Хімічний диктат під крилом Кремля: підсанкційний олігарх Фірташ тримає в заручниках український агросектор та суди
Фірташ та його імперія фактично монополізували ринок мінеральних добрив в Україні
Український аграрний сектор традиційно називають локомотивом вітчизняної економіки. Проте мало хто замислюється про те, що цей локомотив уже багато років заправляє паливом людина, яка міцно пов'язана з країною-агресором. Дмитро Фірташ та його хімічна імперія «OSTCHEM Holding», що входить до складу фінансово-промислової групи «Group DF», фактично монополізували ринок мінеральних добрив в Україні. Контролюючи постачання аміаку та інших хімічних компонентів через такі гіганти, як ПрАТ «Украгро НПК», ПАТ «Азот» (м. Черкаси), ПАТ «Рівнеазот» та ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», олігарх утримує в заручниках усе сільське господарство країни. Але найстрашніше криється в деталях: нитки від цього хімічного зашморгу тягнуться безпосередньо до Москви, а прикривають цей бізнес «кишенькові» служителі Феміди в українських судах.
Російський слід: паспорти, капітали та фінансування агресора
Офіційною підставою для введення повного пакету персональних санкцій проти Дмитра Фірташа згідно з Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021 (на підставі рішення РНБО) став його титановий бізнес. Українська розвідка чітко зафіксувала: сировина з підконтрольних олігарху підприємств йшла на заводи військово-промислового комплексу Російської Федерації. Тож український титан ставав частиною російських ракет, які летять на українські міста.
Окрім того, за матеріалами судових справ (зокрема, згідно з позицією КЦС ВС у справі № 824/183/19), група компаній Ostchem має системні грошові зобов'язання перед державним банком країни-агресора — АТ «Газпромбанк». Схема працює цинічно: українські аграрії купують добрива у монополіста ПрАТ «Украгро НПК», компанія отримує надприбутки, які потім виводяться за кордон для погашення боргів перед російським банком. Фактично — це пряме фінансування військової агресії за рахунок української землі.
Коріння такої лояльності до ворога — родинне. Ще у 2016 році під час оприлюднення структури власності телеканалу «Інтер» офіційно підтвердилося: дружина олігарха Лада Фірташ, а також його діти Анна та Дмитро є громадянами Російської Федерації із реєстрацією в Москві.
Згідно з українським Сімейним кодексом (ст. 60, 61), усе майно, набуте у шлюбі з 2007 року, є спільною сумісною власністю подружжя. Це означає, що громадянка РФ Лада Фірташ (яка, до слова, у листопаді 2024 року потрапила під жорсткі санкції Великої Британії за участь у корупційних схемах чоловіка) де-юре володіє половиною всього хімічного бізнесу Фірташа в Україні, зокрема й акціями ПрАТ «Украгро НПК». Ба більше, існують вагомі підстави стверджувати про наявність російського паспорта й у самого Дмитра Фірташа, попри його відчайдушні спроби це приховати.
Білоруський щит з московським акцентом
З 2014 року олігарх безвиїзно перебуває у Відні під заставою у 125 мільйонів євро, чекаючи на екстрадицію до США, де його звинувачують у масштабній корупції та хабарництві в Індії з метою постачання титану на американський ринок. Коли дев'ятирічна судова тяганина почала заходити у глухий кут для адвокатів Фірташа, з'явився новий «рятівний круг» із дуже специфічним політичним забарвленням.
У червні 2021 року Дмитро Фірташ раптово отримує дипломатичну посаду — стає радником постійного представництва Республіки Білорусь при міжнародних організаціях у Відні (зокрема при UNIDO). Захист олігарха одразу зажадав зупинити екстрадицію, посилаючись на дипломатичний імунітет.
Але давайте дивитися правді в очі. У сучасних геополітичних реаліях Білорусь не є самостійним гравцем — це фактично васальна територія Кремля, керована диктаторським режимом Лукашенка. Те, що Фірташ отримує дипломатичне прикриття від Мінська, є прямим доказом його роботи на Москву. Російські спецслужби через свій білоруський філіал просто рятують свого цінного агента впливу, який тримає руку на пульсі українського агроринку. Це остаточно підтверджує наявність у нього «внутрішнього зв'язку» з Кремлем та, ймовірно, того самого триколорного паспорта в кишені віденського піджака. Зрештою, інформація про наявність російського паспорта у Фірташа вже проскакувала в медіа і навіть фото самого паспорта, яке ймовірно «злили» українські спецслужби.
Судова «парасолька»: як Руденко забезпечує недоторканність імперії
Попри санкції РНБО, мораторій Кабміну (Постанова №187) на виконання зобов'язань перед особами, пов'язаними з РФ, та арешти активів (частина облгазів олігарха через АРМА перейшла до «Нафтогазу»), в Україні хімічна імперія Фірташа почувається цілком комфортно. Чому? Бо в господарській судовій системі є своя «надійна людина».
У фокусі журналістських та правових розслідувань опинилася суддя Північного апеляційного господарського суду Руденко М.А. Аналіз судового реєстру демонструє разючу, майже магічну системність: у яких би процесах не фігурували підприємства «OSTCHEM Holding», колегії за участю або під головуванням судді Руденко завжди виносять рішення на користь олігарха.
- Справа №910/11614/18: Суддя Руденко підтримала позов ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» проти «Укрзалізниці» на суму 1,44 млн грн. Згодом Верховний Суд скасував цю постанову апеляції як необґрунтовану.
- Справа №925/2073/13: Головуюча Руденко М.А. скасовує рішення першої інстанції та ухвалює нову ухвалу на користь ПрАТ «Азот» (Черкаси), звільняючи підприємство олігарха від мільйонних виплат на користь «Черкасиобленерго».
- Справа №925/1386/18: Знову ПАТ «Азот» у виграші. Суддя Руденко залишає без задоволення скарги державного виконавця та обленерго, підтверджуючи правоту структури Фірташа у справі на майже 13 мільйонів гривень.
- Справи №920/274/18 та №910/12748/21: Сценарій той самий — рішення на користь OSTCHEM, які згодом доводиться скасовувати Верховному Суду через їхню очевидну упередженість та порушення публічного порядку.
Наразі у судах розглядається чергова справа №927/994/23, де позивачем є монополіст ПрАТ «Украгро НПК». І знову в колегії суддів з'являється прізвище Руденко М.А. У будь-якого неупередженого спостерігача виникають обґрунтовані сумніви: чи може суд бути об'єктивним, якщо його системна практика роками підігрує підсанкційному олігарху?
За прикладом практики Вищого антикорупційного суду (зокрема, у прецедентній справі колаборанта Сальдо), активи, зареєстровані на подружжя підсанкційних осіб, мають безкомпромісно стягуватися в дохід держави. Родина Фірташа продовжує заробляти в Україні через «Енергетичну консалтингову компанію» доньки Анни (яка цинічно розташована в Києві за адресою Грушевського, 9-А, в одному будинку з квартирою Президента Володимира Зеленського), розширює бізнес у Франції та Румунії (сонячні станції Vlastvas Energy Лади Фірташ) та викачує гроші з українських фермерів під прикриттям «кишенькових» суддів.
Час розірвати це коло. Хімічна галузь та продовольча безпека України не можуть належати людині, чия родина має московську прописку, чий дипломатичний статус виписаний у Мінську, і чиї інтереси в українських судах захищаються з дивовижною системністю.
