«Кожен п'ятий боєць захищає Запорізьку область у нашому бронежилеті». Як працює волонтерський центр «Паляниця»

Запоріжжя — нині прифронтове місто, яке не просто знаходиться в безпосередній близькості до лінії фронту, а ще й щодня зустрічає десятки машин та автобусів із вимушеними переселенцями. Зараз люди розділилися на тих, хто воює, та тих, хто їм допомагає. Яскравим прикладом у Запоріжжі стали саме ці хлопці — найбільший волонтерський центр Паляниця. 

Як працюють волонтери організації та яку допомогу надають, читайте у нашому матеріалі.

24 лютого запорізький провідний та громадський діяч Василь Бушаров зустрівся зі своїм другом – бізнесменом Геннадієм Вовченком. На довгі роздуми часу не було, єдиним виходом стало допомагати Запоріжжю в обороні. Геннадій займався виробництвом садових меблів, предметів декору, виробів з металу та дерева. З початку повномасштабної війни виробничі цехи стали місцем, де облаштувався центр «Паляниця». Василь — відомий у місті діяч, і коли люди дізналися про такий центр, — бажаючих приєднатись до команди волонтерів стало дуже багато. 

У запорізькому штабі зараз 252 волонтери. Крім цього, працюють 7 районних штабів. Загалом у команді «Паляниці» близько 600 осіб, які роблять усе можливе для спільної перемоги української армії, — кожна на своєму фронті. 

Перші виробничі цехи

Починав центр з виготовлення оборонних споруд. Спочатку це були протитанкові їжаки, пізніше габіони (фортифікаційні споруди). За місяць вдалося виготовити понад 3000 великих протитанкових їжаків. Метал, рейки передали підприємства та бізнесмени.

З перших днів вторгнення у Паляниці працював цех «розлиття коктейлів Молотова». 

«Ми розлили 15 тисяч коктейлів! До того ж, ми розробили схему швидкого наповнення ємностей, автоматизували наскільки це можливо. Нам знадобилися майже 3 тижні, щоб розлити 15 тисяч порцій. Тільки партія була готова, її одразу забирали на блокпости, в адміністрацію, мерію. Наприклад, коктейлями потім опалювали блокпости, таки була зима і було холодно. Така сама ситуація з мішками з піском – практично скрізь у місті наші. Насипали та розмістили понад 50 000 штук», — розповідає волонтер Ксенія Босенко. 

Виробництво бронежилетів 

«Наша перша серія бронепластин була зі старих автомобільних ресор. Ми полірували метал і змогли зробити шов, який витримував пряме влучення кулі. Кожну пластину тестували звичайними та бронебійними патронами, саме такі росіяни використовують проти нас. Єдиний мінус бронеплит з ресор – їхня вага. Комплект важить приблизно 12 кг. Але на початку війни, це все ж таки краще, ніж нічого. Коли всі процеси у виготовленні жилетів були налагоджені, ми поставили собі за мету знайти тонку та легку бронесталь. У нас у команді за це відповідає кандидат технічних наук Дмитро Кругляк. Так ми знайшли партію металу 4 класу у Фінляндії та Швеції та запустили масове виробництво. Зараз у «Паляниці» виготовили та передали бійцям понад 2 800 бронежилетів. Виходить, кожен 5-й боєць, який захищає Запорізьку область – у бронежилеті «Паляниці», – ділиться волонтер Тетяна Дроботя. 

Швейний цех

Швейний цех працює цілодобово – у три зміни. 

У процесі виготовлення плит виникла потреба відшивати сам жилет. Швейний цех працював на підприємстві Геннадія, тому питання вирішилося саме собою. Шитимемо! 

Головна в цеху Олена Грекова – у мирний час дизайнер одягу. Вона разом із командою розробила 3 ​​моделі бронежилетів. За основу взято натівську модель бронежилету та доопрацьовано з модифікацією під потреби наших бійців. Команда підібрала тканину, яка витримує 150 кг ваги, додала спеціальну ручку, за яку можна витягувати поранених. 

Плити у всіх бронежилетах однакові, відрізняє лише фасон плитоноски. Є з гладкою лицьовою частиною для тих, хто проводить розвідку по землі, є з кишенями та пристосуваннями для запасів, і є компактний — дуже зручний для літа.  

«Ми брендуємо всі бронежилети та плити. Вказуємо, що це Паляниця, модель і пишемо “Не для продажу”. Коли ми передаємо військовим ці бронежилети, ми знаємо, які номери куди пішли. Ми не торгуємо бронежилетами і, якщо їх спробують перепродати, ми одразу знайдемо, звідки це все йде», — продовжує Тетяна. 

