Інфраструктура зруйнована повністю: Віталій Барабаш розповів про закриту Авдіївку, щоденні обстріли і тих, хто тут залишається

Читать на русском

Попри інтенсивні атаки в місті залишаються люди. Волонтерам, журналістам і цивільним обмежили в'їзд до Авдіївки, але охочих виїхати можуть евакуювати

Читать на русском
Віталій Барабаш про зруйновану Авдіївку
Начальник Авдіївської міської військової адміністрації повідомив про поточний перебіг подій

Попри інтенсивні атаки в місті залишаються люди. Волонтерам, журналістам і цивільним обмежили в'їзд до Авдіївки, але охочих виїхати можуть евакуювати

Трохи менше двох тисяч мешканців Авдіївки не погоджуються залишати своє місто попри щоденні обстріли та відсутність світла, води і газа. Вони живуть в підвалах і не знаходять переконливих пояснень своїм рішенням. В той самий час по місту працює авіація, а число щоденних обстрілів рахується в десятках. Зараз Авдіївка зачинена для журналістів і цивільних, і не всім волонтерам дозволено сюди приїжджати. Про те, що зараз відбувається в Авдіївці і як вона жила до початку повномасштабного вторгнення, Інформатор запитав у начальника Авдіївської міської військової адміністрації Віталія Барабаша.

По самому місту буває до 12-14 ракетних ударів на добу. Позиції навколо міста обстрілюють сотні разів на день і штурмують десятки разів на добу, використовуючи піхоту або під прикриттям бронетехніки. Ворог б’є з усього, що в нього є в наявності: ствольної артилерії, мінометів, танків, РСЗВ “Град”. Відпрацьовує авіація. Дуже гаряче і гучно.

Оцінити наслідки для міста важко, адже вдень ворог обстрілює місто по 30-40 разів. Візуально в Авдіївці вже понад пів року немає жодної вцілілої будівлі. Інфраструктура зруйнована повністю, а житловий фонд – більше, ніж на 70%. В цьому пеклі досі перебуває трохи менше, ніж 2 тисячі людей, серед них шестеро дітей. Відмова від евакуації – одна з ключових проблем.

Гуманітарна ситуація в місті

“В січні взагалі жодного бажаючого поїхати у нас не було. З середини лютого по березень десь 250 людей, може навіть трохи більше поїхали”.

За словами Віталія Барабаша, причини відмови схожі на “відмазки”. То нема куди їхати, то нема за що їхати. Люди кажуть: “Чому ми маємо їхати? Ми тут народились, ми тут маємо і померти, в мене тут і батьки поховані. В мене тут нерухомість”, хоч і нерухомість розбита вщент. Вони доглядають за квартирою, а самі живуть в підвалі, в двох кварталах від неї.

Є такі, яким все одно, під яким прапором жити – здебільшого це люди похилого віку. Їм байдуже, яка країна тут буде, головне – щоб їх не чіпали.

Є відверті “ждуни”.

Є люди, які виїжджали, а потім повернулись. Вони не бачать сенсу витрачати кошти на винаймання житла, якщо можна залишатись в Авдіївці, навіть за таких умов.

“Гуманітарну допомогу привезете, їжу привезете, ліки безплатні... А те, що треба під обстрілом йти для того, щоб цю допомогу чи послугу в лікарні отримати, – то вже інше питання”, – передає їхні думки начальник Авдіївської міської військової адміністрації.

Попри обстріли та відсутність базових комунікацій люди все одно залишаються в місті
Попри обстріли та відсутність базових комунікацій люди все одно залишаються в місті

Понад рік люди не приймали душ, адже в місті немає ні світла, ні газу, ні води. Вони живуть в підвалах, де немає вентиляції. Через це розвивається купа різних захворювань, притаманних тим, хто живе в задусі, – лікарі вже фіксують такі випадки. Так, в Авдіївці досі є два лікарі і 4 медсестри. Вони допомагають, чим можуть.

Закрите місто… виявляється зовсім закритим

27 березня Віталій Барабаш повідомив, що місто перебуває в “червоній зоні, тому в’їзд для волонтерів, журналістів (навіть акредитованих) та інших цивільних заборонений. Окрім того, з міста розпочали евакуацію комунальників.

