STRUM пробирає тіло, я - там, ти - тут. А в KLAVDIA PETRIVNA та PROBASS ∆ HARDI - один маршрут у цій колаборації. Кліп-нагадування про те, що справжня іскра стається лише тоді, коли ми знаходимо шлях крізь цифрові перепони до живих почуттів.
Ніщо не нове під місяцем (Н. М. Карамзін)
Найсвітліша республіка Венеція – маленька, але горда й амбітна держава, що існувала на території сучасної Італії із 697 по 1797 роки.
Протягом століть вона була головною морською транспортною артерією континенту, до її порту заходили численні торговельні судна, не дивно, що на територію республіки постійно завозили якісь хвороби.
Як же боролася Найсвітліша республіка з цими напастями?
1. На прохання дожів Венеції лікарі з Падуанського університету розробили 2 документи: «Атестат здоров'я» для громадян, які пересуваються по суші та «Медичну ліцензію» для тих, хто прибуває до Венеції морем. «Медична ліцензія» була важливішою, бо саме приїжджі й були імпортерами таких хвороб, як короста, тиф, холера, сифіліс та чума.

Ці документи неможливо було підробити через безсмертну бюрократію, і вони видавалися не лише на людей, а й на товар чи худобу, яку ввозили на територію республіки.
2. Усі, хто в'їжджає до Венеції, як по суші, так і по морю, підлягали обов'язковому карантину (quarantena – 40 днів для людей, для тварин – 21 день). Також карантин мали відбувати члени екіпажів суден, на яких напали пірати. Під час епідемій таких важких захворювань, як корова віспа та чума, Венеція повністю закривала свої межі так, що навіть миша не пробігла б.

У 1423 був заснований перший лазарет (на ім'я острова Лазаретто), туди відправлялися на лікування, а швидше, на ізоляцію, хворі на чуму.
3. Під час спалахів епідемій людям наполегливо рекомендували носити musaroli – маски з тканини, просочені морською водою або відварами трав, які вважалися лікувальними.
4. Батьком щеплення офіційно визнано Луї Пастера, але у Венеції ще задовго до його народження вже практикували щось подібне до вакцинації.
Вчені з Падуанського університету, які були дружні з дожем Венеції, наполегливо запропонували жителям міні-держави такий експеримент: вони брали кров пацієнтів, які перебували на шляху одужання від віспи, і заражали венеціанців за допомогою цієї крові через порізи на шкірі.
Люди хворіли на легку форму віспи й не вмирали. Згодом ця схема поширилася Італією, а там дійшла й до Франції, де Пастер удосконалив цей метод.

За невиконання вищезазначених правил слідували суворі санкції: від тюремного ув'язнення до страти.
Шановні читачі скажуть: ну, звичайно, ці правила існували і виконувались, бо це було багато століть тому, тоді ще не було демократії, тож дожі творили, що хотіли! А ось і ні: перший дож був обраний шляхом народного голосування 697 року, а що це як не демократія?