Ліберал, єврооптиміст та друг України: чим відомий Дональд Туск, який може сформувати нову коаліцію після виборів у Польщі
Наразі в сусідній країні все ще триває підрахунок голосів, однак опозиція має досить упевнені шанси на перемогу
В неділю, 15 жовтня, в Польщі пройшли парламентські вибори. Цей електоральний процес є дуже важливим як для сусідньої держави, так і для України і навіть для майбутнього всього Європейського Союзу. Окремі експерти називають польські вибори "доленосними", адже вони матимуть значний вплив на політичну обстановку в регіоні на досить тривалий час.
Наразі явного фавориту ще немає: влада та її противники йдуть фактично "нога в ногу". Однак опозиція має досить вагомі шанси все ж сформувати власну коаліцію. Лідером головної опозиційної партії Польщі "Громадянська платформа" є Дональд Туск - відомий політик, колишній прем'єр країни та ексголова Європейської Ради. А ще - давній та перевірений друг України.
Однак навіть у випадку перемоги опозиції перед Туском встануть ті ж самі задачі та проблеми, які стоять перед нинішньою владою - а "бонусом" додасться сильно розколоте суспільство. То хто ж такий Дональд Туск, чого від нього чекати і чи зможе він налагодити стосунки між Варшавою та Києвом, які останнім часом стали сильно прохолоднішими? Про це та інше - в матеріалі "Інформатора".
Антикомуніст, ліберал та підпільник: початок політичного шляху Дональда Туска
Народився майбутній політик в 1957 році в Ґданську, в простій робітничій родині. Він отримав освіту історика та ще за студентських часів доєднався до відомого руху "Солідарність", який згодом прийшов до влади в країні та провів ринкові реформи.
Політичну діяльність Туск розпочав одразу після завершення університету. В 1980 році він став одним із засновників "Незалежного руху польських студентів". Коли прорадянський режим у Варшаві ввів воєнний стан, в 1981 році Туск засновує нелегальний підпільний журнал "Огляд політичний". Там він пише та редагує статті, в яких пропагує лібералізм, реформування та демократизацію Польщі.
В 1988 році Туск доєднується до керівництва "Ґданського конгресу лібералів". Він переходить до вуличних методів політичної боротьби, очолює протести проти влади, виступає на мітингах та зборах. За два роки з "Ґданського конгресу лібералів" створили партію "Ліберально-демократичний конгрес". Від цієї політсили він вперше обирається до Сейму вже нової вільної Польщі в 1991 році. Дев'яності роки проходять в політичній діяльності та боротьбі з суперниками з інших партій.
Нові політичні висоти: сучасна діяльність Туска
В 2003 році Туск стає головою "Громадянської платформи". З цього часу починається історія його суперництва з основним політичним противником: партією "Право і Справедливість" братів Леха та Ярослава Качиньських. В 2005 році Туск міг стати президентом, однак тоді його обійшов Лех Качинський.
В 2007 році "Громадянська платформа" набрала на позачергових виборах 41,5 % голосів і отримала 209 з 460 місць в Сеймі. Сам Туск став головою уряду Польщі та залишався на цій посаді до 2014 року. Нагадаємо, що польський політичний режим за формою правління є парламентською республікою. Тобто прем'єр-міністр de jure важливіший за президента, хоча й останній має досить широкі повноваження, а сам голова уряду підзвітний парламенту, де найчастіше більшість представлена однією головною партією.
В 2014 році Туск пішов на всеєвропейське підвищення та був обраний головою Європейської ради. Ця посада означає повне представництво всього Євросоюзу на політичній арені світу. Цією роботою політик займався до 2019 року, після чого знову переключився на рідну країну.
Станом на сьогодні Туск є головою найбільшої опозиційної партії Польщі "Громадянська платформа". Він вже заявляє про перемогу демократичних сил на виборах та сподівається на створення коаліції. Однак наразі підрахувано лише трохи більше 20% бюлетенів, і сумарно опозиційні та провладні сили мають приблизно однаковий результат: близько 48% голосів виборців.
Партнер, адвокат та друг: як Туск ставиться до України
Дональд Туск завжди ставився до України з повагою та сприяв нам на зовнішньополітичній арені. Історія гарних відносин української влади з лідером польської опозиції розпочалася ще в 2014 році, коли Туск був головою уряду сусідньої країни.
З початку Майдану та, пізніше, анексії Криму та війни в Донбасі політик залишається на боці України. Ще тоді він заявляв: в Україні йде війна, яку розпочав путінський режим.
Найкращою протидією росії на той час Туск вважав санкції проти рф. Він називав останню агресором, а Україну - партнером та союзником усієї Європи. Також політик завжди вітав реформування нашої держави, обіцяючи повну та всебічну підтримку на цьому шляху. Підтримував режисера, а нині бійця ЗСУ Олега Сєнцова в період перебування останнього в російській тюрмі.
З початком повномасштабного вторгнення рф риторика та позиція Туска, очікувано, зовсім не змінилися. Навпаки: ексголова Польщі ще більш рішуче виступив в нашу підтримку. Він закликав Євросоюз та НАТО якомога скоріше взяти нас в дані військово-політичні блоки.