“Я військова людина, мені поставили наказ, я не маю права його коментувати. Однозначно ситуацію треба висвітлювати, не тільки в Україні, а й на світовій арені. Але все одно це має бути в першу чергу за умови більш-менш безпечної ситуації. А коли журналісти приїжджають, а ти маєш супроводжувати їх під обстрілами – вибачте, має бути якийсь здоровий глузд”.

Щодо волонтерів ситуація неоднозначна. Вони продовжують привозити в місто гуманітарну допомогу та евакуйовувати людей за двох умов – узгодження з військовою адміністрацією (ВА) і броньована машина. Адже якщо волонтер заїжджає на звичайній автівці, він наражає на небезпеку і себе, і ту людину, яку хоче вивозити. Віталій Барабаш поділив їх на дві категорії. Одні співпрацюють з ВА, попередньо телефонують. Кажуть, що везуть і куди це можна завезти. Адміністрація дає адреси.

Інші, каже Віталій Барабаш, не стільки допомагають, скільки співпрацюють. Неформально їх називають “зальотними” або “дикими”. Вони самостійно привозять допомогу, ні з ким це не погоджуючи.

Ракетний удар по дитячому садочку. Фото: Андрій Єрмак
Ракетний удар по дитячому садочку. Перебувати в місті небезпечно, тому його закрили для цивільних. Фото: Андрій Єрмак

За словами начальника Авдіївської міської військової адміністрації, 95% гуманітарної допомоги, яка заїжджає, – від міжнародних організацій, Офісу Президента. Допомогу від військової адміністрації завозять хлопці, яких місцеві називають “волонтерами”. Насправді “волонтери” – це цивільні люди. А вони співробітники різних структур. Також є проєкт поліції “Білий янгол”, в рамках якого людей вивозять в броньованих капсулах. І на це у поліцейських є, умовно кажучи, бойове розпорядження. Тобто все відбувається узгоджено.

На журналістів такі умови не розповсюджуються. Віталій Барабаш сказав, що цей наказ діяв навіть не від 27 березня, коли він це озвучив на відео, а на тиждень раніше. І це не його розпорядження, а військового командування.

Авдіївка до повномасштабного вторгнення

В 2014-2015 роках тут було дуже гаряче – і обстріли, і штурмові дії. Потім затишшя, обстріли якщо і були, то по околицях, в старій частині міста, де приватний сектор. На початку 2017 року Авдіївку намагались штурмувати. Тоді було дуже багато масованих обстрілів. Майже місяць взимку місто було без світла, опалення і газу. Потім і електрику і опалення відновили. І поступово, з 2018 по 2021 рік місто відбудовувалось. Відкривались магазини, кав’ярні. Місто жило більш-менш нормально, лише поодинокі обстріли були, і здебільшого по околицях.

Віталій Барабаш і сам народився неподалік від Авдіївки. Пригадуючи мирне місто, каже, що його “візитівкою” був Авдіївський кар’єр. Раніше там добували кварцевий пісок.

Авдіївський кар'єр - "донецькі Мальдіви"
Авдіївський кар'єр - "донецькі Мальдіви"

Зараз в місті немає ні світла, ні води, тому знаходитись в ньому постійно дуже важко. Іноді начальник військової адміністрації виїжджає в Покровськ, але здебільшого перебуває тут, в Авдіївці.

Бої за Авдіївку

В 2014 році місто кілька місяців знаходилось під контролем бойовиків "ДНР". В липні українська армія витіснила загони сепаратистів. Після цього Авдіївка в різні часи кілька років поспіль потрапляла під масований обстріл, окупанти намагались штурмувати його. З початком повномасштабного вторгнення атаки поновились з більшою силою. Містянам відімкнули газо-, водопостачання, взимку в них не було опалення. Місцева влада закликає евакуйовуватись, проте не всі готові залишати Авдіївку. Наразі ворог намагається оточити місто. 

Раніше ми писали про те, що Зеленський анонсував великі зміни на лінії фронту.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.

Ми використовуємо файли cookie, щоб забезпечити належну роботу сайту, а вміст та реклама відповідали Вашим інтересам.