Мені не було страшно, була якась впевненість. Що говорила Ніна Матвієнко про війну та культурне майбутнє України
Світ очима Ніни Матвієнко
8 жовтня 2023 року померла легендарна українська співачка Ніна Матвієнко. Життєвий шлях Ніни Митрофанівни, її погляди, світогляд викликали захоплення не лише у людей її покоління, а й у молодих українців. Вона у зрілому віці стала консерватором у доброму значенні слова і вже не повертала з обраного шляху. Тому що вважала його єдиним правильним. Нижче наведено фрагменти з її інтерв'ю: 2009 та 2022 років. Їх поєднує одна риса: подолання життєвих перешкод та безмежна віра у людей. Іншими словами – все буде добре, але треба буде докласти до цього чимало зусиль.
Фрагмент інтерв'ю 2009 року
Що необхідно зробити в державі, аби відродити українську пісню, щоб вона звучала з екранів телевізорів, на радіо?
«Риба псується з голови. Все залежить від того, як до цього ставиться держава. Вона повинна бути головою цього життя – батьком і матір'ю. На жаль, ми постійно живемо у якихось перипетіях до цієї влади. Ми живемо одним життям, а влада – іншим, йде тільки до збагачення. Влада дуже багато говорить, такої говорильні світ не бачив, ми такого ніколи не чули...».
Як це зробити, коли на українському телебаченні практично не звучить українська пісня, за все треба платити?
«Вся зацікавленість залежить від власника каналу. У нас жоден власник каналу не любить української пісні, навіть гроші не поможуть, ну один раз ти там прозвучиш, і що з того? Треба знову давати, це не є системним, національне має йти безкоштовно всюди. Має бути така політика».
Якщо говорити про музичні конкурси: ви були членом журі багатьох із них. Чи можуть вони зараз бути стартом для молодого виконавця?
«Можуть бути, а можуть і не бути, багато зараз залежить від продюсера. Таке життя. Але я знаю, що продюсери стають багатші, ніж самі співаки».
Фрагмент інтерв'ю 2022 року
Як і де вас застало 24 лютого?
«Я була в дорозі. Знала, що буде війна, тому 23-го ми виїхали. Зранку 24-го я була в Красній Слобідці Обухівського району. Діти потім виїхали на Західну Україну, в Яремче, а я лишилася. У моєї подруги Галини є величезний будинок, мов корабель, і стоїть він на горбі. Ми бачили, як літали і наші літаки, і російські. Бігали ховатися у льох».
Хто тоді вас підтримував? Завдяки чому ви трималися?
«Дух. Дух, що тіло рве до бою. В українців є така риса – коли найважче, ми мужніємо, збираємося докупи і не панікуємо. В паніці багато шкоди робиться».
10 жовтня 2022 року ви святкували свій День народження. У цей день по Україні, включно з Києвом, у якому ви живете, було випущено 83 ракети. Як ви пережили цей день?
«Звичайно, я в цей день не святкувала День народження. Хай воно буде десь у паспорті, а святкую я завжди 13 жовтня, перед Покровою, оскільки мама так сказала. У 1947 році за тих, хто народився 10-го, видавали крупу манну, через це мене мама так і записала. А так я народилася 13-го. Тоді теж були важкі часи – два роки після війни. Все ще стогнало від пожеж і від крові. Я народилася малесенькою – два кілограми й сто грамів. Завжди кажу, що мала ворона, а рот великий».
Що змінилося в вас самих з початку війни? Чи було спочатку страшно?
«Ні, мені не було страшно. Була якась впевненість. Не знаю в чому і як пояснити це. Через війну я стала врівноваженою і радикальною. Неначе у клубок якийсь зібралися, в цятку. Але щойно якусь перемогу по телебаченню показують – сльози щастя виступають».
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте у нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.