"Має бути серйозна позиція щодо європейської перспективи України. Нам необхідно прискорити та активізувати діалог між Києвом та Брюсселем... Цей процес може бути складним, однак у разі реалізації це означатиме реальні зміни правил гри, які на цей час диктуються москвою", - зазначав Туск.
Після початку "зернових конфліктів" між Україною та Польщею опозиціонер виступив - хоча й помірковано - на нашій стороні. Політику Варшави щодо нас він назвав "нелогічною" та закликав до поліпшення відносин. Окремо Туск критикував рішення польської влади зменшити військову підтримку України. За його думкою, це нашкодить перш за все самій Варшаві і насправді польська держава має бути зацікавлена й надалі нам допомогати.
Загалом же, Туск був та залишається надійним, передбачуваним та стабільним партнером, адвокатом і другом України. У випадку, якщо його політична сила таки зможе заснувати коаліцію, Київ і Варшава матимуть всі шанси на "потеплішання" та "відлигу" у відносинах. Але, як завжди, є важливе "але".
Суспільний розкол та ослаблення Польщі: як "українське питання" може вплинути на Варшаву
Нагадаємо, що останнім часом стосунки між нами та нашим сусідом залишають, м'яко кажучи, сподіватися на краще. Це і епопея довкола експорту наших товарів (зокрема, зерна), і загрози зменшити допомогу, і питання біженців, і загальна недружня риторика тощо. Багато українських експертів вважають, що все це було лише елементом піару та політичних технологій напередодні виборів, а після останніх, мовляв, все прийде в норму саме по собі. Однак це і правда, і, на жаль, не зовсім.
Так, звичайно під час виборів риторика політиків загострюється. Особливо якщо йдеться про досить націоналістичну Польщу та її правлячу партію "Право і Справедливість", яка стоїть на дуже протекціоністських, консервативних, патріотичних та євроскептичних засадах. Однак насправді проблема є дещо ширшою.
- По-перше, питання розвитку польської економіки та захисту польських фермерів і справді стоїть на порядку денному. Місцеві виробники реально невдоволені величезною кількістю дешевого українського збіжжя, яке фактично робить їхню працю непотрібною та нерентабельною.
- По-друге, популярність України та українців (особливо в контексті біженців, яких в Польщі понад мільйон) в суспільстві сусідньої країни, на жаль, також падає. Власне, цим і користуються політики, вдало граючи на деякій втомі місцевих від наших проблем.
- По-третє, євроскептицизм в Польщі також взявся не на порожньому місці. Варшава має давні та системні претензії до Брюсселю та євробюрократії. Плюс до цього додаються дуже складні відносини з офіційним Берліном.
Все це - реальні проблеми, і вони фактично розколюють країну, в тому числі й на ґрунті "українського питання". Думки в суспільстві розділилися: половина підтримує владу, половина - опозицію. А значна частина поляків взагалі вважає, що вибори можуть бути сфальсифіковані якоюсь із сторін.
Навіть у випадку, якщо коаліцію таки сформує прихильна до України опозиція у вигляді "Громадянської платформи", "Третього шляху" та "Лівиці", Польща має всі шанси зануритися у політичну кризу. Це ослабить державу зсередини та точно не піде на користь ні Варшаві, ні Києву. Так вважає експерт УІП з питань україно-польських відносин Владислав Дзівідзінський.
Політолог каже, що перемога "Права і Справедливості" буде означати зрозуміле продовження поточної політики. Лінія поведінки Польщі залишиться прогнозованою як на внутрішній, так і на зовнішній арені. Чого не скажеш про опозицію.
"Громадянська платформа, "Третій шлях" та "Лівиця" - це досить незрозуміле тріо. У кожного своя программа, свої виборці, свої особливості... У кожної з цих партій є свої спонсори, які будуть частково впливати. У партії Туска, а може і у двох інших також, є свої "договорняки" з іншими країнами", - розповідає Дзівідзінський "Інформатору".
Як все це позначиться на Польщі і на Україні - прорахувати досить важко, визнає політолог. Адже ніхто не знає всієї інформації - навіть потенційне тріо коаліціантів. Тому ще не факт, що опозиція взагалі зможе домовитися між собою про створення коаліції.
"Але якщо більшіть буде створено із опозиційних партій - то виникне конфлікт між гілками влади: парламентською і президентською, а це ослабить Польщу. А значить, як наслідок, ослабить і підтримку України, бо вони між собою будуть сперечатися. Хочу акцентувати: ослаблення Польщі може відбутися не саме по собі, а в разі протистояння гілок влади. А зниження підтримки України - це не вибір Польщі, а результат переключення на внутрішні проблеми і протистояння", - резюмує експерт.
Як ми бачимо, наразі ситуація все ще виглядає досить туманною та невирішеною. Електоральний процес не завершено, адже триває підрахунок голосів і все перебуває в динаміці. "Інформатор" продовжить уважно стежити за цією, безумовно, дуже важливою для України подією.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте у нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.
