 5 жовтня. У міністерстві наголосили, що завдання свідків - не самостійно збирати докази, а невідкладно повідомити про небезпеку уповноважені органи. Також пояснили, хто має захищати дитину, якщо кривдником є один із батьків.
У Міністерстві юстиції зазначили, що право батьків обирати методи виховання має законодавчі межі. Частина сьома статті 150 Сімейного кодексу України забороняє фізичні покарання дитини та інші покарання, які принижують її гідність, а ляпаси, стусани, штовхання чи щипання вважаються проявами фізичного насильства, навіть якщо немає видимих ушкоджень.
У відомстві пояснили, які форми насильства над дитиною існують:
У міністерстві підкреслили, що повідомляти про насильство потрібно вже після першого випадку, адже систематичність є ознакою окремого кримінального правопорушення за статтею 126-1 Кримінального кодексу. Дитина, яка стала свідком домашнього насильства, також вважається постраждалою, і під час звернення до поліції важливо попросити зафіксувати цю обставину.
У Мін'юсті розписали алгоритм дій для тих, хто дізнався про насильство над дитиною:
У міністерстві наголосили, що публікації з іменем, фото чи подробицями пережитого дитиною можуть завдати додаткової шкоди. Стаття 10 Закону України "Про охорону дитинства" забороняє без згоди законного представника розголошувати чи публікувати інформацію про дитину, яка може заподіяти їй шкоду.
Якщо насильство вчиняє один із батьків, той із них, хто не є кривдником, може звернутися по захист дитини самостійно. Коли ж кривдниками є обоє батьків або законні представники ухиляються від захисту прав дитини, питання надання допомоги вирішує орган опіки та піклування.
Мін'юст окремо зауважив, що відсутність матеріального достатку в родині сама по собі не є ознакою насильства - така сім'я радше потребує соціальної підтримки, а не втручання правоохоронців. Водночас будь-яка підозра на фізичну, психологічну, економічну чи сексуальну шкоду дитині є достатньою підставою для звернення.
У Мін'юсті перелічили контакти, куди можна звернутися у разі підозри на насильство над дитиною:
Раніше Інформатор повідомляв, що існують чотири основні види домашнього насильства - психологічне, фізичне, економічне та сексуальне, і розповідав, куди звертатися постраждалим: від поліції за номером 102 до гарячої лінії 15-47 та дитячої лінії 0 800 500 225.
Також ми писали, що практична психологиня Юлія Ворман пояснила, куди звертатися по допомогу в разі проявів насильства - до поліції, на гарячі лінії, у денні центри соціально-психологічної допомоги чи до центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Крім того, Інформатор писав, що в МВС склали просту тест-анкету, яка допомагає розпізнати насильство в сім'ї та відрізнити його від звичайного конфлікту.