«Київстар» нібито розповів про особисте життя дружини та чоловік з нею розлучився

В серпні 2005 року жінка купила стартовий пакет «Київстар». Вже у липні 2006 року вона дізналась, що нібито оператором без її згоди та відома була зроблена деталізація її дзвінків за період з червня по липень 2006 року. Через це її чоловіку стало відомо де вона у цей час знаходилася та що вона таємно від нього проходила медичне обстеження. І пара розлучилася.

Жінка була впевнена, що мобільний оператор погано зберігає особисту інформацію щодо своїх клієнтів. І у серпні 2007 року вона подала позов до суду. В ньому вона просила суд, щоб «Київстар» виплатив їй 250 тис. грн моральної шкоди. Проте окрім оператора жінка позивалася також до міністерства внутрішніх справ та Державного казначейства України.

Що було у суді

З даних судового реєстру відомо, що ця історія розглядалася судами не раз. Позиція жінки була незмінна – вона не замовляла та не дозволяла компанії поширювати інформацію про номери, за якими їй дзвонили та на які вона дзвонила. Вона не дозволяла поширювати дату, час, тривалість розмов та адреси базових станцій. Якщо вона такої інформації не замовляла, то для її збору  потрібно рішення суду, а його не було. 

Суди щоразу відмовляли жінці у позові, проте у березні 2013 року на той час Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ відправив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Там судді погодилися, що жінкою могли зацікавитися правоохоронні органи, проте результати оперативно-розшукової діяльності є закритою інформацією. Тому за нею могли слідкувати таємно. Це підтвердили й в «Київстар». Там послалися на статтю чинного на той час закону «Про телекомунікації», згідно із якою оператори зобов’язані за власні кошти встановлювати на своїх мережах технічні засоби, необхідні для оперативно-розшукової діяльності. З червня 2005 року «Київстар» уклав угоду з однією фірмою та СБУ про те, що оператор з цього моменту немає доступу до обладнання.

Крім того, у суді начальник відділу економічної безпеки та протидії порушенням на мережі компанії «Київстар» розповів, що інформація з роздруківок не могла бути отримана з джерел його оператора. Тоді система «Київстар» не містила даних про місце прив'язки дзвінка та ідентифікатор телефону. Він заявив, що таку інформацію, яка скомпрометувала жінку, «можна отримати лише з тих джерел, які мають доступ до каналів зв'язку усіх операторів стільникового зв'язку. А такими є лише МВС України та Служба Безпеки України».

Інший свідок – на той час провідний інженер департаменту додаткових послуг «Київстар» розповів, що у 2006 році система мобільного оператора не фіксувала вхідні SMS - повідомлення від інших операторів. В той час як у роздруківці містяться дані про отримання жінкою таких повідомлень з SMS-центру «МТС». Він також додав, що тоді система «Київстар» не відображає ІМЕІ абонента (унікальний ідентифікатор мобільного телефону – ред.), оскільки така інформація не потрібна у діяльності компанії.

Крім того, під час попередніх засідань виявилося, що правоохоронці та Київське міське управління у справах захисту прав споживачів мали перевірити самі себе і, на диво, порушень щодо збереження відомостей у себе не знайшли. Тому жінці відмовляли у порушенні кримінальної справи. Проте до цих результатів перевірок суд поставився скептично.

Однак ці судові засідання дали результат. Стало відомо, що дані стосовно трафіку телефону жінки надавались до МВС України на підставі Міжвідомчого порядку взаємодії між СБУ та МВС. До того ж «номер запитувався як абонент, що потрапив до моніторингу з місця скоєння тяжкого злочину і становив оперативний інтерес».

Під час розгляду справи намагалися провести експертизу, щоб дізнатися як давно була зроблена роздруківка дзвінків та повідомлень та яким чином вона була виготовлена. Проте в експертному центрі заявили, що вони не можуть провести належний аналіз. 

Це впевнило суд у тому, що компанія «Київстар» зробила все від неї залежне, щоб захистити дані про своїх абонентів. До того ж компанія надала документ, що за спірний період «фактів несанкціонованого доступу до абонентської інформації в системі виявлено не було». Тому у липні 2013 року у цій справі судді Апеляційного суду Києва поставили крапку – вони відмовили жінці у виплаті 250 тис. грн моральної шкоди.

Інформатор писав, що Lifecell та Vodafone пропонують послугу відстеження місцезнаходження людей за геолокацією.