Волонтери «Паляниці» днями зробили іменну плиту для бійця НГУ, який збив вже третій ворожий літак. Хлопцеві лише 19 років, а він вже герой! 

Гуманітарний цех

Це Ксюша Босенко, вона керує гуманітарним спрямуванням. Ксюша у волонтерському центрі з перших днів. За її словами, кожен визначив свій напрямок, де він може бути корисним і кожен намагається зробити все можливе. 

«Завдяки мережам наших центрів, донатори довіряють нам і відправляють медикаменти. Ми працюємо як із військовими частинами безпосередньо, так і з медиками. Ми доставляємо медикаменти для людей, які проживають на окупованих територіях, медикаменти для тактичних аптечок ЗСУ, шпитальні медикаменти, а також до пологових будинків», — розповідає Ксенія. 

Доставку здійснюють водії-волонтери. Багато хто з них був у полоні по 2-4 доби, дехто по 12 діб: дехто вже другий місяць. Доставка медикаментів на окуповані території – це величезний ризик. 

Серед найбільших труднощів при роботі з медикаментами за словами Ксюші: 

• росіяни забирають ліки на блокпостах (знеболювальний, перев'язувальний матеріал);
• зберігання ліків, наприклад, той самий інсулін потрібно перевозити в сумках-холодильниках, а скільки простоїш на блокпості — невідомо;
• проблемна група похилого віку. Наприклад, є перелік ліків, які їм призначив лікар. А зараз не всі ліки є. До того ж, є групи ліків, у яких імпортних аналогів просто немає. Літні люди дуже тяжко переходять на заміну. Вони чекають, доки лікар призначить новий препарат, а зараз не завжди є така можливість;
• аптечки ЗСУ – ліки для них постійно дозамовляємо. Наш швейний цех відшиває саму сумку-аптечку (для парамедика чи індивідуальну для бійця). 

До речі, швейний цех займається виробництвом балаклав, спальників, гамаків, тактичних нош для потреб військових.

Плетіння маскувальних сіток

Після того як потреба у виготовленні протитанкових їжаків зникла, коктейлі молотова розлили, волонтери перепрофілювалися та почали займатися плетінням сіток.

У минулому військовий, а нині волонтер Паляниці Ігор — відповідальний за команду плетіння сіток. Йому повідомляють потребу, що потрібно замаскувати, і хлопці підбирають кольори та плетуть. Це може бути машина, автобус, військова техніка, відповідно і розмір сітки може бути різним.

«Тут же ми й фарбуємо тканину для сіток. Ми отримуємо білу тканину, матеріал якої підходить для сіток, та фарбуємо її. Особливо те, що ми підбираємо різні кольори під ландшафт. Уточнюємо, де стоятимуть ті чи інші підрозділи (поле, ліс) і намагаємось надати максимально відповідного кольору. Також ми навіть продумали технологію, щоб сітка дуже швидко згорталася та розгорталася, але при цьому не плуталася», — розповідає Ігор.

Склад

Волонтерський центр «Паляниця» працює з багатьма донаторами з України та всього світу. А також  роблять закупівлі необхідного обмундирування, тактичних пристроїв, дронів, біноклів, тепловізорів за рахунок пожертвувань фонду.

«Ми отримуємо гуманітарну допомогу, тут ми все сортуємо та видаємо військовим за запитами. Усі передані товари фіксуються і ми регулярно робимо звіти у соцмережах», — показуючи володіння, розповідає Максим. 

З початку війни волонтерський центр «Паляниця»: 

1. Передали 2800+ бронежилетів бійцям. 
2. Передали 75 машин. 
3. Купили 100+ дронів та тепловізорів. 
4. Отримали та роздали 450 тонн гуманітарної допомоги. 
5. Сплели 1200 + шт. маскувальної сітки. 
6. Виготовили 3 000+ протитанкових їжаків. 
7. Збудували 60 фортифікаційних споруд. 
8. Евакуювали 4000+ людей. 
9. Приготували 22000 порцій їжі. 
10. Навчили 1 000 осіб першої медичної допомоги та тактичної підготовки. 

Журналістам Інформатора пощастило побувати  у центрі, і важко передати ту драйвову атмосферу, яка панує у цих стінах. У швейному цеху на всю грає фатальна музика під акомпанемент педальки швейної машини, з цеху плетіння сіток чутний спів «Ой у лузі червона калина», на складі Максим вже не знає, яким маркером і стікером виділити те, що потрібно і що зібрали, — кожен зайнятий своєю справою та з радістю ділиться своїми досягненнями. 

Підписуйтесь на сторінки волонтерського центру в Facebook та Instagram. Головний девіз Василя Бушарова: роби, оточи себе людьми, які роблять, і намагайся навіть на найстрашніші речі реагувати з гумором! 

Слава українській нації!